Постанова

від 27.03.2024 по справі 639/1578/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/1578/23 Головуючий суддя І інстанції Труханович В. В.

Провадження № 22-ц/818/292/24, 22-ц/818/291/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про поновлення на роботі, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.

суддів колегіїБурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шафоростова Валентина Олександровича на рішення Жовтневого районногосуду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року, на додаткове рішення Жовтневого районногосуду м. Харкова від 20 жовтня 2023 року у справі № 639/1578/23, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандеко» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 06 квітня 2023 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Скандеко» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просив суд:

-визнати незаконним наказ ТОВ «Скандеко» від 24.03.2023 №5-к про звільнення його з посади директора комерційного;

-поновити ОСОБА_1 на роботі в ТОВ «Скандеко» з дати звільнення на посаді директора комерційного;

-стягнути з ТОВ «Скандеко» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

-стягнути з ТОВ «Скандеко» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн.;

-стягнути з ТОВ «Скандеко» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.

Позов мотивовано тим, що наказом ТОВ «Скандеко» від 11.01.2022 №2-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду директора комерційного.

Наказом від 30.03.2023 №5-к його було звільнено з посади директора комерційного на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з втратою довіри до нього з боку роботодавця.

Позивач вважає дане звільнення незаконним, та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

Так, у месенджері «Viber» йому 09:25 24.03.2023 надійшло повідомлення від директора ТОВ «Скандеко» ОСОБА_2 у загальному чаті товариства наступного змісту: «доводжу до Вашого відома ВСІХ співробітників компанії, від сьогодні, 24.03.2023, ОСОБА_1 , звільнений з посади комерційного директора. Що веде за собою втрату всіх повноважень та доступів.» Таким чином позивачу стало відомо про його звільнення з посади директора комерційного ТОВ «Скандеко», після чого йому було видано відповідний наказ від 24.03.2023 №5-к.

У наказі про звільнення зазначалося, що підставою для звільнення є Протокол рішення загальних зборів учасників Товариства від 23.03.2023.

Позивач зазначає, що за даною підставою можуть бути звільнені лише працівники, які відносяться до осіб, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності. Тобто до посадових обов`язків працівника мають входити обов`язки по обслуговуванню грошових, товарних або культурних цінностей, що повинно бути відображено в трудовому договорі або посадовій інструкції. Однак, між позивачем та відповідачем відсутній підписаний трудовий договір. Посадова інструкція також не підписувалася. Договір про матеріальну відповідальність між сторонами не укладався.

Також ОСОБА_1 вказував, що документи, які б підтверджували відношення його посади як директора комерційного, до посади, яка пов`язана з безпосереднім обслуговуванням грошових, товарних або культурних цінностей у відповідача відсутні, тому не можна звільнити у зв`язку з втратою довір`я працівників, які хоч і мають певний стосунок до цінностей, але не пов`язані з їхнім безпосереднім обслуговуванням. Не може бути підставою для звільнення також разове виконання працівником операції із цінностями, які належить до його трудових обов`язків.

Висновки керівництва ТОВ «Скандеко» щодо вчинення ОСОБА_1 винних дій не підтверджуються об`єктивними фактами та доказами, які б доводили його провину у заподіянні шкоди товариству, а ґрунтуються лише на суб`єктивній думці керівництва підприємства.

У зв`язку з викладеним, позивач просив поновити його на роботі та у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України виплатити його середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також позивач зазначає, що у зв`язку з його незаконним звільненням з роботи йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 150000,00 грн., та просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати позивача у зв`язку зі зверненням до суду з позовом, а саме: на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2023 року заяву ТОВ «Сканденко» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Скандеко» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шафоростов В.О. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та задовольнити позов.

Скарга мотивована тим, що суд помилково вважав договір, за виконання якого відповідав позивач, до товарних цінностей та безпідставно відніс позивача до кола осіб, які безпосередньо обслуговують товарну цінність. Особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не належать до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові чи товарні цінності, і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 752/7994/17).

Суд першої інстанції не з`ясував наявність істотних обставин справи у відповідності до правових висновків, які були висловлені у постанові ВС від 29.06.2022 року у аналогічній за обставинами справі № 712/9873/20 про те, що вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові кошти та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Звертає увагу на те, що суд встановив відсутність укладеного між сторонами письмового договору (контракту), в якому має бути вказаний основний зміст трудових обов`язків позивача. Вважає недостатніми показання свідка директора товариства ОСОБА_2 про те, що основним обов`язком ОСОБА_1 , як директора комерційного було виконання умов договору, укладеного ТОВ «СКАНДЕКО» та Компанія «Флюггер А/С», та що про свої службові обов`язки ОСОБА_1 був повідомлений усно, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами та спростовані показаннями позивача ОСОБА_1 , допитаного в якості свідка.

