Постанова

від 01.04.2024 по справі 378/631/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 378/631/22

провадження № 61-18190св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Кочина Сергія Сергійовича, на постанову Київського апеляційного суду

від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Музичко С. Г., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями (далі - ТОВ) «Полковничий хутір» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування збитків та упущеної вигоди.

Позов мотивований тим, що 29 грудня 2012 року було укладено договори оренди землі, строком на 10 років, між ТОВ «Полковничий хутір» та власниками земельних ділянок: ОСОБА_1 - земельної ділянки, площею 3,8554 га, кадастровий номер 3224288000:02:006:0020, що знаходиться на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області; ОСОБА_2 - земельної ділянки, площею 3,5951 га, кадастровий номер 3224288000:02:006:0019, що знаходиться на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області; ОСОБА_3 - земельної ділянки, площею 3,2501 га, кадастровий номер 3224288000:04:002:0006, що знаходиться на території Ясенівської сільської ради Ставищенського району Київської області. Договори оренди землі зареєстровані.

06 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий № 3224288000:02:006:0019 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

06 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий №3224288000:02:006:0020 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

01 вересня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою кадастровий №3224288000:04:002:0006 для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Відповідно до відомостей, зазначених в Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, негайно після розірвання вищезазначених договорів емфітевзису були укладені нові договори між тими самими особами, а саме: щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224288000:02:006:0020, власником якої є ОСОБА_1 , 23 червня 2021 року було зареєстровано право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке надано ОСОБА_4 ; щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224288000:02:006:0019, власником якої є ОСОБА_2 , 23 червня 2021 року було зареєстровано нове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке надано ОСОБА_4 ; щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224288000:04:002:0006, власником якої є ОСОБА_3 , 14 вересня 2021 року було зареєстровано нове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке надано ОСОБА_6 . Такі права зареєстровані в державному реєстрі .

23 квітня 2019 року працівники товариства проводили польові роботи із внесення аміачно-селітрового міндобрива, а невідомі їм особи від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоджали згаданим роботам.

18 листопада 2019 року з земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які перебували у законному користуванні ТОВ «Полковничий хутір» та які були підготовлені, засіяні, оброблені силами й за їх рахунок, загальною площею 7,4505 га (кадастрові номери: 3224288000:02:006:0020 та 3224288000:02:006:0019) ОСОБА_4 було протиправно зібрано врожай кукурудзи, що належав товариству.

У 2020 році ОСОБА_4 засіяв згадані вище земельні ділянки зерном кукурудзи.

06 квітня 2021 року було виявлено проведення польових робіт ОСОБА_4 та іншими особами на спірних земельних ділянках, загальною площею 7,4505 га.

Позивач зазначав, що він поніс витрати у 2018-2019 роках на підготовку ґрунту до посіву кукурудзи, безпосередньо її посіяв, на обробку майбутнього врожаю.

ОСОБА_4 , порушуючи права товариства та переслідуючи протиправні особисті інтереси, за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зібрав належний товариству врожай кукурудзи.

Позивач зазначав, що у випадку відсутності протиправних дій вищевказаних осіб, що полягало в укладенні договорів емфітевзису, у перешкоджанні посівній кампанії, у перешкоджанні збору врожаю та у протиправному зборі належного їм врожаю кукурудзи ОСОБА_4 , міг і повинен був отримати відповідні доходи як у 2019 році (збитки), так і протягом 2020-2021 років (упущена вигода).

Розміри завданих позивачу збитків у 2019 році та упущеної вигоди у 2020-2021 роках встановлені в межах проведеної судово-економічної експертизи від 23 вересня 2022 року, а саме: розмір збитків, які понесло товариство у 2019 році внаслідок неправомірних дій відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зі збирання належного позивачу врожаю на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224288000:02:006:0020 та 3224288000:02:006:0019, загальною площею 7,4505 га, становить 316442,00 грн.; розмір упущеної вигоди товариства у результаті непроведення позивачем у 2020-2021 роках господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції (кукурудзи у 2020 році та соняшника у 2021 році) на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224288000:02:006:0020 та 3224288000:02:006:0019, загальною площею 7,4505 га, становить 136 881,07 грн. (вирощування та збір врожаю проводив ОСОБА_4 ).

Позивач зазначав, що у 2021 році не зміг використовувати у своїй господарській діяльності також земельну ділянку з кадастровим номером 3224288000:04:002:0006, площею 3,2501 га, через перешкоджання засіванню цієї земельної ділянки з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Внаслідок цих дій ТОВ «Полковничий хутір» не змігло отримати у 2021 році доходи, на які розраховував (упущена вигода), у розмірі 121 010,90 грн.

Відповідачами взаємопов`язаними та спільними діями було завдано шкоду товариству, яка виникла в розрізі трьох земельних ділянок, у зв`язку з чим за збитками (упущеною вигодою), по кожній з земельних ділянок відповідачі мають нести солідарну відповідальність. Крім того, позивач зазначив, що з відповідачів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України підлягає стягненню інфляційні втрати та 3 проценти річних.

ТОВ «Полковничий хутір» з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд:

- стягнути на їх користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 збитки у розмірі 163 748, 81 грн., упущену вигоду в розмірі 70 831,66 грн., інфляційні втрати - 71 921,77 грн. та 3 проценти річних - 14 710,48 грн.;

- стягнути на їх користь солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 збитки в розмірі 152 693,19 грн., упущену вигоду в розмірі 66 049,41 грн., інфляційні втрати - 67 065,92 грн. та 3 проценти річних - 13 717,29 грн.;

- стягнути на їх користь солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 упущену вигоду в розмірі 121 010,90 грн.

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області у складі судді Скороход Т. Н. від 17 липня 2023 року позов ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» упущену вигоду в розмірі 121 010,90 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення на користь ТОВ «Полковничий хутір» солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 упущеної вигоди в розмірі 121 010,90 грн. є обґрунтованими та доведеними, а позовні вимоги про стягнення на користь ТОВ «Полковничий хутір» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 збитків та упущеної вигоди позивачем не доведені належними доказами.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав обґрунтованого розрахунку ні комісії з визначення розміру збитків, ні завданих ТОВ «Полковничий хутір» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 збитків та упущеної вигоди. Щодо вимог про стягнення на користь ТОВ «Полковничий хутір» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 інфляційних втрат у розмірі 71 921,77 грн. та 3 процентів річних у розмірі 14 710,48 грн., а солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 інфляційних втрат у розмірі 67 065,92 грн. та 3 процентів річних у розмірі 13 717,29 грн., то районний суд вважав за необхідне відмовити в їх задоволенні, оскільки ці вимоги є похідними від основних про стягнення збитків та упущеної вигоди.

Додатковим рішенням Ставищенського районного суду Київської області

від 22 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.

Стягнуто із ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Стягнуто із ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Стягнуто із ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 5 463,85 грн.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 5 463,85 грн.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, районний суд виходив із обґрунтованості заяв відповідачів та доведеності понесених ними витрат на правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 липня

2023 року в частині незадоволених позовних вимог ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на корить ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» збитки у розмірі 163 748,81 грн, упущену вигоду у розмірі 70 831,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 71 921,77 грн, 3 проценти річних

у розмірі 14 710,48 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» збитки у розмірі 152 693,19 грн, упущену вигоду у розмірі 66 049,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 67 065,92 грн, 3 проценти річних у розмірі 13 717,29 грн.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 17 липня

2023 року в частині задоволених позовних вимог ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» залишено без змін.

Додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області

від 22 серпня 2023 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволення заяви представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвоката Кочина С. С., відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд не в повній мірі надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказів, у тому числі висновку судово-економічної експертизи від 23 вересня 2022 року, в якому суд не мав повноважень усувати помилки експерта, так як це не рішення суду, слід було допитати експерта. Апеляційний суд усунув неведені розбіжності, допитавши експерта в судовому засіданні.

Апеляційний суд зазначив, що позивач довів неодержані ним доходи (упущену вигоду), які не є абстрактними, а є реальними і обґрунтованими і були б ним отримані, якщо б відповідачі не порушили їх прав, не вчинили неправомірних дій. Суд навів відповідні розрахунки й послався на релевантну практику Верховного Суду. Як наслідок, апеляційний суд задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідачів на підставі частини другої статті 625 ЦК України сум інфляційних втрат і 3 процентів річних.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Кочин С. С., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня

2023 року, у змісті якої просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 28 грудня 2023 року клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Кочина С. С., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.

Поновлено представнику ОСОБА_4 - адвокату Кочину С. С., строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 жовтня

2023 року.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Кочина С. С., залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_4 - адвокат Кочин С. С., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2023 року,

а саме надав докази сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Кочина С. С., витребувано матеріали цивільної справи № 378/631/22 зі Ставищенського районного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. У задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскарженої постанови апеляційного суду відмовлено.

У лютому 2024 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Кочина С. С., мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зазначається, що апеляційний суд безпідставно надав оцінку висновку судово-економічної експертизи від 23 вересня 2022 року, в якому наявні суттєві розбіжності та неточності щодо упущеної вигоди, при цьому позивач не просив про проведення повторної чи додаткової відповідної експертизи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Полковничий хутір» зазначає, що висновки апеляційного суду відповідають як вимогам матеріального права, так і дотримано вимоги процесуального права. Просить касаційну скаргу відхилити.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судового рішення зазначено неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Кочина С. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, що рішенням Ставищенського районного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 378/1454/19, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду, позов ТОВ «Полковничий хутір» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельними ділянками, визнання протиправними та скасування рішень реєстратора, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно задоволено.

Указаним рішенням суду визнано недійсним договір № 2 про встановлення права користування земельною ділянкою, загальною площею 3,8554 га, розташована на території Ясенівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер: 3224288000:02:006:0020) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 06 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою. загальною площею 3,5951 га, розташована на території Ясенівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер: 3224288000:02:006:0019) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 06 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою, загальною площею 3,2501 га, розташована на території Ясенівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер: 3224288000:04:002:0006) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнано протиправним та скасовано рішення реєстратора КП «Перевага» від 27 червня 2018 року про відповідні права, а також скасовано запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відповідні право користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Ставищенського районного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 378/1454/19 встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

29 грудня 2012 року між ТОВ «Полковничий хутір» (орендар) та власником земельної ділянки ОСОБА_1 (орендодавець) терміном на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,8554 га, у тому числі ріллі 3,8554 га, який в цей же день було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області. Орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

29 грудня 2012 року між ТОВ «Полковничий хутір» (орендар) та власником земельної ділянки ОСОБА_2 (орендодавець) терміном на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,5951 га, у тому числі ріллі 3,5951 га, який в цей же день було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області. Орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

29 грудня 2012 року між ТОВ «Полковничий хутір» (орендар) та власником земельної ділянки ОСОБА_3 (орендодавець) терміном на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,2501 га, у тому числі ріллі 3,2501 га, який в цей же день було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області. Орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

06 квітня 2018 року між власником земельної ділянкикадастровий № 3224288000:02:006:0019 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

06 квітня 2018 року між власником земельної ділянкикадастровий № 3224288000:02:006:0020 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір № 2 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

01 вересня 2018 року між власником земельної ділянкикадастровий № 3224288000:04:002:0006 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

01 вересня 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали договір про розірвання договору № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що підтверджується копією вказаного договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

22 червня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір про розірвання договору № 1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що підтверджується копією вказаного договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

22 червня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір про розірвання договору № 2 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що підтверджується копією вказаного договору та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 23 червня 2021 року ФОП ОСОБА_7 зареєстровано обмеження у використанні земельних ділянок: кадастровий номер 3224288000:02:006:0020, площею 3,8554 га, яка належить ОСОБА_1 та кадастровий номер 3224288000:02:006:0019, площею 3,5951 га, яка належить ОСОБА_2 , а саме: право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ОСОБА_4 та 14 вересня 2021 ПП Рідан-БЦ зареєстровано обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 3224288000:02:006:0006, площею 3,2501 га, яка належить ОСОБА_3 - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ОСОБА_5 .

Зазначені правовстановлюючі документи та договори наявні у матеріалах цієї справи, оцінені апеляційним судом.

Основним видом діяльності ТОВ «Полковничий хутір» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. На підтвердження здійснення вказаної діяльності протягом 2019 року позивачем надано копії: видаткової накладної № 31 від 23 квітня 2019 року, видаткової накладної № 1807 від 29 травня 2019 року, видаткової накладної № 34 від 17 травня 2019 року, видаткової накладної № 1759 від 28 травня 2019 року, видаткової накладної № 1753 від 28 травня 2019 року, видаткової накладної № 2451 від 5 вересня 2018 року, видаткової накладної № 2400 від 4 вересня 2018 року, видаткової накладної № 3913 від 27 серпня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ04078 від 12 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ04057 від 11 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ04008 від 9 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ04040 від 10 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ04022 від 9 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03994 від 8 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03954 від 6 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03983 від 7 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03970 від 6 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03962 від 6 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03935 від 5 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03920 від 5 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03912 від 4 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03939 від 5 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03890 від 3 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03899 від 4 липня 2018 року, видаткової накладної № СТ-ЯСВ03890 від 3 липня 2018 року; договору поставки № 671 від 2 квітня 2018 року; договору купівлі-продажу № 03/19 від 19 березня 2019 року; договору № 01/М/2019 від 11 січня 2019 року, договору купівлі продажу (поставки) № 009/19 від 11 січня 2019 року; копії генерального договору поставки нафтопродуктів № 28.01/2 від 28 січня 2019 року та специфікацій до нього, звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, звіту про реалізацію продукції сільського господарства за 2019 рік, звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2019 року витягом з книги вагаря.

На підтвердження здійснення вказаної діяльності протягом 2020 року позивачем надано копії: договору купівлі-продажу (поставки) товару на умовах відстрочення оплати від 16 квітня 2020 року з додатками до нього, договору оренди № 1911-20 від 13 серпня 2020 року; договору оренди № 1911-20 від 13 серпня 2020 року та акту прийому-передачі від 13 серпня 2020 року; договору поставки № 304 від 6 лютого 2020 року з Специфікаціями; договору поставки № 1-05/02/20 від 5 лютого 2020 року з додатками до нього; контракту № 005PSG-20FCвід 2 липня 2020 року; електронного декларування від 19 грудня 2020 року; доповнень № 50 від 12 листопада 2021 року та № 51 від 16 листопада 2021 року до договору № 15/01/2018-ПЗРК від 15 січня 2018 року; видаткової накладної № 495 від 12 лютого 2020 року, видаткової накладної № 32 від 6 лютого 2020 року, видаткової накладної № 31 від 5 лютого 2020 року, видаткової накладної № 30 від 4 лютого 2020 року, видаткової накладної № 111 від 1 квітня 2020 року, видаткової накладної № 23 від 1 квітня 2020 року, видаткової накладної № 726 від 16 квітня 2020 року, видаткової накладної № П0525002 від 25 травня 2020 року, видаткової накладної № П0717004 від 17 липня 2020 року; актів про надання послуг № 5349 від 1 грудня 2020 року, № 5347 від 1 грудня 2020 року.

На підтвердження здійснення вказаної діяльності протягом 2021 року позивачем надано копії: договору закупівлі товару на умовах DAPвід 27 липня 2021 року № П21С0572. ТОВ «Санолта» та ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» дійшли згоди про продаж ріпаку врожаю 2021 року, кількістю 200+/-10% тон на загальну суму 3700000 грн.; контракту № С-11941-10-03-2021-НН від 10 березня 2021 року; електронного декларування від 16 листопада 2021 року; договору поставки № 1-11/02/21 від 11 лютого 2021 року з додатками до нього; видаткової накладної № ПО119003 від 19 січня 2021 року, видаткової накладної № 600 від 16 квітня 2021 року, видаткової накладної № 605 від 16 квітня 2021 року, видаткової накладної № 31 від 12 лютого 2021 року, видаткової накладної № 32 від 12 лютого 2021 року, видаткової накладної № 646 від 3 лютого 2021 року, видаткової накладної № 18 від 26 січня 2021 року, видаткової накладної № 14 від 25 січня 2021 року, видаткової накладної № 22 від 28 січня 2021 року, видаткової накладної № 21 від 27 січня 2021 року, видаткової накладної № 19 від 26 січня 2021 року; акту про надання послуг № 6974 від 31 грудня 2021 року, договору купівлі-продажу (поставки) товару на умовах 100 % передоплати від 15 лютого 2021 року № 076/21 з додатками до нього від 5 березня 2021 року, специфікації від 18 січня 2021 року до договору поставки № 28.01/2 від 28 січня 2019 року звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року, звіту про реалізацію продукції сільського господарства за 2021 рік, звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 року.

Відповідно до копій довідок від 30 серпня 2022 року за № № 59, 60, виданих ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір», площа посівів на полі № 5, розташованому в адміністративних межах с. Ясенівка склала в 2021 році 45,8568 га; площа посівів на полі № 7, розташованому в адміністративних межах с. Ясенівка склала: в 2019 році - 55,2459 га; в 2020 році - 47,7954 га; в 2021 році - 47,7954 га.

Зазначені документи, які наявні у матеріалах справи, так як додані позивачем до позовної заяви, апеляційним судом оцінені відповідно до правил, визначених статтею 89 ЦПК України (оцінка доказів).

З копій довідок, виданих ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» від 30 серпня 2022 року за № № 61, 63, наказів № 5 від 10 січня 2019 року, 10 січня 2020 року, 10 січня 2021 року та № 3 від 11 січня 2021 року, судом встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 , кадастровий номер: 3224288000:04:002:0006, загальною площею 3,2501 га, знаходиться в умовних межах поля № 5 с. Ясенівка, а земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3224288000:02:006:0019, загальною площею 3,5951 га, та кадастровий номер: 3224288000:02:006:0020, загальною площею 3,8554 га, відповідно, знаходяться в умовних межах поля № 7 с. Ясенівка. Сторони не заперечили вказані обставини.

Позивачем проводилися сільськогосподарські роботи на полі № 7 в с. Ясенівка, що підтверджується копіями актів списання товарів: № 328 від 24 квітня 2019 року, № 259 від 29 травня 2019 року, № 133 від 24 квітня 2019 року, № 734 від 16 жовтня 2018 року, № 748 від 16 жовтня 2018 року, № 134 від 15 квітня 2019 року, № 157 від 22 квітня 2019 року, № 287 від 3 червня 2019 року на загальну суму 575110,97 грн.

Відповідно до копії довідки, виданої ТОВ «Полковничий хутір» від 12 вересня 2022 року за № 65 збір врожаю кукурудзи з поля № 7, розташованого в адміністративних межах с. Ясенівка Ставищенського ОТГ Білоцерківського району Київської області у 2019 році, було розпочато 20 жовтня 2019 року та закінчено 24 жовтня 2019 року.

З копії довідки, виданої ТОВ «Полковничий хутір» від 12 травня 2022 року за № 29 судом встановлено, що позивачем в 2019 році на полі № 7 с. Ясенівка була посіяна кукурудза.

З копії довідки, виданої ТОВ з іноземними інвестиціями «Полковничий хутір» 30 серпня 2022 року за № 58 також встановлено, що позивачем в 2021 році на полі № 7 с. Ясенівка був посіяний соняшник.

Із заяв допитаних свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 судом було встановлено, що у 2019 році на земельних ділянках, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вирощену ТОВ «Полковничий хутір» кукурудзу зібрав ОСОБА_4 , а у 2020-2021 останній використовував дані земельні ділянки за сільськогосподарським призначенням. Земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 у 2021 році використовував дану земельну ділянку за сільськогосподарським призначенням ОСОБА_5 .

Зазначені документи, які наявні у матеріалах справи, так як додані позивачем до позовної заяви, а також вказані докази апеляційним судом оцінені відповідно до правил, визначених статтею 89 ЦПК України (оцінка доказів).

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та реальних збитків

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Стаття 157 ЗК України встановлює, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (з відповідними змінами та доповненнями) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок).

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Позивач також має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (див.: постанова Верховного Суду у справі № 703/3303/20 від 26 жовтня 2022 року, провадження № 61-8163св22).

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (див.: постанови Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/1742/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 916/450/20, від 10 листоапада 2022 роу у справі № 910/7511/20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Таким чином, у цій категорії справ судам у першу чергу необхідно установити факт наявності самовільного зайняття земельної ділянки, яке в причинно-наслідковому зв`язку потягло за собою втрату упущеної вигоди.

На підтвердження розміру заподіяних збитків ТОВ «Полковничий Хутір» надав висновок експерта № 63/22 за результатами судово-економічної експертизи, складеного 23 вересня 2022 року судовим експертом Педь І.В., яка попереджена (обізнана) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків за статтями 384, 385 КК України.

Згідно висновків експерта, документально підтверджуються збитки ТОВ «Полковничий Хутір» у результаті непроведення товариством у 2019 році збору належного йому врожаю кукурудзи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224288000:02:006:0019, 3224288000:02:006:0020, загальною площею 7,4505 га (3,8554 га та 3,5951 га відповідно), у розмірі 316 442 грн. (без ПДВ); документально підтверджується упущена вигода ТОВ «Полковничий Хутір» у результаті непроведення товариством у 2020-2021 роках господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції (кукурудзи у 2020 році та соняшника у 2021 році) на земельних ділянках з кадастровими номерами 3224288000:02:006:0020 та 3224288000:02:006:0019, загальною площею 7,4505 га (3,8554 га та 3 5951 га відповідно), у розмірі 136 881,07 грн. (без ПДВ); документально підтверджується упущена вигода ТОВ «Полковничий Хутір» у результаті непроведення товариством у 2021 році господарської діяльності з вирощування кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 3224288000:04:002:0006, площею 3,2501 га, у розмірі 121 010,90 грн.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

При цьому статтею 239 ЦПК України передбачено, що в судовому засіданні для роз`яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені питання. Першою питання ставить експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим питання ставить експертові позивач і його представник. Суд має право з`ясовувати суть відповіді експерта на питання учасників справи, а також ставити питання експерту після закінчення його допиту учасниками справи.

26 червня 2023рокув судовому засіданні в суді першої інстанції судовий експерт Педь І. В. вказала про допущення технічних помилок при перенесенні даних, встановлених за результатами дослідження за першим питанням.

Тобто дані, встановлені в межах першого питання, є правильними, а помилки допущені саме при перенесенні цих даних в другий розділ, що стосується виключно другого питання, тому дослідження, проведене щодо розміру прямих збитків, завданих позивачеві у 2019 році є правильним та його результат таким, що відповідає наданим матеріалам.

Експерт під час судового допиту просила приєднати до матеріалів справи відповідне письмове пояснення, з якого чітко вбачається наявність помилок виключно при дослідженні другого питання та в якому наведені правильні розрахунки за другим питанням.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що районий суд не врахував, що помилки, допущені експертом, відносились виключно до другого питання, поставленого експертові та стосувались розміру упущеної вигоди, втраченої позивачем у 2020-2021 роках на частині поля № 7, площею 7,4505 га.

Під час допиту експерт пояснила, що допущені арифметичні помилки вплинули на результат дослідження питання № 2 і при правильному розрахунку упущена позивачем вигода у 2020-2021 роках у результаті неможливості використання частини поля № 7 становить: у 2020 році - 52 228,45 грн.; у 2021 році - 336 135,02 грн. Всього - 388 363,47 грн.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, який послався на позицію суду касаційної інстанції, про те, що суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився (тобто у судовому рішенні). Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач повинен був просити про призначення додаткової чи повторної відповідної експертизи, не узгоджуються як з нормами процесуального права, так і з судової практикою, оскільки суд усунув допущені експертом розбіжності саме його допитом у судовому засіданні. Якщо відповідач з цим був не згодний, то саме він мав право просити про призначення повторної чи додаткової відповідної експертизи, доводячи суду свої твердження.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах, де предметом позову є стягнення збитків, позивач повинен довести факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (протиправна поведінка, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування), а відповідач - відсутність вини у завданні шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідачі не довели відсутності своєї вини у завданні збитків. Позивач надав докази на підтвердження завданих йому збитків, а відповідачі їх не спростували.

Отже, відповідачами завдано шкоду позивачеві, у зв`язку з чим за збитками (упущеною вигодою), по кожній з земельних ділянок відповідачі мають нести солідарну відповідальність.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вимоги позивача доОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення збитків, упущеної вигоди є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Можливість застосування частини другої статті 625 ЦК України не лише до договірних правовідносин, а й до зобов`язань із відшкодування шкоди підтверджена сталою судової практикою, у тому числі Великою Палатою Верховного Суду (див.: постанови від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, провадження № 14-241цс19, від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21, провадження № 12-44гс22).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 унаслідок неправомірного збору врожаю 18 листопада 2019 року із земельних ділянок, загальною площею 7,4505 га, отримали вигоду, що дорівнює розміру збитків позивача.

Таким чином, апеляційний суд вірно стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 : 71 921,77 грн. інфляційних втрат та 14 710,48 грн. 3 проценти річних; з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 : 67 065,92 грн. інфляційних втрат та 13 717,29 грн. 3 проценти річних.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до частин першої, другої та тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вирішив питання судових витрат.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Отже, додаткове рішення Ставищенського районного суду Київської області від22 серпня 2023 року апеляційним судом вірно скасовано.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, в свою чергу, в силу вимог статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Кочина Сергія Сергійовича, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць