Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/19744/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/19744/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП КАР СЕРВІС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 130000,00 грн., без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 130 000,00 грн. страхового відшкодування на підставі ст. 9 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 3, 22, 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. ст. 1187, 1188 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

22.01.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову з тих підстав, що позивач не звертався в порядку ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, відповідач зазначає, що в порушення чинного законодавства, позивачем не запрошено відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу, позивач не є потерпілою особою та звіт про оцінку майна є неналежним доказом по справі.

30.01.2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

09.02.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2022 року у м. Києві по пр-ту Мінському, сталася дорожньо-транспортна пригода транспортного засобу «Peugeot» р.н.зн. НОМЕР_1 та транспортного засобу «Chery» р.н.зн. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно до Договору фінансового лізингу № 11204/09/21-Г від 01.09.2021 транспортний засіб «Peugeot» р.н.зн. НОМЕР_1 належить на праві господарського відання ТОВ «ВІП КАР СЕРВІС»

Вищевказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу «Chery» р.н.зн. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від Національної поліції України (електронний витяг з ЦБД МТСБУ) та постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23.02.2023 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності № 756/1827/23 (провадження № 3/756/1629/23).

На дату ДТП (22.12.2022 р.) цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Chery» р.н.зн. НОМЕР_2 застрахована в Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-209782354 (сума франшизи за полісом складає нуль гривень, ліміт відповідальності 130 000,00 грн.), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України по полісу на дату ДТП.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз.1 ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно звіту автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку № 9749 від 31.05.2023 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу «Peugeot» р.н.зн. НОМЕР_1 на дату ДТП складає 184490,62 грн.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 Методики її вимоги є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.

Відповідач після отримання позову не був позбавлений можливості оскаржити вказаний звіт до Фонду державного майна України та/або Міністерства юстиції України, на даний звіт відсутня рецензія, в якій могли б бути встановлені ті чи інші недоліки або порушення при складанні даного звіту.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості провести власне дослідження розміру матеріальної шкоди.

Ураховуючи викладене, звіт про визначення матеріального збитку № 9749 від 31.05.2023 є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою перед позивачем за завдану йому шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу «Peugeot» р.н.зн. НОМЕР_1 в межах ліміту по полісу, а саме у розмірі 130 000,00 грн.

Стосовно тверджень відповідача, що позивач не має права отримувати страхове відшкодування, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України ст. та ст. 396 ЦК України право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник та/або особи, які мають речове право на чуже майно.

Відповідно до ч. 2 с. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Якщо Порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі.

Отже, факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права на чуже майно щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження такого майна.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Доводи відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування, судом відхиляються, з огляду на наступне.

За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.

Разом із тим, у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому в контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Водночас, у даному випадку саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика (відповідача) настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відтак, у межах справи, що розглядається, з`ясуванню підлягає питання дотримання позивачем річного строку, який встановлено пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на здійснення на власний розсуд одного з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Як вже було встановлено судом, страхова подія (дорожньо-транспортна пригода) відбулася 22.12.2022 року, тоді як із позовом позивач звернувся до суду 20.12.2023 року, тобто в межах установленого Законом річного строку.

Відтак, подання позивачем (впродовж річного строку) позовної заяви безпосередньо до суду свідчить про волевиявлення відносно способу захисту свого порушеного права позивачем без попереднього звернення до страховика винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 130000 грн. матеріальної шкоди слід задовольнити.

Судом взято до уваги інші заперечення відповідача, однак вони не спростовують висновків суду.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Також, позивач просив суд про відшкодування відповідачем на його користь 11000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1515466 від 20.12.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7836/10 від 05.06.2019; договір про надання правничої (правової) допомоги № 08052023/2 від 08.05.2023; акт наданих послуг №08052023/2012 від 20.12.2023.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу обґрунтовані та доведені.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача.

З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 11 000,00 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32А, код 30859524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КАР СЕРВІС" (02055, м. Київ, вул. Ахматової Анни, 31, оф.277, код 36239502) 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору та 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правову допомогу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна