Ухвала

від 27.03.2024 по справі 916/533/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/533/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючого, Могил С. К., Волковицька Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (колегія суддів: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленін О. Ю., Діброва Г. І.)

за позовом Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжиніринг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання - Інжинірінг» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА», у якому, уточнивши свої вимоги, просило стягнути з відповідача 3 646 252,22 грн заборгованості, 100 201, 93 грн три відсотки річних, 853 280,01 грн інфляційних втрат.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, на яку нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 (суддя Літвінов С.В.), у позові відмовлено.

2.2 Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не порушив умови договору, оскільки матеріали справи не містять документів на підтвердження того, що об`єкт введений в експлуатацію, тому строк остаточного розрахунку не настав, що виключає правові підстави для стягнення.

2.3 Оскарженою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання з оплати виконаних робіт, тому є правомірними нарахування заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказану постанову повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 755/6962/19. При цьому відповідач зазначає, що до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем не надано суду доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, тому ця заява не могла розглядатися судом апеляційної інстанції. Також відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини, які мають значення для справи, а саме умови розрахунку за договором, їх етапність, строки та розмір, не дослідив умови договору.

3.3 27.03.2024 від представника відповідача (адвокат Долич О. В.), надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, яке обґрунтоване хворобою представника.

3.4 Оскільки до вказаного клопотання не додано доказів про хворобу представника, ухвалами Верховного Суду від 12.02.2024 та від 13.03.2024 явка представників сторін у судове засідання визнана не обов`язковою, у судовому засіданні 13.03.2024 адвокат Долич О. В. надав свої пояснення з приводу поданої касаційної скарги, причини неявки адвоката у судове засідання визнаються судом неповажними, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вище наведеного клопотання, у зв`язку з чим у клопотанні відмовлено.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 12.08.2021 між сторонами зі справи укладено договір № 1608/21-Я, за умовами пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, встановлених договором та додатками до нього позивач зобов`язався на свій ризик, своїми силами і засобами, виконати монтажні роботи обладнання згідно специфікації (Додаток №1) щодо об`єкту будівництва «Реконструкція компресорної станції «Яготин» (будівельні роботи та поточний ремонт), а відповідач прийняти виконані в строк та належним чином оформлені позивачем роботи та оплатити їх на умовах договору.

4.2 Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 26.11.2021 ціна договору визначена на підставі договірної ціни (додаток № 2 до договору), що визначається на основі кошторисів, калькуляцій, розрахунків та є невід`ємною частиною договору і складає 8 858 092,87 грн, у т.ч. податок на додану вартість (20%) - 1 476 348,81 грн. Метою робіт є виконання монтажних робіт ГПА на об`єкті будівництва згідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

4.3 Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що виконані роботи приймаються щомісячно.

4.4 Згідно з пунктами 7.2, 7.3 договору документи про прийняття виконаних робіт, оформлені належним чином та у відповідності до умов договору, є підставою для оплати робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем на умовах, викладених у пункті 7.4 договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, вказаний у договорі, після підписання відповідних актів виконаних робіт. Оплаті підлягають роботи (їх частина), що були документально підтверджені.

4.5 Пунктом 7.4.2 договору передбачено, що оплату виконаних робіт відповідач проводить проміжними платежами в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних монтажних робіт згідно пункту 7.3 договору за вирахуванням суми, що пропорційна відсотку раніше сплаченого авансу відповідно пункту 7.4.1 договору.

4.6 Наполягаючи на задоволенні позову, позивач зазначав, що на порушення умов договору обов`язок з оплати виконаних робіт згідно акту № 002 від 02.12.2021 відповідачем в повному обсязі виконаний не був, грошові кошти в сумі 2 644 058,74 грн позивачу перераховані не були. Роботи по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 002 від 02.12.2021 були оплачені відповідачем лише частково на суму 500 000.00 грн, що підтверджується випискою по рахунку в АТ "Банк Альянс" від 01.11.2022.

4.7 Також, позивач вказує, шо крім вищевказаних робіт, позивачем на виконання умов договору були виконані монтажні роботи обладнання, після завершення яких сторони підписали акт № 004 від 30.12.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 1 002 193,48 грн.

4.8 Позивач стверджував, що на виконання умов договору повну оплату виконаних позивачем робіт відповідач повинен був здійснити в повному обсязі в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання відповідного акту приймання виконаних робіт. Тобто оплату виконаних позивачем робіт за актом № 004 від 30.12.2022 відповідач мав здійснити в строк до 09.01.2023, але обов`язок з оплати виконаних робіт згідно акту № 004 від 31.12.2022 відповідач не виконав, грошові кошти в сумі 1 002 193, 48 грн позивачу не перерахував.

4.9 Невиконання відповідачем обов`язків з оплати виконаних робіт згідно з актами № 002 від 02.12.2021, № 004 від 31.12.2022 на загальну суму 3 656 252,22 грн, на яку були нараховані три відсотки річних та інфляційні втрати стало причиною виникнення спору у справі, яка переглядається.

4.10 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.11 Відповідно до положень частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, є не лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, можливість касаційного оскарження судових рішень із посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виникає у поєднанні із виключними випадками передбаченими у пункті 1 цієї норми, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, на що у касаційній скарзі посилався у даній справі, що переглядається у касаційному порядку позивач, а також у поєднанні із іншими виключними випадками передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, які, за наявності до того підстав, мають зазначатися скаржниками у касаційній скарзі.

4.12 Отже, навіть наявність лише неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права без підтвердження виключних випадків, передбачених у пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не є правовою підставою для касаційного оскарження та касаційного перегляду судових рішень, що також вбачається із положень статті 296 ГПК України.

4.13 Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.14 У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, апеляційний суд встановив, що відповідно до умов договору, відповідач не виконав обов`язки з оплати виконаних робіт, які оформлені актами, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість на яку були нараховані три відсотки річних та інфляційні втрати.

4.15 Верховний Суд приймаючи постанову від 21.01.2021 у справі № 755/6962/19, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору, з тих підстав, що договір споживчого кредиту укладено у письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач ознайомив позивача з орієнтовною сукупною вартістю кредиту, реальною процентною ставкою; у додатках до договору кредиту «Загальні умови кредитування» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування. У спірному договорі визначення щомісячних платежів у еквіваленті до долара США не можна розцінювати несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

4.16 Отже, висновок щодо застосування норм права, який викладений у наведеній у касаційній скарзі постанові Верховного Суду, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.17 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника у цій частині підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.18 Згідно пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення є не дослідження судом зібраних у справі доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

4.19 Оскільки іншу підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу, яка зазначена скаржником у касаційній скарзі, визнано необґрунтованою, правові підстави для касаційного оскарження постанови суду в частині такого виключного випадку касаційного оскарження, як не дослідження судом зібраних у справі доказів, а відповідно і для перегляду судового рішення у касаційному порядку у цій частині, відсутні.

4.20 Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

4.21 Враховуючи викладене, касаційне провадження підлягає закриттю на підставі статті 296 ГПК України.

4.22 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «ТЕПЛОЕНЕРГОАВТОМАТИКА» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 916/533/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді С.К. Могил

Н.О. Волковицька