Ухвала

від 22.04.2024 по справі 910/4866/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4866/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранця О.М. - головуючого, Бакуліної С.В., Мамалуя О.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Босого В.П.,

від 30.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А., Барсук М.А.,

від 11.12.2023 (повний текст складено 15.12.2023)

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 22.02.2024: касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23 закрито; касаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23 задоволено; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23 скасовано; справу № 910/4866/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України щодо адвоката Крячка Олега Володимировича; касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року у справі № 910/4866/23 залишено без задоволення; додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року у справі № 910/4866/23 залишити в силі.

28.03.2024 ОСОБА_1 вдруге звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/4866/23. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.04.2024, а саме: Баранець О.М. - головуючий суддя, судді Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статей 288 та 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

У клопотанні про поновлення строку для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/4866/23 скаржник вказує, що: Касаційний господарський суд приймав рішення два місяці про закриття провадження у справі, порушуючи при цьому права скаржника на повторне звернення саме з касаційною скаргою саме в межах строку передбаченого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України; об`єктивна обставина, яка вплинула на повторну подачу касаційної скарги з пропущеним строком, це направлення Касаційним господарським судом постанови від 22.02.2024, тільки 12.03.2024 та оприлюднення вказаної постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень також 12.03.2024. Отже з повним текстом постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №910/4866/23 скаржник мав можливість ознайомитися тільки 12.03.2024 та після передати адвокату для подачі повторної касаційної скарги.

Верховний Суд, перевіривши доводи заявника, встановив, що строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 (дата складання повного тексту постанови -15.12.2023) у справі №910/4866/2, встановлений у частині першій статті 288 Господарського процесуального кодексу України, закінчився 04.01.2024, а касаційну скаргу повторно подано до суду 28.03.2024, тобто з пропуском цього строку.

Процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Постановлення 22.02.2022 Верховним Судом постанови, якою зокрема касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2023 року у справі № 910/4866/23 закрито, жодним чином не впливає на перебіг строку касаційного оскарження. Закриття касаційного провадження не зумовлює початок відліку нового строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/6673/19.

Таким чином, зазначені скаржником причини повторного подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку, оскільки залежать лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно існуючих обставин.

З огляду на викладене Суд вважає, що доводи, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, є неповажними.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Оскільки скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/4866/23 задоволенню не підлягає.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позов у цій справі подано у 2023 році.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року складає 2 684,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовна заява у цій справі містить п`ять вимог немайнового характеру (визнання недійсним рішення наглядової ради, оформлене протоколом №5 від 23.04.2021; визнання частково недійсним рішення наглядової ради, оформлене протоколом №6 від 13.05.2021; скасування державної реєстрації №1000741070054001894; скасування наказу Акціонерного товариства "Укрнафтохімпроект" № 79к від 13.05.2021 про припинення трудового договору; поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови правління) та одна вимога майнового характеру (стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Пунктом 5 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині вимог щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу.

Отже, при подачі позовної заяви до господарського суду заявник мав сплатити судовий збір за розгляд чотирьох вимог немайнового характеру, а саме: визнання недійсним рішення наглядової ради, оформлене протоколом №5 від 23.04.2021; визнання частково недійсним рішення наглядової ради, оформлене протоколом №6 від 13.05.2021; скасування державної реєстрації №1000741070054001894 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; скасування наказу Акціонерного товариста "Укрнафтохімпроект" № 79к від 13.05.2021.

Оскільки скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду від 30.08.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 11.12.2023, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, він мав сплатити до Касаційного господарського суду судовий збір за оскарження чотирьох вимог немайнового характеру у загальному розмірі 21 472 грн. (2 684 грн х 4 х 200%).

Проте до матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 21 472 грн. на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування та / або порушення яких конкретно норм матеріального та / або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - посилання на норму права, яка, на думку скаржника, була неправильно застосована/порушена судом, та обґрунтування, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права, з обґрунтуванням подібності правовідносин, в яких Верховний Суд сформував такий висновок, з правовідносинами у конкретній справі;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Скаржник має чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій порушили/застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах першій, третій статті 310 цього Кодексу. Якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Однак, зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої до суду касаційної інстанції у цій справі, не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Системний аналіз зазначених вище положень Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник у касаційній скарзі має навести обґрунтування неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального права та / або процесуального права в обов`язковому взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тобто на підставу касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься посилання на правові позиції Верховного Суду викладені у постанові Верховного Суду та наведено перелік норм права, при цьому скаржником не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту касаційної скарги.

За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, не зазначення скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття за такою касаційною скаргою касаційного провадження. Суд касаційної інстанції не може за особу, яка подала касаційну скаргу, визначити підстави касаційного оскарження та норми права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, враховуючи принципи диспозитивності та рівності усіх сторін перед законом та судом, Верховний Суд за результатом проведеної перевірки форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановив, що касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладені недоліки.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Верховний Суд зазначає про те, що скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме: протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції з посилання на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та / або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/4866/23 має бути залишена без руху, скаржник протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, у якій обґрунтувати наявність таких підстав, підтверджених належними доказами.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідком або повернення касаційної скарги скаржнику, або відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/4866/23 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/4866/23, у якому навести інші підстави для поновлення строку;

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 21 472 грн. із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;

- надати касаційну скаргу в новій редакції з посилання на норми права, які були порушені та/або неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, з обґрунтуванням неправильного застосування та/або порушення судом (судами) норм матеріального та/або процесуального права та із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а також надати докази надіслання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

О. Мамалуй