Постанова

від 20.03.2024 по справі 946/5138/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2315/24

Справа № 946/5138/22

Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Земляного Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Земляного Дмитра Васильовича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 серпня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Пащенко Т.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поділ будівлі-будинку, виділ частки будівлі-будинку в окремий об`єкт нерухомості, визнання права власності та припинення спільної часткової власності,

встановив:

01.08.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний Ощадбанк України», (далі АТ «Ощадбанк») та збільшивши позовні вимоги, просила поділити будівлі-будинку, виділити частки будівлі-будинку в окремий об`єкт нерухомості, визнати право власності та припинення спільної часткової власності.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що позивачка є власником 2/5 часток у праві спільної часткової власності на будівлю-будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0659 га.

В цілому будівля-будинок складається з літ. А будівля-будинок, загальною площею 249,6 кв.м., у т.ч. 124,1 кв.м. житловою (основною) площею, з господарських будівель: літ. Б сарай, літ. В сарай, літ. Г гараж, літ. Д ? вбиральня, літ. Е альтанка, літ. Ж душ, №1-7 надвірні споруди.

До 2/5 (дві п`ятих) часток у праві спільної часткової власності на будівлю-будинок входить: частина літ. А будівлі-будинку, з літ. а прибудовою, літ. а1 верандою, ганками , у складі квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 96,3 кв. м., у т.ч. житловою 28,8 кв. м., з господарських будівель: літ. Б сарай, літ. Г гараж, літ. г оглядова яма, літ. Е альтанка, літ. Ж душ, з надвірних споруд: №1 ворота, хвіртка, №2, 5, 6 огорожа, №3 водопровід, №4 замощення, №7 зливна яма, які розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0659 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Ці 2/5 частки у праві спільної часткової власності на будівлю-будинок належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу частки будинку, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимової Т.І. 12.11.1999, реєстровий номер №7868, архівного витягу з рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №353 від 16.03.2000.

Земельна ділянка належить позивачці на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД №066050, виданого Ізмаїльською міською радою народних депутатів 19.11.2001 року.

Іншим співвласником будівлі-будинку в розмірі 3/5 його частини, є АТ «Ощадбанк», про що свідчить інформація з ДРРП. На земельній ділянці, кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовано цю частину: літ. А будівля-будинок, у складі якого знаходяться житлові приміщення.

Позивач зазначила, що з метою приведення у відповідність цільового використання об`єкту нерухомого майна до цільового використання земельної ділянки, необхідно поділити будівлю-будинок на самостійні об`єкти нерухомого майна.

Далі позивач вказала, що 19.09.2022 року судовим експертом Скибінською Т.М. ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім.Скибінського С.С.» було складено висновок експерта №044/2022 будівельно-технічної експертизи, згідно з яким можливо з технічної точки зору поділити на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна будівлю-будинок за адресою: АДРЕСА_1 та виділити в окремий об`єкт нерухомого майна належні ОСОБА_1 2/5 частки у праві спільної часткової власності, до складу яких по фактичному користуванню входять: частина будівлі-будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а», верандою літ. «а1» та ганками, загальною площею 96,3 м 2, в т.ч. житловою площею 28,8 м 2, у складі приміщень: №1 коридор, площею 10,6 м 2; №2 житлова, площею 11,6 м 2; №3 житлова, площею 17,2 м 2 ; №4 кухня-вітальня, площею 39,0 м 2 ; №5 санвузол, площею 5,9 м 2; №6 коридор, площею 9,4 м 2; №7 комора, площею 2,6 м 2; - сарай літ. «Б»; гараж літ. «Г» з оглядовою ямою літ. «г»; - альтанка літ. «Е»; - душ літ. «Ж»; ворота хвіртка №1; огорожі №2, №5; водопровід №3; замощення №4; зливна яма №7, які розташовані на земельній ділянці, площею 0,0659 га, кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, яка належить ОСОБА_1 , відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю від 19.11.2001р., серія IV-ОД №066050, та копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-51002862622022, дата формування: 07.02.2022 року.

