Рішення

від 22.03.2024 по справі 748/620/23

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/283/24 Справа № 748/620/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 березня 2024 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Домашенка Ю.М.,

при секретарі Легкобит І.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сапіча В.М.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про визнання шлюбу недійсним, -

встановив:

До суду звернулася ОСОБА_5 із зазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивувала таким.

11.06.2018 брат позивача ОСОБА_6 уклав шлюб з відповідачем. Однак, ОСОБА_6 не мав намір створювати сім`ю, оскільки не здійснював жодних дій, спрямованих на придбання або отримання в оренду житла для спільного з відповідачем проживання. Під час перебування у зареєстрованому з відповідачем шлюбі приживав у квартирі, яку орендувала остання. Брат не займався облаштуванням цієї квартири, не вів спільне з відповідачем господарство, не мав спільного бюджету та заощаджень. ОСОБА_6 ніколи не приїздив з відповідачем до свої батьків з метою їх знайомства. ОСОБА_6 не мав бажання мати спільних з відповідачем дітей. Через деякий час після укладення шлюбу ОСОБА_6 був направлений для проходження служби в зону АТО. У січні 2020 року, коли він повернувся з відрядження додому, відповідач його до квартири не впустила, повернула особисті речі, зазначивши, що проживає в цивільному шлюбі з іншим чоловіком. Через деякий час брат став жити в цивільному шлюбі з ОСОБА_7 , вів з нею спільне господарство до своєї загибелі 13.03.2022 під час виконання обов`язків військової служби. Відповідач не приймала участі в його похованні та їй невідомо місцезнаходження могили. Відповідачу шлюб потрібен був виключно для того, щоб отримувати від ОСОБА_6 грошові кошти на особисті потреби та потреби її неповнолітньої дочки від іншого шлюбу.

З огляду на викладене, позивач просить шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 визнати недійсним внаслідок його фіктивності.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнала, зазначивши, що певний час з 2017 року проживала в смт. Десна Чернігівського району та працювала в столовій військової частини НОМЕР_1 навчального центру ІНФОРМАЦІЯ_1 . Весною 2018 року на роботі познайомилася із ОСОБА_6 , який на той час проходив службу в м. Біла Церква Київської області та прибув на навчання. У них зав`язалися романтичні відносини, вони зустрічалися та покохали один одного. Потім отримала від ОСОБА_8 пропозицію одружитися та 11.06.2018 зареєстрували шлюб, який уклали добровільно з метою створення сім`ї. Невдовзі після одруження ОСОБА_6 відправили в зону проведення АТО. Після його повернення у вільний від служби час проживали в житлі, яке вона ( ОСОБА_2 ) орендувала в смт. Десна, вели спільне господарство, набули взаємних прав та обов`язків, були пов`язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет. Чоловік опікувався нею та її дочкою, з якою відвідував своїх рідних. Разом спілкувалися з друзями, приймали у себе гостей та ходили в гості, відпочивали підтримували інтимні стосунки та мріяли про спільну дитину. Пізніше між ними почали виникати конфлікти у зв`язку з вживанням чоловіком спиртного. Намагання вплинути на цю обставину, викликало у чоловіка невдоволення. Не дивлячись на всі негаразди, питання про розлучення не виникало.

Позивачем подано відповідь на відзив, з якої убачається, що укладення шлюбу не мало на меті створення сім`ї, оскільки ОСОБА_6 прибув на навчання до смт. Десна на короткий термін, після чого був направлений для подальшого проходження служби в Донецьку область для участі в бойових діях по проведенню антитерористичної операції, де міг загинути. За цих обставин, він не мав наміру створювати сім`ю. ОСОБА_6 не вів спільне з відповідачем господарство, не мав спільного бюджету та заощаджень. Під час того короткого часу, коли ОСОБА_6 знаходився у відповідача, він давав їй кошти для придбання продуктів харчування, але це були разові витрати, які не мали системний характер. Коли відповідач, скориставшись відсутністю ОСОБА_6 , вступила в шлюбні відносини з іншим чоловіком, він припинив грошові витрати. ОСОБА_6 та відповідач не мали бажання мати спільних дітей.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. При цьому, позивач додатково зазначила, що її брат ОСОБА_6 та відповідач не мали на меті створення сім`ї. Реєстрація шлюбу необхідна була відповідачу для того, щоб її не позбавили батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_9 . Брат, у зв`язку із постійною зайнятістю на службі, не встиг подати на розлучення. ОСОБА_6 повідомляв, що інколи приїжджав до відповідача, однак не хотів мати від неї дітей. Брат проживав з іншою жінкою з лютого 2020 року. Відповідач викрала банківську карту брата, у зв`язку з чим він її заблокував.

Представник позивача повідомив, що реєстрацією шлюбу потенційно порушено спадкові права позивача.

Відповідач та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність.

Третя особа підтримала позовні вимоги у повному обсязі та повідомила, що її рідний брат ОСОБА_6 один раз у 2018 році приїжджав додому у відпустку з дочкою відповідача.

Під розгляду справи встановлено, що позивач є рідною сестрою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 16.10.1980, серії НОМЕР_3 від 11.11.1989, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 05.10.2000.

11.06.2018 виконавчим комітетом Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_11 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 ).

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_6 від 25.06.2010 на час реєстрації шлюбу відповідач перебувала на посаді кухонного працівника в ТОВ «Укрпродакорд ОР», звільнена з посади 01.08.2018 за власним бажанням.

Згідно з рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.08.2018 первісний позов в частині позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_12 не задоволено. Водночас, зустрічний позов відповідача про відібрання дитини задоволено, малолітню дитину ОСОБА_12 відібрано від ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та передано її матері ОСОБА_16 .

Зазначене рішення не містить жодних відомостей, які б свідчили про те, що реєстрація відповідачем шлюбу, тобто її сімейний стан, були підставою (однією з підстав) для прийняття судом рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

На наданих відповідачем фотознімках зафіксовано спільне її та ОСОБА_6 зображення з друзями, спільне зображення дочки відповідача - ОСОБА_12 із ОСОБА_6 , датоване 25.04.2019.

Як вбачається із свідоцтв про смерть серії НОМЕР_7 від 14.07.2008 та серії НОМЕР_8 від 01.11.2021, батько ОСОБА_6 ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його мати ОСОБА_18 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у результаті бойових дій під час захисту Батьківщини (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 , повідомлення про смерть від 18.03.2022).

З повідомлення про смерть також убачається, що сповістити про смерть необхідно ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Сумського нотаріального округу від 10.02.2023 № 206/02-14 ОСОБА_4 є єдиною спадкоємицею за законом на все майно після брата ОСОБА_6 . Спадщину вона прийняла шляхом сумісного проживання та реєстрації разом з померлим.

