Ухвала

від 29.04.2024 по справі 922/5466/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5466/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тарасова І.В., судді: Білоусова Я.О., Пуль О.А.)

від 28.03.2024

у справі № 922/5466/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет"

до Головного управління Держпраці у Харківської області, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про стягнення 48 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі №922/5466/23 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Май Інет" 48000,00 грн -грошових коштів, сплачених в якості штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.05.2021 №ХК28418/1185/НД/НП/СПТД/ФС.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №922/5466/23 повернуто апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/5466/23.

Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №922/5466/23, Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало касаційну скаргу на зазначене судове рішення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 290 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги її подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» та підписано від імені скаржника за допомогою електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, а тому необхідно дослідити наявність повноважень саме у цієї особи на підписання касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Особи, які можуть бути представниками, визначені частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а саме - представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачене лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

Отже, процесуальне законодавство розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

Отже, діяти від імені скаржника у цій справі можуть: представники-адвокат, повноваження яких мають підтверджуватись документами, визначеними в частині четвертій статті 60 Господарського процесуального кодексу України, або в порядку самопредставництва - керівник чи інша уповноважена особа, відповідно до документів, визначених в частині 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Зокрема такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 911/933/19, від 28 квітня 2020 року у справі №910/10553/18, від 09 червня 2020 року у справі № 904/92/20, від 17 вересня 2020 року у справі № 910/3850/19, від 08 грудня 2020 року у справі № 905/2488/15.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 дійшла висновку, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.

Наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці підписано його представником - ОСОБА_1 На підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_1 вчиняє дії від імені юридичної особи, у тому числі підписує договори тощо, (представляє інтереси скаржника в судах України без окремого доручення керівника, з правами та обов`язками, які надані учасникам справи, передбаченими процесуальним законодавством, крім права відмови від позову та підписання заяв про примирення сторін), представник.

Жодних документів на підтвердження повноважень у ОСОБА_1 діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто без окремого доручення, у порядку самопредставництва учасника справи №922/5466/23 до матеріалів касаційної скарги не додано.

Суд також звертає увагу скаржника на те, що виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не підтверджує наявності повноважень представляти юридичну особу в порядку самопредставництва (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20).

Також до матеріалів касаційної скарги додано копії службового посвідчення ОСОБА_1 та витяги з положення про Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці та з наказів про призначення уповноважених осіб для здійснення представництва Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в судах України, проте з наведених документів також не вбачається наявності повноважень у ОСОБА_1 для представництва управління в порядку самопредставництва.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та те, що до касаційної скарги не додано документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі №922/5466/23 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. Північно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду документи, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 повноважень на підписання та подання касаційної скарги у порядку самопредставництва Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В. Студенець