Постанова

від 28.03.2024 по справі 910/4866/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4866/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/4866/23

за позовом ОСОБА_1 ,

до Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Босого В. П.,

від 30 серпня 2023 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є. Ю., Руденко М. А., Барсук М. А.,

від 11 грудня 2023 року (повний текст складений 15 грудня 2023 року)

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: ОСОБА_3

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" про:

- визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", оформленого протоколом засідання № 5 від 23 квітня 2021 року;

- визнання недійсним рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект", оформленого протоколом засідання № 6 від 13 травня 2021 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління та виключення останнього, як особи, яка мала право представляти інтереси Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" у будь-яких державних органах та будь-яких установах;

- скасування державної реєстрації № 1000741070054001894 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ізетовою Надією Іванівною, згідно з якою 14 травня 2021 року були змінені відомості про голову правління - ОСОБА_1 на ОСОБА_2 в Акціонерному товаристві "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект";

- скасування наказу Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" № 79к від 13 травня 2021 року про припинення повноважень голови правління - ОСОБА_1 ;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект";

- стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 699 488,14 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 30 серпня 2023 року у справі № 910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 11 грудня 2023 року, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач- ОСОБА_1 не погодився з ухваленими судами попередніх інстанції зазначеними рішенням і постановою та звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

03 лютого 2024 року відповідач- Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" подав до Верховного Суду через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі, в якому, зокрема навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи за зазначеною касаційною скаргою позивача. За цим попереднім (орієнтовним) розрахунком відповідач очікує понести витрати у розмірі 15 100,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 100,00 грн - поштові витрати. Також відповідач зазначив про те, що докази понесення ним цих витрат та їх розміру будуть надані суду відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

22 лютого 2024 року відбулося судове засідання з розгляду, зокрема касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі № 910/4866/23, за наслідками якого Верховний Суд ухвалив постанову, якою, зокрема закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23.

За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

27 лютого 2024 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача - Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (через систему «Електронний суд») надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23, в якій заявник просить стягнути з позивача - ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 22 457,20 грн (з урахуванням поштових та транспортних витрат), з яких:

- 6 100,00 грн - витрати, що підлягають відшкодуванню за проміжним актом № 37-15 від 22 січня 2024 року, у тому числі: 6 000,00 грн - вартість послуги зі складання касаційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі та 100,00 грн - поштові витрати;

- 10 098,00 грн - витрати, що підлягають відшкодуванню за проміжним актом № 37-16 від 29 січня 2024 року, у тому числі: 10 000,00 грн - вартість послуги зі складання відзиву відповідача від 29 січня 2024 року на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі та 98,00 грн - поштові витрати;

- 6 259,20 грн - витрати, що підлягають відшкодуванню за проміжним актом № 37-17 від 22 лютого 2024 року, у тому числі: 5 000,00 грн - вартість послуги за участь 22 лютого 2024 року в судовому засіданні особисто з явкою до Касаційного господарського суду, 26,00 грн - поштові витрати, 1 233,20 грн - транспортні витрати (придбання квитків на 21 - 22 лютого 2024 року).

За інформацією, наявною в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», заява Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 була сформована і подана відповідачем до Верховного Суду 26 лютого 2024 року та надійшла до Верховного Суду 27 лютого 2024 року, тобто у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

До зазначеної заяви відповідач додав докази на підтвердження факту понесення ним в суді касаційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру, а саме копії:

- договору про надання адвокатом правової допомоги від 01 липня 2021 року, укладеного між Акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» як клієнтом, та адвокатом Крячком Олегом Володимировичем;

- додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до договору про надання адвокатом правової допомоги від 01 липня 2021 року;

- проміжних актів приймання-передачі правової допомоги № 37-15 від 22 січня 2024 року, № 37-16 від 29 січня 2024 року та № 37-17 від 22 лютого 2024 року;

- залізничних квитків на 21-22 лютого 2024 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 11 березня 2024 року призначив заяву Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 до розгляду на 28 березня 2024 року о 10:50 у приміщенні Касаційного господарського суду.

26 березня 2024 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Паруль Ю. О. надійшла заява про перенесення судового засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 на іншу дату, що обґрунтована неможливістю адвоката Паруль Ю. О. взяти участь у судовому засіданні касаційного господарського суду у цій справі, призначеному на 28 березня 2024 року, з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Розглянувши заяву позивача про перенесення засідання Верховного Суду з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23, Верховний Суд відмовляє у задоволенні цієї заяви з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні, визначених у частині другій статті 202 та частині другій статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд зазначає про те, що усі учасники цієї справи, у тому числі і позивач, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце призначеного Верховним Судом на 28 березня 2024 року судового засідання у цій справі з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі. Ухвала Верховного Суду від 11 березня 2024 року про призначення до розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4866/23 на 28 березня 2024 року о 10:50 була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку 12 березня 2024 року.

Зі змісту заяви позивача про перенесення судового засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 вбачається, що представниця позивача адвокат Паруль Ю. О. обізнана про призначення Верховним Судом до розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4866/23, про дату, час та місце призначеного судом касаційної інстанції цього засідання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, процесуальний закон не містить положень щодо обов`язкового здійснення розгляду заяв про ухвалення додаткового судового рішення за участю представників учасників справи. Верховний Суд не визнавав обов`язковою участь учасників справи та / або їх представників у судовому засіданні з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, матеріали справи є достатніми для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Крім того, відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на викладене Верховний Суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про перенесення судового засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 на іншу дату.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23, Верховний Суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Верховний Суд постановою від 22 лютого 2024 року у цій справі за результатом розгляду касаційних скарг позивача та відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року ці касаційні скарги позивача та відповідача задовольнив частково, скасував додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23, а справу № 910/4866/23 передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, у разі, якщо суд касаційної інстанції за результатом розгляду касаційної скарги не змінює оскаржувані рішення, не ухвалює нове рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та направляє справу на новий розгляд, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для здійснення розподіл судових витрат сторони у справі, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що касаційні скарги сторін у справі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року задоволені частково, зазначені судові рішення є скасованими, а справа № 910/4866/23 передана на новий розгляд до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді першої інстанції, розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи за зазначеними касаційними скаргами (у тому числі і за касаційною скаргою відповідача), здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що було зазначено у пункті 11 постанови Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у цій справі.

З огляду на викладене Верховний Суд не здійснює розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи, у розмірі 6 100,00 грн за проміжним актом № 37-15 від 22 січня 2024 року, оскільки зазначені витрати відповідача стосуються його касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі, яку Верховний Суд задовольнив частково з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, що унеможливлює розподіл цих витрат відповідача судом касаційної інстанції.

Щодо заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, поштових та транспортних витрат у розмірі 10 098,00 грн за проміжним актом № 37-16 від 29 січня 2024 року та у розмірі 6 259,20 грн за проміжним актом № 37-17 від 22 лютого 2024 року, Верховний Суд зазначає про часткове задоволення цих вимог, з огляду на таке.

Як вбачається зазначені заявлені відповідачем до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції стосуються послуг, що були надані відповідачу його адвокатом у зв`язку з поданням касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23.

Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

Порядок розподілу судових витрат міститься у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 22 лютого 2024 року за результатом здійснення розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23 закрив касаційне провадження у справі № 910/4866/23 за цією касаційною скаргою.

Проте, як вбачається, питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку зі здійсненням Верховним Судом касаційного розгляду цієї справи за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23, про стягнення яких заявив відповідач, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.

Можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після закриття касаційного провадження підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, відповідно до якого для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів на підтвердження обставин понесення ним витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції та розміру цих витрат 01 липня 2021 року між ним, як клієнтом, та адвокатом Крячком Олегом Володимировичем був укладений договір про надання адвокатом правової допомоги (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1 та 3 якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу щодо різноманітних завдань правового характеру, які Клієнт бажає доручити Адвокату, а Адвокат погоджується прийняти. Зміст кожного окремого завдання, умови оплати гонорару Адвоката за таке завдання викладаються в окремому додатку до договору, що є конфіденційним. Кількість таких додатків не обмежена.

Згідно з пунктом 6 договору за наслідками виконання кожного окремого завдання сторони підписують акт приймання-передачі правової допомоги, в якому визначають, які дії вчинені сторонами, та інші необхідні відомості, а також узгоджують суму розрахунку по такому завданню, яка суму має бути сплачена Клієнтом впродовж 3-х днів з моменту підписання такого акту, якщо інший порядок та строк розрахунків не встановлені відповідним додатком до договору.

17 квітня 2023 року між відповідачем та адвокатом Крячком Олегом Володимировичем був укладений додаток № 37 до вказаного договору, відповідно до якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає та зобов`язується виконати наступне завдання: складання і підписання процесуальних документів, представництво в судах усіх інстанцій в порядку господарського судочинства у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень та застосування правових наслідків цього.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні, що передбачене як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

У пункті 2 додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до договору про надання адвокатом правової допомоги від 01 липня 2021 року відповідач та адвокат Крячко О. В. погодили, що Адвокат надає правову допомогу Клієнтові на оплатній основі. Зокрема гонорар Адвоката розраховується в такому порядку:

- за складання відзиву на касаційну скаргу - 10 000,00 грн за один документ;

- складання інших заяв по суті справи (про зміну позову, відповіді на відзив, заперечень, про додаткове рішення, пояснень тощо) - 6 000, 00 грн за один документ;

- складання заяв, клопотань тощо процесуального характеру - 1 500,00 грн за один документ;

- участь в судовому засіданні: особисто із явкою до суду, територіально розташованого у місті Києві, - 5 000,00 грн за одне судове засідання; дистанційно із застосуванням технічних засобів - 1 500,00 грн за одне судове засідання. Якщо судове засідання було призначене і Адвокат з`явився у відповідний час та місце для прийняття в ньому участі, для виникнення права на отримання оплати не має значення, чи воно відбулося.

Згідно з пунктом 4 додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до договору в суму гонорару за договором не входять необхідні для досягнення результату витрати (судовий збір, державне мито, авансування або оплата по факту відряджень, в т.ч. транспортних витрат та витрат на проживання, оплата судових або поштових витрат тощо) та сплачуються Клієнтом окремо.

Відповідно до пункту 5 додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до договору за наслідками виконання даного додатку до договору сторони складають акт приймання-передачі правової допомоги, в якому визначають, які дії вчинені сторонами та інші необхідні відомості, а також узгоджують суму остаточного розрахунку по договору, яка сума має бути сплачена Клієнтом у строки, встановлені пунктом 3 цього додатку. В ході виконання даного додатку можуть складатися проміжні акти приймання-передачі правової допомоги, які є підставою для оплати відповідно до цього пункту договору.

Проаналізувавши умови договору та додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до цього договору, укладених між відповідачем та адвокатом Крячком О. В., Верховний Суд зазначає про те, що між ними у договорі та додатку до нього була погоджена фіксована форма гонорару за надання певного виду послуг без прив`язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання послуги, з огляду на що витрати часу адвоката Крячка О. В. на надання зазначених вище послуг з правничої допомоги не беруться судом до уваги.

Як вбачається на виконання умов договору про надання адвокатом правової допомоги від 01 липня 2021 року та додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до нього між відповідачем та адвокатом Крячком О. В. були складені та підписані проміжні акти приймання-передачі правової допомоги № 37-16 від 29 січня 2024 року та № 37-17 від 22 лютого 2024 року, за змістом яких Адвокат надав Клієнту, зокрема такі види правових послуг, як:

- складання відзиву від 29 січня 2024 року на касаційну скаргу ОСОБА_1 від 28 грудня 2023 року на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року вартістю 10 000,00 грн (проміжний акт № 37-16 від 29 січня 2024 року);

- участь в судовому засіданні особисто із явкою до Касаційного господарського суду у справі 22 лютого 2024 року вартістю 5 000,00 грн (проміжний акт № 37-17 від 22 лютого 2024 року).

Верховний Суд зазначає про те, що відображена у зазначених проміжних актах інформація щодо наданих адвокатом Крячком О. В. відповідачу у цій справі послуг з професійної правничої допомоги та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи. Як вбачається адвокатом Крячком О. В. як представником відповідача був складений та поданий до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від 28 грудня 2023 року на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі № 910/4866/23. Цей відзив був поданий до Касаційного господарського з дотриманням встановлених Верховним Судом строків для його подання, був прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи (4-й том справи, а. с. 128 - 140). За своїм змістом відзив є обґрунтованим, побудований на аналізі доводів касаційної скарги та містить твердження у спростування цих доводів.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що адвокат Крячко О. В. як представник відповідача 22 лютого 2024 року з`явився безпосередньо до приміщення Касаційного господарського суду та взяв участь у засіданні Верховного Суду у цій справі, що відбулося 22 лютого 2024 року у приміщенні Касаційного господарського суду, в судовому засіданні надавав пояснення по справі щодо доводів касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі, про що свідчить протокол судового засідання від 22 лютого 2024 року (4-й том справи, а. с. 151 - 153).

При цьому, Верховний Суд враховує те, що адвокат Крячко О. В. має дійсне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 989 від 24 червня 2011 року, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України, та як представник відповідача діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1164491 від 25 грудня 2023 року, копії якого містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає доведеними обставини надання адвокатом Крячком О. В. відповідачу у цій справі послуг з професійної правничої допомоги, що стосуються касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23, (щодо складання відзиву на зазначену касаційну скаргу позивача та участі в судовому засіданні з розгляду цієї касаційної скарги), зазначених в проміжних актах приймання-передачі правової допомоги № 37-16 від 29 січня 2024 року та № 37-17 від 22 лютого 2024 року.

Верховний Суд зазначає про те, що заявлений відповідачем до стягнення з позивача в порядку розподілу судових витрат розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні Верховним Судом касаційного розгляду цієї справи за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі (10 000,00 грн за складання та подання відзиву на касаційну скаргу та 5 000,00 грн за участь в судовому засіданні) відповідає (не перевищує) розміру гонорару, погодженому між відповідачем та адвокатом Крячком О. В. у додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до договору та є обґрунтованим.

При цьому, слід зазначити про те, що той факт, що 22 лютого 2024 року в одному судовому засіданні Верховного Суду з розгляду справи № 910/4866/23 відбувся розгляд усіх чотирьох касаційних скарг позивача та відповідача на різні судові рішення не є підставою для часткового задоволення вимоги відповідача про стягнення 5 000,00 грн витрат на участь його адвоката в судовому засіданні з розгляду лише однієї касаційної скарги позивача (по суті спору), оскільки між відповідачем та його адвокатом у додатку до договору була погоджена фіксована ціна за надання адвокатом послуги щодо участі в судовому засіданні у розмірі 5 000,00 грн за одне судове засідання. У разі проведення окремого судового засідання з розгляду касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі відповідач би поніс той самий погоджений у додатку до договору фіксований розмір витрат на послугу участі в судовому засіданні.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що ненадання відповідачем доказів фактичної сплати ним адвокату суми гонорару за надання професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції щодо розгляду касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі не свідчить про те, що відповідач не поніс цих витрат та не є підставою для відмови у їх розподілі, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу адвоката у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, при перевірці та дослідженні розміру понесених стороною спору заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката суд керується принципами співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат.

У разі встановлення обставин того, що заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає визначеним законом критеріям співмірності, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Як вбачається з наданих відповідачем суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі, в якому був наведений попередній орієнтовний розрахунок його витрат на професійну правничу допомогу, та заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі про розподіл судових витрат, копії зазначених відзиву на касаційну скаргу та заяви про ухвалення додаткового рішення були надіслані відповідачем позивачу у справі, про що свідчать додані до відзиву та заяви описи вкладення до цінного листа.

Однак, Верховний Суд враховує, що пояснень та / або заперечень щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, їх розміру позивач до суду касаційної інстанції не надав, з огляду на що підстави для зменшення розміру заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає обґрунтованою вимогу відповідача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу при здійсненні касаційного провадження у цій справі, оскільки заявлені ним до стягнення ці витрати відповідають критерію реальності понесення таких витрат, заявлений до стягнення їх розмір у сумі 15 000,00 грн є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності.

Крім того, відповідач заявив до стягнення з позивача в порядку розподілу поштові та транспортні витрати.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, положення абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розрізняють витрати сторони на професійну правничу допомогу адвоката та витрати сторони, понесені у зв`язку з компенсацією витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на проїзд адвоката до суду є сумою, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Подібні висновки Верховного Суду викладені у пункті 31 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 908/1654/18 та у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 922/3812/19.

Верховний Суд зазначає про те, що те саме стосується і поштових витрат.

Зі змісту укладеного між відповідачем та адвокатом Крячком О. В. додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2021 року вбачається, що у пункті 4 додатку його сторони передбачили можливість понесення адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та обов`язок Клієнта відшкодувати ці витрати та погодили, що питання про оплату Клієнтом таких витрат вирішується сторонами при виникнення такої необхідності.

Верховний Суд зазначає про те, що умовою для розподілу витрат сторони, понесених на компенсацію витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, є факт понесення таких витрат стороною спору.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 140 постанови від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15, для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Як вбачається у проміжних актах № 37-16 від 29 січня 2024 року та № 37-17 від 22 лютого 2024 року відповідач та його адвокат погодили сплату відповідачем як клієнтом поштових та транспортних витрат адвоката.

Відповідно до проміжного акту № 37-17 від 22 лютого 2024 року транспортними витратами адвоката є витрати на придбання квитків на 21 - 21 лютого 2024 року у розмірі 1 233,20 грн. В обґрунтування факту понесення цих транспортних витрат відповідач надав суду касаційної інстанції посадочні документи на ім`я ОСОБА_4 .

Верховний Суд зазначає про те, що надані відповідачем докази у їх сукупності, а саме: проміжний акт № 37-17 від 22 лютого 2024 року, в якому відповідач погодив сплату транспортних витрат адвоката, та посадочні документи № 000В4666-D7B4-BD7A-0001 та № 000B4667-BFF5-496F-0001, а також факт присутності адвоката Крячка О. В. 22 лютого 2024 року в судовому засіданні Верховного Суду у цій справі, підтверджують обставину того, що транспортні витрати, зазначені в проміжному акті № 37-17, та витрати за цими посадочними документами стосувалися саме адвокатської діяльності Крячка О. В. щодо надання відповідачу правничої допомоги при здійсненні касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року та є доказами понесення відповідачем витрат на компенсацію транспортних витрат його адвоката.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає доведеним факт понесення відповідачем транспортних витрат у розмірі 1 233,20 грн, що є підставою для задоволення заяви відповідача про стягнення цих витрат у зазначеному розмірі з позивача.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимоги відповідача про стягнення з позивача 124,00 грн поштових витрат.

Як уже зазначалося, в проміжних актах № 37-16 від 29 січня 2024 року та № 37-17 від 22 лютого 2024 року відповідач та його адвокат погодили сплату відповідачем як клієнтом поштових витрат адвоката у розмірі 98,00 грн (за актом № 37-16) та 26,00 грн (за актом 37-17).

Однак, у цих проміжних актах не вказано, за надіслання яких саме документів адвокатом Крячком О. В. по цій справі засобами поштового зв`язку відповідач погодив сплату поштових витрат у зазначених сумах.

У заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначив про те, що докази розміру поштових витрат є в матеріалах справи, ці докази були надані суду разом з процесуальними документами, які надсилалися стороні позивача.

Проте, з наявних у матеріалах справи доказів про направлення адвокатом відповідача Крячком О. В. процесуальних документів позивачу у цій справі не підтверджується факт понесення відповідачем поштових витрат у заявлених до стягнення сумах: 98,00 грн та 26,00 грн. Жодні з наявних в матеріалах справи докази не містять посилання на зазначені суми.

В матеріалах справи наявні докази направлення адвокатом Крячком О. В. позивачу у цій справі відзиву відповідача на касаційну скаргу позивача щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року, а саме: копії опису вкладення до цінного листа, накладна Укрпошти № 6105249576636 та фіскальний чек, згідно з якими поштові витрати на надіслання зазначеного відзиву разом з іншим відзивом на іншу касаційну скаргу позивача (на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року) склали 29,40 грн.

Враховуючи те, що відповідач ні в проміжних актах № 37-16 від 29 січня 2024 року та № 37-17 від 22 лютого 2024 року, ні у заяві про ухвалення додаткового рішення не конкретизував, які саме поштові витрати відповідача підлягають відшкодуванню, а з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити відповідність заявлених відповідачем до стягнення з позивача сум поштових витрат доказам, що підтверджують ці витрати, Верховний Суд зазначає про недоведеність відповідачем факту понесення заявлених до стягнення поштових витрат на суму 124,00 грн та відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлена відповідачем вимога про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, поштових та транспортних витрат в суді касаційної інстанції у розмірі 22 457,20 грн підлягає частковому задоволенню, а саме: задоволенню підлягають лише витрати відповідача на правничу допомогу, понесені ним у зв`язку з розглядом касаційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у цій справі, у розмірі 15 000,00 грн та транспортні витрати у розмірі 1 233,20 грн. Отже, відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, задоволенню та стягненню з позивача в порядку розподілу підлягають витрати відповідача у загальній сумі 16 233,20 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/4866/23, задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (04655, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б, ідентифікаційний номер 21489100) 16 233 (шістнадцять тисяч двісті тридцять три тисячі) грн 20 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 910/4866/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй