Ухвала

від 01.04.2024 по справі 916/1383/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"01" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1383/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву Київської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі

за позовом: Київської окружної прокуратури міста Одеси (код ЄДРПОУ 03528552 (Одеська обласна прокуратура) 65059, м.Одеса, вул.Краснова, 10) в інтересах держави в особі

позивача: Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83)

до відповідача-1: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081200, 65012, м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39870071, 65078, м.Одеса, вул.Космонавтів, 36, прим.805Б)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83)

про визнання недійсним договору та стягнення 293160,00 грн.

в с т а н о в и в:

Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" про визнання недійсним договору та стягнення 293160,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції" під час проведення відкритих торгів.

Ухвалою від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, вирішено інші процесуальні питання.

Одночасно з поданням позову прокуратура звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП", які знаходяться на всіх рахунках відповідача-2 в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову в розмірі 293160,00 грн.

Обґрунтовуючи заяву прокурор зазначає, що Регіональною філією "Одеська залізниця" 04.10.2019 в електронній системі публічних закупівель ProZorro опубліковано відомості про проведення відкритих торгів - ДК 021:2015:31710000-6: Компенсатори реактивної потужності КРМ-0,4-150-10 (або еквівалент) (ідентифікатор закупівлі UA-2019-10-04-001592-с). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 244516,00 грн. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, участь у вказаній закупівлі прийняли два суб`єкти господарювання ТОВ "ІНВІТ ГРУП" з пропозицією 244300,00 грн. та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" з пропозицією 244516,00 грн.

Критерієм вибору переможця була ціна 100 %.

На підставі протоколу розгляду тендерних пропозицій №346 від 28.10.2019 РФ "Одеська залізниця" та повідомлення про намір укласти договір, опублікованого 29.10.2019 в електронній системі публічних закупівель ProZorro, переможцем електронних торгів визнано ТОВ "ІНВІТ ГРУП".

29.10.2019 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів ТОВ "ІНВІТ ГРУП".

12.11.2019 між АТ "Українська залізниця" в особі Служби вагонного господарства Регіональної філії "Одеська залізниця" та ТОВ "ІНВІТ ГРУП" укладено договір №ОД/В-19-794-НЮ, пунктом 1 якого визначено, що Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених в Договорі.

Предметом цього договору є Компенсатори реактивної потужності KPM-0,4-150-10 у кількості 2 шт. на загальну суму 293160, 00 грн., у тому числі ПДВ 48860,00 грн. (п. 1.2., 6.4. та додаток №1 до Договору).

Відповідно до видаткової накладної №5 від 12.12.2019 підтверджується постачання ТОВ "ІНВІТ ГРУП" Замовнику товару, а саме Компенсаторів реактивної потужності КРМ-О,4-150-10 у кількості 2 шт. Вказані обставини також підтверджуються копією рахунку на оплату №11 від 12.12.2019.

Платіжним дорученням №2506855 від 29.01.2020 підтверджується сплата Регіональною філією "Одеська залізниця" на розрахунковий рахунок ТОВ "ІНВІТ ГРУП" за Договором №ОД/В-19-794-НЮ від 12.11.2019 коштів у сумі 293160,00 грн., що свідчить про повне виконання Покупцем своїх зобов' язань за договором.

Разом з тим, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 № 65/63-р/к визнано ТОВ "ІНВIT ГРУП" (код ЄДРПОУ 39870071) та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" (код ЄДРПОУ 38947319) винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: ДК 021 :2015 :31710000- 6: Електронне обладнання (UA-2019-10-04-001592-c), проведених Регіональною філією "Одеська залізниця" приватного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (n. 1 резолютивної частини рішення АКМУ).

Вказане рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному вебсайті Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням httрs://sоuthшtv.аmсu.gоv.uа/праs/rіshеnлуа-vіd- 24102023-6563-rk.

Під час розгляду адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету У країни справи №49-02/2021 було встановлено обставини, які свідчать про узгоджену поведінку ТОВ "ІНВІТ ГРУП" та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" під час участі у торгах.

Через вчинення ТОВ "ІНВІТ ГРУП" та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього, замовник був вимушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а у результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Тому дії ТОВ "ІНВІТ ГРУП" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку, з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи викладене, на думку прокурора, у діях ТОВ "ІНВІТ ГРУП" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Поведінка ТОВ "ІНВІТ ГРУП" та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, тому договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ "ІНВІТ ГРУП" на підставі ч. 1 ст.215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України, із застосуванням наслідків його недійсності та стягнення з ТОВ "ІНВІТ ГРУП" 293160,00 грн., одержаних за вказаним правочином.

Як зазначає прокурор, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "ІНВІТ ГРУП" станом на 07.03.2024 зареєстровано, в процесі припинення не перебуває, має зареєстрований статутний капітал на рівні 100000,00 грн.

За таких обставин, на думку прокурора, вбачається, що товариство продовжує вести господарську діяльність, витрачаючи кошти не для здійснення розрахунків з Позивачем.

Прокурор зауважує, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з "ІНВІТ ГРУП" коштів у сумі 293160,00 грн. за наслідком визнання недійсним договору про надання послуг. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

У зв`язку з чим прокурор просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ "ІНВІТ ГРУП", які знаходяться на всіх рахунках відповідача-2 в банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову в межах суми позову в розмірі 293160,00 грн.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у cправі № 904/1045/22).

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Вжиття заходів забезпечення, позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Так, предметом позову Київської окружної прокуратури міста Одеси, в тому числі, є вимога майнового характеру про стягнення 293160,00 грн., отже виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач-2 необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, суд вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб. Проте, у заявлений позивачем спосіб і в межах суми спору, що є предметом стягнення у справі № 916/1271/24, законні права відповідача не порушуються. Арешт на майно та грошові кошти, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на них в разі задоволення позову. Відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що обраний прокурором захід до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП", в межах суми позову 293160,00 грн., відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов до висновку про обґрунтованість поданої заяви та задовольняє її в повному обсязі.

Наразі судом не розглядається питання щодо зустрічного забезпечення, оскільки частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням вимог ст.141 ГПК України та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування судового рішення, яким вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у поста-новах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 23.12.2021 у справі №927/762/21.

Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву Київської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову у справі №916/1383/24 задовольнити.

2. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39870071, 65078, м.Одеса, вул.Космонавтів, 36, прим. 805Б) в межах суми позову в розмірі 293160 (двісті дев`яносто три тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп.

Стягувачем за даною ухвалою є: Київська окружна прокуратура міста Одеси (код ЄДРПОУ 03528552 (Одеська обласна прокуратура), 65059, м.Одеса, вул.Краснова, 10)

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39870071, 65078, м.Одеса, вул.Космонавтів, 36, прим. 805Б)

Суддя Сулімовська Марина Богданівна

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу складено і підписано 01.04.2024.