Рішення

від 21.03.2024 по справі 371/1193/22

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 371/1193/22

Номер провадження № 2/371/68/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Кириленко М.О.

за участю секретаря: Петренко В.А.

представника позивача, адвоката Яблокової Л. О.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миронівської міської ради, Владиславської сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про визнання права на земельну частку (пай)

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що в травні місяці 2022 року, з сайту судова влада України, а саме зі змісту судового рішення у справі № 371/425/19, їй стало відомо, що Акціонерному товариству пайовиків «Зоря» Миронівською районною державною адміністрацією було видано державний акт на право колективної власності на землю села Владиславка Миронівського району Київської області від 28 грудня 1994 року, до якого було сформовано додаток у вигляді списку членів АТП Зоря. У зв`язку з чим, було направлено до відповідачів відповідні адвокатські запити, 08 липня 2022 року від Відповідача 3- ГУ Держгеокадастру у місті Києві та Київській області надійшла відповідь, якою останній надав копії Державного акту та додаток до нього списки членів. Згідно додатку до державного акту від 28.12.1994 року, вона є у списку під номером №237. Також, у відповіді від 07.07.2022 року за № 29-10-0.331-2731/2-22 ГУ Держгеокадастр повідомив, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) АТП Зоря на право на земельну частку (пай) сертифікат на ім`я ОСОБА_2 не реєструвався та не видавався. Також у відповіді від 07.07.2022 року за № 29-10- 3-331-2731/2-22 ТУ Держгеокадастр відповідач-3 зазначив, що згідно Додатку до державного акту в списках Позивач ОСОБА_2 не значиться, проте насправді вона значиться у списку під номером № 237. Дізнавшись про своє порушене право на отримання земельного паю 13.07.2022 року вона звернулася з клопотанням про витребування земельної частки (пай) до розпорядників земельного паю Миронівської міської ради правонаступник Владиславської сільської ради) та Владиславської сільської ради (перебуває в стані припинення) та про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 2,8700 в умовних кадастрових гектарів на підставі додатку до державного акту на право колективної власності на землю села Владиславка Миронівського району Київської області від 28 грудня 1994 року, де вона є у списку членів АТП Зоря під номером № 237. Миронівська міська рада відправила відповідь № 02-20/4918 від 05.08.2022 року в якій роз`яснила, що право на земельний пай посвідчується сертифікатом щодо видачі сертифікату відповідь так і не надійшла. Головне управління Держгеокадастру листом № 1-493/0-762/6-22 від 13.09.2022 року повідомило, що не має повноважень на видачу сертифікату на право земельну частку і пай), такими повноваженнями наділена районна державна адміністрація. Згідно даних єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців діяльність Миронівської районної державної адміністрації припинено. Таким чином отримати сертифікат їй в позасудовому порядку не вбачається можливим. У зв`язку з чим, позивач просила суд поновити їй строк на звернення з позовом до суду та визнати за нею, як колишнього члена колективного Акціонерного товариства пайовиків «Зоря» села Владиславка Миронівського району Київської області право на земельну частку (пай) розміром 2,8700 в умовних кадастрових гектарах із земель запасу, створеного під час передачі землі у колективну власність, згідно Державного акту на право колективної власності на землю села Владиславка Миронівського району Київської області від 28 грудня 1994 року. Також просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь витрати на судовий збір в розмірі 992,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду від 23.11.2022 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.12.2022року наадресу судунадійшов лист від голови Миронівької міської ради про долучення до справи судової практики вирішення земельних спорів та застосувати до позовних вимог ОСОБА_2 строки позовної давності та відмовити у задоволенні її позову в повному обсязі. Представник відповідача обґрунтовує свою позицію тим, що28 грудня 1994 року Акціонерному товариству пайовиків «Зоря» Миронівською районною державною адміністрацією Київської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю села Владиславка Миронівського району, Київської області, до якого був сформований додаток у вигляді списку членів АТП «Зоря», членом якого була позивач. Фактично, право на позов у позивачки виникло з дати видачі АТП державного акта на землю, тому звернувшись до суду 28 жовтня 2022 року, після спливу 28 років, вона пропустила встановлений законодавством, чинним на момент виникнення правовідноси, строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав як члена АТП повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель, що підтверджується Практикою розгляду судами земельних спорів Судової Палати у цивільних справах Верховного суду України, документ п0081700, постановою Верховного суду України від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19. Оскільки право на позов у ОСОБА_2 виникло ще у 1994 році, до виниклих спірних правовідносин слід застосовувати ті положення актів цивільного законодавства, які були чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР. Трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору. Також зазначили, що позивачу мало бути відомо про розпаювання землі, оскільки з 10.05.1994 року по 31.05.2005 року вона працювала в АТП «Зоря», що підтверджується записами у її трудовій книжці.

Від представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області 03.01.2023року надійшоввідзив на позовну заяву. В обґрунтування поданого відзиву зазначили, що до 01.01.2019 року повноваженнями щодо видачі документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) та виділення земельних ділянок у натурі на місцевості власникам земельних часток (паїв) були наділені районні державні адміністрації. Відтак, Головне управління від початку розпаювання земель по даний час не мало повноважень щодо видачі правовстановлюючих документів та виділення земельних ділянок в натурі на місцевості. Про що, було повідомлено Позивачці ОСОБА_2 листом від 13.09.2022 №1-493/0-762/6-22, який міститься в матеріалах справи. Крім того, на запит Позивачки, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області надано копії державного акта на право колективної власності на землю з додатком №1 список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який зберігався в районному архіві сектору №1 відділу №6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області (лист від 07.07.2022 №29-10-0,331-2731/2- 22). У листі Головного управління від 07.07.2022 №29-10-0,331-2731/2-22 інформація про відсутність ОСОБА_2 в списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства вказана помилково. Дана інформація не породжує та не припиняє будь-яке матеріальне право громадянки ОСОБА_2 та не перешкоджає в реалізації прав. Головне управління не мало умислу введення в оману зазначивши дану інформацію. Цей факт підтверджується тим, що в цим же листом надано копії державного акта на право колективної власності на землю та додаток до нього список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства. За таких умов, не порушуючи права та об`явки Позивача, не чинячи перешкод в реалізації прав, Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області заперечує щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Київській області витрати пов`язані з розглядом справи в суді. З огляду на вищевикладене, так як Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області не є суб`єктом визнання права на земельну частку (пай), не порушувало права ОСОБА_2 та не чинили перешкод в реалізації прав, просили визнати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області не відповідачем, а третьою особою.

30.05.2023року від представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшло клопотання про заміну процесуального статусу відповідача Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, просили визнати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області не відповідачем, а третьою особою.

15.06.2023року від Миронівської міської ради надійшло клопотання про застосування строків давності та врахування судової практики вирішення земельних спорів. В обґрунтування поданого клопотання зазначили, що 28 грудня 1994 року Акціонерному товариству пайовиків «Зоря» Миронівською районною державною адміністрацією Київської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю села Владиславка Миронівського району, Київської області, до якого був сформований додаток у вигляді списку членів АТП «Зоря», членом якого була позивач. Фактично, право на позов у позивачки виникло з дати видачі АТП державного акта на землю, тому звернувшись до суду 28 жовтня 2022 року, після спливу 28 років, вона пропустила встановлений законодавством, чинним на момент виникнення правовідносин строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав як члена АТП повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель, що підтверджується Практикою розгляду судами земельних спорів Судової Палати у цивільних справах Верховного суду України, документ п0081700, постановою Верховного суду України від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19, наведеними вище. Оскільки право на позов у ОСОБА_2 виникло ще у 1994 році, до виниклих спірних правовідносин слід застосовувати ті положення актів цивільного законодавства, які були чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР. Трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, сплинув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору. Крім того зазначили, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що в травні місяці 2022 року, з сайту судова влада України, а саме зі змісту судового рішення у справі№317/425/19, позивачу ОСОБА_2 стало відомо, що Акціонерному товариству пайовиків «Зоря» Миронівською районною державною адміністрацією Київської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю села Владиславка Миронівського району, Київської області, до якого був сформований додаток у вигляді списку членів АТП «Зоря». Також зазначили, що позивач у своїй позовній заяві вказує, що з 10.05.1994 року по 31.05.2005 року працювала в АТП «Зоря», що підтверджується записами у її трудовій книжці, тобто, про те що здійснюється розпаювання землі, останній мало бути відомо. Тобто, з вище наведеного зазначивши, що можна зробити висновок про те, що позивачка знала або могла знати про порушення свого права на земельну ділянку (пай) з часу видачі АТП «Зоря» у 1994 р Державного акта на право колективної власності на землю. Також, інформують про те, що станом на день подання цього клопотання, землі із резервного фонду земель Владиславської сільської ради розпайовані в повному обсязі.

03.07.2023року на адресу суду від представника позивача адвоката Яблокової О.Л. надійшло заперечення на клопотання про застосування строків давності та врахування судової практики вирішення земельних спорів, відповідно до якого остання просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача Миронівської міської ради та визнати причини пропуску позивача позовної даності поважними з урахуванням положень ч.1 ст. 261, ч.1 ст. 264 ЦК України та висновків Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 29 вересня 2021 року у справі N 181/257/19 провадження N 61- 19430св20. В обґрунтування зазначили, що ОСОБА_2 значиться усписку підномером №23списках членівна розпаюваннядізналась тільки07.07.2022року звідповіді вадвокатський запитза №29-10-0.331-2731/2-22ТУ Держгеокадастру містіКиєві та Київській області. ОСОБА_2 набула своє право на земельну частку (пай) з дня видачі сільськогосподарському підприємству державного акта на землю, в додатку до якого вона значиться під №237.

Ухвалою суду від 22.11.2023 року залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, надано строк для подання відзиву на позовну заяву, та продовжено строк проведення підготовчого провадження у цивільній справі на термін 30 днів.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року справу було призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Миронівської міської ради в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів Владиславської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Представник Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 25.01.1986 року, ОСОБА_2 10.05.1994 року було прийнято різноробочою в АТП «Зоря» с. Владиславка, 13.02.1995 року звільнено з роботи по переводу у Владиславське споживче товариство на посаду продавця магазину. Відповідно до розпорядження № 78 від 18.02.1995.

01.05.1997 року звільнена з посади завмага за власним бажанням ст. 38 КЗпП, відповідно до розпорядження № 15 від 25.05.1997 року.

16.07.1994 року прийнята на роботу доглядачем гусей по найму, відповідно до розпорядження № 5 від липня 1997 року.

01.04.2000 року АТП «Зоря» реформовано в с-г «Зоря» згідно указу Президента від 03.12.1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

11.01.2001 року переведена на ферму с. Вахутянці дояркою.

31.05.2005 року звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Розпорядження № 7 від 31.05.2005 (а.с. 14-16).

Згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ від 28.12.1994 року, виданим Владиславською сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2, відповідно до рішення Владиславської сільської ради народних депутатів від 26 квітня 1994 року №16, акціонерному товариству пайовиків «Зоря» села Владиславка передано у колективну власність 1523,1 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 18-21).

У додатку 1 до вказаного державного акту, а саме списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ОСОБА_2 значиться під №237 (а.с. 22-24)

З відповіді ГУ Держгеокадастра від 07.07.2022 року № 29-10-0.331-2731/2-22 вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) АТП Зоря сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 не реєструвався та не видавався, а згідно Додатку до державного акту в списках вона не значиться (а.с. 17).

13.07.2022 року ОСОБА_2 звернулася до Миронівської міської ради та Владиславсьої сільської ради з клопотанням про виділ їй земельної частки (пай) у натурі (на місцевості) на території села Владиславка Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства та з клопотанням про видачу їй сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 2,8700 в умовних кадастрових гектарів на підставі додатку до державного акту на право колективної власності на землю села Владиславка Миронівського району Київської області від 28.12.1994 року, де вона є у списку членів АТП «Зоря» під номером №237 (а.с. 27 -28).

ОСОБА_2 отримала відповідь від Миронівської міської ради №02-20/4318 від 15.08.2022, в якій зазначено, що вони рекомендують надати підтвердження щодо відношення її до категорії осіб зазначених у абзаці 5 частини 1 статті 1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (а.с. 32).

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 1-493/0-762/6-22 від 13.09.2022 року, в ГУ Держгеокадастру у Київській області відсутні повноваження щодо розгляду питань, зазначених у зверненні ОСОБА_2 , а саме щодо видачі сертифікату на право на земельну частку (пай).

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (а.с. 33).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 1Указу Президента України від 08 серпня 1995 року за №720/95Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямвстановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п.2 вказаногоУказу, право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ст. ст.22,23 ЗК України(у редакції від 22 червня 1993 року) та Указу від 08 серпня 1995 року за №720/95, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

У п. 24 постанови Пленум Верховного Суду України у від 16 квітня 2004 року №7Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справроз`яснено, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено, що позивач мала право на земельну частку (пай) із земель Акціонерного товариства пайовиків «Зоря», оскільки на момент видачі державного акту вона була членом даного товариства та внесена до списку, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ, виданого 28.12.1994 року, однак право позивача не підлягає захисту в судовому порядку, виходячи із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з вимогами ст. 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01.01.2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. ст. 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено,що правона позову позивача ОСОБА_2 виниклоз 28грудня 1994року,тобто післявидачі АТП«Зоря» державногоакту наземлю, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року.

А відтак, звернувшись до суду лише у листопаді 2022 року, доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від волі позивача, які унеможливлювали її звернення з цим позовом впродовж 28 років, вона не надала.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності, позивач посилалася на те, що про порушення свого права дізналася у травні 2022 року з сайту судова влада України, а саме зі змісту судового рішення у справі № 371/425/19.

Проте зазначені причини пропуску строку на звернення до суду не є поважними, виходячи з наступного.

Представник відповідача Миронівської міської ради просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "дізналась" та «повинна була дізнатись", що містились в ст. 76 ЦК УРСР, так само, як і термінів "довідався" і "міг довідатись", застосованих у ст. 261 чинного ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивачка не знала про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулась за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинна також довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення прав минуло більше трьох років, а доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 07.04.2020 року (справа № 147/294/18, провадження № 61-20292св19).

В порядку ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Миронівської міської ради, Владиславської сільської ради, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя М. О. Кириленко