Постанова

від 29.03.2024 по справі 620/13424/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/13424/23 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Гепард" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП "Гепард" звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8189/ж10/25-01-07-00 від 18.08.2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8190/ж10/25-01-07-00 від 18.08.2023 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 246 302, 00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 19.07.2023 №6989/ж5/25-01-07-03, у висновку якого зазначено: перевіркою встановлено порушення позивачем в частині дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, а саме порушено:

- п.п. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 п. 187.1 ст. 187, п. 190.1 ст. 190, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201.1 абзац «б» п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2016 №21, в результаті чого платником завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2023 року в сумі 514 766 грн., в т.ч. за квітень 2023 року в сумі 514766 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 448 151 грн., в т.ч. за квітень 2023 року в сумі 448 151 грн. (а.с. 23-45).

Не погоджуючись з вказаним актом перевірки, позивачем подано заперечення, однак вказані заперечення залишені Державною податковою службою України без задоволення (а.с. 46-53).

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 18.08.2023 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 8189/ж 10/25-01-07-00, в якому зазначено, що за звітний (податковий) період, за який подано декларацію (квітень 2023 року) сума завищення бюджетного відшкодування становить 514 766,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 128 691,50 грн. (а.с. 54-56);

- № 8190/ж10/25-01-07-00, в якому зазначено, що за звітний (податковий) період, за який подано декларацію (квітень 2023 року) сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 448 151 грн. (а.с. 57-59).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 246 302, 00 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкове повідомлення-рішення № 8189/ж10/25-01-07-00 від 18.08.2023 та податкове повідомлення-рішення № 8190/ж10/25-01-07-00 від 18.08.2023 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 246302,00 грн. є протиправними, з огляду на хибність позиції відповідача, викладеної у п. 3.1. акту перевірки щодо наявності порушення при реалізації імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб, визначений законодавством України. Зокрема, апелянт зазначає, що проведеною перевіркою діяльності позивача достовірно та в повному обсязі враховано обставини, які існували на момент її проведення, факти порушень є доведеними, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як слідує з акту перевірки, серед іншого, перевіркою було встановлено, що позивач здійснював реалізацію імпортованої продукції за період з січня по квітень 2023 року.

При здійсненні перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку позивача встановлено факт реалізації імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість.

Тобто, в ході перевірки наданих підприємством імпортних вантажних митних декларацій було здійснено аналіз ціни придбання та ціни реалізації і встановлено відсутність націнки на реалізовану продукцію відносно митної вартості товару.

На думку контролюючого органу це свідчить про заниження суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з реалізацією товарів нижче ціни придбання (митна вартість) на суму ПДВ 761 068 грн. в т.ч. за березень 2023 року на суму 203 503 грн., за квітень 2023 року на суму 557 565 грн.

Обґрунтовуючи дану позицію відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на положення п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України зазначаючи, зокрема, що база оподаткування ПДВ на митній території України при подальшій реалізації імпортованого товару, визначається положеннями п. 190.1 ст. 190 ПКУ та обраховується виходячи з договірної вартості, але не нижче митної вартості цих товарів.

Щодо вказаної позиції контролюючого органу, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) регулює порядок визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг які поставляються нерезидентами на митій території України.

Відповідно до положень п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Тобто, на основі митної вартості зазначеній в митній декларації фіксується податковий кредит під час митного оформлення (п. 201.12 ПК України). Отже, митна вартість має значення саме для сплати ПДВ на митниці, під час ввезення товарів (імпорту) і якщо митна вартість більша за договірну то саме з неї розраховують суму ПДВ при розмитнені.

В свою чергу, для операцій з постачання на митній території України товарів, попередньо ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту, база оподаткування ПДВ визначається за загальним правилом - виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості та, відповідно, обов`язку щодо донарахування податкових зобов`язань з ПДВ не виникає.

Згідно з підпунктами «а», «б» і «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

- постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ;

- ввезення товарів на митну територію України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України).

Під ввезенням товарів на митну територію України розуміється сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України (підпункт 14.1.21і 2 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПК України визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення;

- електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про необґрунтованість позиції відповідача щодо заниження позивачем суми податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією товарів нижче ціни придбання (митна вартість) на суму ПДВ 761 068 грн.

З акту перевірки, а саме п. 3.3.1 слідує, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) встановлено його завищення на суму 962 917 грн. (761068+2422,56+1925,87+197500-962917 грн. 00 коп.).

Відповідна загальна сума від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яка на думку відповідача є завищеною стала підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В пункті 3.3.2. акту зазначено, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення яке підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього на суму 514766 грн. (у зв`язку з порушеннями викладеними в п. 3.1. акту перевірки).

Також, враховуючи що сума на яку було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування склала 514 766 грн. відповідачем було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 128 691,5 грн.

На підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №8189/ж 10/25-01-07-00 від 18.08.2023.

Однак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним, в зв`язку з хибністю позиції викладеної у п. 3.1. акту перевірки щодо наявності порушення при реалізації імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 згаданого Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 згаданого Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до згаданого Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого згаданим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпунктів 200.7.1,200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 згаданого Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200,11 вказаної статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до згаданого Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 згаданого Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Водночас, пункт 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Зі змісту наведених норм ПК України, колегія суддів зазначає, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені згаданим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (надалі - Порядок №21).

Згідно із п. 6 Розділу І Порядку № 21 до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованих як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Пунктом 10 Розділу III Порядку № 21 встановлено, що додатками до декларації, зокрема, є: розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) (додаток 3); заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4).

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість встановлений Розділом V Порядку №21.

Так, відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 5 розділу V Порядку № 21 сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20.

Сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (ДЗ) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3.

Відповідно до підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

В пункті 3.3.3. акту перевірки зазначено, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) встановлено його завищення на суму 448 151 грн 00 коп. (у зв`язку з порушеннями відображеними в п. 3.1. та п. 3.2. акту перевірки.

На підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №8190/ж 10/25-01-07-00 від 18.08.2023.

Однак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що дане податкове повідомлення-рішення є протиправним в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 246 302 грн. 00 коп. ((448 151, 00 - (2 422, 56+1 925, 87 + 197 500) = 246 302)), в зв`язку з хибністю позиції викладеної у п. 3.1. акту перевірки щодо наявності порушення при реалізації імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.