Постанова

від 26.03.2024 по справі 686/15144/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/15144/21

Провадження № 22-ц/4820/355/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

за участю: відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

та їх представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року та на додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року (суддя Павловська А.А.) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у власних інтересах та як представник неповнолітнього ОСОБА_10 , Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про виділ частки з спільного нерухомого майна в натурі,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки з спільного нерухомого майна в натурі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому належить 1/2 частка у праві спільної часткової власності на домоволодіння - житловий будинок, з віднесеними до нього надвірними будівлями, АДРЕСА_1 . Право власності у позивача на значену частку виникло на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ОСОБА_11 і нотаріально посвідченого 04 травня 2020 року.

На даний час інша частка вказаного домоволодіння належить відповідачам у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2020 року позивач придбав у власність присадибну земельну ділянку за цією ж адресою з кадастровим номером 6810100000:01:004:0336, площею 0,030 га, на якій розташована значно менша частина домоволодіння, ніж придбана ним 1/2 частка. Частина з належних позивачу 1/2 частки у житловому будинку та господарських спорудах розташована на земельній ділянці з кадастровими номером 6810100000:01:004:0610 площею 0,0631 га.

Придбана ним 1/2 частина домоволодіння не виділена в натурі і на даний час розташована на двох різних земельних ділянках, сформованих у Державному земельному кадастрі за вказаною адресою.

Виходячи з того, що в добровільному порядку виділити належну позивачу частку у праві спільної часткової власності не можливо через відсутність погодження відповідачів, частина з належної позивачу 1/2 частки домоволодіння розташована на земельній ділянці відповідачів, тому позивач вимушений звертатися до суду з даним позовом.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд виділити в натурі належну йому 1/2 частку у праві спільної часткової власності на домоволодіння - житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель та споруд під АДРЕСА_1 , що виникла на підставі договору купівлі-продажу від 04 травня 2020 року, припинивши право спільної часткової власності на виділену частину приміщень домоволодіння.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідачів залучено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у власних інтересах та як представника неповнолітнього ОСОБА_10 , оскільки вони зареєстровані у вказаному будинку, а також орган опіки та піклування виконком Хмельницької міської ради, оскільки одна з третіх осіб неповнолітня дитина.

Ухвалами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2022 року та 10 лютого 2023 року у справі призначалась судова земельно-технічна та будівельно-технічна експертиза для визначення можливих варіантів виділу в натурі належної ОСОБА_5 1/2 частки домоволодіння - житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та інших питань.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року в позові ОСОБА_5 відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року заяву представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 про розподіл судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд, пославшись на висновок експерта №1036/023, виходив з того, що виділ в натурі належної ОСОБА_5 1/2 частки із усіх приміщень житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи аварійний технічний стан житлового будинку «А-1», є технічно неможливим; більшість огороджувальних та конструктивних елементів приміщень житлового будинку «А-1», які розташовувались на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:004:0336 та відповідно до даних матеріалів інвентаризаційної справи та правовстановлюючих документів знаходились у користуванні позивача (приміщення №№ 1-1, 1-2 та 1-3 житлового будинку «А-1») знесені; в частині домоволодіння - житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей, що наявні в правовстановлюючих документах та матеріалах інвентаризаційної справи, знаходилась у користуванні ОСОБА_5 , містяться ознаки самочинного будівництва, що полягають у демонтажі приміщень № 1-2 та № 1-3, а також більшої частини конструкцій приміщення №1-1, - а виділ частки у майні в разі наявності ознак самочинного будівництва не допускається.

Судом враховано, що позивач проведення відновлювального ремонту пошкоджень будинку з метою його приведення у попередній стан (у відповідність до придбаного) не бажає.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 у позові відмовлено, тому понесені відповідачкою витрати слід стягнути на її користь з позивача в повному розмірі. Витрати на правову допомоги підтверджено належними доказами та є співмірними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_5 на її користь 20 000 грн. витрат на правничу допомогу відмовити.

В обґрунтування скарги зазначає, що у резолютивній частині висновку експерта №1036/023 від 12.07.2023 у відповіді на перше питання ухвали суду про призначення експертизи зазначено, що виділ в натурі належної ОСОБА_5 1/2 частки з усіх приміщень житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , є технічно можливий.

В той же час висновок суду першої інстанції з посиланням на твердження експерта у відповіді на третє питання ухвали суду про призначення експертизи про те, що в частині домоволодіння, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_5 , містяться ознаки самочинного будівництва, що полягають у демонтажі приміщень №1-2 та №1-3, а також більшої частини конструкцій приміщення №1-1, який став головною підставою для відмови у позові, на думку апелянта є незаконним та безпідставним. У правовій позиції, викладеній у постанові від 26.03.2021 у справі №414/277/17, Верховний Суд не ототожнював поняття «самочинного будівництва» об`єкта нерухомості, яке зведене після одержання акта приймання об`єкту в експлуатацію, із поняттям демонтованих приміщень у будинку, що існували на момент придбання позивачем частки у вказаному будинку. Тому на думку апелянта суд першої інстанції дійшов неправомірних і помилкових висновків про те, що зазначені експертом «ознаки самочинного будівництва» є перешкодою для задоволення позовних вимог про виділ належної позивачу частки з домоволодіння в натурі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року залишити без змін.

Зазначають, що в апеляційній скарзі ОСОБА_5 не наводить аргументів, які б спростували висновки експерта що виділ в натурі частки позивача є технічно неможливим.

Понесені витрати на правничу допомогу ОСОБА_3 є обґрунтованими та співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт.

В судове засідання апелянт ОСОБА_5 та його представник адвокат Рохов О.В. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник адвокат Яцишин А.О. в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2020 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , позивач набув 1/2 частку у спільній частковій власності на домоволодіння - житловий будинок з відповідною часткою будівель під АДРЕСА_1 . Одночасно з договором купівлі-продажу 1/2 частки у праві спільної часткової власності на домоволодіння - житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель приватним нотаріусом посвідчено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0300 га, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки 6810100000:01:004:0336, на які розташована відчужувана 1/2 частка у праві спільної часткової власності на домоволодіння житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель.(т. 1 а. с. 8-9).

17/100 у спільній частковій власності на домоволодіння - житловий будинок з відповідною часткою будівель під АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , 7/50 ОСОБА_2 , 19/100 ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 57).

1/2 частка придбаного ОСОБА_5 будинковолодіння АДРЕСА_1 розташована на 2-х присадибних земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 з кадастровими номерами 6810100000:01:004:0610 площею 0,0631 га та 6810100000:01:004:0336, площею 0,030 га та не виділена в натурі.

Згідно висновку експерта №1036/023, виконаного у даній справі, виділ в натурі належної ОСОБА_5 1/2 частки із усіх приміщень житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи аварійний технічний стан житлового будинку «А-1», є технічно неможливим (т. 2 а. с. 81-164). Водночас виділ в натурі зазначеної частки домоволодіння технічно можливий за умови проведення відновлювального ремонту пошкоджень будинку, орієнтовна кошторисна вартість якого, а також рекомендований перелік ремонтно-будівельних робіт, зазначені у відповіді на п`яте питання.

Виділ ОСОБА_5 частини приміщень житлового будинку «А-1», які розташовувались на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:004:0336 та відповідно до даних матеріалів інвентаризаційної справи та правовстановлюючих документів знаходились у його користуванні (приміщення №№ 1-1, 1-2 та 1-3 житлового будинку «А-1»), є технічно неможливим через знесення більшості огороджувальних та конструктивних елементів даних приміщень.

Пропонується один технічно можливий варіант розподілу (в т.ч. виділу в натурі 1/2 частки ОСОБА_5 ) домоволодіння - житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог державних будівельних норм (наявне незначне відхилення від норм по висоті приміщень житлового будинку, яке допускається враховуючи роки будівництва домоволодіння) та у відповідності до ідеальних часток співвласників, який наведений на аркуші 49 висновку в частині Дослідження.

Разом з тим, зазначається, що розподіл домоволодіння можливий тільки за умови проведення відновлювального ремонту пошкоджень житлового будинку «А-1». Орієнтовна кошторисна вартість та рекомендований перелік ремонтно-будівельних робіт зазначені у відповіді на п`яте питання.

При цьому слід зауважити, що враховуючи значний фізичний знос конструкцій житлового будинку, роботи по реконструкції покрівлі, заміні частини конструкцій перекриття, укріпленні стін будинку, необхідно проводити на основі проектно-технічної документації, розробленої сертифікованим спеціалістом.

В частині домоволодіння - житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , яка відповідно до відомостей, що наявні в правовстановлюючих документах та матеріалах інвентаризаційної справи, знаходилась у користуванні ОСОБА_5 , містяться ознаки самочинного будівництва, що полягають у демонтажі приміщень № 1-2 та № 1-3, а також більшої частини конструкцій приміщення №1-1. Водночас варто зазначити, що належність ОСОБА_5 конкретних приміщень житлового будинку на надвірних будівель і споруд правовстановлюючими документами чітко не визначена, а його частка у праві власності на об`єкт нерухомого майна домоволодіння в натурі не виділена. Інших самочинних добудов та перебудов у складі домоволодіння не виявлено.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Статтею 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таким чином, для виділу частки із спільного майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка, яка виділяється повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка, яка залишається в іншого власника (власників) має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Якщо таку вимогу висунуть усі співвласники або якщо учасників спільної власності тільки двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

У разі недосягнення спільної згоди між співвласниками про спосіб і умови поділу в натурі майна що є у спільній частковій власності, поділ (виділ) цього майна відбувається за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, врахувавши, що згідно висновку експерта №1036/023, виконаного у даній справі, виділ в натурі належної ОСОБА_5 1/2 частки із усіх приміщень житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи аварійний технічний стан житлового будинку «А-1», є технічно неможливим, дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що виділ в натурі належної ОСОБА_5 1/2 частки з усіх приміщень житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , є технічно можливий, про що зазначено у резолютивній частині висновку експерта №1036/023 від 12.07.2023 у відповіді на перше питання ухвали суду про призначення експертизи, є безпідставним, не відповідає дійсності, оскільки апелянт на свій розсуд, невірно трактує висновок експерта в цій частині.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для цієї справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Щодо витрат на правову допомогу

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин другої, шостої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Разом із тим, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Як вбачається із матеріалів справи, адвокат Яцишин А.О. представляв інтереси ОСОБА_3 у Хмельницькому міськрайонному суді на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 11.10.2021, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №01-10/21 від 06.10.2021 (т. 1 а. с. 43, т. 2 а. с. 184).

Згідно акта про надання правової допомогу від 22.11.2023 адвокатом надано ОСОБА_3 такі послуги: підготовка та подання до Хмельницького міськрайонного суду відзиву на позовну заяву (4000 грн.); підготовка та подання до Хмельницького міськрайонного суду заяви про залишення позову без руху від 20 січня 2022 року (2000 грн.); підготовка та подання до Хмельницького міськрайонного суду клопотання про призначення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи (1000 грн.); участь у судових засіданнях Хмельницького міськрайонного суду в якості представника відповідача у справі (13 000 грн.). Загальна вартість вказаної вище правової допомоги за домовленістю сторін становить 20 000 грн. (т. 2 а. с. 185).

Клопотання про зменшення заявленої суми судових витрат від ОСОБА_5 до суду першої інстанції не надходило.

За таких обставин, оцінюючи надані докази понесення ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу суд першої дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статями 76-78, 80, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року також слід залишити без змін, оскільки воно обґрунтоване та не суперечить обставинам справи та положенням ст. 137, 141 ЦПК України. За наслідками розгляду спору по суті у задоволенні позову відмовлено, тоді як відповідачу ОСОБА_3 адвокатом Яцишиним А.О. була надана професійна правнича допомога, підтверджена належними доказами. Неспівмірність вартості наданої ОСОБА_3 адвокатом правничої допомоги зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) у суді першої інстанції позивачем недоведена.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 листопада 2023 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набираєзаконної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2024 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк