Рішення

від 29.03.2024 по справі 210/1458/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1458/23

Провадження № 2/210/85/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 березня 2024 року

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сільченко В.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін,цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа Первинна профспілкова організація «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження №336 від 31.03.2021 року про порушення інструкції завідуючого складу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження № 336 від 31.03.2021 р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу та комірника складу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що з 16 грудня 2010 року працювала в Публічному акціонерному товаристві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Зазначає, що про видання розпорядження № 336 від 31.03.2021 р. їй нічого не було відомо, а про його наявність їй стало відомо лише з матеріалів повторного подання адміністрації ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Первинноїпрофспілковоїорганізації «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яке надійшло до профспілки 18.10.2021 р.

З оскарженням Розпорядження № 336 від 31.03.2021 р. позивач зверталась до комісії по трудових спорах, однак відповіді щодо результатів розгляду не отримала.

Розпорядженням по Управлінню складського господарства та підготовки виробництва від 31.03.2021 № 336 «Про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу» (надалі - Розпорядження № 336), виданим начальником Управління складського господарства та підготовки виробництва ОСОБА_3 , Позивачку, ОСОБА_1 , завідуючу складу (склад кольорових металів і устаткування) дільниці складського господарства металургійного виробництва Управління складського господарства та підготовки виробництва було позбавлено 100% виробничої премії за березень 2021 року.

Розпорядження № 336 мотивовано тим, що 24.03.2021 в ході огляду відкритих площ складу сипких матеріалів № 426, менеджером УСГ і ПВ ОСОБА_4 , було виявлено відсутність наявності на складі концентрату плавкого шпату номенклатурний номер 230000210 (далі ТМЦ), кількість ТМЦ згідно бухгалтерських даних 2,341 т.

ТМЦ було отримано від постачальника ТОВ «Глобал-пост» 04.11.2020 у кількості 54,96 т (вагові №74,75 від 04.11.2020) та вивантажено в окремий штабель на відкритій площі складу сипких матеріалів №426.

05.12.2020 штабель було відвантажено у кількості 52,619 т для використання у виробництві, при цьому 2,341 т ТМЦ неможливо відібрати із складу, матеріал змішався з земельною підошвою складу. Фактична відсутність плавкого шпату не була відображена в системі SAP ERP.

На думку Позивачка, саме з вищезазначеного факту, начальник УСГ та ПВ ОСОБА_3 зробила висновок про тe, що Позивачка, ОСОБА_1 , завідувач складу кольорових металів і устаткування дільниці складського господарства металургійного виробництва, яка на 05.12.2020 займала посаду завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства i підготовки виробництва (далі УСППВ) своєчасно не підготувала пакет документів, що до пояснення різниць фактичного залишку матеріалу з системою SAP ERP, не забезпечила належне ведення документації з обліку руху матеріальних цінностей, введення первинної інформації в SAP ER, чим порушила п.3.1.7, п.3.1.8, п.3.1,10, п.3.1.13 посадової інструкції завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва (ДИ 184.1226,2.018), що й стало підставою для видання Розпорядження № 336.

Позивачка вважає, що Розпорядження № 336, видане начальником УСГ та ПВ ОСОБА_3 , є безпідставним та необґрунтованим.

Зазначає, що до видання Розпорядження № 336, від неї не були витребувані письмові пояснення з приводу викладених в ньому обставин, відразу після видання розпорядження не було ознайомлено з ним. Вказує, що площадка на якій знаходився шпат, була засміченою, та про те, що попереджала про це свого безпосереднього керівника ОСОБА_4 . Позивач зауважує, що виданню Розпорядженню № 336 мало передувати проведення інвентаризації, а ОСОБА_3 яка підписала розпорядження не мала права видавати таке розпорядження.

У зв`язкуз викладеним, позивачпросить суд визнання незаконним та скасувати розпорядження по Управлінню складського господарства та підготовки виробництва від 31.03.2021 року №336 «Про порушення посадової інструкції завідуючого складу», а також стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 17 березня 2023 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно дост. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Стороною відповідача було надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки винесене розпорядження є законним та обґрунтованим. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також пропущено тримісячний строк позовної давності на звернення до суду.

Представником позивача надано відповідь на відзив, згідно якого заперечує щодо доводів викладених у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, зважаючи на необґрунтованість доводів зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Третя особа була повідомлення належним чином про перебування в провадженні судді даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Правом на надання пояснень не скористалась.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить до наступних висновків, виходячи з наступного.

Так, з письмових матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 грудня 2010 року працювала в Публічному акціонерному товаристві "АрселорМіттал Кривий Ріг", з 03.10.2016 р. переведена на посаду завідуючого складом (склад сипких матеріалів) дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва, з 12.02.2021 р. переміщена до дільниці «Склад кольорових металів і устаткування» дільниці «Дільниця складського господарства металургійного виробництва» управління складського господарства і підготовки виробництва (а.с. 21-24).

31.03.2021 року начальником управління СГ та ПВ ОСОБА_3 видано Розпорядження №336 про порушення посадової інструкції завідуючого складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_1 та позбавлено 100% виробничої премії, яка нараховується за показниками роботи у березні 2021 року (а.с. 11).

Підставою видання розпорядження №336 від 31.03.2021 р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу є порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 3.1.7, 3.1.8, 3.1.10, 3.1.13 її посадової інструкції (завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва) ДИ 184.1226,2.018, затверджену в.о. заступника генерального директора з постачання 22.09.2016 р.

З положеннями вказаної посадової інструкції ОСОБА_1 ознайомилась 03.10.2016 р. та в цю ж дату отримала примірник вказаної посадової інструкції, про що 03.10.2016 р. розписалась в «Картці ознайомлення працівника з посадовою інструкцією та змінами до неї» (а.с. 56).

Відповідно до положень розділу 1 вказаної посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва є організатором та виконавцем робіт з приймання, зберігання та відпуску товарно-матеріальних цінностей на складі сипких матеріалів.

Відповідно до розділу 3 (службові обов`язки) посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, для виконання основних функцій завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва зобов`язаний:

п. 3.1. (Сфера виробничо-технічної та економічної діяльності):

3.1.7 забезпечувати своєчасне, якісне ведення документації по обліку руху матеріальних цінностей;

3.1.8 забезпечувати введення первинної документації в систему SAP EPR у встановлені строки;

3.1.10 проводити періодичну перевірку матеріалів, що зберігаються на складі, с метою виявлення можливого погіршення якості;

3.1.13 ідентифікувати продукцію.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 було позбавлено 100% виробничої премії, яка нараховується за показниками роботи у березні 2021 року.

Окрім того, до обов`язкової сфери професійних знать завідуючого складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва, згідно п. 1.22. посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018 належить: - основні положення, механізм та порядок функціонування інформаційної системи SAP EPR.

Згідно п.п. 5.2., 5.11, 5.16 посадової інструкції ДИ 184.1226,2.018, завідуючий складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва несе відповідальність за:

- неякісне ведення технічної документації з обліку руху матеріальних цінностей;

- незабезпечення своєчасного введення достовірної первинної інформації в систему SAP EPR;

- недодержання вимог локальних нормативних актів підприємства.

Актом від 24.03.2021 р. про відмову надати письмові пояснення ОСОБА_1 підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень щодо причин неправильного складування, зберігання та відсутності введення даних до системи обліку ТМЦ плавликового шпату у кількості (вагою) 2,341 т. (за даним фактом було винесено розпорядження № 336 від 31.03.2021 р.).

Актом від 01.04.2021 р. зафіксовано факт ознайомлення ОСОБА_1 з розпорядженням № 336 від 31.03.2021 р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу, шляхом його зачитування вголос. ОСОБА_1 було запропоновано поставити свій підпис про ознайомлення, від чого остання відмовилась.

Позивач в позовній заяві зауважує, що 12.02.2021 р. вона була переведена на іншу посаду завідувач складу кольорових металів та устаткування дільниці складського господарства металургійного виробництва, відтак, на думку позивача, у зв`язку з переведенням на іншу посаду вона не може нести відповідальність за порушення вимог посадової інструкції допущені нею на попередній посаді.

Натомість, заявлені в розпорядженні положення посадової інструкції, які не дотримано ОСОБА_1 , стосуються питання належного документального оформлення операцій з матеріалом - концентратомплавково шпату в кількості 2,341 т., та внесення первинної документації до системи SAP EPR, чого, в свою чергу, не було забезпечено ОСОБА_1 05.12.2020 р., під час перебування ОСОБА_1 на посаді завідувача складу сипких матеріалів, коли штабель матеріалу в кількості 52.619 т. було відвантажено для використання у виробництві, а матеріал в кількості 2.341 т. не вдалось відібрати зі складу, так як він змішався із земельною підошвою. Фактична відсутність матеріалу не відображена ОСОБА_1 в системі SAP EPR. Вказані порушення допущені до переміщення матеріально-відповідальної особи на іншу посаду та склад, яке відбулось 12.02.2021 р.

Відповідно до положеньст. 21 КЗпП Українина працівника покладено обов`язок виконувати роботу, визначену угодою між ним та власником та дотримання внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника, або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Правила внутрішнього трудового розпорядку зобов`язують працівників підприємства утримувати своє робоче місце, обладнання та устаткування у порядку та чистоті.

Відповідно до положеньст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно до положеньст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В свою чергу, оскаржуваним в даній справі розпорядженням № 336 від 31.03.2021 р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу заходи дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не застосовувались: - догана ОСОБА_1 не оголошувалась; - рішення про звільнення не приймалось.

Згідно ч. 2, 3 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а.с. 59).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладі в службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до змісту ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Згідно зістаттею 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до Положення про матеріальне заохочення працівників визначено можливість нарахування премій у відсотках на посадовий оклад, а також те, що премії можуть встановлюватись у фіксованій сумі. Отже, нарахування премії є правом роботодавця, а не обов`язком - такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 361/3567/16-ц від 26 червня 2019 року.

Отже, всі питання щодо преміювання працівників підприємства вирішують самостійно, шляхом розробки Положення про преміювання.

Судом встановлено,що в структурному підрозділі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де працювала ОСОБА_1 (в управлінні складського господарства і підготовки виробництва) діяло «Положення про преміювання персоналу за основні результати господарської діяльності» (ПП 184.03.21, затверджене директором департаменту з персоналу Ю.О. Чермазович 30.12.2020 р.), надалі - «Положення про преміювання» (а.с. 96-118).

Згідно положень п.п. 1.1.-1.3. Положення про преміювання, це положення розроблене згідно з Законами України «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди», генеральною та галузевою угодами, іншими актами законодавства України, СТП «Порядок розробки та затвердження положень про преміювання персоналу», положенням про преміювання персоналу по багаторівневій окладній системі оплати праці і колективним договором.

Положення вводиться для створення матеріальної зацікавленості персоналу у виконанні виробничої програми, підвищенні ефективності виробництва, дотриманні технологи, зниженні собівартості продукції і зростання прибутку. Дане положення поширюється на весь персонал управління складського господарства і підготовки виробництва, окрім персоналу дільниць кадрового резерву.

Це положення передбачає преміювання персоналу управління складського господарства і підготовки виробництва за виконання основних техніко-економічних показників, які відображають діяльність управління складського господарства і підготовки виробництва та підтверджуються державною, бухгалтерською та іншою звітністю. Перелік показників і умов преміювання, а також питома вага показників у премії за їх виконання, наведений в таблиці 1 додатку 1 до даного положення (п. 2.1. Положення про преміювання).

Відповідно до п.п. 2.2.6-2.2.7 Положення про преміювання, Генеральному директору, його заступникам, директорам, які мають право підпису наказів, начальникам структурних підрозділів надається право позбавляти окремих працівників підрозділу премії повністю або частково за порушення посадових, робочих, технологічних інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог з охорони праці та пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, приписки і спотворення звітності, а також інші упущення в роботі.

Повне або часткове позбавлення премії проводиться за той період, в якому мало місце упущення в роботі, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а у випадках випуску браку, дописок та викривлення звітності - за період, в якому виявленні факти або отримано повідомлення про них.

Зважаючи на те, що порушення, які полягають в неналежному документальному оформленні операцій з матеріалом - концентрат плавково шпату в кількості 2,341 т., та невнесення первинної документації до системи SAP EPR, допущені ОСОБА_1 під час її перебування на посаді завідувача складу сипких матеріалів, коли штабель матеріалу в кількості 52.619 т. було відвантажено для використання у виробництві, а матеріал в кількості 2.341 т. не вдалось відібрати зі складу, так як він змішався із земельною підошвою, було виявлено менеджером УСГ і ПВ ОСОБА_4 24.03.2021 р. в ході огляду відкритих площ складу сипких матеріалів № 426, то на виконання вимог п.п. 2.2.7 Положення про преміювання, премії працівника ОСОБА_1 було позбавлено за період, в якому виявленні факти або отримано повідомлення про них, тобто за березень 2021 р.

При цьому, позивач не надає доказів звернення до свого безпосереднього керівника з вимогою про необхідність зібрання матеріалу, який міститься у підошві площадки складу, та відсутні докази вчинення дій щодо усунення засмічення площадки складу, на якій знаходився шпат.

Позбавлення премії оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству або розпорядженням по структурному підрозділу. Конкретний розмір позбавлення премії визначається в залежності від ступеню провини працівника (п. 2.2.7 Положення про преміювання).

Згідно п.п. 3.1., 4.1. Положення про преміювання, нарахування премії проводиться згідно з даним положенням проведеним розрахунком по структурному підрозділу та за наявності документів, підтверджуючих виконання показників та умов преміювання за звітний період. Перелік документів наведений в таблиці 2 додатку 2 до даного положення.

Приблизний перелік порушень та виробничих упущень, за які окремі працівники можуть бути позбавленні премії повністю або частково, наведений в таблиці 3 додатку 3 до даного положення. Розмір позбавлення премії за наказом, розпорядженням не може бути менше 25% (відносних).

Додатком 3 до Положення про преміювання, є «Перелік порушень та виробничих упущень, за які окремі працівники можуть бути позбавленні премії повністю або частково», відповідно до якого, за допущення порушень і виробничих упущень, зокрема:

порушення правил технічної експлуатації обладнання та механізмів;

несвоєчасна і неякісна приймання, неналежне зберігання та відпуск товарно-матеріальних цінностей;

наявність зауважень щодо оформлення облікової та платіжної документації;

недотримання вимог локальних нормативних актів підприємства;

невиконання правил, інструкцій і розпоряджень, - працівник може бути позбавлений премії в розмірі 25-100 %.

Згідно примітки 1 до «Переліку порушень та виробничих упущень» - цей перелік не є вичерпним.

Згідно примітки 2 до «Переліку порушень та виробничих упущень» - позбавлення премії повністю або частково робиться розпорядженням по структурному підрозділу, адміністрації з постачання, наказом по підприємству. Залежно від міри провини позбавлення премії може бути вище за розмір, вказаний в таблиці, але не більше 100%.

З наведеного вище вбачається, що премія не є заробітною платою, а є додатковою оплатою, яка застосовується до працівників за певні трудові досягнення, інтенсивність праці тощо.

Як вже зазначалось, згідно п.п. 2.2.6 Положення про преміювання, право позбавляти окремих працівників підрозділу премії повністю за порушення посадових, робочих, технологічних інструкцій, правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог з охорони праці та пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, приписки і спотворення звітності, а також інші упущення в роботі надається в тому числі - начальникам структурних підрозділів.

Встановлено, що оскаржуване Розпорядження видано начальником управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_3 , яка є начальником відповідного структурного підрозділу.

Згідно посадової інструкції начальника управління складського господарства і підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва (ДИ 184.1235.003), якою в своїй діяльності має керуватись ОСОБА_3 , зокрема п.п. 4.7., 4.12 (а.с. 119-120):

«Начальником управління складського господарства і підготовки виробництва (СГ і ПВ) має право:

4.7. Видавати розпорядження по структурному підрозділу та готувати проекти наказів;

4.12. Позбавляти повністю або частково премій робітників за виробничі упущення в роботі».

Таким чином, посадові права начальника управління складського господарства і підготовки виробництва ОСОБА_3 прямо передбачали можливість видання оскаржуваного в даній справі Розпорядження порушення посадової інструкції та позбавлення виробничої премії ОСОБА_1 .

Частина 3 ст.97 КЗпП України зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

При цьому, законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 р. у справі № 755/22151/15-ц.

Частина 4 статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Отже, враховуючи зміст та обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення вимог п.п. 3.1.7, 3.1.8, 3.1.10, 3.1.13 її посадової інструкції (завідувача складу сипких матеріалів дільниці з підготовки виробництва управління складського господарства і підготовки виробництва), суд доходить висновку, що розпорядження № 336 від 31.03.2021 р. про порушення посадової інструкції завідуючого складу, та робочої інструкції комірника складу є правомірним.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6ст.81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1ст.174 ЦПК Українипри розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому розгляді, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем доведено, що розпорядження № 336 від 31.03.2021 р. винесено уповноваженою на те посадовою особою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та у відповідності до діючого законодавства України та локальних нормативних актів.

Щодо заявленого позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення судової експертизи суд зауважує наступне.

Відповідно до положень ч.ч. 2-3 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 17 березня 2023 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Клопотань про призначення експертизи разом з позовною заявою позивачкою не подавалось. При цьому, заявлене клопотання датується 23.05.2023 р.

Згідно з ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Висновок експерта, як вид доказу, може бути долучений стороною самостійно у відповідності до вимог ст.106 ЦПК України та не потребує для цього заявлення клопотань в суді, оскільки зазначена в заяві позивача експертиза не відноситься до категорії обов`язкових експертиз, що призначаються судом відповідно до ст.105 ЦПК України.

Забезпечення доказів у формі призначення експертизи (згідно ч.2 ст.116 ЦПК України) може бути застосовано судом виключно у випадку, коли є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (згідно ч.1 ст.116 ЦПК України).

Відомостей щодо того, що проведення експертизи стороною згідно вимог ст.106 ЦПК України є для неї утрудненим чи неможливим, стороною не надано.

Окрім того, дана справа розглядається судом в порядку «спрощеного позовного провадження без виклику сторін».

Згідно положеньч.6ст.279ЦПК України,суд можевідмовити взадоволенні клопотаннясторони пророзгляд справив судовомузасіданні зповідомленням сторінза одночасногоіснування такихумов: -предметом позовує стягненнягрошової суми,розмір якоїне перевищуєста розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб; - характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно ч. 7 ст. 279 ЦПК України, положення ч.ч. 2-6 ст. 279 ЦПК України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин.

Частиною 2 ст. 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 7ст. 277 ЦПК України, дана справа підлягає розгляду виключно в порядку спрощеного провадження.

Обставини, які виключають розгляд справи в порядку спрощеного провадження (звернення відповідача з зустрічним позовом, відповідною заявою, збільшення розміру позовних вимог, тощо) у справі відсутні.

Ухвалою суду про відкриття провадження дана справа визначена малозначною, відтак, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, допиту свідків, надання сторонами пояснень, тощо. Відповідач не надав обгрунтованих доводів та аргументів щодо необхідності зміни порядку розгляду справи, зважаючи на предмет доказування та заявлення ним немайнового позову.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного судув тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Постанова Пленуму ВСУ №9), якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" від 20.12.2007).

Згідно правової позиції ВСУ у справі за №6-2469цс16, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За таких обставин суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду, оскільки суд доходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову за їх недоведеністю з вищевикладених міркувань.

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються. Відповідачем клопотання про відшкодування судових витрат не заявлено.

Керуючись ст. 233 КЗпП України, ст. ст.4,12,13,76,81,141,259,263-265,273,274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», третя особа Первинна профспілкова організація «Територія захисту» ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання незаконним та скасування розпорядження №336 від 31.03.2021 року про порушення інструкції завідуючого складу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченомустаттею 354 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судускладено 29.03.2024року.

Суддя: В. Є. Сільченко