Ухвала

від 29.05.2024 по справі 918/337/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/337/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024

у справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави, в особі:

1) Рівненської обласної ради,

2) Комунального закладу "Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"

про визнання недійсним пункту Договору, визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. В червні 2022 року керівник Рівненської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави, в особі Рівненської обласної ради та Комунального закладу "Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" в якому просив: 1) визнати недійсним абз.2 пп.2 ч.2 п.9.2 Договору від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством в частині: під поняттям "коливання ціни на ринку" Сторони розуміють порівняння ціни зазначеної у Договорі на момент його підписання (останньою підписаною додатковою угодою щодо зміни ціни) із ринковою ціною на момент ініціювання зміни ціни. Також, сторони домовилися, що такі порівняння ціни в різні періоди стверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події зміни ціни. Разом з цим, фактом "коливання ціни на ринку" є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних першої редакції Договору (останньої підписаної додаткової угоди)"; 2) визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 15.02.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством; 3) визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 06.07.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством; 4) визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.07.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством; 5) визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 09.08.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного між Комунальним закладом та Товариством; 6) стягнути з Товариства на користь Комунального закладу кошти в сумі 45 809,10 грн.

2. Господарський суд Рівненської області рішенням від 07.09.2022 позов задовольнив повністю.

3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.03.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 змінив, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції: 1) Позов задоволити частково. 2) Визнати недійсним абз.2 пп.2 ч.2 п.9.2 Договору від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом "Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" в частині: "під поняттям "коливанням ціни на ринку" Сторони розуміють порівняння ціни зазначеної у Договорі на момент його підписання (останньою підписаною додатковою угодою щодо зміни ціни) із ринковою ціною на момент ініціювання зміни ціни. Також, сторони домовилися, що такі порівняння ціни в різні періоди підтверджуються довідками торгово-промислової палати, які видані в місяць настання відповідної події зміни ціни. Разом з цим, фактом "Коливання ціни на ринку" є розбіжність в абсолютних даних за цінами, що зафіксовані у відповідних довідках торгово-промислової палати, а також даних першої редакції Договору (останньої підписаної додаткової угоди)"; 3) Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 15.02.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом "Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"; 4) Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 06.07.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом "Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"; 5) Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.07.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом "Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"; 6) Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 09.08.2021 до Договору постачання природного газу від 29.12.2020 №41АВ337-3474-20, укладеного Комунальним закладом "Клеванська санаторна школа І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"; 7) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м.Рівне, вул.Грушевського, буд.24, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Рівненської обласної ради (33013, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Майдан просвіти, 1, код ЄДРПОУ 21085816) 45 809,10 грн надмірно сплачених коштів; 8) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м.Рівне, вул.Грушевського, буд.24, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.16 Липня, буд.52, код ЄДРПОУ 02910077) 14 886,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. 05.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

5. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2024 касаційну скаргу залишив без руху на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) як таку, що оформлена з порушенням вимог п.2 ч.4 ст.290 цього Кодексу, а саме у зв`язку із необхідністю сплатити судовий збір у розмірі 23 817,60 грн, та надав скаржнику строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали.

6. 01.05.2024 скаржник через систему Електронний суд надіслав до Верховного Суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

7. 09.05.2024 через систему Електронний суд прокурор подав заперечення на клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

8. 09.05.2024 скаржник через систему Електронний суд надіслав до Верховного Суду додаткові пояснення до клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

9. Верховний Суд розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, заперечення на клопотання та додаткові пояснення, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

10. Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

11. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон "Про судовий збір".

12. Відповідно до ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

13. Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

14. З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.

15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зробила висновки (на які посилається скаржник), що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням положень ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України.

16. Як було зазначено, ч.2 ст.123 ГПК передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Аналогічне положення закріплено в ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України.

17. Так, ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

18. Отже, ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України без відсилки до ст.8 Закону "Про судовий збір" передбачає можливість зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат.

19. У той же час ГПК не містить подібних положень до тих, які закріплені у ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказане свідчить про відмінність правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.

20. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, вирішуючи питання щодо наслідків відмови суду в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, висловленого в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, дійшла висновку, що прийнявши рішення про відмову у звільненні від сплати судового збору, суд має постановити ухвалу про залишення скарги без руху, направити її заявнику та переконатись, що він отримав цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

21. З огляду на зазначене, враховуючи, що скаржник скористався правом на усунення недоліків касаційної скарги, однак документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі не надав, натомість заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого відмовлено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга залишається без руху для надання скаржнику строку для сплати судового збору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 21.12.2023 у справі №911/2579/22, від 11.01.2024 у справі №910/10905/21, від 19.02.2024 у справі №924/232/22.

22. Згідно з ч.2 ст.292 ГПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

23. Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №918/337/22.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №918/337/22 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець