Постанова

від 25.03.2024 по справі 520/26143/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 р.Справа № 520/26143/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.12.23 по справі №520/26143/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, (надалі також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2020 № 4706-5505-2027 на суму податкового зобов`язання 7468,02 грн за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900», № 47034-5505-2027 на суму податкового зобов`язання 16633,45 грн за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900», № 47035-5505-2027 на суму податкового зобов`язання 42989,22 грн за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900» за податковий період 2020 рік, прийняті ГУ ДПС у Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року заяву про поновлення строку на звернення до суду залишено без задоволення. Адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу від 11 грудня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на протиправність оскаржуваної ухвали з огляду на те, що суд першої інстанції вже вирішував питання поважності пропуску строку звернення на користь позивача. Стверджує, що у цьому випадку, строк звернення до суду слід рахувати з моменту отримання позивачем розрахунку до спірних податкових повідомлень-рішень з 19.07.2023також покликався на необхідності врахувати що податкові правовідносини виникли та набули статусу спірних до зміни судової практики щодо застосування коротших строків звернення до суду, врахувавши позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі № 160/1167/20.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, що не є перешкодою для розгляду цієї справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та зазначає.

Судовим розглядом встановлено, що 30.10.2020 позивач отримав спірні податкові повідомлення-рішення від 07.05.2020 № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027.

Позивач не погодився з цими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до Харківського окружного адміністративного суду, у провадженні якого перебувала справа № 520/17855/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.05.2020 № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027.

Підставою подання адміністративного позову, зокрема, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.05.2020 № 47036-5505-2027 на суму 7468,02 грн, №47034-5505-2027 на суму 16633,45 грн та № 47035-5505-2027 на суму 42 989,22 грн, слугувала відсутність обов`язку щодо плати орендної плати. При цьому, позивач не заперечував проти суми нарахованих зобов`язань.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано податкової вимоги від 23 вересня 2020 року №163802-55 на суму податкового боргу 67090,69 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відмовлено у відкритті, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 залишено без змін.

У листопаді 2021 року у справі 520/17855/2020 позивачем подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, через неправильне визначення контролюючим органом податкових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік, зокрема, на застосування ГУ ДПС невірної нормативно грошової оцінки земельних ділянок, що на думку позивача підтверджується розрахунком та додатковими поясненнями відповідача (по цим самим земельним ділянкам по податковим повідомленням-рішенням за 2021 рік по справі №520/16072/21).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі № 520/17855/2020 залишено без задоволення.

Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову від 26.07.2023, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у цій справі без змін.

У вересні 2023 року позивач знов звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.05.2020 № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом без поважних причин.

Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав.

КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що строк звернення до суду з цим позовом визначається статтею 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування приписів статті 122 КАС України, пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 27.01.2022 по справі №160/11673/20.

Так, предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення відповідача спірні податкові повідомлення-рішення від 07.05.2020 № 4706-5505-2027, № 47034-5505-2027, № 47035-5505-2027, отримані позивачем 30.10.2020.

Отже, граничним строком звернення позивача до суду з цим позовом слід вважати 30.04.2021, проте цей позов позивачем подано у вересні 2023 року, тобто з пропуском строку звернення більш ніж на два роки та чотири з половиною місяці.

Надаючи оцінку доводам апелянта про поважність причин пропуску звернення до суду з цим позовом, колегія суддів враховує таке.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі №577/3931/16- а від 03.10.2019.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося апелянтом, що позивач вже оскаржував ці самі податкові повідомлення-рішення у судовому порядку в рамках справи № 520/17855/2020, вперше звернувшись до суду у межах строку звернення до суду.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вже вирішував питання поважності пропуску строку звернення на користь позивача, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз наведеної норми свідчить, що суд першої інстанції має право у будь-який момент до винесення рішення по суті спору залишити позовну заяву без розгляду, якщо вирішить свій попередній висновок передчасним та не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, у цьому випадку суд першої інстанції не допустив жодних порушень процесуального права, та визнав свій попередній висновок стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем передчасним. Вказане не може бути розцінене як порушення принципу правової визначеності.

Посилання апелянта на те, що розрахунки до спірних повідомлень-рішень ним отримано лише 19.07.2023 з матеріалів справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів безпідставними, оскільки про порушене право позивач дізнався ще у листопаді 2021 року, що підтверджується фактом звернення до суду з адміністративним позовом від 21.11.2021 (справа №520/17855/2020). А не отримання відразу розрахунку жодним чином не змінює моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Доказів звернення до податкового органу з метою отримання відповідних розрахунків у розумний час, після отримання спірних податкових повідомлень-рішень, позивач не надав, у зв`язку з цим обрахунок строку звернення до суду з моменту отримання відповідних розрахунків є безпідставним.

Колегія суддів бере до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.01.2022 по справі № 160/11673/20 та зазначає таке.

У цій постанові судова палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Також судова палата акцентувала увагу на тому, що: «новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.»

Аналізуючи обставини цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що:

- після зміни судової практики та звернення позивача до суду із цим позовом сплинуло більш, ніж півтора роки,

- обґрунтовані причин, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики позивачем не наведені,

- у зв`язку з чим у колегія суддів вважає, що позивачем було допущено необґрунтоване зволікання з поданням цього позову.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на тому, що предметом перегляду у межах справи № 160/11673/20 була постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року про залишення без розгляду позову з підстав пропуску відповідного строку звернення, натомість висновків Верховного Суду про необхідність застосування зменшених строків звернення до суду не існувало на момент ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення по суті спору, що фактично і було підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач вже скористався правом оскарження спірних податкових повідомлень-рішень у межах справи № 520/17855/2020 і його не було жодним чином обмежено у праві звернення до суду з цим позовом.

На переконання колегії суддів представником позивача не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 7 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а відтак наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року по справі №520/26143/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 01.04.2024.