Рішення

від 08.03.2024 по справі 607/9974/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.03.2024 Справа №607/9974/22 Провадження №2/607/1045/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Панченко Д.В., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Осіва П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства «ТЕР ТАМП» про стягнення заборгованості за договором кредиту,

УСТАНОВИВ:

03.08.2022 представник позивача - публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», пред`явив до суду позов до відповідачів ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства «ТЕР ТАМП» про стягнення боргу за кредитним договором № 770/42-26-07 від 21.05.2007 в розмірі 71 332, 80 швейцарських франків.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 21.05.2007 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 770/42-26-07.

Відповідно до кредитного договору 770/42-26-07 від 21.05.2007 Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 50 355, 14 Швейцарський франків. Свої зобов`язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № 770/42-26-07 від 21.05.2007 з ТСКВП «Тер-Тамп» було укладено Договір поруки № 770/43-118-07 від 21.05.2007.

Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.

Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених Кредитним Договором.

Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на Публічне акціонерне товариства «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

У зв`язку з невиконанням Боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у Кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок Поручителя.

З цих підстав позивач просить стягнути з відповідачів зазначену заборгованість за кредитним договором № 770/42-26-07 від 21.05.2007 в розмірі 71 332, 80 швейцарських франків, з яких сума заборгованості за кредитом - 44 648, 24 швейцарських франків, сума заборгованості за відсотками - 26 684, 56 швейцарських франків.

23.01.2023 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача - адвокатом Осів П.В. Відзив мотивований тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за кредитним договором. Позивач у позовній заяві зазначає, що до позовної заяви додаються докази, що підтверджують обставини справи, а саме: наявність не виконаних зобов`язань позичальника щодо повернення кредиту підтверджується оригіналом розрахунку заборгованості.

Згідно з ст.ст.76, 78 ЦПК України, факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами. Відтак факт надання грошових коштів в кредит доказується виключно первинними бухгалтерськими документами.

Оскільки, предметом розгляду справи є встановлення факту виконання сторонами кредитного договору, доводи сторін базуються на твердженнях та запереченнях щодо проведення банківських та господарських операцій, наявності чи відсутності розміру заборгованості за розрахунками, відтак єдино допустимими доказами є первинні бухгалтерські документи, згідно приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, розрахунки вимог банку не можуть підтверджувати існування кредитної заборгованості оскільки не є документами первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, розрахунки заборгованості не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів по справі. Таким чином, за наявними в матеріалах справи документами встановити та перевірити зазначену Позивачем суму заборгованості неможливо.

Крім того, фактичне виконання Позичальником кредитного договору не підтверджено жодним доказом (в матеріалах справи відсутні Заяви на переказ готівки, якими за законом («Інструкція про касові операції в банках України», затверджена Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003р.) оформляються операції з внесення готівки національної та іноземної валюти фізичними особами до каси банку. Більше того, розрахунок не відповідає умовам кредитного договору. Так, відповідно до п.2.4 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючого неробочого днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360 (тобто відсотки нараховуються з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця).

Наданий позивачем розрахунок не відповідає наведеним положенням кредитного договору, а отже не може бути взятий судом до уваги.

Крім того, представник відповідача зауважує, що як вбачається з наданого Позивачем розрахунку вимог банку, позичальник здійснив останні платежі по кредиту та відсотках 02.04.2010. Отже, платіж по кредиту з 11.07.2010 прострочений більше двох місяців.

Зважаючи на наведене, відповідно до правил пункту 4.5 кредитного договору строк виконання основного зобов`язання настав на 61-й день з дня прострочення погашення процентів (порушення умов підпункту 3.3.9 кредитного договору), тобто 11 червня 2010 року. Саме з цього моменту відбулася зміна строку виконання кредитного зобов`язання позичальником у повному обсязі, а у банку припинилося право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, після чого позивач не вправі здійснювати нарахування таких процентів.

Таким чином, право на позов щодо стягнення суми заборгованості по кредиту (в томі числі дострокового стягнення) виникло у позивача саме з 11.07.2010 і відповідно саме з даної дати починає перебіг строку позовної давності. Тобто, позивачу ще в 2010 році було відомо про порушення його прав. З цих підстав, представник відповідача просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

09.03.2023 судом зареєстрована відповідь на відзив, подана представником позивача. В обґрунтування своїх доводів, представник позивача посилається на те, що 21.05.2007 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 770/42-26-07. Відповідно до п.1.1 кредитного договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 50 355, 14 Швейцарський франків строком до 10.05.2032.

Згідно п.1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: фінансування будівництва інвестування у будівництво житла відповідно до Договору дольової участі №71 у будівництві багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 18.12.2005, укладений між Позичальником та ТСКВП «Тер ТАМП». Свої зобов`язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові. На підтвердження видачі коштів представник позивача подав заяву на видачу готівки №865 від 21.05.2007 та переказу готівки на ТСКВП «Тер ТАМП», надав копію заяви на переказ готівки №8695 від 21.05.2007, відповідно до якої ОСОБА_1 оплатила 205 449,00 грн. згідно призначення платежу: сума кредиту перед ТСКВП Тер ТАМП на р/р2600130013282 АКБ Укрсоцбанк за дольову участь у будівництві кв. АДРЕСА_2 , згідно розпорядження 12/2-0, яка була підписана ОСОБА_1 .

Зазначив, що в матеріалах даної цивільної справи міститься розрахунок заборгованості, який долучався до позовної заяви та який чітко відображає розрахунок сум заборгованості за тілом кредиту, відсотками, порядок нарахування та погашення заборгованості.

Крім того, на підтвердження розрахунку заборгованості надав первинні бухгалтерські документи, я саме виписки по рахунках, які підтверджують видачу коштів та наявність заборгованості.

Зазначає, що посилання відповідача на пропуск позовної давності про стягнення заборгованості є необґрунтованими, оскільки стягувач має повне право на задоволення своїх вимог в межах строку позовної давності.

Вважає, що зміна строку виконання основного зобов`язання змінюється лише направленням вимоги або закінченням строку кредитування передбаченого договором. Тому, оскільки строк дії кредитного договору до 2032 року, вимога про дострокове погашення заборгованості була направлена перед подачею позовної заяви, а тому підстав пов`язувати останній проведений платіж та відповідно і обрахунок обчислення строків позовної давності жодних правових та законних підстав немає, оскільки обов`язок погашати та виконувати зобов`язання покладається насамперед на боржника. З цих підстав, просить суд позов задоволити.

21.03.2023 судом зареєстровані заперечення на відповідь на відзив подані представником відповідача, зі змісту яких вбачається, що позивач в підтвердження своїх доводів не надав доказів надсилання на адресу позичальника вимоги про дострокове виконання зобов`язання по кредитному договору. Також, не надано самої вимоги про дострокове погашення заборгованості. Таким чином, платіж по кредиту з 11.07.2010 прострочений більше двох місяців. Зважаючи на наведене, відповідно до правил пункту 4.5 кредитного договору строк виконання основного зобов`язання настав на 61-й день з дня прострочення погашення процентів порушення умов підпункту 3.3.9 кредитного договору, тобто 11 липня 2010 року.

Саме з цього моменту відбулася зміна строку виконання кредитного зобов`язання позичальником у повному обсязі, а у банку припинилося право нараховувати проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, після чого позивач не вправі здійснювати нарахування таких процентів.

Також, з цього моменту виникло у Позивача право на стягнення суми заборгованості по кредиту (в т.ч. і дострокового стягнення) і відповідно саме з даної дати починає перебіг строку позовної давності. З цих підстав, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою судді від 23.08.2022 відкрито провадження у цивільній справі №607/9974/22. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 матеріали вказаної цивільної справи розподілено до розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбичу В.Л. згідно розпорядження керівника апарату суду №118 від 04.04.2023.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.04.2023 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства «ТЕР ТАМП» про стягнення заборгованості за договором кредиту, прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Панченко Д.В. заявлені позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, просив суд їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Осів П.В. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях. Просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.05.2007 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 770/42-26-07.

Відповідно до кредитного договору 770/42-26-07 від 21.05.2007 Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 50 355, 14 Швейцарський франків.

Свої зобов`язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується матеріалами справи.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № 770/42-26-07 від 21.05.2007 з ТСКВП «Тер-Тамп» було укладено Договір поруки № 770/43-118-07 від 21.05.2007.

Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами.

Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених Кредитним Договором.

Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на Публічне акціонерне товариства «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Кредитним договором визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_1 , свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 10.06.2022 року має заборгованість у розмірі 71 332, 80 Швейцарських франків, з яких: сума заборгованості за кредитом 44 648,24 Швейцарський франків, сума заборгованості за відсотками 26 684,56 Швейцарський франків, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття "зобов`язання" міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної даності Суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1.1. Кредитного договору визначено, що кредит надається з щомісячним погашенням кредиту по 167,85 швейцарський франки з кінцевим терміном до 10 травня 2032 року.

Відповідно до пункту 4.5 Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Відповідно до п. 7.4 Кредитного договору у разі настання обставин визначених п.п. 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього Договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно Позичальник зобов`язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції.

Згідно з пунктом 3.3.8 Кредитного договору Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за використання Кредитом в порядку, визначеному п.п.2.4, 2.5 цього Договору.

Відповідно 2.4.1 Кредитного договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно п.2.4 цього Договору у попередній робочий день.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360 (п.2.4 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.3.9 кредитного договору позичальник зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, передбаченому п.1.1. цього Договору.

Тобто, сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту - зміну строку виконання основного зобов`язання.

З аналізу змісту пункту 4.5 кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, так як у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань.

Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 України.

Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Таких висновків, здійснивши тлумачення аналогічних за змістом пунктів договорів кредиту, дійшов Верховний Суд у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц провадження № 61-18880св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 523/1507/16-ц (провадження №61-10534св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 752/7707/15-ц (провадження № 61-12658св18) та від 09 грудня 2020 року у справі № 760/18026/14-ц (провадження № 61-37386св18).

Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку вимог банку, позичальник здійснив останні платежі по кредиту та відсотках 02.04.2010.

Судом було встановлено, що згідно пункту 1.1. Кредитного договору погашення суми заборгованості по кредиту, здійснюється до 10 числа кожного місяця згідно графіку.

Отож, беручи до уваги, що наступний платіж позичальник повинен був здійснити не пізніше 10.05.2010 (згідно графіку та умов Договору), що ним здійснено не було, таким чином відповідно до пункту 4.5 кредитного договору строк виконання основного зобов`язання настав на 61-й день, тобто платіж по кредиту з 11.07.2010 прострочений більше двох місяців.

Зважаючи на наведене, відповідно до правил пункту 4.5 кредитного договору строк виконання основного зобов`язання настав на 61-й день з дня прострочення погашення процентів (порушення умов підпункту 3.3.9 кредитного договору), тобто 11 липня 2010 року. Саме з цього моменту відбулася зміна строку виконання кредитного зобов`язання позичальником у повному обсязі.

Саме з 11.07.2010 у позивача виникло право вимоги до відповідача з приводу виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Натомість, з позовом в суд представник позивача звернувся 03.02.2022.

Тому, пересічний строк позовної давності позивачем пропущений. Поважності причин пропуску позивач не навів та не клопотав про продовження строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Аналогічна позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 128/1534/14-ц.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суд і при розгляді в спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 21.05.2007 кредитним договором № 770/42-26-07, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту.

З приводу укладеного 21.05.2007 Договору поруки №770/43-118-07Ю Суд зазначає, що згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя.

Як убачається з матеріалів справи та наданих позивачем розрахунків, відповідачем порушено умови Кредитного договору № 770/42-26-07 від 21.05.2007 в частині своєчасного повернення кредитних коштів. Однак, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення заборгованості пред`явлено з пропуском строку позовної давності, а відтак порушене право позивача не підлягає захисту, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явленого позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 260, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , Тернопільського спільного комерційного виробничого малого підприємства «ТЕР ТАМП» про стягнення заборгованості за договором кредиту №770/42-26-07 від 21.05.2007 - відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», адреса: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Тернопільське спільне комерційне виробниче мале підприємство «ТЕР ТАМП», адреса: вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 14031607.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич