Ухвала

від 01.04.2024 по справі 914/780/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.04.2024 Справа№914/780/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович, розглянувши матеріали заяви Львівської міської ради про забезпечення позову

у справі № 914/780/24

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Лорелея», м. Львів,

про: зобов?язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої будівлі у відповідність до технічного паспорту станом на 03.03.2006 року,

підстава позову: самовільне зайняття земельної ділянки,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: не з`явився,

встановив:

25.03.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви про зобов?язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої будівлі у відповідність до технічного паспорту станом на 03.03.2006 року до відповідача Приватного підприємства «Лорелея».

Ухвалою суду від 26.03.2024 заяву призначено до розгляду в судове засідання на 01.04.2024, про що повідомлено сторін у спосіб надіслання ухвали до електронного кабінету позивача та надіслання ухвали на юридичну адресу відповідача.

27.03.2024 суд отримав позовну заяву Львівської міської ради до Приватного підприємства «Лорелея» про зобов?язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої будівлі у відповідність до технічного паспорта станом на 03.03.2006, за результатами розгляд матеріалів якої 01.04.2024 суд відкрив проведення у справі, призначив підготовче за сідання на 01.05.2024, а також визначив наступні дати підготовчих засідань: 15.05.2024 та 29.05.2024.

У судове зсідання 01.04.2024 з`явися представник позивача, підтримав вимоги заяви. Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, відповідно до відстеження поштового відправлення за трек-кодом 0600903338129, надісланого відповідачу на його юридичну адресу, таке станом на 29.03.2024 не отримане адресатом.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Суд зауважує, що розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у стислі строки. Відповідач як юридична особа має обов`язок згідно зі ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Крім того, у суду відсутні відомості про зміну місцезнаходження відповідача, тому надіслання ухвали за юридичною адресою відповідає способу повідомлення сторони про судове засідання, а неотримання останнім кореспонденції залежить від поведінки адресата, а не відправника.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за необхідне вирішити заяву про забезпечення позову в цьому судовому засіданні.

ПОЗИЦІЯ ЗЯВНИКА

Позивач стверджує, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки площею 0,0066 га на пл. І. Підкови, 3. На вказаній земельній ділянці Приватне підприємство «Лорелея» спорудило будівлю (кафе) «Aroma Kava» і зареєструвало право власності на такий об`єкт. Дозвільні документи на будівництво (виконання підготовчих та будівельних робіт, декларації про готовність до експлуатації, сертифікати відповідності) на будівлю (кафе) площею 58,9 кв. м не реєструвалися. Тому, на переконання позивача, Приватне підприємство «Лорелея» самовільно зайняло та фактично використовує земельну ділянку комунальної власності, площею 0,0066 га на пл. І. Підкови, 3 шляхом розміщення вказаної вище споруди.

Водночас позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач у будь-який час має можливість відчужити спірне приміщення, що унеможливить виконання рішення суду, оскільки власником майна будуть інші особи. У такому випадку для відновлення своїх прав Львівська міська рада буде змушена звертатися із ще одним аналогічним позовом до особи, за якою буде зареєстровано право власності. Для уникнення цього необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації права власності щодо нежитлової будівлі загальною площею 48,3 кв. м на пл. І.Підкови,3 у м. Львові (РНОНМ 14209262).

ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд акцентує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову та у конкретному випадку самовільне зайняття земельної ділянки у спосіб розміщення на ній будівлі більшою площею, ніж зареєстровано - 48,3 кв. м, не досліджуються, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог та доведеності обставин, на яких вони ґрунтуються, буде предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Суть забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи; полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач долучив витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно, сформований 27.03.2024, відповідно до якого 21.03.2006 внесено запис про право приватної власності Приватного підприємства «Лорелея» на будівлю, загальною площею 48,3 кв. м, за адресою м. Львів, пл. Підкови, 3 (реєстраційний номер майна 14209262). Водночас позивач стверджує і в акті обстеження земельної ділянки від 01.02.2024 вказано про фактичне знаходження споруди (кафе) з сендвіч панелей зі склопакетним заскленням, орієнтовною площею 58,9 кв. м.

Суд звертає увагу, що позивач як власник земельної ділянки здійснює захист своїх прав на земельну ділянку у спосіб зобов?язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом приведення самочинно реконструйованої будівлі у відповідність до технічного паспорта станом на 03.03.2006. Тобто предметом спору є не лише земельна ділянка, права на яку порушуються, на переконання позивача, у спосіб розміщення на ній об`єкта нерухомого майна, фактична площа якого є більшою, ніж зареєстрована, а й сам об`єкт нерухомого майна, який позивач прагне привести у відповідність із технічним паспортом. Заявлений позов стосується немайнової вимоги.

Так, усталеною і послідовною є судова практика стосовно того, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Так, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співвідносним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За таких обставин і усталеної судової практики, враховуючи достатню імовірність розпорядження відповідачем належним йому на праві власності майном, стосовно якого позивач заявляє позовні вимоги для відновлення захисту своїх прав як власника земельної ділянки, на якій об`єкт нерухомості розташований, суд зазначає, що позивачем обрано відповідний та співвідносний із предметом спору спосіб забезпечення позову.

Також суд зазначає, що заборона вчиняти дії стосовно предмета спору не створює перешкод відповідачу в здійсненні господарської діяльності та не обмежує використання об`єкта нерухомості для своїх цілей. Об`єкт не вилучається із володіння та користування відповідача, а вжиті заходи забезпечення позову мають на меті збереження об`єкта нерухомості в тому стані, в якому він знаходиться на цей час і на час вирішення спору по суті. Обрані позивачем способи забезпечення позову не призводять до невиправданого обмеження майнових прав відповідача і не порушують збалансованість інтересів сторін у цій справі.

Крім цього, у суду відсутні докази, що вжитими заходами забезпечення позову можуть порушувати права інших осіб, адже право розпорядження нерухомим майном належить саме його власнику і всі наступні правочини та дії вчиняються саме з волевиявлення власника.

Суд також зауважує, що у випадку невжиття таких заходів і постановлення рішення на користь позивача, об`єкт нерухомості може бути відчужений чи змінений і відповідно задоволений позов у цій справі стане не ефективним способом захисту прав позивача і останній буде змушений ініціювати нові позовні вимоги до нових власників.

Резюмуючи, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб є обґрунтованим, відповідає приписам п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1.Заяву Львівської міської ради про забезпечення позову у справі № 914/780/24 задовольнити повністю.

2.Заборонити Приватному підприємству «Лорелея» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації права власності щодо нежитлової будівлі загальною площею 48,3 кв. м на пл. І.Підкови,3 у м. Львові (РНОНМ 14209262).

3.Стягувач: Львівська міська рада (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04055896).

4.Боржник: Приватне підприємство «Лорелея» (79014, м. Львів, вул. Мучна, будинок 35, кв. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 20857101).

5.Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

6.Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки, починаючи з 02.04.2024.

7.Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

8.Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Повний текст ухвали складено 01.04.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.