У судовому засіданні сторони не заперечували проти того, що відповідач не приймала спадщину після ОСОБА_6 . Також відповідач зазначила, що не має наміру це робити.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні повідомив, що з позивачем перебуває у дружніх відносинах. Із ОСОБА_6 познайомився у липні 2019 року в м. Попасна. ОСОБА_8 повідомляв, що він одружений. Уклав шлюб для того, щоб батьки не відібрали дитину у дівчини, з якою одружився. Під час ротацій ОСОБА_8 до дружини не їздив як і вона до нього. Чи телефонував він їй не пам`ятає. У 2021 році ОСОБА_8 почав проживати із ОСОБА_20 , з якою хотів одружитися. Для цього з юристом готував документи на розлучення.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні повідомила, щодо познайомилася із ОСОБА_22 у 2020 році, разом проживати до його загибелі. Більшу частину часу ОСОБА_8 проводив у казармі, а на вихідні приїжджав до неї. Планували одружитися, але для цього ОСОБА_8 потрібно було розлучитися. Однак він не міг знайти дружину для того, щоб отримати свідоцтво про шлюб. Потім заяву про розлучення суд відхилив, оскільки її неправильно склали. ОСОБА_8 з дружиною не спілкувався. Він розповідав, що одружився для того, щоб у дружини органи опіки не забрали дитину. Подробиці ОСОБА_8 не розповідав.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні повідомила, що перебуває з відповідачем у товариських відносинах, раніше працювали разом. Знайома з сім`єю відповідача та ОСОБА_8 . Вони проживали в смт. Десна. Кілька разів у 2018 році приходила до них в гості. По ним було видно, що це сім`я, у них були почуття. ОСОБА_24 розповідала, що ОСОБА_8 робив їй пропозицію одружитися і вона погодилася. З ними також проживала дочка ОСОБА_24 . Приблизно через рік після одруження у ОСОБА_8 почалися проблеми із алкоголем, у зв`язку з чим в сім`ї виникали конфлікти. Про позбавлення відповідача батьківських прав свідку нічого невідомо. Допитана як свідок відповідач повідомила, що перед тим, як зустрілися із ОСОБА_22 , у неї був судовий процес, в ході якого батьки хотіли позбавити її батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_9 , з якою проживала у батьків. Останнім не подобалося, що вона залишала дитину на тривалий час, причиною чого була робота вахтовим методом по 2 тижні. Під час судового розгляду почали з ОСОБА_8 зустрічатися. Він запропонував разом жити, надалі у столовій в присутності інших військовослужбовців запропонував одружитися. 11.08.2018 добровільно уклали шлюб. Були щасливою сім`єю. Планували спільну дитину, однак не виходило. Її дочку ОСОБА_25 хотів записати на своє прізвище. З ОСОБА_26 їздив у с. Бишкінь до себе додому. Разом з ними не їздила, оскільки перебувала на зміні. Квартиру винаймали разом, більшу частину сплачував чоловік. Користувалася банківською карткою ОСОБА_8 . Він також просив переїхати у с. Бишкінь доглядати за його хворою матір`ю. Перебуваючи у відпустці, ОСОБА_8 спочатку їхав до неї, а потім додому в с. Бишкінь. У серпні 2018 року ОСОБА_8 поїхав у АТО. Після того, як прожили півроку, ОСОБА_8 почав випивати, потім ставало все гірше, у нетверезому стані він себе не контролював. Востаннє бачила ОСОБА_8 наприкінці 2020 року. З іншим чоловіком почала жити з початку 2023 року.

Відповіднодо ч.2ст.40СК Українишлюб визнаєтьсянедійсним зарішенням судуу разійого фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають, в тому числі, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16 викладена правова позиція про те, що обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Позивачем у судовому засіданні зазначено, що реєстрацією фіктивного шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 потенційно порушено її спадкові права.

Однак, з даним твердженням суд не може погодитися, оскільки, як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, єдиним спадкоємцем після ОСОБА_6 є його сестра ОСОБА_4 . Відповідно спадкові права позивача не є порушеними.

Зазначене у клопотанні позивача від 14.04.2023 про залучення до справи в якості третьої особи ОСОБА_4 , право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю на війні брата згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 також не порушене. Відповідно до п. 2 цієї постанови, ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 1.3 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців ЗСУ в період дії воєнного стану», ст. 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач не відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання такої одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладене, відсутність порушеного права позивача внаслідок укладення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 шлюбу є самостійною підставою для відмови у позові.

Крім того, за змістом ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб реєструється виключно органами державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до норм чинного законодавства України.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Реєстрації шлюбу передує певний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 СК України заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та жінкою особисто. Так само лише при особистій присутності чоловіка і жінки відбувається реєстрація шлюбу та видається свідоцтво про шлюб (ст. 34 СК України). Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно із ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

У ст. 38 СК України визначено, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (ч. 1).

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя (ч. 2).

Як вбачається із правової позиції, викладеної в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.10.2013 у справі № 6-5691св13, відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей не правового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 752/2337/16-ц.

У постанові від 18.01.2018 у справі № 285/720/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що окреме проживання подружжя та не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов?язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). А припинення сімейних стосунків і наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірваних шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Подружжя не зобов?язане проживати разом, тому їхнє роздільне місце проживання ще не свідчить про відсутність наміру створити сім?ю та не може автоматично розглядатися як доказ фіктивності шлюбу. Роздільність проживання подружжя може зумовлюватися обставинами тимчасового характеру (наприклад, служба в армії, навчання іншому місті, догляд за непрацездатними родичами тощо) і за відсутності інших поважних обставин сама по собі не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Щодо спільного проживання, то абз. 2 ч. 2 ст. 3 СК України містить положення про те, що подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік (у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин) не проживають спільно. Це положення підкреслює волю законодавця до надання спільному проживанню як ознаці сім`ї імперативного значення.

Фіктивний сімейно-правовий стан - це результат протизаконного прийому, який полягає у здійсненні особою наданих законом правомочностей в цілях, які не відповідають їх змісту та соціальному призначенню. Укладення фіктивного шлюбу завжди відбувається з певною метою і умисно. Саме по собі укладання шлюбу з корисливою метою не є підставою для визнання його недійсним, адже лише відсутність наміру створити сім`ю є визначальним фактором.

Саме відсутність наміру створення сім`ї є ознакою фіктивного шлюбу, а мотиви його укладення не мають жодного юридичного значення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Із показань Відповідача та її відзиву на позовну заяву вбачається, що вони із ОСОБА_6 уклали шлюб добровільно, маючи намір створити сім`ю. У вільний від служби ОСОБА_6 час проживали разом в смт. Десна, вели спільне господарство, набули взаємних прав та обов`язків, були пов`язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет, робили. ОСОБА_6 піклувався про відповідача та її дочку, з якою знайшов спільну мову, відвідував з нею своїх рідних, разом спілкувалися з друзями, приймали у себе гостей та ходили разом у гості, підтримували інтимні стосунки, мріяли про спільну дитину.

Зазначені відповідачем обставини свідчать про те, що шлюб між нею та ОСОБА_6 укладено з метою створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя.

Вказане підтверджується показаннями свідка ОСОБА_23 , яка на час реєстрації шлюбу працювала разом з ОСОБА_2 та була знайома з її сім`єю, приходила до них в гості, а також фотознімками, на яких зафіксовано зображення сім`ї ОСОБА_11 з друзями, ОСОБА_6 з дитиною відповідача, зроблене майже через рік після реєстрації шлюбу.

Відвідування ОСОБА_6 своїх рідних разом з дочкою відповідача, користування останньою банківською карткою чоловіка також є підтвердженням укладення шлюбу з метою створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя.

Наведені позивачем відомості про викрадення відповідачем банківської картки ОСОБА_6 не підтверджуються наявними у справі доказами.

З приводу доводів позивача, що відповідачу шлюб потрібен був виключно для того, щоб отримувати від ОСОБА_6 грошові кошти на особисті потреби та потреби її неповнолітньої дочки від іншого шлюбу суд зазначає, що така підстава характерна для шлюбів із розрахунку. Але основною відмінністю фіктивних шлюбів від шлюбів із розрахунку є те, що в другому випадку особа бажає створити сім`ю, оскільки матиме вигоду саме під час перебування у шлюбі, чого не можна сказати про фіктивні шлюби.

Самі по собі доводи про те, що метою укладення шлюбу було отримання певних майнових благ, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах № 750/6471/15-ц, № 591 /1860/16-ц.

Твердження позивача про укладення її братом шлюбу задля того, щоб відповідача не позбавили батьківських прав стосовно малолітньої дитини спростовуються рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.08.2018.

Це рішення не містить жодних відомостей, які б свідчили про те, що реєстрація відповідачем шлюбу, тобто її сімейний стан, були підставою (однією з підстав) для прийняття судом рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 щодо укладення ОСОБА_6 шлюбу з метою недопущення позбавлення відповідача батьківських прав.

При цьому суд враховує, що на час реєстрації шлюбу зазначені свідки ще не були знайомі з ОСОБА_6 .

Окреме проживання подружжя, не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, відсутність весільних фото, тощо самі по собі не свідчать про фіктивність шлюбу та не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). Стосунки подружжя є особистими, про них не обов`язково можуть бути обізнані сторонні особи.

Роздільне місце проживання подружжя ОСОБА_11 було обумовлено обставинами тимчасового характеру та не є беззаперечним доказом відсутності наміру створити сім`ю.

Позивачем, на яку в даній категорії справ покладено тягар доказування фіктивності шлюбу, не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відсутність у ОСОБА_6 та відповідача наміру створити сім`ю на момент укладення шлюбу.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354, 368 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.04.2024.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_10 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_11 )

Суддя Ю.М. Домашенко