Рішення

від 27.03.2024 по справі 922/5466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року Справа № 922/5466/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (вх. № 7172 від 15.03.2024) про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, подану по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (адреса: 61145, м. Харків, вул. Сумська, буд. 24, офіс 8; код ЄДРПОУ 43467825) до 1) Головного управління Держпраці у Харківської області (адреса: 61003, м. Харків, вул. Університетська, буд. 37/39; код ЄДРПОУ 39779919); , 2) Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (адреса: 36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 119; код ЄДРПОУ 44730367); , 3) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (адреса: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 18; код ЄДРПОУ 37874947) про стягнення 48000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача не з`явився;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача Марченко І. Ю. (виписка з ЄДРПОУ);

третього відповідача не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/5466/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (далі - позивач) до 1) Головного управління Держпраці у Харківської області (далі перший відповідач), Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі другий відповідач) та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі третій відповідач) про стягнення з Державного бюджету 48000,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірного накладення штрафу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" 48000,00 грн грошових коштів сплачених в якості штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021, а також 2684,00 грн судового збору.

Позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 7172 від 15.03.2024) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить суд винести додаткове рішення яким стягнути з Державного бюджету України на його користь 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 призначено розгляд заяви позивача (вх. № 7172 від 15.03.2024) про ухвалення додаткового судового рішення на 27.03.2024.

Другий відповідач надіслав до суду клопотання (вх. № 7991 від 25.03.2024), в якому просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу адвоката з посиланням на часткове невиконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/0103/2021 від 01.03.2021, та необґрунтоване завищення заявлених до стягнення витрат.

Інші відповідачі письмових пояснень на заяву позивача не надали.

На судове засідання 27.03.2024 прибув представник другого відповідача який просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення судових витрат до суми сплаченого судового збору.

Інші учасники справи своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито передбачених законом заходів з метою повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник позивача подав до суду клопотання (вх. № 8189 та 8200 від 27.03.2024), в яких просить суд проводити розгляд заяви без його участі та зазначає про те, що заяву підтримує у повному обсязі.

Оскільки неявка у судове засідання представників позивача та першого та третього відповідачів не є перешкодою для розгляду заяви суд вважає за необхідне провидити розгляд заяви за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 7172 від 15.03.2024), зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з необхідністю судового захисту власних прав та інтересів Товариство з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (далі за текстом клієнт) звернулось до адвокатського об`єднання «Архонт» (далі за текстом адвокатське об`єднання) та уклало договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/0103/2021 від 01.03.2021 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правничу та/або юридичну допомогу здійснювати захист клієнта, здійснювати представництво клієнта та надавати інші види правничої допомоги на умовах і в порядку, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за надання правничої допомоги за цим договором та оплатити фактичні витрати адвокатського об`єднання, що необхідні для виконання цього договору.

До зазначеного Договору його сторонами укладено Додаткову угоду б/н від 01.12.2023 якою передбачили (п. 1), що Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги, в т. ч. складання, належне оформлення та надсилання адвокатських запитів, вивчення та підготовку всіх необхідних процесуальних документів, у тому числі позову, відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо, вивчення та долучення до справи матеріалів судової практики з метою обґрунтування правової позиції у спорі, належне оформлення відправлень та надсилання процесуальних документів засобами поштового зв`язку у відповідності до вимог процесуального законодавства, участь у судових засіданнях в інтересах Клієнта в судовій справі, яка буде розглядатися в Господарському суді Харківської області, за позовом Клієнта до Головного управління Держпраці у Харківській області, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення 48000,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди встановлено, що гонорар Адвокатського об`єднання за ведення справи, яка буде розглядатися в Господарському суді Харківської області, за позовом Клієнта до Головного управління Держпраці у Харківській області, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення 48000,00 грн., з урахуванням складності справи, встановлюється у фіксованому розмірі та становить 60000 (шістдесят тисяч) гривень нуль копійок.

Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що Гонорар адвокатського об`єднання сплачується клієнтом протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунка-фактури.

В процесі виконання умов наведеного договору, 13.03.2024 сторони підписали звіт № 03/2024 про надання правової (правничої) допомоги № 01/0103/2021 від 01.03.2021 в якому підтвердили факт надання адвокатським об`єднанням на користь клієнта певних послуг за договором та додатковою угодою на суму 60000,00 грн.

13.03.2024 адвокатське об`єднання виставило клієнту рахунок-фактуру б/н від 13.03.2024 на суму 60000,00 грн.

Доказів оплати зазначеного рахунка позивачем суду не надано, хоча станом на дату винесення даного додаткового рішення визначений договором строк для його сплати сплинув.

З посиланням на зазначені документи, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн.

Суд констатує, що другий відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, посилаючись на їх необґрунтоване завищення.

При вирішенні даного питання судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 у справі № 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з Державного бюджету України на свою користь 60000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд констатує, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 № 640/19536/18.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, на погляд суду, підготовка позовної заяви та її юридичний супровід не вимагали від адвоката, як фахівця в галузі права, великого обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значної затрати часу. Крім того, позивач вказуючи в звіті № 03/2024 про надання правової (правничої) допомоги № 01/0103/2021 від 01.03.2021 про здійснений ним аналіз чинного законодавства та судової практики з питань вибору належного способу захисту клієнта, дослідження законодавчого регулювання та актуальної судової практики з питання порядку та особливостей складання позовної заяви, в поданій на розгляд суду позовній заяві взагалі посилався не на ті норми права, які регулюють спірні правовідносини, що і було встановлено в рішенні суду. Окрім того, як слушно зазначив другий відповідач у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, сума заявлених до стягнення витрат є необґрунтовано завищеною, та взагалі на 12000 грн. є вищою за суму заявленого позову, що в даному випадку не відповідає я критеріям, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України, так і засадам господарського судочинства - добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи викладені обставини та надані позивачем докази в їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку про часткове задоволення поданого другим відповідачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, та зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 10000 грн. від заявлених до стягнення.

Оскільки заявлений в межах даної справи позов задоволено повністю, з урахуванням вимог ст. 123, 126, ч. 4 ст. 129 ГПК України є підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, подана позивачем заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 7172 від 15.03.2024) підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (вх. № 7172 від 15.03.2024) про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Прийняти додаткове рішення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (адреса: 61145, м. Харків, вул. Сумська, буд. 24, офіс 8; код ЄДРПОУ 43467825) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" (вх. № 7172 від 15.03.2024) про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 01.04.2024

Суддя О.І. Байбак