Постанова

від 27.03.2024 по справі 918/337/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 березня 2024 року Справа № 918/337/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

прокурор - Кривецька-Люліч Т.А.;

позивача 1 - не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

відповідача - Якимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09. 2022, повний текст якого складено 13.09.2022, у справі №918/337/22 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах

держави, в особі 1. Рівненської обласної ради

2. Комунального закладу «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут»

про визнання недійсним пункту Договору, визнання недійсними

додаткових угод та стягнення коштів

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням положень Конвенції, статті 32 ГПК України щодо незмінності складу суду, а також із урахуванням зупинення провадження у даній справі Північно-західний апеляційний господарський суд розглядає справу в межах розумного строку.

В червні 2022 року Керівник Рівненської окружної прокуратури Рівненської області (надалі в тексті Прокурор) в інтересах держави, в особі Рівненської обласної ради (надалі в тексті Рада) та Комунального закладу «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» (надалі в тексті Комунальний заклад, Школа) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» (надалі в тексті Товариство) в якому просив:

- визнати недійсним абз.2 пп.2 ч.2 пункт 9.2 Договору від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством в частині: під поняттям «коливання ціни на ринку» Сторони розуміють порівняння ціни зазначеної у Договорі на момент його підписання (останньою підписаною додатковою угодою щодо зміни ціни) із ринковою ціною на момент ініціювання зміни ціни. Також, сторони домовилися, що такі порівняння ціни в різні періоди стверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події зміни ціни. Разом з цим, фактом «коливання ціни на ринку» є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних першої редакції Договору (останньої підписаної додаткової угоди)»;

- визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 15.02.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством;

- визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 06.07.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством;

- визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.07.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством;

- визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 09.08.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством;

- стягнути з Товариства на користь Комунального закладу кошти в сумі 45 809,10 гривень. (т.1, арк.справи 1-17).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 з урахуванням ухвали Господарського суду Рівненської області від 13.09.2022 про виправлення описки у справі №918/ 337/22 позов задоволено повністю.(т.1, арк.справи 229-255).

Північно-західного апеляційний господарський суд постановою від 21.12.2022 у справі №918/337/22 рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 в частині задово-лення позовних вимог Прокурора в інтересах держави, в особі Комунального закладу скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду; в частині задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Ради скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.(т.2, арк.справи 144-154).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2023 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12. 2022 в частині відмови у задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області, поданого в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, у цій частині справі передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. В частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Школи постанову суду апеляційної інстанції від 21.12.2022 у даній справі залишено без змін. (т.3, арк.справи 150-164).

Крім того, Верховний суд у п.8.56 своєї постанови від 15.08.2023 зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду апеляційної інстанції необхідно:

- врахувати правову природу спірних відносин, що склались між Радою та Школою, та з огляду на наведене у цій постанові, з урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21, встановити належного позивача;

- належно дослідити обставини дотримання/недотримання Прокурором порядку, перед-баченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Ради;

- встановити обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними спірного підпункту Договору та спірних Додаткових угод та внесення істотних змін до Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оспорюваних Додаткових угод через дослідження та оцінку підстав виникнення/відсутності у відповідача права змінювати вартість ціни товару за Договором з дотриманням вимог статтей 86, 236, 237 ГПК України;

- встановити наявність/відсутність правових підстав для визнання недійсними спірного підпункту Договору та спірних Додаткових угод з урахуванням правової природи спірних право-відносин, законодавства, що регулює спірні правовідносини (у редакції чинній на момент виник-нення таких відносин) та доказів, поданих сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень;

- оскільки заявлена Прокурором у цій справі вимога про стягнення коштів на підставі статті 670 ЦК України, є похідною вимогою від вирішення спору щодо дійсності/недійсності спірного підпункту Договору та спірних Додаткових угод, відтак суду необхідно встановити наявність/ відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів, а також встановити належного отримувача таких коштів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 11.10.2023.(т.3, арк.справи 171).

03.10.2023 на адресу суду від Прокурора надійшов відзив, в якому просить апеляційну скаргу ТзОВ «Рівнегаз Збут» на рішення господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 175-195).

06.10.2023 на адресу суду надійшли наступні документи:

- від КЗ «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу №918/337/22 без участі уповноваженого представника.(т.3, арк. справи 196);

- від Рівненської обласної ради надійшли письмові пояснення, які просили врахувати при розгляді судової справи №918/337/22.(т.3, арк.справи 198-200).

10.10.2023 надійшли письмові пояснення ТзОВ «Рівнегаз Збут» та 11.10.2023 клопотання про зупинення провадження у справі №918/337/22.(т.3, арк.справи 204-213, 236-237).

Ухвалою суду від 11.10.2023 розгляд справи відкладався на 08.11.2023.(т.3, арк.справи 244).

27.10.2023 на поштову адресу суду від КЗ «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу №918/337/22 без участі уповноваже-ного представника.(т.3, арк.справи 247).

30.10.2023 на електронну адресу апеляційного суду від Відповідача надійшли додаткові пояснення.(т.4, арк.справи 1-2).

Ухвалою від 08.11.2023 провадження у справі №918/337/22 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.(т.4, арк.справи 10-11).

15.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання Рівненської окружної прокуратури про поновлення провадження у справі у зв`язку із винесенням постанови від 24.01.2024 Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/2321/22.(т.4, арк.справи 13-15).

Ухвалою суду від 21.02.2024 поновлено провадження та призначено справу до розгляду на 13.03.2024.(т.4, арк.справи 20).

12.03.2024 на адресу суду від ТОВ «Рівнегаз Збут» надійшли додаткові пояснення по справі.(т.4, арк.справи 23-29).

13.03.2024 до суду надійшло клопотання, в якому КЗ «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради просить залучити її до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача.(т.4, арк.справи 35-36).

Ухвалою суду від 13.03.2024 розгляд справи відкладено на 20.03.2024.(т.4, арк.справи 39).

14.03.2024 на електронну адресу суду від Відповідача надійшли заперечення на клопотання про залучення Комунального закладу «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради в якості третьої особи на стороні позивача.(т.4, арк.справи 41-43).

18.03.2024 на адресу суду надійшла заява, в якій КЗ «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради просить провести розгляд справи №918/337/22 без участі уповноваженого представника. (т.4, арк.справи 48).

Розгляд справи відкладався до 27.03.2024.(т.4, арк.справи 53).

Розглянувши у судовому засіданні апеляційної інстанції 20.03.2024 клопотання Комуналь-ного закладу про залучення його в якості третьої особи на стороні Позивача, колегія суддів відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Колегія суддів приймає до уваги, що Комунальний заклад фактично втратив процесуаль-ний статус позивача в справі (учасника справи) згідно постанови апеляційного суду від 21.12.2022, якою позов Прокурора в частині захисту інтересів Комунального закладу залишено без розгляду через і це рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 15.08.2023.

Враховуючи, що справа №918/337/22 направлена до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, колегія суддів не вважає, що залишення позову без розгляду в частині Комунального закладу є безумовною підставою для залучення цього ж Комунального закладу в якості третьої особи на стороні позивача на стадії апеляційного провадження, а відтак відмовляє у задоволенні поданого клопотання.

В судових засіданнях апеляційної інстанції 13, 20 та 27 березня 2024 Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 06.02.2023. Представник Відповідача надав свої пояснення, просив задоволити його апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні позову Прокурора

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх представників у призначене на 27.03.2024 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Прокурора та представ-ника Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, згідно оголошення про проведення відкритих торгів, яке розміщено на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» UА-2020-11-25-013011-с, Школа є замовником публічної закупівлі, пред-метом якої є газове паливо (природний газ) в кількості 110 000 м.куб., строк поставки від 01.01. 2021 року до 31.12.2021 року. Очікувана вартість предмета закупівлі 990 000,00 грн.

Учасниками вказаних торгів зареєструвалися:

- ТзОВ «Львівгаз Збут» з пропозицією 990 000,00 грн.(остаточна знижена пропозиція 990000,00 грн);

- ТзОВ «Рівнегаз Збут» з пропозицією 951 487,90 грн (остаточна пропозиція 951 487,90 грн).

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТзОВ «Рівнегаз Збут» з пропозицією 951 487,90 грн (остаточна пропозиція 951 487,90 грн), тобто з ціною за при-родний газ за ціною 8 649,89 грн за 1 тис.куб.м.

Матеріалами справи стверджено, що 29.12.2020 Товариство-постачальник та Комуналь-ний заклад-споживач уклали Договір на постачання природного газу №41АВ337-3474-20 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ (згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 110,00 тис.куб.м.(п.1.2. Договору).

Пунктами 3.2., 3.3. Договору встановлено, що ціна 1 тис.куб.м. газу без урахування ПДВ становить 7071,66 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,576 грн. Ціна 1 тис.куб.м. газу з урахування компенсації вартості послуги доступу до потуж-ності складає 7 208,24 грн. ПДВ 1 441,65 грн. Всього ціна газу за 1 тис.куб.м. становить 8649,89 грн. Ціна, зазначена в п.3.2. Договору може змінюватися протягом дії Договору. Зміни ціни за одиницю товару може бути не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що визначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого спожива-чеві за даним Договором і становить 951 487,90 грн, у т.ч. ПДВ (20%).(п.3.5. Договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання природного газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів в інформаційній плат-формі Оператора ГТС. Початок дії договору з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.9.1. Договору).

Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Під поняттям «коливанням ціни на ринку» сторони розуміють порівняння ціни зазначеної у договорі на момент його підписання/останньою підписаною додатковою угодою щодо зміни ціни із ринковою ціною на момент ініціювання зміни піни. При цьому, сторони домовились, що такі порівняння цін в різні періоди підтверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події зміни ціни (юридичного факту). Разом з цим, фактом «коливання ціни на ринку» є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у від-повідних довідках торгово-промислової палати, а також даних першої редакції Договору/остан-ньої підписаної додаткової угоди. Поряд з цим, абсолютні цінові показники за експертними висновками необхідно розуміти сторонам як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів, але право узгодження нової ціни залишається за сторонами. Разом з цим, сторони домовились, що датою, коли сторони дізнались про зміну ціни на ринку, є дата формування ініціативного листа про перегляд відповідної договірної ціни та її направлення стороні, а не дата укладання додаткової угоди, чи публікації її в системі закупівель «Prozorro». Сторони зобов`язалися повідомляти одна одну про зміну ціни на товар, а також його складових на ринку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, а також не відмовлятись від перегляду такої ціни на товар та його складові у випадку документального підтвердження її зміни;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтвердже-них об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин неперебор-ної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що, такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових коригувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваже-ними представниками сторін та скріплюються їх печатками.(п.9.6. Договору).(т.1, арк.справи 20-26).

Матеріалами справи стверджено, що в подальшому сторонами укладено додаткові угоди до Договору, а саме:

- від 26.01.2021 №1, відповідно до якої сторони погодили внести зміни у пункт 3.6. Розділу III. «Ціна постачання природного газу», виклавши його в наступній редакції: «пункт 3.6. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором. Бюджетні зобов`язання за даним договором станом на 26.01.2021 становлять 675929,41 грн. Бюджетні зобов`язання реєструються в межах кошторисних призначень на 2021 рік.»;

- від 15.02.2021 №2, якою збільшено ціну газу до 7 792,49 грн за 1 000 куб.м. газу, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,576 грн. Ціна 1 тис.куб.м. газу з урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7 929,07 грн. ПДВ становить 1 585,81 грн. Всього ціна газу за 1 тис.куб.м. становить 9 514,88 грн. В пункті 2 вказаної додаткової угоди зазначено, що умови Договору, змінені додатковою угодою, набирають чинності з моменту підписання та застосовуються до правовідносин, починаючи з 01.01.2021, відповідно до статті 631 ЦК України. Підвищення ціни на природний газ відбулося на підставі листа відповідача від 25.01.2021 №33701-Сл-364-0121 та згідно з довідкою Рівненсь-кої торгово-промислової палати від 14.01.2021 №56.03/15, у якій надано інформацію щодо коливання цін на газ в Україні у грудні 2020 року;

- від 06.07.2021 №3, якою збільшено ціну газу до 8 577,464 грн за 1 000 куб.м. газу, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,576 грн. Ціна 1 тис.куб.м. газу з урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 8714,04 грн. ПДВ становить 1 742,81 грн. Всього ціна газу за 1 тис.куб.м. становить 10 456,85 грн. В пункті 2 вказаної додаткової угоди зазначено, що умови договору, змінені додатковою угодою, набирають чинності з моменту підписання та застосовуються до правовідносин починаючи з 1 липня 2021 року, відповідно до статті 631 ЦК України. Підвищення ціни на природний газ відбулося на підставі листа Відповідача від 29.06.2021 №33701-Сл-4498-0621 та згідно з довідкою Рівненської торгово-промислової палати від 14.05.2021 №56.03/229, в якій надано інформацію щодо рівня цін на постачання природного газу в Україні у квітні-травні 2021 року;

