Рішення

від 01.04.2024 по справі 754/5549/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/242/24

Справа №754/5549/22

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2024 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської міської ради «Київінформ» про виплату недоїмок по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради «Київінформ» середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 409 112,65 грн.; недоплачені та недораховані кошти з заробітної плати у сумі 8 543, 32 грн.; відпускні у сумі 770,98 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року вищевказаний позов залишено без руху.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, вказує, що суд помилково дійшов висновку про повернення заяви та просила скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року ухвалу Деснянського районного суду міста 01 серпня 2022 року скасовано, направлено справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 08 серпня 2023 року вказану справу передано для продовження розгляду судді Буша Н.Д.

Ухвалою суду від 09.08.2023 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Позовна заява мотивована тим, що позивач працювала у КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» на посаді юриста з 01 березня 2019 року відповідно до наказу від 28 лютого 2019 року № 21. У КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» позивач пропрацювала 1 рік та неповних 5 місяців. За весь період трудової діяльності на підприємстві зауважень, доган, порушень не мала, належним чином виконувала усю доручену роботу, про що свідчать результати планової перевірки з питань організації стану правової роботи. 23.07.2020 р. було видано наказ про звільнення позивача за угодою сторін, видали трудову книжку, копію наказу про звільнення та провели частковий розрахунок. Не погоджуючись із сумами, які виплачувались позивачу в останні місяці трудової діяльності адміністрацією підприємства, позивачем було подано позовну заяву до Деснянського районного суду міста Києва. Рішенням Київського апеляційного суду у справі № 754/10702/20, було визнано неправильність нарахування позивачу заробітної плати та незаконність позбавлення її надбавок. Однак, на момент подання позовної заяви до Деснянського районного суду міста Києва позивач не мала виписок по виплаті заробітної плати, у зв`язку із чим не мала можливості прорахувати усю суму невиплат. Тому рішення Київського апеляційного суду містить розрахунки лише частини суми недоїмок по заробітній платі. Надбавка за інтенсивність праці позивачу виплачувалась з травня 2019 року, з червня 2019 року - у розмірі 50% від окладу; надбавка за високі досягнення у праці позивач отримувала у розмірі 50% від окладу з липня 2019 року. Отже, у зв`язку із вищевикладеним, позивач вважає, що їй незаконно недоплатили 8543,32 грн., а саме: червень - не виплачено 2 надбавки по 50% за фактично відпрацьованих 3 робочих дні, що становить 1 612,80 грн.; липень - не виплачено обидві надбавки по 50% за фактично відпрацьованих 14 робочих днів, що становить 6 840,52 грн. Крім того, враховуючи безпідставне позбавлення/зменшення надбавок, сума відпускних за березень-липень та компенсація невикористаних днів відпустки потребує перерахунку. Середня заробітна плата у травні 2020 року з урахуванням належної заробітної плати за останні 12 місяців (з травня 2019 по квітень 2020), становила 699,86 грн. 699,86*12 (дні відпустки)=8398,32 грн. Отже, не доплачено: 8 398,32 грн. - 7 921,44=476,88 грн. Середня заробітна плата у липні 2020 року з урахуванням належної заробітної плати за останні 12 місяців (з липня 2019 по червень 2020), становила 708,80 грн. 708,80*10 (дні невикористаної відпустки) = 7 088 грн. Отже, не доплачено: 7 088 грн. - 6 493,90 грн. = 294,10 грн. При звільненні, відповідно до ст. 116 КЗпП, 23.07.2020 р. з позивачем повинні були провести повний розрахунок та виплатити усі належні суми.

Однак 23.07.2020 р, у день звільнення, було виплачено 16 640,03 грн., 31.07.2020 р. на картку надійшло 2 261,04 грн., за 8 днів після звільнення, а згодом 18.08.2020 р., надійшло ще 250 грн. через 26 днів після звільнення. Письмово про нараховані суми, що належні до виплати ніхто не повідомляв, що є порушенням ст. 116 КЗпП.

На виконання рішення Київського апеляційного суду, розрахунок було проведено 23 грудня 2021 року. Враховуючи затримку виплат, відповідно до ст. 117 КЗпП, підприємство зобов`язано виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, затримка виплати з 24 липня 2020 по 23 грудня 2021 року, що становить 356 робочих дня.

Середньоденна заробітна плата у липні 2020 року з урахуванням належної заробітної плати за останні 2 місяці (з травня 2020 по червень 2020), становила 18 438,86 грн. (заробітна плата за 2 місяці)/16 (фактично відпрацьовані дні) = 1 152,43 грн. Отже, виплата середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 1152,43 грн.*356 днів = 410 265,08 грн.

Позивач просить суд стягнути з КП «Київінформ» на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 409 112,65 грн. (зазначено в заяві на усунення недоліків), недоплачені та недораховані кошти з заробітної плати у сумі 8 543,32 грн., а також відпускні у сумі 770,98 грн.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач по справі повідомлений судом про розгляд даного провадження належним чином, про що свідчить відмітка про вручення поштової кореспонденції суду.

27.10.2023 року на поштову адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву, згідно якого сторона відповідача просить відмовити в позові та закрити провадження по справі у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності звернення до суду із цим позовом.

Також представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.11.2020 року по справі №754/10702/20 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» про поновлення на роботі, стягнення недорахованої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної компенсації, було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2021 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26.11.2020 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення надбавки за інтенсивність праці, надбавки за високі досягнення праці та відшкодування вартості транспорту скасовано, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнуто з КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» на користь позивача - 11 486,32 грн. надбавки за інтенсивність праці, 3 677,32 грн. надбавки за високі досягнення, 284,48 грн. відшкодування вартості транспорту, а разом 15 448,12 грн. В решті рішення залишено без змін.

Отже, предметом позову по справі №754/10702/20 було поновлення на роботі, стягнення недорахованої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної компенсації. Предметом позову по справі №754/5549/22 є стягнення з КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» на користь позивача стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, стягнення недоплачених та недорахованих коштів з заробітної плати, а також відпускні.

Таким чином, позивач звернулась з позовом до КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації», яка перебуває в провадженні судді Деснянського районного суду м. Києва Буша Н.Д. з іншим предметом та з іншими підставами, а отже клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, 27.10.2023 року представник відповідача подала клопотання про застосування строку позовної давності, обґрунтовуючи клопотання тим, що позивач звернулась до суду з позовом, предметом спору якого є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 116 та ст. 117 КЗпП України. Позивач була звільнена 23.07.2020 року, позивач цього факту не заперечує, так у позовній заяві позивач зазначає наступне: «…23.07.2020 року було видане наказ про моє звільнення за угодою сторін, видали трудову книжку, копію наказу про звільнення та провели частковий розрахунок…», тобто позивач знала про своє звільнення ще 23.07.2020 року. За таких обставин, 24.07.2020 року почався для позивача перебіг тримісячного строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права і закінчився 23.10.2020 року. Останнім днем розрахунку з позивачем є 18.08.2020 року, отже останнім днем для звернення до суду є 19.11.2020 року. Крім того, представник відповідача зазначає, що якщо взяти до уваги думку позивача про те, що останній розрахунок з нею проведений відповідачем 23.12.2021 року, з якими відповідач в корні не погоджується і виклав свої міркування з цього приводу у відгуку на позов, то все одно останнім днем звернення з позовом до суду є 23.03.2022 року, а позивач звернулась до суду лише 19.07.2022 року, обґрунтувань поважності причин пропущеного строку позовної давності в матеріалах справи не міститься, а тому просила суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Отже, із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Однак, суд звертає увагу, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020.

Постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України.

Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами) в Україні воєнний стан діє з 24.02.2022 року до 14.02.2024 року.

Враховуючи вищезазначене та з урахуванням продовження строків на період дії в Україні карантину (з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року) та воєнного стану (з 24.02.2022 року до 14.02.2024 року), позовна заява подана без пропуску строку позовної давності, а тому суд дійшов до висновку, що клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

03.11.2023 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання з проханням не брати до уваги відзив відповідача до розгляду у зв`язку із пропуском термінів його подання.

Щодо вказаного клопотання суд звертає увагу, що 16.10.2023 року представник відповідача Соляник І.В. в приміщенні суду була ознайомлена з матеріалами справи, оскільки лише 16.10.2023 року через електронний кабінет користувача «Електронний суд» стороні відповідача стало відомо, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 09.08.2023 року відкрито провадження по вказаній справі, а отже час, який наданий стороні відповідача на подання відзиву відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відраховується з 16.10.2023 року, оскільки відзив подано 27.10.2023 року, то строки на подання відзиву на позов стороною відповідача не порушено.

Також 03.11.2023 року позивач подала до суду відповідь на відзив, у якій просила суд стягнути з КП «Київінформ» на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 399 538,08 грн., недоплачені та недораховані кошти з заробітної плати у сумі 8 543,32 грн., а також відпускні у сумі 1 192,18 грн.

Крім того, 03.11.2023 року позивач подала до суду клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року у задоволені даного клопотання було відмовлено на підставі п. 2 ч. 6 ст. 279 ЦПК України.

Отже, суд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

28.02.2019 року на підставі заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 була прийнята на посаду юриста КП «Центр публічної комунікації та інформації» з 01.03.2019, що підтверджується копією наказу № 21 від 28.02.2019.

23.07.2020 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її із займаної посади юриста з 23.07.2020 року за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП.

23.07.2020 року КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» було винесено наказ № 81 про звільнення ОСОБА_1 з посади юриста за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Деснянського районного суду від 26.11.2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» про поновлення на роботі, стягнення недорахованої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної компенсації було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2021 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26.11.2020 року в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення надбавки за інтенсивність праці, надбавки за високі досягнення праці та відшкодування вартості транспорту скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнуто з КП Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» на користь ОСОБА_1 - 11 486,32 грн. надбавки за інтенсивність праці, 3 677,32 грн. надбавки за високі досягнення, 284,48 грн. відшкодування вартості транспорту, а разом 15 448,12 грн. В решті рішення залишено без змін.

При звільненні, відповідно до ст. 116 КЗпП 23.07.2020 року з позивачем повинні були провести повний розрахунок та виплатити усі належні суми. Однак 23.07.2020 року у день звільнення було виплачено 16 640,03 грн., 31.07.2020 року на картку позивача надійшло 2261,04 грн., за 8 днів після звільнення, а згодом 18.08.2020 року надійшло ще 250 грн., через 26 днів після звільнення.

На виконання постанови Київського апеляційного суду розрахунок відповідачем було проведено 23 грудня 2021 року.

Враховуючи затримку виплат, відповідно до ст. 117 КЗпП, підприємство зобов`язано виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, затримка виплати становить з 24 липня 2020 по 23 грудня 2021 року, що становить 356 робочих дня.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньоденна заробітна плата у липні 2020 року з урахуванням належної заробітної плати за останні 2 місяці (з травня 2020 по червень 2020) становила 18 438,86 (заробітна плата за 2 місяці)/16 (фактично відпрацьовані дні) = 1 152,43 грн.

Отже, виплата середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 1 152,43 грн.*356 днів = 410 265,08 грн.

Однак у відповіді на відзив, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 399 538,08 грн.; недоплачені та недораховані кошти з заробітної плати у сумі 8 543,32 грн.; відпускні у сумі 1 192,18 грн., посилаючись на те, що при попередньому судовому розгляді розглядалось питання щодо незаконного позбавлення позивача стимулюючих виплат за період березень - травень 2020 року.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог.

Виходячи з викладеного, позивач наполягає на виплаті безпідставно позбавлених її стимулюючих виплат за червень-липень 2020 року у розмірі 8 543,32 грн.

Так, надбавка за інтенсивність праці позивачу виплачувалась з травня 2019 року, з червня 2019 року - у розмірі 50% від окладу; надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 50% від окладу з липня 2019 року.

Червень - не виплачено обидві надбавки по 50% за фактично відпрацьованих 3 робочих дні, що становить 1 612,80 грн. Липень - не виплачено обидві надбавки по 50% за фактично відпрацьованих 14 робочих днів, що становить 6 840,52 грн.

Незаконне позбавлення позивача стимулюючих виплат вплинуло також на розмір відпускних та компенсації за невикористані дні відпустки, що належали їй до виплати. Зважаючи на те, що належний розмір виплати відпускних відрізняється від фактично сплачених коштів, він також потребує перерахунку.

Середня заробітна плата для оплати часу відпустки у травні 2020 з урахуванням належної заробітної плати за останні 12 місяців становить 699,86 грн. Всі суми нарахованої заробітної плати, премії, відпускні та лікарняні за останні 12 місяців (за період з травня 2019 по квітень 2020) складають 242 151,42 - сумарний заробіток.

Кількість днів, що включаються для розрахунку - кількість календарних днів (366) за виключенням святкових та неробочих днів, встановлених статтею 73 КЗпП (12 днів: 1 травня 2018, 9 травня 2019, 16 червня 2019, 28 червня 2019, 24 серпня 2019, 14 жовтня 2019, 25 грудня 2019, 1 січня 2020, 6 січня 2020, 7 січня 2020, 8 березня 2020, 19 квітня 2020) та дні, коли позивач з поважних причин не працювала, але за нею зберігався заробіток частково (8 днів лікарняних у листопаді 2019) становить 366-12-8=346 днів.

242 151,42 / 346 = 699,86 (середня заробітна плата) 699,86 * 12 (дні відпустки) = 8231,76 грн.

Тобто, як зазначає позивач їй не виплачено: 8 398,32 - 7 921,44=476,88 грн.

Середня заробітна плата у липні 2020 для компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням належної заробітної плати за останні 12 місяців становить 720,92 грн.

Всі суми нарахованої заробітної плати, премії, відпускні та лікарняні за останні 12 місяців (за період з липня 2019 по червень 2020) складають 244 392,19 - сумарний заробіток.

Кількість днів, що включаються для розрахунку - кількість календарних днів (366) за виключенням святкових та неробочих днів, встановлених статтею 73 КЗпП (12 днів: 24 серпня 2019, 14 жовтня 2019, 25 грудня 2019, 1 січня 2020, 6 січня 2020, 7 січня 2020, 8 березня 2020, 19 квітня 2020, 1 травня 2020, 9 травня 2020, 7 червня 2020, 28 червня) та дні, коли позивач з поважних причин не працювала, але за нею зберігався заробіток частково (8 днів лікарняних у листопаді 2019 та 5 днів лікарняних у червні) та дні відпустки «за власний рахунок», коли за позивачем не зберігався середній заробіток (2 дні: 22 травня 2020 року та 12 червня 2020 року) становить 366-12-8-5-2=339 днів.

244 392,19 / 339 = 720,92 (середня заробітна плата) 720,92 * 10 (дні невикористаної відпустки) = 7 209,20 грн.

Тобто, як зазначає позивач їй не виплачено 7 209,20-6 493,90= 715,30 грн.

Кількість робочих днів з дня звільнення по день фактичного розрахунку становить 356 днів: з 24.07.2020 року по 31.07.2020 року з 01.12.2021 року по 22.12.2021року

Середньоденна заробітна плата у липні 2020 року з урахуванням належної заробітної плати за останні 2 місяці (з травня 2020 року по червень 2020 року), становила 17 956,86 грн. (заробітна плата за 2 місяці без врахування відпускних та лікарняних) / 16 (фактично відпрацьовані дні) = 1 122,30 грн. Отже, виплата середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 1 122,30 грн.*356 днів = 399 538,08 грн.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як встановлено при розгляді справи, при звільненні позивача відповідно до ст. 116 КЗпП 23.07.2020 року підприємство виплатило позивачу 16 640,03 грн.

31.07.2020 року на картку позивача надійшло 2 261,04 грн., а згодом 18.08.2020 року надійшло ще 250 грн. Також 23.12.2021 року відповідачем було сплачено кошти позивачу на виконання постанови Київського апеляційного суду, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Натомість є всі підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивач була звільнена з займаної посади 23.07.2020 року, а повний розрахунок з нею проведений лише 23.12.2021 року.

Разом з тим, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунок може бути стягнутий за період не більше 6 місяців.

Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 106 696, 16 грн. (148 робочих днів (23.07.2020 - 23.01.2021) х 720,92 грн. (середньоденний заробіток).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню у розмірі 106 696, 16 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недоплачених та недотриманих коштів з заробітної плати в розмірі 8 543,32 грн. та 770,98 відпусткних в розмірі грн., судом встановлено наступне.

Питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача надбавок за інтенсивність праці та за високі досягнення в праці було вирішено постановою Київського апеляційного суду, клопотань щодо збільшення позовних вимог при розгляді справи Деснянським районним судом м. Києва під головуванням судді Зотько Т.А. позивачем не ставилось.

Посилання позивача на те, що на момент подання позовної заяви до Деснянського районного суду міста Києва в серпні 2020 року вона не мала виписок по виплаті заробітної плати, у зв`язку із чим не мала можливості прорахувати усю суму невиплат та вважає, що рішення Київського апеляційного суду містить розрахунки лише частини суми недоїмок по заробітній платі, не знайшли свого належного обґрунтування в цій частині, такі вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.

Відносно перерахунку суми відпускних за березень-липень та компенсації щодо невикористаних днів відпустки, які виникли у зв`язку з безпідставним позбавленням/зменшенням надбавки за інтенсивність праці зі сторонни відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: - гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; - забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

У відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

Згідно ст.ст. 74-84 КЗпП України громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» встановлено види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до наданих позивачем розрахункових листів по заробітній платі за період березень - липень 2020 року, позивачу було нараховано відпускні в розмірі 8543,32 грн. Крім того, позивачу було нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку (10 днів) у розмірі 6 493,90 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення цих коштів є необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, суд наголошує, що при розгляді справи позивач в первісно поданій позовній заяві просила стягнути з відповідача 770,98 грн. відпусткних (п.3 прохальної частини), а у відповіді на відзив вже зазначила іншу спірну суму відпусткних - 1 192,18 грн. в супереч вимог п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, яким передбачено право позивача збільшити чи зменьшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження в строки, визначені ч. 2 ст. 279 ЦПК України, які позивач пропустила.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4102,65 грн., тому стягнення судового збору у розмірі 2051 грн. 32 коп. підлягає з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 36, 115, 116, 2371 КЗпП, Законом України "Про відпустки", ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської міської ради «Київінформ» про виплату недоїмок по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26-Г) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 106 696, 16 грн.

Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради «Центр публічної комунікації та інформації» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26-Г) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2051 грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 01.01.2024 року.

Суддя Н.Д.Буша