З огляду на викладене, позивачка просила суд поділити в натурі будівлю-будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши їй у приватну власність, як самостійний об`єкт цивільних правовідносин житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами у складі: літ. А житлового будинку, з літ. а прибудовою, літ. а1 верандою, ганками, загальною площею 96,3 кв.м., у т.ч. житловою 28,8 кв.м., літ. Б - сарай, літ. Г гараж, літ. г оглядова яма, літ. Е альтанка, літ. Ж душ, №1 ворота, хвіртка, №2, 5 огорожа, №3 водопровід, №4 замощення, №7 зливна яма, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, цільове призначення: 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0659 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та АТ «Державний Ощадбанк України» на будівлю-будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 було задоволено (т.2, а.с.70-76).

Поділено в натурі будівлю-будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться у спільній частковій власності, виділивши у приватну власність ОСОБА_1 як самостійний об`єкт цивільних правовідносин житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами у складі: літ. А житлового будинку, з літ. а прибудовою, літ. а1 верандою, ганками, загальною площею 96,3 кв.м., у т.ч. житловою 28,8 кв.м., літ. Б - сарай, літ. Г гараж, літ. г оглядова яма, літ. Е альтанка, літ. Ж душ, №1 ворота, хвіртка, №2, 5 огорожа, №3 водопровід, №4 замощення, №7 зливна яма, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,0659 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та АТ «Державний Ощадбанк України» на будівлю-будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник АТ «Ощадбанк» ставить питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 серпня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.81-92).

Вирішуючи питання про розгляд справи за участю представника АТ «Ощадбанк»-адвоката ЗемляногоД.В.,за відсутності інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.108-111, 129-130, 131-134).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кутьїн Е.А., яка подала клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (т.2, а.с.161) не підключилась до відеоконференції, призначеної за заявою представника АТ «Ощадбанк» кадвоката Земляного Д.В. (т.2, а.с.126-127, 129-130), по телефону пояснила, що вона не взмозі вийти на відеозв`язок і дала свою згоду на розгляд справи у її відсутність.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що поняття розумних строків розгляду справи в контексті ст.6 Конвенції нетотожне (неідентичне) поняттю процесуальних строків в національних системах права. Право ЄСПЛ є «автономним» і його тлумачення Судом Конвенції не пов`язане з тлумаченням права національними судами.

ЄСПЛ оцінює «розумність» тривалості провадження з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника.

Враховуючи вищенаведене,а такожте,що данасправа перебуваєна розглядіОдеського апеляційногосуду більше п`ятимісяців (т.2,а.с.104),колегія суддіввирішила данусправу розглядатисудом апеляційноїінстанції увідкритому судовомузасіданні,за наявнимиматеріалами справи,за участю представника АТ «Ощадбанк» - адвоката Земляного Д.В., у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку вирішення спору між позивачем ОСОБА_1 , якій на праві приватної власності належить 2/5 частки будівлі-будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та АТ «Ощадбанк», якому належить на праві власності 3/5 частини тієї ж будівлі можливе лише шляхом поділу на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна вказаної будівлі-будинку, та виділу у власність окремого об`єкту нерухомого майна належні ОСОБА_1 2/5 частки цієї будівлі-будинку.

З таким висновку колегія суддів погоджується у повному обсязі, оскільки таким чином багаторічний спір між співвласниками вказаної будівлі-будинку нарешті буде вирішений.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки будинку від 20.11.1999 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 7868, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимовою Т.І., належить 2/5 часток у праві спільної часткової власності на будівлю-будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2022 року (т.1, а.с.8, 77-78).

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.02.2022 року, земельна ділянка площею 0,0659 га., кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, належить позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД №066050, виданого Ізмаїльською міською радою народних депутатів 19.11.2001 року на підставі рішення Ізмаїльського міськвиконкому Ради народних депутатів №972 від 03.09.2001 року надана у приватну власність із цільовим призначенням: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1, а.с.16, 17).

Іншим співвласником вказаного будинку-будівлі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідач - АТ «Ощадбанк», у розмірі 3/5 частки, на підставі свідоцтва про право власності №858 від 04.09.2012 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.12.2017 року (т.1, а.с.48, 49).

Інший співвласник будівлі-будинку, в даному випадку відповідач АТ «Ощадбанк» жодним чином не погоджується на розподіл цих часток між співвласниками, таким чином, перешкоджаючи позивачу ОСОБА_1 належним чином виконувати свої права та обов`язки співвласника цього приміщення, які передбачені ст.ст. 316, 321 ЦК України.

Так, позивач ОСОБА_1 намагалась в позасудовому порядку вирішити даний спір, у тому числі шляхом укладення мирової угоди, однак керівництво АТ «Ощадбанк» фактично не погодилось на пропозицію ОСОБА_1 , що свідчить про їх незгоду з розподіленням вказаного приміщення і як наслідок змусило її звернутись до суду за вирішенням даного спору.

В ході розгляду даного спору, позивач ОСОБА_1 також зверталась до відповідача АТ «Ощадбанк» з пропозицією укласти мирову угоду, на що останній не відреагував (т.2, а.с.1, 2-3, 4).

Зважаючи на викладені обставини, доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд фактично застосував до спірних правовідносин взаємовиключні норми матеріального права, та не вказав, які приміщення виділяються у власність АТ «Ощадбанк», є безпідставними і необгрунтованими.

Такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з того, що АТ «Ощадбанк» з будь-якими вимогами щодо виділення їм у власність конкретних приміщень не звертався, а за змістом ст.13 ЦПК України розгляд судом питань, без звернення до суду за їх вирішенням, є неможливим.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом обраний ефективний спосіб захисту прав позивача ОСОБА_1 , оскільки лише таким чином можливе вирішення спору між співвласниками будівлі-будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , якими є позивач ОСОБА_1 і АТ «Ощадбанк».

При цьому слід зазначити, що відповідно до архівного витягу від 20.04.2022 року №12/01-52-15 рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 16.03.2000 року №353 дозволено ОСОБА_1 , власнику частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня назва - АДРЕСА_1 ), виконати реконструкцію нежитлового приміщення у жилу квартиру відповідно до наданої проектної пропозиції ОАО «Одесгражданпроект», жила площа 55,2 кв.м. (т.1, а.с.116).

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 фактично використовує свою частку в будівлі-будинку як житлове приміщення, суд мав вирішити зазначений спір ухваленням судового рішення.

Крім викладеного, слід зазначити, що бажаючи захистити свої права як співвласника даної будівлі-будинку, позивач просила суд приєднати до матеріалів справи висновок будівельно-технічної експертизи, яка була проведена за заявою представника позивача ОСОБА_1 адвокатом Кутьїн Е.А. (т.1, а.с.80-81).

Згідно висновку експерта №044/2022 будівельно-технічної експертизи, складеної експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім.Скибінського С.С.» 19.09.2022 року, можливо з технічної точки зору поділити на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна будівлю-будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити в окремий об`єкт нерухомого майна належні ОСОБА_1 2/5 частки у праві спільної часткової власності, до складу яких по фактичному користуванню входять: частина будівлі-будинку літ. «А» з прибудовою літ. «а», верандою літ. «а1» та ганками, загальною площею 96,3 м2 , в т.ч. житловою площею 28,8 м2, у складі приміщень: №1 коридор, площею 10,6 м2; №2 житлова, площею 11,6 м2; №3 житлова, площею 17,2 м2; №4 кухня-вітальня, площею 39,0 м2; №5 санвузол, площею 5,9 м2; №6 - коридор, площею 9,4 м2; №7 комора, площею 2,6 м2; сарай літ. «Б»; гараж літ. «Г» з оглядовою ямою літ. «г»; альтанка літ. «Е»; душ літ. «Ж»; ворота хвіртка №1; огорожі №2, №5; водопровід №3; замощення №4; зливна яма №7, які розташовані на земельній ділянці, площею 0,0659 га, кадастровий номер 5110600000:01:031:0332, яка належить ОСОБА_1 , відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю від 19.11.2001р., серія IV-ОД №066050, та копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-51002862622022, дата формування: 07.02.2022 року (т.1, а.с. 82-94).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенціі зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Вирішуючи апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 серпня 2023 року колегія суддів виходить із того, що відповідно до ч.1ст.356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно ч.1ст.364 ЦК Україниспіввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Крім того, ч.2 ст.367 ЦК України визначено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення у справі ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Земляного Дмитра Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.04.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М.Драгомерецький