Ухвала

від 29.01.2025 по справі 916/1383/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"29" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1383/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Київської окружної прокуратури міста Одеси (код ЄДРПОУ 03528552 (Одеська обласна прокуратура) 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10) в інтересах держави в особі

позивача: Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до відповідача-1: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081200, 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39870071, 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, прим.805Б)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83)

про визнання недійсним договору та стягнення 293160,00 грн.

за участю:

прокурор: Тетяна Кривельова

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Олександр Нікогосян

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

в с т а н о в и в:

Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" про визнання недійсним договору та стягнення 293160,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції" під час проведення відкритих торгів.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву Київської окружної прокуратури міста Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання; залучено Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою суду від 24.05.2024, окрім іншого, зупинено провадження у справі №916/1383/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/1043/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвалою суду від 17.01.2025 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 29.01.2025.

20.01.2025 і 21.01.2025 від прокурора та відповідача-1 надійшли пояснення.

22.01.2025 відповідач-1 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23.

У судове засідання 29.01.2025 з`явились прокурор та представник відповідача-1.

Представник відповідача-1 підтримав подане ним клопотання та просив суд його задовольнити, а прокурор, своєю чергою, не заперечила щодо клопотання відповідача-1.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз.1 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення КСУ від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumrrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться в загальному доступі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 справу №922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі 1) Харківської міської ради та 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1) Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, 2) Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати, Касаційний господарський суд вказав, що фактично як у справі №922/3456/23, що переглядається, так і у справі №914/1507/23, від правових висновків у якій прагне відступити колегія суддів, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Проте, сам лише факт вчинення учасниками порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 і частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням. Відтак, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Колегія суддів у справі №922/3456/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі №914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 20.12.2024 прийняв до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №922/3456/23.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Обґрунтовуючи подання до суду позовної заяви прокурор зазначає, що Регіональною філією "Одеська залізниця" 04.10.2019 в електронній системі публічних закупівель ProZorro опубліковано відомості про проведення відкритих торгів - ДК 021:2015:31710000-6: Компенсатори реактивної потужності КРМ-0,4-150-10 (або еквівалент) (ідентифікатор закупівлі UA-2019-10-04-001592-с). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 244516,00 грн. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, участь у вказаній закупівлі прийняли два суб`єкти господарювання ТОВ "ІНВІТ ГРУП" з пропозицією 244300,00 грн. та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" з пропозицією 244516,00 грн.

На підставі протоколу розгляду тендерних пропозицій №346 від 28.10.2019 РФ "Одеська залізниця" та повідомлення про намір укласти договір, опублікованого 29.10.2019 в електронній системі публічних закупівель ProZorro, переможцем електронних торгів визнано ТОВ "ІНВІТ ГРУП".

29.10.2019 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів ТОВ "ІНВІТ ГРУП".

12.11.2019 між АТ "Українська залізниця" в особі Служби вагонного господарства Регіональної філії "Одеська залізниця" та ТОВ "ІНВІТ ГРУП" укладено договір №ОД/В-19-794-НЮ, пунктом 1 якого визначено, що постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених в договорі.

Разом з тим, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 № 65/63-р/к визнано ТОВ "ІНВIT ГРУП" (код ЄДРПОУ 39870071) та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" (код ЄДРПОУ 38947319) винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: ДК021:2015:31710000-6: Електронне обладнання (UA-2019-10-04-001592-c), проведених Регіональною філією "Одеська залізниця" приватного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (n. 1 резолютивної частини рішення АКМУ).

Під час розгляду адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи №49-02/2021 було встановлено обставини, які свідчать про узгоджену поведінку ТОВ "ІНВІТ ГРУП" та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" під час участі у торгах.

За твердженнями прокурора, через вчинення ТОВ "ІНВІТ ГРУП" та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був вимушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а у результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Тому дії ТОВ "ІНВІТ ГРУП" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку, з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Враховуючи викладене, на думку прокурора, у діях ТОВ "ІНВІТ ГРУП" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Поведінка ТОВ "ІНВІТ ГРУП" та ТОВ "ГРАНФІНРЕСУРС" під час участі в тендері, за позицією прокурора, явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, тому договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ "ІНВІТ ГРУП" на підставі ч. 1 ст.215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України, із застосуванням наслідків його недійсності та стягнення з ТОВ "ІНВІТ ГРУП" 293160,00 грн., одержаних за вказаним правочином.

Відтак, враховуючи підстави даного позову, суд дійшов висновку, що висновок об`єднаної палати у справі №922/3456/23 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд зауважує, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі з урахуванням результатів касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №922/3456/23 Об`єднаною палатою Верховного Суду, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідачів, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

На підставі викладеного, керуючись п. 7 ч.1 ст.228, ст.229, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Задовольнити клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №916/1383/24 до завершення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

2. Зупинити провадження у справі №916/1383/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

3. Зобов`язати сторони повідомити Господарський суд Одеської області про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Суддя М.Б. Сулімовська

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у строки та порядку, визначені ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 30.01.2025.