Постанова

від 22.10.2024 по справі 748/620/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 жовтня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/620/23

Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/909/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , внаслідок його фіктивності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 червня 2018 року між її братом ОСОБА_5 та відповідачкою укладено шлюб. Подружжя спільних дітей не мало. У січні 2020 року ОСОБА_2 припинила сімейні стосунки зі ОСОБА_5 , повернула його особисті речі та повідомила про відносини з іншим чоловіком. Згодом ОСОБА_5 почав проживати з іншою жінкою і виховувати двох її дітей. ОСОБА_5 загинув при виконанні обов`язків військової служби. Позивачка вважає, що у період з січня 2020 року по березень 2022 року шлюб між її братом та ОСОБА_2 був фіктивним через відсутність ведення ними спільного господарства та перебування обох з подружжя у фактичних шлюбних відносинах з іншими особами. Після загибелі ОСОБА_5 його рідні та відповідачка, як формальна дружина, отримали право на отримання заробітної плати та соціальної виплати, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця. Позивачка стверджувала, що наявність фіктивного шлюбу загиблого брата та відповідачки порушує її майнові права, зокрема, право на спадкування після його смерті та на отримання грошової виплати у зв`язку з загибеллю військовослужбовця.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

З доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою факт отримання ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а також те, що відповідно до ст. 1261 ЦК України відповідачка є його спадкоємицею першої черги за законом. Таким чином, ОСОБА_2 усунула позивачку та її сестру ОСОБА_3 , які є спадкоємцями другої черги за законом, від отримання спадщини та грошового забезпечення брата після його загибелі.

Скаржниця вважає, що її відмова від спадщини брата на користь ОСОБА_3 не має правового значення, оскільки у відповідачки формально залишається право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що зумовить її одноосібне спадкування.

Наголошує на тому, що загиблий ОСОБА_5 до часу реєстрації шлюбу зі ОСОБА_2 про наміри одружуватись не повідомляв ні рідних, ні знайомих, таких намірів не мав і одружуватися не збирався, оскільки проходив службу у лавах Збройних сил України. Крім того, загиблий не вчиняв дій щодо купівлі чи зняття в оренду житла для спільного проживання з відповідачкою, фіктивне подружжя не вело спільного господарства, не мало спільного бюджету або спільних заощаджень, намірів щодо спільних дітей.

У наданому відзиві ОСОБА_2 , не погодившись із доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що укладення шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не порушує прав позивачки, оскільки єдиним спадкоємцем за законом на все майно загиблого є ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину шляхом сумісного проживання та реєстрації разом з померлим. Позивачка не відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, оскільки не була членом його сім`ї.

Відповідачка зазначає, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса не зверталась. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 може звернутися до суду для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, є припущеннями.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами відсутність у загиблого реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. Стверджує, що при укладенні шлюбу між нею та ОСОБА_5 існували особисті відносини, які стали підставою для укладання шлюбу, вони проживали однією сім`єю в окремо орендованому житлі, набули прав і обов`язків подружжя.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_3 у встановлений судом строк не надходив.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 липня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10:00 10 вересня 2024 року (т. 2 а.с. 28-29).

09 вересня 2024 року на електронну пошту апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Сапіча В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Ковпаківським районним судом м. Суми (т. 2 а.с. 38).

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сапіча В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто без розгляду, оскільки заява надійшла на електронну пошту апеляційного суду в електронній формі без скріплення її електронним цифровим підписом, тобто вважається такою, що не підписана особою, яка її подала (т. 2 а.с. 39).

10 вересня 2024 року апеляційним судом оголошено у справі перерву до 14:00 22 жовтня 2024 року для надання стороні позивача можливості висловитися по суті справи, витребувано у приватного нотаріуса спадкову справу, продовжено наступний розгляд справи для сторони відповідача в режимі ВКЗ, що про свідчить протокол судового засідання (т. 2 а.с. 41-42).

14 жовтня 2024 року на електронну пошту апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Сапіча В.М. про відкладення розгляду справи через його участь у розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України, яка призначена до розгляду Малиновським районним судом м. Одеси на 15:00 22 жовтня 2024 року (т. 2 а.с. 109).

Наведена заява представника позивачки задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З відкритої інформації, відображеної на сайті «Судової влади України» вбачається, що 22 жовтня 2024 року о 15:00 у Малиновському районному суді м. Одеси справа за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не перебувала на розгляді.

Зокрема, у вказаний час на розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебувала справа № 521/4928/22 за обвинуваченням ОСОБА_7 у крадіжці та справа № 521/126624/24 за обвинуваченням ОСОБА_8 за несанкціонованому збуті або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або носіях такої інформації.

За інформацією Реєстру судових рішень України, у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси дійсно перебуває справа № 521/1475/21 за обвинуваченням ОСОБА_6 . Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2024 року доручено Південному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника обвинуваченому ОСОБА_6 у судове засідання, яке призначено на 25 вересня 2024 року о 12:30 для розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Інша інформація по справі № 521/1475/21 на сайтах Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень відсутня.

Отже, твердження адвоката Сапіча В.М. про участь у розгляді справи за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, що призначена Малиновським районним судом м. Одеси на 15:00 22 жовтня 2024 року, не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів зважає також на те, що клопотання від сторони позивача про участь у цій справі 22 жовтня 2024 року о 14:00 в режимі відеоконференції, в тому числі за допомогою власних засобів зв`язку, до апеляційного суду не надходило.

Крім цього, заява представника ОСОБА_1 адвоката Сапіча В.М. про відкладення розгляду справи надійшла на електронну пошту апеляційного суду в електронній формі без скріплення її електронним цифровим підписом, що підтверджується актом Чернігівського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року (т. 2 а.с. 109 зворот), тобто вважається такою, що не підписана особою, яка її подала.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та її адвоката Сапіча В.М.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції констатував відсутність порушеного права позивачки, указавши, що вона не являється спадкоємицею загиблого брата, відмовившись від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 , та не відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. Районний суд послався також на недоведеність заявлених ОСОБА_1 вимог, зазначивши, що належними і достатніми доказами не доведено відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наміру створити сім`ю на момент укладення шлюбу.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, але вважає хибними наведені судом мотиви такої відмови, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 16 жовтня 1980 року, серії НОМЕР_2 від 11 листопада 1989 року, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 05 жовтня 2000 року (т. 1 а.с. 4, 5, 6).

ОСОБА_3 також є сестрою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 09 січня 1982 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 27 квітня 2019 року (т. 2 а.с. 58, 58 зворот).

11 червня 2018 року виконавчим комітетом Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на « ОСОБА_10 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 ) (т. 1 а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у результаті бойових дій під час захисту Батьківщини, що підтверджується повідомленням про смерть від 16 березня 2022 року, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 01 квітня 2022 року (т. 1 а.с. 8. 82).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. Батько ОСОБА_5 ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його мати ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 14 липня 2008 року та серії НОМЕР_9 від 01 листопада 2021 року відповідно (т. 1 а.с. 9, 10).

Довідкою приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Хоменко О.В. від 10 лютого 2023 року за вих. № 206/02-14 підтверджено, що ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею за законом на все майно після брата ОСОБА_5 . Спадщину вона прийняла шляхом сумісного проживання та реєстрації разом з померлим (т. 1 а.с. 108).

На запит апеляційного суду отримано копію спадкової справи № 149/2022 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 50-88), зі змісту якої встановлено наступне.

Як свідчить довідка Бишкінського старостинського округу Лебединської міської ради від 18 травня 2022 року за вих. № 15.1-13/55, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані: сестра ОСОБА_3 , чоловік сестри ОСОБА_13 . Заповіт від імені ОСОБА_5 Бишкінською сільською радою не посвідчувався (т. 2 а.с. 53 зворот).

19 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Хоменко О.В. із заявою про відмову від спадщини за законом на користь спадкоємиці другої черги сестри померлого ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 52 зворот).

До приватного нотаріуса 10 лютого 2023 року звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини як спадкоємиці другого ступеня споріднення сестра померлого. Указала, що спадщину прийняла шляхом сумісного проживання та реєстрації разом із померлим. Сестра померлого ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини за законом на її користь, про що є її заява у спадковій справі. Спадкоємців за законом, які б своєчасно прийняли спадщину немає. 25 травня 2023 року в газеті «Урядовий кур`єр» опубліковано оголошення про розшук спадкоємців за законом. Спадкоємиця за законом дружина померлого ОСОБА_2 до нотаріуса заяв не подавала і не зверталася по питанню оформлення спадщини (т. 2 а.с. 61).

10 лютого 2023 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_5 , яке складається з 1/3 частки земельної ділянки від загальної площі 2,1299 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бишкінської сільської ради Сумського (до об`єднання Лебединського) району Сумської області, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Лебединською районною державною нотаріальною конторою 30 травня 2013 року за р. № 1300. Кадастровий номер земельної ділянки 5922980400:08:002:0176 (т. 2 а.с. 86).

10 лютого 2023 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_5 , яке складається з 1/3 частки земельної ділянки від загальної площі 2,2056 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бишкінської сільської ради Сумського (до об`єднання Лебединського) району Сумської області, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Лебединською районною державною нотаріальною конторою 30 травня 2013 року за р. № 1298. Кадастровий номер земельної ділянки 5922980400:08:002:0119 (т. 2 а.с. 86 зворот).

10 лютого 2023 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_5 , яке складається з 1/3 частки земельної ділянки від загальної площі 0,4994 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бишкінської сільської ради Сумського (до об`єднання Лебединського) району Сумської області, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Лебединською районною державною нотаріальною конторою 30 травня 2013 року за р. № 1302. Кадастровий номер земельної ділянки 5922980400:05:006:0614 (т. 2 а.с. 87).

Звернувшись з позовом про визнання шлюбу недійсним, позивачка посилалася на те, що наявність шлюбу, укладеного братом з відповідачкою, який є фіктивним, порушує майнові права ОСОБА_1 , зокрема, право на спадкування після смерті брата, та отримання грошових виплат у зв`язку з його загибеллю.

У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (ч. 1 ст. 24 СК України).

Відповідно до ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.

Згідно з ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Твердження позивачки про те, що наявність укладеного ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шлюбу порушує її право на отримання спадщини після загибелі брата, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.

З інформації, отриманої зі спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 , вбачається, що останній на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані: сестра ОСОБА_3 , чоловік сестри ОСОБА_13 (довідка Бишкінського старостинського округу Лебединської міської ради від 18 травня 2022 року за вих. № 15.1-13/55). Заповіт від імені ОСОБА_5 Бишкінською сільською радою не посвідчувався (т. 2 а.с. 53 зворот).

19 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Хоменко О.В. із заявою про відмову від спадщини за законом на користь спадкоємиці другої черги сестри померлого ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 52 зворот).

10 лютого 2023 року до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини як спадкоємиці другого ступеня споріднення сестра померлого. Указала, що спадщину прийняла шляхом сумісного проживання та реєстрації разом із померлим. Сестра померлого ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини за законом на її користь, про що є її заява у спадковій справі. Спадкоємців за законом, які б своєчасно прийняли спадщину немає. 25 травня 2023 року в газеті «Урядовий кур`єр» було опубліковано оголошення про розшук спадкоємців за законом. Спадкоємиця за законом дружина померлого ОСОБА_2 до нотаріуса заяв не подавала і не зверталася по питанню оформлення спадщини (т. 2 а.с. 61).

10 лютого 2023 року ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_5 , яке складається з 1/3 частки земельних ділянок різного розміру на території Бишкінської сільської ради Сумського (до об`єднання Лебединського) району Сумської області, (т. 2 а.с. 86, 86 зворот, 87).

Отже, єдиною спадкоємицею за законом на все майно після брата ОСОБА_5 являється ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину шляхом сумісного проживання та реєстрації разом з померлим. Наведене підтверджується наявною у справі довідкою приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Хоменко О.В. від 10 лютого 2023 року за вих. № 206/02-14 (т. 1 а.с. 108). Відповідачка ОСОБА_2 до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка не зверталася.

Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що її відмова від прийняття спадщини після смерті брата на користь ОСОБА_3 не має правого значення. Відмовившись від прийняття спадщина на користь сестри, позивачка добровільно позбавила себе права на спадкування після ОСОБА_5 , отже можлива наявність нових спадкоємців її спадкових справ не порушить. Відповідно до ч. 4, 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною та може бути відкликана лише протягом строку, встановленого для її прийняття.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_2 не зверталася із заявою про прийняття спадщини після чоловіка. Право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, отже захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і, щодо якого невідомо, чи буде воно порушено чи ні. Вирішувати спір на майбутнє суди не мають права. Право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Є необґрунтованими також доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачка, як дружина загиблого брата, усунула її від права на отримання грошового забезпечення після його смерті.

Довідкою Бишкінського старостинського округу Лебединської міської ради від 18 травня 2022 року за вих. № 15.1-13/55 засвідчено те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані: сестра ОСОБА_3 та її чоловік. Отже, з матеріалів справи вбачається, що навіть у випадку, якщо б ОСОБА_5 не був одружений, ОСОБА_1 не входила до кола членів його сім`ї.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час виникнення спірних відносин), ст. 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачка також не відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги або на пенсію у разі втрати годувальника, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21 зазначив, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 навів правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Суд касаційної інстанції зазначив також, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до правової оцінки доказів по суті спору.

У цій справі суд першої інстанції, мотивуючи судове рішення та констатувавши, що матеріалами справи не підтверджуються доводи ОСОБА_1 про порушення її прав на спадкування та відповідні грошові виплати після загибелі брата, проаналізував доводи по суті спору. Зокрема, районний суд надав правову оцінку показанням свідків та наявним письмовим доказами, проаналізував обставини справи і норми закону щодо визнання шлюбу недійсним та фіктивності правочину, і дійшов висновку, що докази, які б однозначно і безальтернативно вказували на наявність передбачених законом підстав визнання шлюбу недійсним, у матеріалах справи відсутні. Тобто суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов взаємовиключних висновків про відсутність порушеного права особи, яка звернулась з позовом, та недоведеність заявлених ОСОБА_1 вимог.

Установивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивачів, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачами способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17).

Виходячи з наведеного, апеляційний суд не аналізує доводи апеляційної скарги на предмет фіктивності шлюбу, вважаючи, що позивачка не довела в належний спосіб порушення її майнових прав після смерті брата внаслідок укладення ОСОБА_5 шлюбу з відповідачкою.

Таким чином, встановивши, що позивачка не довела наявності у неї порушеного права (інтересу), апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити саме з цієї підстави.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що районний суд зробив правильний висновок про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнання шлюбу недійним, проте помилився щодо мотивів такого рішення.

Ураховуючи зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України належить змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотиви рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Оскільки судове рішення змінено в частині мотивів вирішення позовної вимоги про визнання шлюбу недійсним, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: О.Є. Мамонова

О.І. Онищенко