- від 30.07.2021 №4, якою збільшено ціну газу до 9 440,144 грн за 1 000 куб.м. газу, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,576 грн. Ціна 1 тис. куб.м. газу з урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 9 576,72 грн. ПДВ становить 1 915,35 грн. Всього ціна газу за 1 тис.куб.м. становить 11 492,07 грн. В пункті 2 вказаної додаткової угоди зазначено, що умови Договору, змінені додатковою угодою, набирають чинності з моменту підписання та застосовуються до правовідносин починаючи з 01.08.2021, відповідно до статті 631 ЦК України. В обґрунтування вказаної угоди Товариство надіслало до Школи лист від 23.07.2021 №33701-Сл-5964-0721 з довідкою Рівненської торгово-промислової палати від 07.06.2021 №56.03/290, в якій вказано показники коливання ціна на газове паливо в Україні у травні та червні 2021 року;

- від 09.08.2021 №5, якою збільшено ціну газу до 10 388,244 грн за 1 000 куб.м. газу, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,576 грн. Ціна 1 тис. куб.м. газу з урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 10 524,82 грн. ПДВ становить 12 104,96 грн. Всього ціна газу за 1 тис.куб.м. становить 12 629,78 грн. В пункті 2 вказаної додаткової угоди зазначено, що умови Договору, змінені додатковою угодою, набирають чинності з моменту підписання та застосовуються до правовідносин починаючи з 15.08.2021, відповідно до статті 631 ЦК України. Підвищення ціни на природний газ здійснювалися на підставі листа Відповідача від 23.07.2021 №33701-Сл-5965-0721 та згідно з довідкою Рівненської торгово-промислової палати від 11.06.2021 №56.03/309, у якій надано інформацію щодо рівня цін на постачання природного газу з 1 по 10 червня 2021 року та коливання цін в Україні у червні 2021 року;

- від 29.09.2021 №6, відповідно до якої сторони прийшли до згоди внести зміни в пункт 3.5 Розділу III Договору, виклавши його в наступній редакції: «пункт 3.6. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором і стано-вить 503 897,59 грн, у т.ч. ПДВ 20% 83 982,93 грн». У п.2 додаткової угоди зазначено, що сторони домовились розірвати з 30.09.2021 Договір на постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20.(т.1, арк.справи 27-32).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі Відповідач поставив природний газ загальним обсягом 52,95888 тис. куб.м, на загальну суму 503 897,59 грн, а саме:

- згідно з актом прийому-передачі природного газу від 15.02.2021 №ЗРВ81001468 16 482,8 куб.м. на суму 156 831,92 грн з ПДВ;

- згідно з актом прийому-передачі природного газу від 12.03.2021 №ЗРВ81002536 16587,99 куб.м. на суму 157 832,80 грн з ПДВ;

- згідно з актом прийому-передачі природного газу від 26.04.2021 №ЗРВ81004136 14812,6.куб.м. на суму 140 940,17 грн з ПДВ;

- згідно з актом прийому-передачі природного газу від 14.05.2021 №ЗРВ81005487 5 075,49 куб.м. на суму 48 292,70 грн з ПДВ.(т.3, арк.справи 44, 46, 48, 50).

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказані об`єми газу оплачені Школою відповідно до платіжних доручень:

- від 19.05.2021 №486 на суму 48 292,70 грн;

- від 27.04.2021 №447 на суму 140 940,17 грн;

- від 16.03.2021 №252 на суму 157 832,80 грн;

- від 15.02.2021 №92 на суму 156 831,92 грн.(т.3, арк.справи 45, 47, 49, 51).

За твердженнями Прокурора внаслідок укладення додаткових угод ціну за кубічний метр газу збільшено з 8 649,89 грн до 12 629,78 грн. за 1 000 куб.м., тобто на 3 979,89 грн (31% від первинної ціни) та зменшено обсяг газу, який мав бути поставлений, з 110 000,00 куб.м. до 52958,88 куб.м., тобто на 51,8% менше запланованого, що, зокрема призвело до порушення законодавства та умов Договору, а також до переплати коштів у розмірі 45 809,10 грн, тому Прокурор з метою захисту інтересів держави звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалось вище, рішенням від 07.09.2022 у справі №918/337/22 з урахуванням ухвали господарського суду Рівненської області від 13.09.2022 про виправлення описки у справі №918/ 337/22 позов задоволено повністю.(т.1, арк.справи 229-255).

Північно-західного апеляційний господарський суд постановою від 21.12.2022 у справі №918/337/22 рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 в частині задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Школи скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду; в частині задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Ради скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.(т.2, арк.справи 114-121).

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2023 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12. 2022 в частині відмови у задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області, поданого в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, у цій частині справі передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. В частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Школи постанову суду апеляційної інстанції від 21.12.2022 у даній справі залишено без змін. (т.2, арк. справи 144-154).

Переглядаючи справу №918/337/22 на новому розгляді в частині відмови у задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області, поданого в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, апеляційний суд вважає, що скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є дійсність пунктів Договору, додаткових угод та стягнення надміру сплачених коштів.

Переглядаючи оспорюване рішення, колегія суддів з урахуванням висновків Верховного Суду викладених у постанові від 15.08.2023 виснує, що дослідженню підлягає дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», встановлення наяв-ності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Рівненської обласної ради.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповно-важений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої ст.53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповно-важеного суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтере-сів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкод-жають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представ-ника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі №911/ 1107/18).

У свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верхов-ного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04. 2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №0440/6738/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість від-реагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправ-лення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визнача-ється судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Апеляційним судом враховано, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве само-врядування в Україні» №280/97-ВР (надалі в тексті Закон №280/97-ВР) місцеве самовряду-вання в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве само-врядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону №280/97-ВР передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону № 280/97-ВР).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної влас-ності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону №280/97-ВР).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону №280/97-ВР передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціаль-ного розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролю- ють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підпри-ємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.»

На території Рівненської області таким органом місцевого самоврядування є Рада.

Колегія суддів звертає увагу, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців Рівненської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального викорис-тання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Рівненської області. (аналогічний висновок зробле-ний Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 (провадження №12-1гс23) у справі №905/1907/21).

Таким чином, оскільки згідно Статуту, засновником Комунального закладу «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» та власником її майна є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територі-альної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Поруч з тим, матеріалами справи стверджено, що Рівненська окружна прокуратура листом №50-1634вих-22 від 13.04.2022 звернулася до Школи про надання інформації щодо порушень, допущених при укладенні додаткових угод, у закупівлі UА-2020-11-25-013011-с.(т.1, арк.справи 56-57).

У відповідь Школа листом №01-22/150 від 18.04.2022 повідомила про підстави та умови укладення Договору та додаткових угод.(т.1, арк.справи 58-59).

Прокурором 06.05.2022 надіслано лист №50-2127вих-22 до Комунального закладу, в якому прокуратурою повідомлено про те, що у зв`язку з невжиття Радою та Школою відповідних заходів реагування щодо захисту інтересів комунального закладу, Рівненська окружна прокура-тура, у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Ради та Школи до ТОВ «Рівнегаз збут» про стягнення коштів у сумі 45809,10 грн.(т.1, арк.справи 60-62).

Крім того, Прокурором надіслано лист №50-2282вих-22 від 12.05.2022 до Ради щодо вжиття заходів по захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання не законними додаткових угод за Договором та стягнення коштів.(т.1, арк.справи 63-65).

У відповідь листом №09-833/01 від 01.06.2022 повідомлено прокуратуру про те, що Рада звернулась до Школи стосовно надання письмових пояснень та інформації про те, чи вживались заходи реагування щодо виявленого порушення. За інформацією, наданою Школою, комуналь-ним закладом не допущено порушень умов Договору на постачання природного газу та вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».(т.1, арк.справи 66).

За таких обстави, Рівненською обласною радою не вжито заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.

Доказів вжиття заходів іншими особами апеляційному суду не надано. За обставинами цієї справи йдеться про безпідставне використання коштів місцевого бюджету, що становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців відповідної області. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних право-чинів, порушує економічні інтереси відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.

Потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави.

З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспіль-ний інтерес.

Таким чином, оскільки зверненню Прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Школою та Радою з дотриманням процедури встановленої частинами 3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає доведеними підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради.

Також, колегія суддів відхиляє твердження Скаржника, що захист інтересів держави у цьому спорі має здійснювати Держаудитслужба, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету міністрів України від 03.02.2016 №43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п.1).

Згідно з підпункту 3 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінанси-вого контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.9 п.4 Положення).

Оскільки в даному випадку Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки сторонами не доведено, а судом не встановлено, що вказаний орган здійснюючи фінансовий контроль виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення до суду із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду Касаційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

Таким чином, Прокурор правильно визначив Раду як позивача у данному спорі, позаяк вона є засновником та органом управління Комунального закладу і до компетенції Ради належить здійснення контролю за ефективністю використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, цільового та ефективного використання бюджетних коштів.

Розглядаючи позов по суті, колегія суддів враховує, що зі змісту ст.215 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), ст.202 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсним договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Матеріалами справи стверджується, що за результатом процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі в тексті Закон) сторони уклали Договір про постачання природного газу №41АВ337-3474-20 від 29.12.2020.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 цього Закону (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конку-ренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/ спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частиною першою статті 41 Закону передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони пунктом 9.2. Договору передбачили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Таким чином, дозволяється збільшення ціни за одиницю товару, у випадках передба-чених законодавством, зокрема, за умов: коливання ціни товару на ринку; вказане збільшення має бути пропорційним збільшенню ціни такого товару на ринку.

При цьому, у п.9.2. Договору визначено, що під коливанням ціни на ринку сторони розу-міють порівняння ціни зазначеної у Договорі на момент його підписання (останньою підписаною додатковою угодою щодо зміни ціни) із ринковою ціною на момент ініціювання зміни ціни. Також, сторони домовилися, що такі порівняння ціни в різні періоди підтверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події зміни ціни.

Основним аспектом, який потребує дослідження, є саме коливання ціни на ринку, відсоток збільшення ціни та підтвердження цього у певний період.

Поруч з тим, за умовами Договору вбачається інше трактування поняття коливання ціни, ніж передбачено чинним законодавством, а саме ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його під-писання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Тобто, мова йде саме про реальне коливання ціни на ринку, яка перевищує 10% від попередньої ринкової ціни та про право на пропорційне збільшення ціни на газ постачальником відповідно до збільшення ринкової ціни.

Проте, у Договорі сторонами визначено, що порівняння ціни здійснюється від ціни зазна-ченої у Договорі (додаткової угоди) на момент його підписання із ринковою ціною на момент ініціювання зміни ціни. Вказане положення на переконання колегії суддів не відповідає вимогам, передбаченим ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Саме тому, пп.2 абз.2 п.9.2 Договору не відповідає вимогам законодавства про публічні закупівлі, у зв`язку із чим підлягає визнанню недійсним, оскільки ціна зазначена в Договорі на момент підписання і ринковою ціною на момент її зміни не показує реального коливання ціни на ринку.

Вказане підтверджується листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 24.11.2020 №3304-04/69987-06 «Щодо укладення, зміни та розірвання договору про закупівлю», в якому визначено, внесення змін до договору про закупівлю у випад-ках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.

З огляду зазначене, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для визнання пп.2 абз.2 п.9.2 Договору недійсним.

Колегія суддів бере до уваги, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень ст.ст.651, 652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Водночас Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони, договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосову-ється як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на зроблений Великою Палатою Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 висновок, відповідно до якого ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Враховуючи вищевказані норми, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Як стверджено матеріалами справи, між сторонами було укладено чотири додаткових угод до Договору №41АВ337-3474-20 від 29.12.2020, а саме:

- №2 від 15.02.2021, якою ціну за природний газ збільшено до 9 514,88 грн. за 1000 куб.м. газу;

- №3 від 06.07.2021, якою ціну за природний газ збільшено до 10 456,85 грн. за 1000 куб.м.;

- №4 від 30.07.2021, якою ціну за природний газ збільшено до 11 492,07 грн. за 1000 куб.м.;

- №5 від 09.08.2021, якою ціну за природний газ збільшено до 12 629,78 грн. за 1000 куб.м. (т.1, арк.справи 28-31).

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №2, №3, №4, №5 ціну газу збільшено з 8649,89 грн. до 12 629,78 грн. за 1 тис. куб. м., тобто на 3 979,89 грн. (31 % від первинної ціни), та зменшено обсяг газу до 52 958,88 куб.м., що на 52,8 % менше від обумовленого у Договорі 110 000 куб.м.

З інформації розміщеної на сайті Української енергетичної біржі вбачається, що станом на момент укладання договору середньоринкова ціна на природний газ становила 7 573,23 грн за 1000 м3. Протягом січня 2021 року середньоринкова ціна на газ дещо збільшилася. Так, станом на момент подання пропозиції щодо зміни ціни на природній газ, а саме на 25.01.2021 середньо-ринкова ціна становила 8 040,52 грн. Тому, протягом січня 2021 року коливання ціни на газ становило у середньому становило 6,17%, а на момент укладання додаткової угоди №2 ціна на газ становила 8212,34 грн за 1000 м3, що становить 7,7% коливання ціни, а тому не відповідає положенню п.9.2 Договору як обґрунтування укладення додаткової угоди №2 від 15.02.2021. Натомість додатковою угодою №2 від 15.02.2021 ціну на газ збільшено до 9 514,88 грн за 1000 м3, що на 10% більше за ціну встановлену у Договорі.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що підвищення ціни на природний газ Відповідач обґрунтовує наявними в матеріалах справи довідками Рівненської торгово-промис-лової палати (надалі в тексті Рівненська ТПП).

Укладення додаткової угоди №2 від 15.02.2021 щодо підвищення ціни на природний газ здійснювалося на підставі листа Товариства №33701-Сл-364-0121 від 25.01.2021 та довідки Рівненської ТПП від 14.01.2021 №56.03/15, яка містить інформацію, отриману від газорозподіль-них підприємств протягом грудня 2020 року щодо цін на природний газ для потреб непобутових споживачів на території України, згідно якої у грудні 2020 року ціна на природний газ коливалася від 5 950,00 до 9 050,00 грн за 1000 м3 з урахуванням ПДВ. Проте, посилаючись на вказану довідку, сторони встановили додатковою угодою №2 ціну на газ в розмірі 9 514,88 грн. В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, середня ціна на газ на ринку була значно менша та згідно відомостей сайту Української енергетичної біржі становила 8 212,34 грн за 1000 куб.м.(т.1, арк.справи 129-130).

Укладення додаткової угоди №3 від 07.06.2021 щодо підвищення ціни на природний газ здійснювалося на підставі листа Товариства №33701-Сл-4435-0621 від 29.06.2021 та довідки Рівненської ТПП №56.03/229 від 14.05.2021, яка містить інформацію, що коливання цін на газ з 27.04.2021 по 12.05.2021 становило від 7500,00 до 10 964,00 грн за 1000 куб.м.(т.1, арк.справи 133-134).

Укладення додаткової угоди №4 від 30.07.2021 щодо підвищення ціни на природний газ здійснювалося на підставі листа Товариства №33701-Сл-5964-0721 від 23.07.2021 та довідки Рівненської ТПП №56.03/290 від 07.06.2021, яка містить інформацію, що коливання цін на газ у травні-червні 2021 становило 9403,73 грн та 12146,75 грн за 1000 куб.м. у відповідні місяці.(т.1, арк.справи 136-137).

Укладення додаткової угоди №5 від 09.08.2021 щодо підвищення ціни на природний газ здійснювалося на підставі листа Товариства №33701-Сл-5965-0721 від 23.07.2021 та довідки Рівненської ТПП №56.03/309 від 11.06.2021, яка містить інформацію, що коливання цін на газ з 01.06.2021 по 10.06.2021 становило 11 140,00 13 700,00 грн за 1000 куб.м.(т.1, арк. справи 139-140).

Апеляційний суд відзначає, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо від-повідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.(аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №916/944/22).

При цьому, колегія суддів враховує, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18).

Надаючи оцінку довідкам Рівненської ТПП за результатами цінового моніторингу, суд першої інстанції правильно зазначив, що вони не може бути належним доказом коливання ціни, оскільки лише констатують рівень загальних ринкових цін у певний період та не доводять їх коливання з моменту укладення договору від 29.12.2020 до моменту укладення додаткових угод 15.02.2021, 06.07.2021, 30.07.2021, 09.08.2021, зокрема щодо ціни природного газу.

Таким чином, Відповідачем не доведено факту коливання ціни на товар на ринку в бік збільшення, що виключає підстави для зміни істотних умов Договору та необхідність збільшення ціни товару додатковими угодами №2,3,4,5, а відтак зумовлює висновок про недотримання постачальником порядку, встановленого Законом України «Про публічні закупівлі».

Крім того, як визначено пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, одна, оскільки внаслідок укладення Додаткових угод №2, №3, №4 та №5 сторони в загальному збільшили ціну на природний газ на 31% у порівнянні з ціною згідно умов Договору від 29.12.2020 і це призвело до неефективного розпорядження коштами, здійснено на шкоду інтересам громади, всупереч вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), на переконання колегії суддів позовні вимоги про визнання недійсними Додаткових угод №2 від 15.02.2021, №3 від 06.07.2021, №4 від 30.07.2021, №5 від 09.08.2021 до Договору №41АВ337-3474-20 від 29.12.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Поруч з цим, Велика Палата Верховного Суду в п.154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц з аналогічним предметом спору, уточнюючи висновок, викладений у пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, зокрема зауважила, що у разі, коли на виконання оспорюваного правочину позивачем сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стяг-нення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується, що крім вимоги про визнання недійсними оспорю-ваних додаткових угод до Договору, Прокурор заявив вимогу про стягнення з Відповідача на користь Комунального закладу надмірно сплачених коштів у сумі 45 809,10 грн за природний газ, який не був поставлений, що відповідає наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц. Самостійна вимога про повернення заявлених до стягнення з Відповідача коштів з підстав, зазначених у позові, є неможливою.

Однак, у даній справі, Верховний Суд повернув справу №918/337/22 на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позову Прокурора поданого в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, натомість в частині позову Прокурора в інтересах Школи залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 в даній справі, якою в цій частині позов залишено без розгляду.

Таким чином, стягнення надмірно сплачених коштів на користь Школи неможливе, оскільки в цій частині вже є судове рішення, яке набрало законної сили про залишення позову без розгляду.

У контексті заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь Школи Велика Палата Верховного Суду звернула також увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, де зокрема вказано, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Поруч з цим, колегія суддів приймає до уваги, що правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі в тексті Порядок).(п.6.45 постанови КГС ВС від 16.05. 2021 у справі №910/11847/19).

Згідно ст.22 Бюджетного кодексу України (надалі в тексті БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування нада-ються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.(п.18 ч.1 ст.2 БК України).

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розпорядник, який у своїй діяльності під- порядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені п.п.47 ст.2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів бюджетна установа в особі її керівника, уповно-важена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

Бюджетне асигнування повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

З огляду на встановлене, Комунальний заклад «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» у спірних правовідносинах, які виникли із закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня Рівненською обласною радою.(висновки викладені у підпункті 6.49 постанови КГС ВС від 16.03.2021 у справі №910/11847/19).

Згідно із частиною четвертою статті 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджет-ного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встанов-лених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас, колегія суддів бере до уваги, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судо-вому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/ 15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі №910/ 10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі №9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі №908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (пункт 44), від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 29), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 62), від 29.11.2023 у справі №513/879/19 (провадження №14-49цс 22, пункт 22).

Апеляційний суд також враховує висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №910/10009/22, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо)

Таким чином, з урахуванням вище наведених висновків Верховного Суду, а також того, що: використання коштів обласного бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців Рівненської області; завданням органу місцевого само-врядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебува-ють у комунальній власності; неефективне витрачання коштів обласного бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів Комунальним закладом, який підконтроль-ний Рівненській обласній раді призводить до порушення економічних інтересів територіальної громади, колегія суддів дійшла висновків про необхідність захисту порушених прав Позивача та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених коштів за незаконними правочинами саме на користь Рівненської обласної ради.

Крім того, колегія суддів відхиляє оголошене в судовому засіданні 20.03.2024 покликання Скаржника на необхідність відмови у задоволенні позову Прокурора з урахуванням висновків Верховного Суду, які містяться в постанові від 30.01.2024 у справі №924/564/22 з підстав пред`явлення позову лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину оскільки дане твердження Відповідача не наводилось в апеляційній скарзі в якості підстави скасування рішення суду першої інстанції, а відтак надане пояснення є доповненням до апеляційної скарги, яке надано поза межами строку, встановленого для надання доповнень до апеляційної скарги без клопотання про його поновлення.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування рішення, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, однак враховуючи вище викладені висновки за наслідками нового розгляду оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши резолютивну частину в редакції даної постанови.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,277,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» на рішення господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 у справі №918/337/22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 у справі №918/337/22 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсним абз.2 пп.2 ч.2 пункту 9.2 Договору від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» в частині: «під поняттям «коливанням ціни на ринку» Сторони розуміють порівняння ціни зазначеної у Договорі на момент його підписання (останньою підписаною додатковою угодою щодо зміни ціни) із рин-ковою ціною на момент ініціювання зміни ціни. Також, сторони домовилися, що такі порівняння ціни в різні періоди підтверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події зміни ціни. Разом з цим, фактом «Коливання ціни на ринку» є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних першої редакції Договору (останньої підписаної додаткової угоди)».

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 15.02.2021 до Договору постачання природ-ного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відпові-дальністю «Рівнегаз Збут».

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 06.07.2021 до Договору постачання природ-ного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відпові-дальністю «Рівнегаз Збут».

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.07.2021 до Договору постачання природ-ного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відпові-дальністю «Рівнегаз Збут».

6. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 09.08.2021 до Договору постачання природ-ного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом «Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відпові-дальністю «Рівнегаз Збут».

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» (33023, м.Рівне, вул.Грушевського, буд.24, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Рівненської обласної ради (33013, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Майдан просвіти, 1, код ЄДРПОУ 21085816) 45 809,10 грн надмірно сплачених коштів.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» (33023, м.Рівне, вул.Грушевського, буд.24, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.16 Липня, буд.52, код ЄДРПОУ 02910077) 14886,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.»

3. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

5. Справу №918/337/22 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.