Зауважує про безпідставне посилання суду першої інстанції на довідних кваліфікаційних характеристик професій працівників, який визначає лише загальні завдання працівника як Директора комерційного , що

Вказує, що наданий відповідачем висновок спеціаліста не містить жодних спеціальних знань та не має ніякого доказового значення, оскільки його предметом є питання права.

Вважає, що з фінансової звітності (балансів) ТОВ «Скандеко» за період 2020, 2021, 2022 встановлено, що у підприємства немає нематеріальних активів, отже сам відповідач не визнає і не звітує про договір чи права за ним як нематеріальний актив підприємства.

Судом не встановлено, які конкретно незаконні дії вчинив позивач та недоведений корисливий мотив у діях позивача, що є необхідною умовою для його звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідачем не доведено у чому саме полягає втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Лише підозри чи припущення директора ОСОБА_2 недостатньо для звільнення позивача за втратою довіри, що підтверджується правовими висновками, які були висловлені у постанові ВС від 20 листопада 2019 року у справі № 359/3683/18 (провадження № 61-7840св19).

Також вказав, що рішення загальних зборів щодо звільнення позивача є необґрунтованим, а сам позивач на них не був запрошений та не зміг надати свої пояснення стосовно безпідставних звинувачень на його адресу, що є необхідним відповідно до правових висновків, які були висловлені у постанові ВС від 30.05.2023 у справі № 916/212/22.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця відповідача - адвокат Цогоєва О.А. просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржені рішення суду першої інстанції залишити без змін, стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства понесені витрати на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн. Вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, встановлені судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, судом правильно застосовані норми матеріального права.

Заперечує доводи скарги про неповноту з`ясування обставин справи щодо обов`язків позивача по обслуговуванню дистриб`юторського договору з урахуванням дилерських повноважень від 17.11.2020, укладеного між ТОВ «СКАНДЕКО» та Компанія «Флюггер А/С», як товарної цінності. Судом першої інстанції правильно визначено характер та зміст прав, набутих за вказаним дистриб`юторським договором; на підставі наведених у рішенні доказів (суд безпосередньо дослідив текст договору, заслухав показання свідка директора товариства ОСОБА_2 , дослідив висновок спеціаліста № 12 від 13.07.2023) правильно встановлено, що дані права є нематеріальним активом відповідача, який є товаром та має товарну цінність. Відповідно до Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого постановою КМУ від 03 жовтня 2007 року № 1185 оцінюються майнові права та об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема: комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційні таємниці, інші об`єкти, що згідно із законодавством належать до об`єктів права інтелектуальної власності.

Зазначає, що предметом висновків спеціаліста не є питання права, вони здійсненні на підставі спеціальних знань, що підтверджується сертифікатом Фонду державного майна України № 1874 від 30 вересня 2000р. Відсутність чи наявність у фінансовому обліку підприємства інформації про його нематеріальні активи, не спростовує того факту, що зазначені майнові права за цим договором є товаром та мають товарну цінність, є нематеріальним активом та ресурсом ТОВ «СКАНДЕКО» на ринку України. ОСОБА_1 , як комерційному директору був ввірений цей ресурс, позивач безпосередньо відповідав за його збереження та ефективність.

Заперечує доводи скарги щодо необізнаності позивача зі своїми посадовими обов`язками, оскільки вони спростовується тим, що у судовому засіданні 03.08.2-23 ОСОБА_1 чітко перелічив свої основні посадові обов`язки та місце роботи. Крім того, матеріали справи містять заяву позивача про прийняття на посаду «Директор комерційний», який усвідомлював яка трудова функція на нього покладається, та відповідний наказ про прийняття ОСОБА_1 на цю посаду, що є належною формою для укладення трудового договору. Жодних заяв від нього щодо не усвідомлення своїх обов`язків або про укладення письмового договору у формі контракту до роботодавця не надходило. Покладені на позивача завдання та обов`язки директора комерційного відповідають п. 14 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004, який є обов`язковий для виконання працівниками визначених професій. В ньому визначений підзвітний та відповідальний характер обов`язків за посадою «Директор комерційний».

Допитані судом свідки підтвердили, що позивач ОСОБА_1 направив до компанії «Флюгер А/С» повідомлення з недостовірними даними про недотримання дистриб`ютором законодавства про справедливу торгівлю, що вважається суттєвим порушенням Договору, яке може мати наслідками його розірвання у односторонньому порядку з боку постачальника. У ОСОБА_1 було бажання провести перемови в Данії, та бізнес перевести на себе.

З відповіді Компанії «Флюгер Груп А/С» на не анонімний звіт інформатора про фінансові злочини від 17.05.2023 зазначається, що вони дякують за надану додаткову інформацію. Вона є дуже цінною. На даний момент вони розслідують дану справу на внутрішньому рівні. Дані обставини стали підставою для скликання Загальних зборів учасників та прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з втратою довіри. Вказана відповідь підтверджує наявність звернення позивача до Компанії «Флюгер Груп А/С», яке було направлено на завдання шкоди підприємству, прямо зачіпають інтереси власників ТОВ «СКАНДЕКО», які в свою чергу внаслідок цього повністю втратили довіру до колишнього працівника.

Вказує, що за змістом ст.ст. 29, 30, 33, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII (далі Закон № 2275-VIII) виконавчий орган товариства є підзвітний загальним зборам товариства, які можуть вирішувати будь-які питання його діяльності, зокрема щодо звільнення працівників, оскільки це питання не належить до виключної компетенції виконавчого органу. КЗпП України та будь-який інший закон не містить заборони звільнення працівника, у тому числі за рішенням Загальних зборів Товариства, при цьому право бути присутнім на загальних зборах передбачено лише для його учасників, тому у доводах скарги безпідставно вказано про порушення принципу рівності та права «бути почутим» для працівника позивача у цій справі.

Вважає помилковими посилання апелянта на постанову Верховного Суду по справі № 953/13430/20, які не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що обставини тієї справи у даному випадку не є релевантними.

Відхиляє аргументи представника позивача у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, вважає їх безпідставними. Понесені відповідачем витрати на правничу допомогу є законними та обґрунтованими.

Заперечує проти задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу, вважає їх завищеними та непропорційними, з покликанням на правові висновки щодо критеріїв для зменшення таких судових витрат, які були висловлені у постанові ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанові ВС від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції своє рішення мотивував наступним.

Судом було достовірно встановлено, що позивач по справі займав посаду директора комерційного ТОВ «Скандеко», до його основних обов`язків входило матеріально-технічне забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення ефективного та цільового використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення обороту обігових коштів.

Позивач ОСОБА_1 , користуючись своїм службовим становищем директора комерційного, намагався заволодіти в особистих інтересах правами за договором на офіційне представництво TM Flugger A/S (Данія) та завдати шкоди інтересам товариства ТОВ «Скандеко».

Винні дії ОСОБА_1 , які призвели до втрати довіри до нього, зумовлюються саме корисливим мотивом, що вказує на усвідомлення останнім вчинення вказаного діяння та бажання настання негативних наслідків для товариства, досягнення яких обумовило б неможливість подальшої економічної діяльності ТОВ «Скандеко» та його припинення.

У постанові від 3 березня 2020 року по справі № 373/1038/17 Верховний Суд наголосив, що звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника. Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовіри до працівника.»

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача за ст. 41 п. 2 КЗпП України є цілком обґрунтованим та законним, у зв`язку із чим, наказ № 5-к від 24 березня 2023 року, є таким, що виданий з дотриманням норм чинного законодавства України.

У зв`язку з тим, що судом не було встановлено підстав для скасування наказу про звільнення позивача з займаної ним посади, - суд не знайшов підстав і для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Скандеко» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судом було встановлено,що 11.01.2022 ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора ТОВ «Скандеко» з проханням прийняти його на роботу за основним місцем працевлаштування на посаду директора комерційного з 12.01.2022. ( т.1 а.с. 134 )

Розпорядженням № 2-К від 11 січня 2022 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 було прийнято на посаду директора комерційного. ( т.1 а.с. 135)

Згідно штатного розкладу ТОВ «Скандеко» з 12.01.2022 посадовий оклад директора комерційного становить 10 000 грн. ( т.1 а.с. 136)

Наказом від 24 березня 2023 №5-к звільнено ОСОБА_1 , який займав посаду Директора комерційного, за підставою вчинення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця (п.2 ст. 41 КЗпПУ) 30.03.2023. Підстава: протокол загальних зборів учасників товариства від 23.03.2023 №1. (т.1 а.с. 192)

З протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ «Скандеко» вбачається, що після доповіді директора ТОВ «Скандеко» ОСОБА_2 , в якій вона повідомила про те, що має інформацію про вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на втрату довіри з боку партнера Flugger A|S (Данія) на території України. Окрім цього директором було виявлено випадки недбалого ставлення до роботи ОСОБА_1 , а саме: провокації інших співробітників компанії до дій, спрямованих на саботаж робочих процесів компанії, та погіршення робочого клімату в колективі компанії, дії, спрямовані на погіршення відносин з іншими контрагентами компанії. Зборами прийнято одноголосне рішення про надання згоди директору на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади в зв`язку з втратою довіри до нього. (т.1 а.с. 137).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 пояснили суду, що дійсно ОСОБА_1 займав посаду директора комерційного ТОВ «Скандеко». Були випадки, коли в їх присутності ОСОБА_1 розмовляв з підлеглими на підвищених тонах, дозволяв висловлювання в їх адресу нецензурною лайкою. Також свідки пояснили, що у зв`язку з негативним ставленням ОСОБА_1 до оточуючих, деякі клієнти відмовлялися від приїзду на фірму для закупівлі їх продукції.

Свідок ОСОБА_4 також зазначив, що йому як начальнику відділу збуту ТОВ «Скандеко», ОСОБА_1 пропонував звільнитися. Дана пропозиція від ОСОБА_1 надходила і до інших працівників товариства.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Отже, розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за сукупності таких підстав: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100цс16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 520/7491/16.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги ст. 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Звільнення з підстав втрати довір`я (п. 2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з норм чинного трудового законодавства та судової практики, роботодавцю для звільнення працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, за ст. 41 п. 2 КЗпП України, достатньо вчинення умисно або необережно таких дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Згідно статті 5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандеко» метою діяльності Товариства є: одержання прибутку та використання його в інтересах учасників Товариства; ефективне управління майном та коштами, як власниками, так і залученими; забезпечення суспільства потреб в продукції, роботах та послугах Товариства.

Предметом діяльності Товариства є надання послуг, здійснення виробничої, торгівельної, консультативної, посередницької, інвестиційної, інноваційної, інжинірингової, культурно-освітньої та будь-якої іншої господарської та підприємницької діяльності що не суперечить чинному законодавству України. ( т.1 а.с.104-127).

В судовому засіданні позивач та його представник пояснили, і проти цього не заперечувала і представник відповідача, щоміж позивачем та відповідачем відсутній підписаний трудовий договір. Посадова інструкція ОСОБА_1 також не підписувалася. Договір про матеріальну відповідальність між сторонами не укладався.

Разом з тим, як було зазначено вище відповідач ОСОБА_1 розпорядженням №2-К від 11 січня 2022 року, яке винесено на підставі його письмової заяви, було прийнято на роботу до ТОВ «Скандеко» на посаду директора комерційного,про що зроблено відповідний запис в його трудовій книжці.( т.1 а.с. 16, 135)

Згідно ст. 24 КЗпП Українитрудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом встановлено, що з моменту прийняття на роботу, а саме з 12.01.2022, і до моменту звільнення, до 24 березня 2023 року, ОСОБА_1 виконував роботу та обов`язки директора комерційного, будь-яких зауважень щодо його повноважень останній не висловлював.

Згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004: 14., завданням та обов`язком Директора Комерційного є: здійснення керівництва фінансово-господарською діяльністю підприємства у сфері матеріально-технічного забезпечення, заготівля та зберігання сировини, збуту продукції на ринку та за договорами постачання, транспортного та адміністративно-господарського обслуговування, забезпечуючи ефективне та цільове використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення обороту обігових коштів. Організація участі підпорядкованих йому служб і структурних підрозділів у складанні перспективних та річних планів виробництва і реалізації продукції, визначенні довгострокової стратегії комерційної діяльності та фінансових планів підприємства, а також у розробленні стандартів з матеріально-технічного забезпечення якості продукції, організації зберігання і транспортування сировини, збуту готової продукції. Вжиття заходів щодо своєчасного укладення господарських та фінансових договорів з постачальниками і споживачами сировини та продукції, розширення прямих і тривалих господарських зв`язків, забезпечує виконання договірних зобов`язань з поставок продукції (за кількістю, номенклатурою, асортиментом, якістю, строками та іншими умовами поставок). Здійснює контроль за реалізацією продукції, матеріально-технічного забезпечення підприємства, фінансовими та економічними показниками діяльності підприємства, за правильним витрачанням обігових коштів і цільовим використанням банківського кредиту, припиненням виробництва продукції, яка не матиме збуту, та забезпечує своєчасну виплату заробітної плати працюючим. Керування розробленням заходів щодо ресурсозбереження і комплексного використання матеріальних ресурсів, удосконалення нормування витрат сировини, матеріалів, обігових коштів і запасів матеріальних цінностей, поліпшення економічних показників роботи та формування системи економічних індикаторів роботи підприємства, підвищення ефективності виробництва, зміцнення фінансової дисципліни, запобігання утворенню та ліквідації наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, а також перевитрат матеріальних ресурсів. Брати участь від імені підприємства у ярмарках, торгах, на виставках, біржах з рекламування та реалізації продукції, що випускається, контролює додержання дисципліни під час виконання завдань і зобов`язань з поставок продукції і їх відповідність господарським договорам, вивчає ринкову кон`юнктуру на вироби, які випускає підприємство. Організовувати роботу складського господарства, створює умови для належного зберігання матеріальних ресурсів і готової продукції. Забезпечувати раціональне використання всіх видів транспорту, удосконалення вантажно-розвантажувальних робіт, вживає заходів щодо максимального оснащення цієї служби необхідними механізмами та пристроями. Організовувати роботу з використання і реалізації вторинних ресурсів та побічних продуктів. Забезпечувати своєчасне складання кошторисно-фінансових та інших документів, розрахунків, установленої звітності про виконання планів збуту готової продукції, фінансової діяльності, матеріально-технічного забезпечення та роботи транспорту. Координувати роботу підпорядкованих йому служб і підрозділів.

Представник відповідача зазначила суду, що до основних обов`язків ОСОБА_1 входило матеріально-технічне забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення ефективного та цільового використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення обороту обігових коштів.

Згідно Статуту ТОВ «Скандеко» одним із видів діяльності даного товариства є торгівля.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що метою створення ТОВ «Скандеко» є співпраця та ексклюзивне представництво міжнародного концерну Flugger A/S (Данія) в Україні, який є виробником лакофарбових та оздоблювальних матеріалів.

Так, згідно Exclusive Distributor Agreement Including Dealership, укладеного між Flugger A/S (Данія) та TOB «Скандеко» останнє набуло права на ексклюзивне дистриб`юторське представництво матеріалів міжнародного концерну Flugger A/S (Данія) з Україні. ( т.1 а.с. 141-153)

Представник відповідача повідомила, що права, набуті за дилерським договором є основним нематеріальним активом та ресурсом ТОВ «Скандеко», угода з Flugger A/S (Данія) підвищила рівень ділової репутації Товариства та збільшила його вартісні показники на ринку України. ОСОБА_1 як директору комерційному був ввірений цей ресурс, позивач безпосередньо відповідав за його збереження та ефективність. Наприкінці лютого 2023 року директору ТОВ «Скандеко» надійшла інформація від партнера підприємства про те, що ОСОБА_1 , має намір позбавити ТОВ «Скандеко» прав офіційного представництва за угодою з Flugger A/S (Данія) в Україні, створити конкуруючий бізнес та стати єдиним офіційним дистриб`ютором Flugger A/S (Данія) на цій території. Згідно отриманої інформації в подальшому ОСОБА_5 планував переманити частину своїх колег та створити відповідачу штучні умови для припинення його діяльності. Наприкінці березня 2023 року директор Товариства отримала повідомлення, що ОСОБА_1 підготував письмове звернення до компанії Flugger A/S (Данія), виклавши відомості, що не відповідають дійсності, створивши тим самим штучну загрозу іміджу компанії Flugger A/S (Данія). Також, директору ТОВ «Скандеко» протягом останнього півроку надходили неодноразові скарги працівників щодо неприйнятної форми спілкування ОСОБА_1 з підлеглими, створення несприятливих умов праці в колективі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ «Скандеко» ОСОБА_2 пояснила, що основним обов`язком ОСОБА_1 , як Директора комерційного, було виконання умов договору, укладеного між Flugger A/S (Данія) та TOB «Скандеко», за яким останнє набуло права на ексклюзивне дистриб`юторське представництво матеріалів міжнародного концерну Flugger A/S (Данія) з Україні.

Про свої службові обов`язки ОСОБА_1 був повідомлений усно.

Також свідок зазначила, що ОСОБА_1 не виконував свої обов`язки щодо виконання умов договору з компанією Flugger A/S (Данія). Крім того, він почав конфліктувати в колективі, з підлеглими говорити на підвищених тонах, змушував працівників писати заяви на звільнення. Крім того, в лютому 2022 року працівники ФОП ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 має план розвалити ТОВ «Скандеко» та самостійно працювати з компанією Flugger A/S (Данія). Свідок, як директор ТОВ «Скандеко», особисто повідомила ОСОБА_1 , що її довіра до нього закінчилася, що вони разом працювати не зможуть, і що 30.03.23 буде його останнім днем роботи.

За ініціативою ОСОБА_2 були скликані Загальні Збори учасників Товариства, на яких було розглянуто питання недовіри до ОСОБА_1 та його звільнення.

Позивач стверджує, що на загальні збори учасників він запрошений не був,а тому був позбавлений можливості висказати свою точку зору до загальних зборів щодо його звільнення. Вважає такі дії з боку відповідача грубим порушенням трудового законодавства.

З цього приводу суд правильно зазначив наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.20218 р. № 2275-УІІІ (надалі - Закон № 2275- VIII), Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Оскільки звільнення з роботи працівників Товариства не належить до виключної компетенції виконавчого органу, вирішення питання щодо звільнення позивача Загальними зборами жодним чином не порушує вимоги закону та не впливає на права позивача.

КЗпП України не містить заборони звільнення працівника в тому числі за рішенням Загальних зборів Товариства.

Статтею 29 Закону № 2275-УІІІ передбачено, що право бути присутнім на загальних зборів є у учасників товариства.

Суд зазначає, що звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпПУ не вимагає необхідності отримання пояснень від працівника.

Отже доводи сторони позивача щодо порушення принципу рівності та права «бути почутим» є безпідставними.

Щодо ствердженьпредставника позивача про те, що договір, як домовленість, укладений між ТОВ «Скандеко» таTM Flugger A/S (Данія) не є ані грошовою цінністю, ані товарною цінністю, ані культурною цінністю, суд зазначає наступне.

Відповідно розділу І Предмет договору Компанія «Флюггер А/С» (надалі - Постачальник) призначає ТОВ «Скандеко» (надалі Дистриб`ютор) своїм ексклюзивним дистриб`ютором на території України (надалі - Територія) щодо асортименту товарів, які Постачальник час від часу виробляє та збуває на ринку в межах Території під товарним знаком «Флюггер» (надалі - Товари). Дистриб`ютору також надається право на створення та управління профільними магазинами «Флюггер» з метою перепродажу Товарів, придбаних у Постачальника. Пункт 1 Розділу II покладає на Дистриб`ютора обов`язок захищати інтереси Постачальника з належною ретельністю відповідального бізнесмена. За цим Договором Дистриб`ютор набув в тому числі і права: на використання комерційної таємниці (п. 7 Договору); на використання товарного знаку, фірмової назви та іншої символіки Постачальника (п. 10 Договору); на використання доменного імені (п. 11 Договору). (т.1 а.с. 148-152)

В судовому засіданні представник відповідача та свідок ОСОБА_2 , яка є директором ТОВ «Скандеко», зазначили, що права, набуті за дилерським договором є основним нематеріальним активом та ресурсом ТОВ «Скандеко», угода з Flugger A/S (Данія) підвищила рівень ділової репутації Товариства та збільшила його вартісні показники на ринку України. ОСОБА_1 як директору комерційному був ввірений цей ресурс, позивач безпосередньо відповідав за його збереження та ефективність. В обов`язки позивача входило: ефективне просування продаж товарів на території, захист інтересів постачальника, недопущення анулювання ексклюзивних прав та їх збереження у користуванні Товариства протягом дії Договору. Дії позивача були направлені на руйнування довгострокової стратегії комерційної діяльності та фінансових планів підприємства, анулювання ексклюзивних прав за Договором.

У висновку спеціаліста №12 від 13.07.2023, який було надано в якості доказу представником відповідача зазначено, що права набуті за ексклюзивним вистриб*ютерським договором від 17.11.2020, укладеним між компанією «Флюгер А/С» та ТОВ «Скандеко», є товаром і має товарну цінність. (т.2 а.с. 9-12)

Свідок ОСОБА_2 також повідомила суду про те, що ОСОБА_1 направив до компанії «Флюгер А/С» повідомлення з недостовірними даними про недотримання дистриб`ютором законодавства про справедливу торгівлю, що вважається суттєвим порушенням Договору. Пунктом 21 Договору передбачено право постачальника без обмежень та будь-яких попередніх умов дострокового розірвання цього Договору. Наразі компанією Флюггер А/С розслідується справа на внутрішньому рівні і наслідки дій ОСОБА_1 не визначені.

З відповіді Компанію «Флюгер Груп А/С» на не анонімний звіт інформатора про фінансові злочини, який адресований ОСОБА_7 , від 17.05.2023 зазначається, що вони дякують за надану додаткову інформацію. Вона є дуже цінною. На даний момент розслідують дану справу на внутрішньому рівні. ( т.1 а.с. 155)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що ОСОБА_1 знає як директора комерційного ТОВ «Скандеко», з яким вони співпрацювали. В бесідах ОСОБА_1 повідомляв йому, що з ОСОБА_9 тяжко працювати, що вона приймає не вірні рішення, що його не до оцінюють. У ОСОБА_1 було бажання провести перемови в Данії, та бізнес перевести на себе.

Отже, позивач ОСОБА_1 на день звільнення займав посадудиректора комерційного ТОВ «Скандеко» та був прийнятий на цю посаду на підставі відповідного наказу керівництва, без укладення письмового договору (контракту), що відповідно до вказаних норм матеріального права у даному випадку не є порушенням його трудових прав. Як безспірно встановлено судом, основною підставою для звільнення відповідача було незадоволення власників підприємства несанкціонованим зверненням позивача до постачальника продукції, яку відповідач продавав відповідно до вищевказаного договору, що за умовами договору у разі підтвердження може бути підставою для його розірвання у односторонньому порядку.

Позивач заперечував факт такого звернення, однак відповідач надав до суду докази, які позивач не спростував (показання свідків) про те, що таке звернення мало місце.

Колегія суддів погоджується з тим, що наявність вищевказаного дистриб`юторського договору для відповідача є важливим матеріальним активом, який визначає для нього можливість отримувати дохід, а тому наведені з цього приводу у доводах скарги доводи є безпідставними. Позивач визнав в суді, що він відповідав за організацію виконання вказаного договору зі сторони відповідача, такі обов`язки були покладені на нього відповідно до п. 14 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004, який є обов`язковий для формування посадових обов`язків директора комерційного. Тому несанкціоноване звернення позивача поза відома керівництва до контрагента за вищевказаним дистриб`юторським договором дійсно поставило під загрозу подальше його виконання, що об`єктивно спричинило до втрати до нього довіри з боку керівництва підприємства та його власників, які обговорили це питання на Загальних зборах та висловили своє відповідне рішення. Згідно вказаних норм Закону України «Про господарські товариства» Загальні збори мали повноваження для обговорення та ухвалення рішення з цього приводу за відсутності працівника, на підставі даних, які були надані виконавчим органом товариства. Тому, та з огляду на те, що звільнення позивача відбулося на наказом компетентного керівництва, доводи скарги про те, що позивачу не надали можливість висловитися з цього приводу не мають правового значення. Покликання з цього приводу на практику касаційного суду не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки звільнення позивача відбулося на підставі не рішення Загальних зборів, а наказу керівництва підприємства, цей спір не є корпоративним.

Відповідно дост.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Наведені у відзиві на скаргу аргументи знайшли своє підтвердження у матеріалах справи та спростовують доводи апеляційної скарги, які є безпідставними, а тому колегія суддів їх відхиляє.

У постанові від 3 березня 2020 року по справі № 373/1038/17 Верховний Суд наголосив, що звільнення у зв`язку із втратою довір`я до працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України може мати місце за умови вчинення ним винних дій. При цьому не має значення, були протиправні дії вчинені навмисно або внаслідок необережного ставлення до виконання своїх обов`язків, чи передбачав працівник або повинен був передбачити негативні наслідки своїх дій. Провина працівника має бути доведена власником або уповноваженим ним органом за допомогою фактів та об`єктивних обставин, що свідчать про винні дії працівника. Втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас, підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовіри до працівника.»

За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку, що звільнення позивача за ст. 41 п. 2 КЗпП України є цілком обґрунтованим та законним, у зв`язку із чим, наказ № 5-к від 24 березня 2023 року, є таким, що виданий з дотриманням норм чинного законодавства України.

У зв`язку з тим, що судом не було встановлено підстав для скасування наказу про звільнення позивача з займаної ним посади, то дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав і для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Скандеко» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди дійсно задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування судових витрат.

Суд першої інстанції у додатковому рішенні правильно зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічні висновки було викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Судом на підставі наявних у справі документів було правильно встановлено, щоправнича допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «Скандеко» на підставі Договору № 2 від 01.06.2023 надана адвокатом Цогоєвою Оксаною Анатоліївною.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору адвокат взяла на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу з представництва інтересів останнього в суді під час здійснення цивільного судочинства в справі № 639/1578/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди (надалі - справа); перед фізичними та юридичними особами в обсязі та на умовах, визначених договором або додаткової угодою до нього, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 1 від 01.06.2023 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.06.2023 сторони погодили наступні фіксовані розміри гонорару в залежності від поставлених завдань: представництво інтересів клієнта в суді в справі № 639/1578/23 за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - 10000,00 гривень в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 201-202).

Відповідно до Розрахунку розміру винагороди адвоката за надання правничої допомоги за договором № 2 від 01.06.2023 провадження в першій інстанції адвокатом Цогоєвою О.А. в порядку та на умовах, визначених Договором, було надано послуги на загальну суму 10 000, 00 гривень (т. 2, а.с. 132).

У відзиві та запереченнях ТОВ «Скандеко» просило стягнути з ОСОБА_1 , понесені ТОВ «Скандеко» судові витрати. Також у відзиві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікував понести в зв`язку із розглядом даної справи (т. 1, а.с. 94-102, т. 2 а.с. 1-5).

В судовому засіданні 03.10.2023 надані докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу: копія додаткової угоди № 1 від 01.06.2023 р., копія рахунку № 1 від 22.06.2023, копія платіжної інструкції № 3295 від 28.06.2023 та повідомлено, що остаточно докази будуть надані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення судом по даній справі (т. 2 а.с. 100-103).

03.10.2023 між ТОВ «Скандеко» та адвокатом Цогоєвою О.А. підписано Акт надання правової (правничої допомоги) № 1 до Договору про надання правової допомоги № 2 від 01.06.2023, згідно якого гонорар адвоката є фіксованим та становить 10 000,00 грн. (т. 2 а.с. 131).

Таким чином, адвокатомЦогоєвою О.А.надано послуги ТОВ «Скандеко» на загальну суму 10 000, 00 грн.

Згідно платіжного доручення від 28.06.2023 № 3295, ТОВ «Скандеко» сплатило ОСОБА_10 10 000,00 грн. за послуги з надання правової допомоги згідно рахунку № 1 від 22.06.2023.

З цих підстав суд обґрунтовано вважав встановлений факт надання відповідачу адвокатом Цогєвою О.А. правничої допомоги у зазначеному в детальному розрахунку робіт (наданих послуг) обсязі, який дійсно підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу,від представника ОСОБА_1 адвоката Шафоростова В.О. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якого повідомив, що справа № 639/1578/23 є нескладною та розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача посилався на те, що адвокатом Цогоєвою О.А. не зазначено у детальному розрахунку, з яких саме процесуальних питань складені клопотання, скільки часу витрачено та обсягу робіт виконано на їх складення, щодо стягнення окремої плати за заяву про виклик свідків, щодо подання заяви про постановлення додаткового рішення, яка фактично є заявою про подання доказів щодо витрат.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137ЦПК України та частина восьма статті141 ЦПК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, враховуючи клопотання представника позивача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, категорію справи, кількість судових засідань, в яких приймала участь адвокат Цогоева О.А., кількість складених процесуальних документів та час, який необхідний для їх складання, суд відповідно до визначеного у ст. 11 ЦПК України принципу пропорційності зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 8 000,00 грн., які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 .

Також, 10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Шафоростова Валентина Олександровича звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 639/1578/23, згідно якої просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Статтею 141 ЦПК України, передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

Як вже було зазначено вище, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.10.2023 у задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Отже, суд відповідно до наведених норм цивільного процесуального права прийшов до законного та обґрунтованого висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 639/1578/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандеко» про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

У зв`язку з вищевикладеним, суд правильно вважав за необхідне ухвалити у даній цивільній справі додаткове рішення про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандеко» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржені рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, тому відповідно до статті 375ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Шафоростова Валентина Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районногосуду м. Харкова від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Жовтневого районногосуду м. Харкова від 20 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 02 квітня 2024 року

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.