Постанова

від 02.04.2024 по справі 214/8896/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3455/24 Справа № 214/8896/19 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 214/8896/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 нарішення Саксаганськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від27грудня 2023року,яке ухвалене суддеюПрасоловим В.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 січня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який вподальшому уточнила, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява, з урахуванням уточнень до неї, мотивована тим, що, на підставі договору довічного утримання серії ВЕМ №264781, посвідченого 23.12.2006 року Сьомою Криворізькою державною нотаріальною конторою зареєстрованого в реєстрі за № 7113, ОСОБА_1 є власницею домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до зазначеного договору довічного утримання, відчужувач ОСОБА_7 передав у власність набувачу ОСОБА_1 належне йому на праві приватної власності домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а набувач зобов`язалась забезпечувати відчужувача утриманням довічно, а у разі втрати здоров`я також довічно доглядом.

Відповідно до зазначеного договору довічного утримання, земельна ділянка, на якій розташоване вказане домоволодіння, переходить в тимчасове користування ОСОБА_1 і підлягає переоформленню в особисту власність, у відповідності з діючим законодавством.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 .

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений Сьомою криворізькою державною нотаріальної конторою 23.12,2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 7117, відповідно до кого усе його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка належала померлому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК №621124, виданим Управлінням Держкомзему у місті Кривий Ріг Дніпропетровської обьласті від 25.05.2010 року та земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га. з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка належала померлому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК №621125, виданим Управлінням Держкомзему у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.05.2010 року.

З питання прийняття спадщини вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 . Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В. їй була надана відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нею пропущений встановлений 6-ти місячний термін прийняття спадщини. На сьогодні в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №214/5035/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини з метою подальшого прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, на даний час скористатись правом належного користування земельною ділянкою під обслуговування домоволодіння вона не має можливості з огляду на наступне.

Вказує, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1211000000:06:154:0012 та 1211000000:06:154:0013 за адресою: АДРЕСА_1 та які належали ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , межують із земельною ділянкою, що розташована під домоволодінням АДРЕСА_2 . Зазначене домоволодіння знаходиться у приватній спільній частковій власності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину ВСС № 021530 від 01.06.2005 року. Земельна ділянка під належним відповідачам домоволодінням не приватизована та знаходиться у комунальній власності міста.

Відповідачі в листопаді 2019 року незаконно встановили паркан з порушенням меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , зруйнувавши вже існуючий паркан.

Крім того, ними збудована альтанка, покрівля якої звисає над ділянкою АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Саксаганської районної у місті ради від 28.10.2019 року за № 19/34-4731, та актом обстеження, які вона додає до уточненого позову.

Зазначене підтверджується актами від 18.10.2019 року, який був доданий до первісного позову, та актами від 20.10.2020 року.

Для вирішення питання земельного спору, що виник через встановлення відповідачами нового паркану з порушенням межі земельної ділянки, вона звернулась до Саксаганської районної у місті ради.

Згідно протоколу № 2 засідання комісії для вирішення земельних спорів відносно меж земельних ділянок і додержання громадянами правил добросусідства від 24.10.2019 їй рекомендовано звернутися до суду щодо набуття права власності на земельну ділянку під домоволодіння АДРЕСА_1 , та при не врегулюванні спірного питання відносно межі поміж домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 звернутися до суду.

ОСОБА_1 , вчасно не заявила про свої права на землю після смерті колишнього власника, чим намагаються скористатись відповідачі, встановивши капітальні огородження з порушенням меж земельних ділянок поміж домоволодінням АДРЕСА_1 , яке належить їй, та домоволодінням АДРЕСА_2 , яке належить відповідачам.

Встановлені відповідачами на власний розсуд межі земельних ділянок, не відповідають кадастровому плану.

Власники домоволодіння по АДРЕСА_2 , порушують вимоги добросусідства, звели новий паркан між суміжними земельними ділянками з метою зміни фактичних меж користування земельними ділянками, чим порушили план землеволодіння та вказані в ньому графічні та семантичні відомості щодо земельних ділянок, які перебувають у безпосередній близькості.

Під час формування земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га для подальшого отримання їх у власність ОСОБА_9 за життя зібрав весь необхідний пакет документів, всі необхідні дозволи та погодження.

Так, згідно акту встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність (користування) від 21.01.2000 року, встановлено в натурі межі земельної ділянки вищеозначеного землекористувача (землевласника), що знаходиться на території Криворізької міської Ради по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1157 га, в тому числі: під забудовою 0,0372 га. Рілля 0,0239 га. Сад 0,0546 га. Відведена земельна ділянка може використовуватись тільки за прямим цільовим призначенням після одержання документа на право власності та користування землею. Заперечень з боку суміжних землекористувачів при встановленні меж не заявлено. Розміри і місцезнаходження земельної ділянки показано на плані меж земельної ділянки.

Згідно акту обстеження та узгодження зовнішніх меж землекористування від 08.10.2009 року м. Кривий Ріг, узгодження меж земельної з суміжними землекористувачами (Землевласниками) виконується згідно ст. 198 Земельного кодексу України по наявним фактичним межам відповідно до складеного плану меж та здійснюється особисто замовником.

Представниками суміжних земельних ділянок був підписаний акт, в тому числі і відповідачем ОСОБА_2 .

Таким чином, під час оформлення у власність земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , за життя, ніяким чином не порушив інтереси та права користувачів чи власників суміжних земельних ділянок.

До ОСОБА_1 право на користування і володіння земельною ринкою під кадастровими номерами 1211000000:06:154:0012 та 1211000000:06:154:0013, загальними площами, відповідно 0,1000 га та 0,0157 га (цільове використання земельних ділянок: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд особистого селянського господарства), перейшло від ОСОБА_7 , колишнього власника домоволодіння АДРЕСА_1 , про це свідчать державні акти на право власності на земельні ділянки, зареєстровані в управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 25 травня 2010 року за 011010800703, 011010800704.

Відповідно і право власності підлягає встановленню в межах і з площею, які були встановлені для ОСОБА_7 . Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Відповідачі, встановивши паркан між суміжними земельними ділянками, фактично змінили межі по фактичному користуванню, що в свою чергу не дає можливості ОСОБА_1 належним чином користуватися своєю власністю, а також підготовити технічну документації згідно меж, які існували до порушення права і відповідно здійснити державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку.

Посилаючись на викладене, просила суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка належала померлому ОСОБА_7 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК №621124, виданим управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.05.2010 року та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка належала померлому ОСОБА_7 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК №621125, виданим управлінням Держкомзему у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.05.2010 року; усунути перешкоди в користуванні майном, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га, шляхом зобов`язання відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 знести всі наявні конструкції в тому числі паркан, альтанку та інші забудови, що збудовано з порушенням меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 ; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 судовий збір 768,40 та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради в частині позовних вимог про визнання права власності на земельні ділянки.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні майном, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га, шляхом знесення паркану, що збудовано з порушенням меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 належної ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , з кожного окремо в рівних частках, витрати по сплаті судового збору в сумі по 192 грн. 10 коп.

Стягнуто зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , з кожного окремо в рівних частках, витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 1500,00 грн. та витрати на проведення судової земельно- технічної експертизи в сумі по 26 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано тієї обставини, шо співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 , крім відповідачів у справі, є ОСОБА_12 (1/3 частина будинку) та ОСОБА_13 (3/10 частини будинку). При цьому, відповідачеві ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 11/150 частини цього домоволодіння, а інші 44/150 частин на праві спільної сумісної власності належать відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вважає, що позивачкою не було залучено до участі у справі всіх належних відповідачів, зокрема, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. В матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують факт належності паркану на праві власності виколючно відповідачам у справі та покладення на відповідачів рівного обов?язку зі знесення паркану є непропорційним та неправомірним, оскільки їх частки у праві спільної власності не є рівними. Земельна ділянка під домоволодінням АДРЕСА_2 перебуває у власнсоті територіальної громади міста Кривого Рогу, а тому ця особа мала бути залучена до участі у справі у якості третьої особи. Доказів того, що спірний паркан було збудовано після формування земельних ділянок суду не надано, а якщо паркан було збудовано до формування земельної ділянки до домоволодіння АДРЕСА_1 , то можливо говорити про те, що межі самих земельних ділянок були визначені помилково.

Крім того, площа 0,9 кв.м., на яку нібито заходить паркан, знаходиться у розмірі доступної похибки і не може бути підставою для знесення всього паркану.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, в процесі розгляду справи суд порушив норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Козіну Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Брюховецького М.М., які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власницею домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору довічного утримання серії ВЕМ №264781, посвідченого 23.12.2006 року Сьомою Криворізькою державною нотаріальною конторою зареєстрованого в реєстрі за № 7113 (т.1 а.с.11, 12).

Відповідно до договору довічного утримання, відчужувач ОСОБА_7 передав у власність набувачу ОСОБА_1 належне йому на праві приватної власності домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а набувач зобов`язувалась забезпечувати відчужувача утриманням довічно, а у разі втрати здоров`я також довічно доглядом. Відповідно до договору довічного утримання, земельна ділянка, на якій розташоване вказане домоволодіння, переходить в тимчасове користування ОСОБА_1 і підлягає переоформленню в особисту власність, у відповідності з діючим законодавством.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (т.2 а.с. 179).

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, посвідчений Сьомою криворізькою державною нотаріальної конторою 23.12.2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 7117, відповідно до якого усе його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га. та цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка належала померлому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК №621124, виданим Управлінням Держкомзему у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.05.2010 року та земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га. з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. (т.3 а.с. 76, 77,78,79,80).

Земельні ділянки належали ОСОБА_7 відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯК №621125, серія ЯК №621124, виданими управлінням Держкомзему у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.05.2010 року (т.1 а.с. 16,17).

З питання прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 . Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лігутою Л.В. їй була надана відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нею пропущений встановлений 6-ти місячний термін прийняття спадщини (т.2 а.с. 180).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.11.2022 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк тривалістю в 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3 а.с. 3).

13 травня 2023 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами 1211000000:06:154:0013 та 1211000000:06:154:0012, що встановлено витягами та свідоцтвами (т.3 а.с. 75, 76, 77, 78, 79, 80).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 1211000000:06:154:0012 та 1211000000:06:154:0013 за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_7 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , межують із земельною ділянкою, що розташована під домоволодінням АДРЕСА_2 , яке знаходиться у приватній спільній частковій власності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину ВСС № 021530 від 01.06.2005 року, ця земельна ділянка під належним відповідачам домоволодінням не приватизована та знаходиться у комунальній власності міста. Вказані обставини встановлені протоколом (т.1, а.с.13) та не заперечуються відповідачами.

Відповідачі в листопаді 2019 року встановили паркан з порушенням меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , зруйнувавши вже існуючий паркан. Крім того, ними збудована альтанка, покрівля якої звисає над ділянкою АДРЕСА_1 . Вказана обставина встановлена поясненнями позивачки, не заперечується відповідачами та вбачається з акту обстеження від 18.10.2019 року (т.1 а.с. 15).

Для вирішення питання земельного спору, що виник через встановлення відповідачами нового паркану з порушенням межі земельної ділянки, ОСОБА_1 16.10.2019 року звернулась до Саксаганської районної у місті ради (т.1 а.с.27).

Згідно протоколу № 2 засідання комісії для вирішення земельних спорів відносно меж земельних ділянок і додержання громадянами правил добросусідства від 24.10.2019 року ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду щодо набуття права власності на земельну ділянку під домоволодіння АДРЕСА_1 , та при не врегулюванні спірного питання відносно межі поміж домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 13).

Конфігурація фактичної межі між будинковолодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у порівнянні із межею, зазначеній на плані земельних ділянок державних актів від 25.05.2010 (бланк серії ЯК 621125) (т. 1, а.с.16) та від 25.05.2010 (бланк серії ЯК 621124) (т.1, а.с.17), за конфігурацією є подібною, проте має розбіжності у промірах (детально наведено в табл. 3). Фактично влаштована огорожа між будинковолодінням АДРЕСА_1 та будинковолодінням АДРЕСА_2 , порушує межі земельних ділянок з кадастровими номерами: 1211000000:06:154:0013 та 1211000000:06:154:0012, в результаті чого у користуванні будинковолодіння АДРЕСА_2 перебуває: 0,9 кв.м. (діл. № 3 площею 0,7 кв.м. та частина діл. № 4 площею у розмірі 0,2 кв.м.) земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012; 0,9 кв.м. (частина діл. № 4 площею у розмірі 0,9 кв.м.) земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013. Огорожа, яка встановлена між будинковолодінням АДРЕСА_4 : не порушує пункт 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (із змінами втрата чинності від 23.04.2018), яким передбачено зокрема, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м, при цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок; не порушує пункт 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (чинний із 01.10.2019), яким передбачено, що для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м; порушує пункт 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» (із зміною № 1, №2,№3, чинний із 01.09.2012), яким дозволено проектувати огорожу висотою не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій. Фактичне розташування зазначеної огорожі не перешкоджає у належному доступу і експлуатації будівель і споруд, що розташовані на адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини встановлені висновком експерта (т.3, а.с. 215-216).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, встановивши паркан між суміжними земельними ділянками, фактично змінили межі по фактичному користуванню, що в свою чергу не дає можливості ОСОБА_1 належним чином користуватися своєю власністю, а також підготовити технічну документації згідно меж, які існували до порушення права, що є підставою для зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні майном, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га, шляхом знесення паркану, що збудовано з порушенням меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 належної ОСОБА_1 .

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття5ЦПКУкраїни).

За змістом частини першої статті4ЦПКУкраїни та частини першої статті15ЦКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У статті13Конституції Українизакріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до частини першої статті319ЦКУкраїни власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті321ЦКУкраїни право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (частина перша статті 104 ЗК України).

Частиною першою статті 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок.

Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність

у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.

Таким чином, відповідачем за таким позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті12ЦПКУкраїни).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті76ЦПКУкраїни).

За змістом статті89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладання спірних земельних ділянок є судова земельно-технічна експертиза.

Як встановлено Висновком земельно-технічної експертизи №10300 від 14 вересня 2023 року, фактично влаштована огорожа між будинковолодінням АДРЕСА_4 , порушує межі земельних ділянок з кадастровими номерами: 1211000000:06:154:0013 та 1211000000:06:154:0012, в результаті чого у користуванні будинковолодіння АДРЕСА_2 перебуває: 0,9 кв.м. (діл. № 3 площею 0,7 кв.м. та частина діл. № 4 площею у розмірі 0,2 кв.м.) земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012; 0,9 кв.м. (частина діл. № 4 площею у розмірі 0,9 кв.м.) земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013 (т. 3 а.с. 171 219).

Однак, матеріали не містять доказів щодо особи, яка встановила таку огорожу.

Покладаючи на відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 обов?язок усунути перешкоди в користуванні майном, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га, шляхом знесення паркану, що збудовано з порушенням меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 належної ОСОБА_1 , суд першої інстанцїі виходив з того, що домоволодінням АДРЕСА_2 перебуває у приватній спільній частковій власності громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину ВСС № 021530 від 01.06.2005 року, й саме ці особи мають відповідати за встановлення паркану між домоволодінням АДРЕСА_2 та домоволодінням АДРЕСА_1 .

Разом з тим, згідно матеріалів справи, співласниками домоволодіння АДРЕСА_2 є також: ОСОБА_13 (на підставі Договору купівлі-продажу від 10 червня 1992 року - 3/10 частин) та ОСОБА_12 (на підставі Договору купівлі-продажу від 17 липня 1998 року 1/3 частина) (т. 1 а.с. 56, 57).

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на предмет і підстави поданого позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився належним чином із колом відповідачів, які повинні відповідати за заявленими позовними вимогами.

Вказані порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

На стадії апеляційного розгляду справи заміна неналежного відповідача ЦПК України не передбачена.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому, позивачка не позбавлена права звернутись до суду з новою позовною заявою для захисту своїх прав до всіх осіб, які є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на сплату судового збору за поданя апеляційної скарги, у розмірі 1152гривень 60копійок .

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, про усунення перешкод у користуванні майном - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1152 (одна тисяча сто п?ятдесят дві) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: