Постанова

від 02.04.2024 по справі 127/34182/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/34182/23

Провадження № 22-ц/801/575/2024

Категорія: 40

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 рокуСправа № 127/34182/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоКовальчука О. В.,

суддів : Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участю секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання відсутності права вимоги кредитора та відповідного зобов`язання боржника за кредитним договором, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, припинення обтяження майна,

за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про забезпечення позову, постановленуу цій справі 02 січня 2024 року у м. Вінниці суддею цього суду Іщук Т. П.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» про визнання відсутності права вимоги кредитора та відповідного зобов`язання боржника за кредитним договором, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, припинення обтяження майна.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову у якій він просить заборонити проведення реєстраційних дій з відчуження об`єкта нерухомості, зареєстрованого на праві приватної власності за позивачем ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , яка мотивована тим, що 25.06.2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» (правонаступником за правами вимоги якого є ТОВ «ФК «Амбрелла») укладено кредитний договір №0180/08/200-Nv, в забезпечення належного виконання якого виступає вказана вище квартира, як заставне нерухоме майно, на підставі договору іпотеки №1489 від 25.06.2008. Вказує, що між сторонами існує спір з приводу наявності договірних зобов`язань за вказаним кредитним договором та існують усі підстави для визнання цих договірних відносин кредитування припиненим внаслідок повного виконання позичальником своїх зобов`язань з погашення боргу.

Водночас, відповідач як іпотекодержатель спірного заставного нерухомого майна може у будь-який момент звернути на нього стягнення з метою задоволення своїх майнових прав кредитора, у тому числі шляхом його реалізації, з чого убачається ризик можливості утруднення надалі чи неможливості взагалі виконання рішення суду.

02 січня 2024 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з реєстрацією (перереєстрацією) права власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь-які інші реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.06.2008 приватним нотаріусом ВНМО Циц Н. В. за №1474, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 25.06.2008 за №2980959 та КП «Вінницьке ООБТІ» від 25.06.2008, за реєстровим 608/16253, в книзі №212.

Не погодившись із постановленою ухвалою,ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому через представника адвоката Пивоварову Ю.С., позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні цієї ухвали.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та з надісланих до суду апеляційної інстанції матеріалів вбачається, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №0180/08/200-Nv від 25.06.2008, між ПАТ «Банк Форум» (наступним кредитором за правами вимоги якого є ТОВ «ФК «Амбрелла») та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №1489, де предметом застави виступає квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.06.2008 приватним нотаріусом ВНМО Циц Н.В. за №1474, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 25.06.2008 за №2980959. Право власності зареєстроване КП «Вінницьке ООБТІ» 25.06.2008, за реєстраційним №608/16253, в книзі №212.

За відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі вказаного вище договору іпотеки 25.06.2008 приватним нотаріусом ВНМО Циц Н.В. відносно заставного майна квартири АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження (реєстраційний номер 7454673). Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2019 приватним нотаріусом КМНО Мурською Н. В. в Державному реєстрі речових прав здійснено запис про іпотеку номер 30076677 (спеціальний розділ), де іпотекодержателем відносно об`єкта речового права за реєстраційним номером обтяження 7454673 зазначено ТОВ «ФК «Амбрелла» (інформаційна довідка №350646328 від 17.10.2023).

Предметом позовних вимог у даній справі є, зокрема, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки.

Тобто, на час вирішення судом перщшої інстанції питання про забезпечення позову між сторонами існував спір щодо наявності самих договірних зобов`язань позичальника за кредитним договором, позивачем ставилося питання про визнання в судовому порядку припинення договірних відносин кредитування в зв`язку з повним виконанням зобов`язань та припинення у зв`язку з цим іпотеки. При цьому, відповідач, як наступний кредитор та іпотекодержатель заставного спірного майна, може звернути стягнення на нього, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, а тому суд першої інстанції зробив вірний висновок, що у позивача були підстави для звернення до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності на належне позивачу нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, тобто у спосіб який є найефективнішим та не призведе до порушення прав третіх осіб, а суду відповідно були підстави для задоволення такої заяви позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апелянтом невірно тлумачаться положення п. 5-2 розділу VI «Прикінцевих положень» Закону України «Про іпотеку», яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Дійсно, згідно з Указом Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє у даний час.

Натомість, вказані обмеження є строковими та не позбавляють іпотекодержателя права задовольнити свої вимоги за рахунок переданого йому у іпотеку майна, а лише відстрочують його до визначеного законом моменту, а тому зазначені обставини не можуть нівелювати інститут забезпечення виконання зобовязання.

Іпотекодержатель вправі ревалізувати надані йому законом права, зокрема звернутися до суду із відповідним позовом та отримати судове рішення про його задоволення, проте виконання цього рішення буде зупинено у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Таким чином, установлений зазначеним законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно, надалі по закінченню такого періоду, можливість виконання вказаного рішення автоматично відновить свою дію без окремого рішення чи нормативно-правового акту, а отже закон гарантує запезпечення виконання грошового зобовязання.

Наведені висновки узгоджуються і правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 та від 29 червня 2022 року у справі № 201/9754/17.

Вжитий судом першої інстанції вид забезпечення позову не призведе до невиправданого порушення прав відповідача, оскільки є тимчасовим заходом, направленим на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до іншого тлумачення положень процесуального закону щодо забезпечення позову ніж зроблено судом першої інстанції та на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказану ухвалу - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла»залишити без задоволення, ухвалуВінницького міського суду Вінницької області від02 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк