Постанова

від 23.10.2024 по справі 910/4866/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4866/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Паруль Ю.О.

від відповідача: Крячко О.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, повний текст якого складено та підписано 25.07.2024

у справі № 910/4866/23 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн

ВСТАНОВИВ

Рух справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення 699 488,14 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 у справі №910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду 11.12.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

02.09.2023 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 191 032,89 грн, з яких:

- 92 500,00 грн - вартість наданих правових послуг;

- 496,00 грн - вартість поштових витрат;

- 13 062,80 грн - вартість транспортних витрат;

- 84 974,00 грн - гонорар успіху.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 у справі №910/4866/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/4866/23, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 27.03.2024, касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/4866/23 закрито, касаційні скарги позивача та відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/4866/23 задоволено.

Цією постановою Верховний Суд скасував додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, якою здійснювався переглдя цього додаткового рішення в апеляційному провадженні та передав справу № 910/4866/23 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

За результатами нового розгляду справи, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 заяву Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4866/23 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 86 872 грн 30 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що частина понесених витрат не є доведеною, а тому задовольнив 86 872,30 грн, з яких 77 500,00 грн - витрати за надану правничу допомогу, 166,00 грн - за поштові послуги та 9 206,30 грн за транспортні послуги.

У стягненні гонорару «успіху» суд відмовив з тих підстав, що сума «гонорару успіху» не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, адже ця справа є справою помірної складності, позовні вимоги пов`язані між собою та ґрунтуються на тих саме обставинах і доказах, а на тривалість розгляду справи вплинуло перебування судді у відпустці.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з додатковим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в стягненні гонорару успіху та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару успіху в сумі 98 747,00 грн. В іншій частині оскаржене додаткове рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд без належного мотиву та безпідставно повністю відхилив вимоги Відповідача щодо покладення на Позивача гонорару успіху в розмірі 84 974,00 грн;

- суд при вирішенні питання про розподіл гонорару успіху не взяв до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі;

- з огляду на доводи суду першої інстанції можна обґрунтувати лише зменшення розміру гонорару успіху до справедливого і розумного розміру, але не повну відмову в його покладенні на Позивача.

Позиція Позивача щодо апеляційної скарги

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду справи

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4866/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

29.08.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі № 910/4866/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.10.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 16.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 16.10.2024. Явка учасників справи не визнано обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2024 заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення залишити без змін.

В судове засідання 23.10.2024 представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідки про доставку електронного документа до його електронного кабінету.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначено вище, 02.09.2023 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 191 032,89 грн, з яких:

- 92 500,00 грн - вартість наданих правових послуг;

- 496,00 грн - вартість поштових витрат;

- 13 062,80 грн - вартість транспортних витрат;

- 84 974,00 грн - гонорар успіху.

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання адвокатом правової допомоги від 01.07.2021, укладеного між відповідачем як клієнтом та адвокатом Крячком Олегом Володимировичем (далі - Договір), додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору та актів приймання-передачі правової допомоги № 37-1 від 09.05.2023, № 37-2 від 31.05.2023, №37-3 від 21.06.2023, № 37-4 від 05.07.2023, № 37-5 від 26.07.2023, № 37-6 від 07.08.2023, № 37-7 від 16.08.2023, № 37-8 від 30.08.2023, № 37-9 від 01.08.2023.

17.04.2023 було укладено додаток № 37 до Договору, відповідно до пункту 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає та зобов`язується виконати наступне завдання: складання і підписання процесуальних документів, представництво в судах усіх інстанцій в порядку господарського судочинства у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень та застосування правових наслідків цього.

У пункті 2 додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору сторони домовились, що адвокат надає правову допомогу клієнтові на оплатній основі. Зокрема гонорар адвоката розраховується в такому порядку:

- за складання відзиву на касаційну скаргу - 10 000,00 грн за один документ;

- складання інших заяв по суті справи (про зміну позову, відповіді на відзив, заперечень, про додаткове рішення, пояснень тощо) - 6 000, 00 грн за один документ;

- складання заяв, клопотань тощо процесуального характеру - 1 500,00 грн за один документ;

- участь в судовому засіданні: особисто із явкою до суду, територіально розташованого у місті Києві, - 5 000,00 грн за одне судове засідання; дистанційно із застосуванням технічних засобів - 1 500,00 грн за одне судове засідання. Якщо судове засідання було призначене і Адвокат з`явився у відповідний час та місце для прийняття в ньому участі, для виникнення права на отримання оплати не має значення, чи воно відбулося;

- гонорар успіху - у разі відмови в задоволенні судом майнових вимог ОСОБА_1 додатково 5 відсотків від суми, в стягненні якої судом відмовлено, у разі відмови в задоволенні судом немайнових вимог ОСОБА_1 додатково 10 000,00 грн за кожну немайнову вимогу, що була відхилена судом.

На виконання умов Договору та додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору, відповідачем та адвокатом Крячком О.В. були складені та підписані акти приймання-передачі правової допомоги № 37-1 від 09.05.2023, № 37-2 від 31.05.2023, № 37-3 від 21.06.2023, № 37-4 від 05.07.2023, № 37-5 від 26.07.2023, № 37-6 від 07.08.2023, № 37-7 від 16.08.2023, № 37-8 від 30.08.2023, № 37-9 від 01.08.2023, згідно з якими загальна вартість наданих правових послуг склала 92 500,00 грн, вартість поштових витрат - 496,00 грн, вартість транспортних витрат - 13 062,80 грн, гонорар успіху - 84 974,00 грн.

Дослідивши подані відповідачем докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення із позивача на користь відповідача 77 500,00 грн витрат за надану правничу допомогу, 166,00 грн поштових послуг та 9 206,30 грн транспортних послуг, що загалом складає 86 872,30 грн, а інша частина витрат відповідача на професійну правничу допомогу покладається на відповідача.

Щодо гонорару «успіху», суд першої інстанції, проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, беручи до уваги те, що «гонорар успіху» є додатковим заохоченням адвоката з боку клієнта, дійшов висновку не присуджувати на користь відповідача «гонорар успіху» адвоката Крячка О.В. в розмірі 84 974,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні гонорару «успіху» у розмірі 84 974,00 грн.

З цього приводу колегія суддів назначає наступне.

У додатку № 37 від 17.04.2023 до Договору, розмір «гонорару успіху» погоджений відповідачем і адвокатом Крячком О.В. в сумі 5 відсотків від суми, а також 10 000,00 грн за кожну немайнову вимогу, що відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги № 37-9 від 01.09.2023 складає 84 974,00 грн (34 974,00 грн + 50 000,00 грн).

У зв`язку із цим колегія бере до уваги висновки суду першої інстанції про те, що предметом судового розгляду в цій справі були вимоги щодо визнання недійсним рішення наглядової ради відповідача - Акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Укрнафтохімпроект», оформленого протоколом засідання № 5 від 23.04.2021 року та визнання недійсним рішення наглядової ради Товариства, оформленого протоколом засідання № 6 від 13.05.2021, в частині звільнення позивача з посади голови правління та виключення останнього, як особи, яка мала право представляти інтереси Товариства у будь-яких державних органах та будь-яких установах, і похідних від цього вимог щодо скасування державної реєстрації №1000741070054001894 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ізетовою Надією Іванівною, згідно з якою 14.05.2021 були змінені відомості про голову правління в Товаристві, скасування наказу Товариства № 79к від 13.05.2021 про припинення повноважень голови правління - позивача, поновлення позивача на посаді голови правління Товариства та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 699 488,14 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги щодо визнання недійсними рішень наглядової ради Товариства, оформлених протоколами № 5 від 23.04.2021 та № 6 від 13.05.2021, обґрунтовані тими самими підставами, а решта вимог є похідними від вирішення корпоративного спору щодо звільнення позивача з посади голови Товариства.

Отже, колегія вважає, що правова позиція відповідача вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано, а за вчинені Товариством дії, які можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату стягнуто витрати на професійну правничу допомогу.

З приводу доводів скаржника про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл гонорару успіху не взяв до уваги висновки Верховного Суду у постанові, якою справу направлено на новий розгляду у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 22.02.2024, направляючи справу на новий розгляд, зазначив таке:

- суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі (гонорар успіху) за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги та не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України;

- суди не дослідили умови договору про надання адвокатом правової допомогу від 01 липня 2021 року, укладеного від відповідачем та адвокатом Крячком О. В., та додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до нього на предмет наявності в них погоджених умов щодо гонорару успіху та порядку його обчислення.

Також, Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат у формі "гонорару успіху" заявлена до стягнення сума гонорару успіху повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу, виходити з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи.

На виконання із вказівок Верховного Суду в порядку ч. 1 ст. 316 ГПК України, суд першої інстанції дослідив умови Договору про надання адвокатом правової допомогу від 01 липня 2021 року, укладеного від відповідачем та адвокатом Крячком О. В., та додатку № 37 від 17 квітня 2023 року до нього на предмет наявності в них погоджених умов щодо гонорару успіху та порядку його обчислення.

Також, судом першої інстанції враховано їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Зокрема, суд першої інстанції, проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши складність справи, характер спірних правовідносин, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, беручи до уваги те, що «гонорар успіху» є додатковим заохоченням адвоката з боку клієнта, дійшов обґрунтованого висновку не присуджувати на користь відповідача «гонорар успіху» адвоката Крячка О.В. в розмірі 84 974,00 грн.

Отже, оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат як «гонорару успіху» зі складністю справи та обсягом виконаної представником відповідача роботи в суді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума «гонорару успіху» не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, адже ця справа на думку суду є справою помірної складності, позовні вимоги пов`язані між собою та ґрунтуються на тих саме обставинах і доказах. На тривалість розгляду справи вплинуло перебування судді у відпустці.

У контексті викладеного колегія суддів враховує, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді касаційної інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

Враховуючи викладене, колегія вважає, що заява Товариства щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 84 974,00 грн гонорару «успіху» не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Крім того, колегія враховує, що розмір судових витрат у формі гонорару «успіху» у розмірі 84 974,00 грн значно перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.02.2024, цілком обґрунтовано здійснив розподіл судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія вважає необґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Судові витрати

Стягнення судових витрат за результатами апеляційного перегляду рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу не здійснюється, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за перегляд рішення в цій частині судовий збір не справляється.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/4866/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 08.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков