Постанова

від 21.03.2024 по справі 910/9546/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р. Справа№ 910/9546/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Майданевича А.Г.

cекретар судового засідання Алчієва І.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023

у справі №910/9546/22 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестиціяс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестиціяс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" про розірвання договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного 16.09.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенком А.В. та зареєстрованого у реєстрі за №1080.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вчинив дії на одностороннє розірвання рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, укладених між позивачем та відповідачем. У зв`язку з цим, відповідач втратив статус кредитора за основним зобов`язанням, з огляду на що позивач просить розірвати вказаний вище договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 відкрито провадження у справі №910/9546/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП".

14.06.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки у кінці 2021 року відповідач реалізував свої права вимоги та звернув стягнення на предмет іпотеки, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" є однією з підстав припинення іпотеки, а відтак спір у даній справі стосується прав за іпотечним договором, який вже припинено.

У судовому засіданні 06.09.2023 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/9546/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестиціяс" задоволено повністю.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не враховано відсутності предмету спору у даній справі та наявності підстав для закриття провадження, про що було подано клопотання, у задоволенні якого відмовлено.

Скаржник в обґрунтування відсутності підстав для розірвання договору посилається на положення п. 2.6 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором №KL-21/2006-1 про те, що вартість відступлених прав вимоги за договором іпотеки, що є предметом цього договору, була сплачена новим іпотекодержателем первісному іпотекодержателю в межах договору цесії №03-21-112-1 від 12.08.2021 у повному обсязі. На переконання скаржника, оплату прав вимоги за спірним договором відступлення підтверджує платіжне доручення №FT21104D3VJY від 14.04.2021.

Окрім цього відповідач стверджує, що ані рамковий договір, ані договір цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 не містять заборон на розрахунки у формах, що є відмінними від безготівкової.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" вказує на те, що позивач не мав права на одностороннє розірвання рамкового договору та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2022, оскільки відповідачем не надано доказів оскарження здійсненого позивачем повідомленням від 06.09.2022 про розірвання договорів до суду (арбітражу) відповідно до умов таких договорів.

Насамкінець, відповідач звертає увагу, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального закону щодо підсудності спору. Так, скаржник посилається на те, що договір цесії від 06.09.2021 передбачає арбітражне застереження, відповідно до якого спори щодо порушення та розірвання договору вирішуються арбітражем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 апеляційну скаргу у справі №910/9546/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" до надходження матеріалів справи №910/9546/22 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи.

23.10.2023 до суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.

02.11.2023 до апеляційного суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/9546/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9546/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2023 та запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання впродовж 10 днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 11.12.2023 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестиціяс" просить подану скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, а також посилається на обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за рамковим договором щодо оплати відступлених прав вимоги, стверджує про право на односторонню відмову від рамкового договору №АІ/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, а також вказує на те, що перехід до позивача права вимоги за основним зобов`язанням, тобто зміна кредитора за основним зобов`язанням, тягне за собою припинення прав відповідача як іпотекодержателя за договором іпотеки №KL-21/2006-1 від 14.04.2006.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП", у свою чергу, не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У призначеному засіданні суду 11.12.2023 судом розпочато розгляд апеляційної скарги по суті, заслухано пояснення представників сторін і третьої особи та оголошено перерву до 18.12.2023.

В засіданні суду 18.12.2023 оголошено перерву до 22.01.2024 з метою додаткового з`ясування обставин справи.

22.01.2024 до суду представником відповідача подано письмові пояснення та долучено до них нотаріально засвідчені переклади українською мовою договору цесії №03/21-112-1 від 12.08.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021.

В судовому засіданні 22.01.2024 судом долучено до матеріалів справи нотаріально засвідчені переклади українською мовою договору цесії №03/21-112-1 від 12.08.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021. При цьому, суд наголошує на тому, що вказані переклади договорів не є новими доказами у розумінні приписів процесуального закону, оскільки учасники справи неодноразово посилалися на них у своїх письмових заявах по суті справи, а натомість в матеріалах справи відсутні договори цесії з перекладом на українську мову, що є мовою господарського судочинства.

Після вирішення вказаного процесуального питання судом продовжено розгляд апеляційної скарги та оголошено перерву до 26.02.2024.

26.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано пояснення у справі, у яких відповідач також просить поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи у якості доказу нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 .

У зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. на лікарняному судове засідання у справі №910/9546/22, призначене на 26.02.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 розгляд апеляційної скарги у справі №910/9546/22 призначено на 18.03.2024.

18.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду представником позивача подано заперечення проти клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи заяви свідка.

Цього ж дня представником третьої особи подано до суду письмові пояснення щодо заяви свідка, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" також просило відмовити у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи вказаної заяви.

У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці судове засідання у справі №910/9546/22, призначене на 18.03.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 розгляд апеляційної скарги у справі №910/9546/22 призначено на 21.03.2024.

У призначене засідання суду 21.03.2024 з`явилися представники сторін та третьої особи.

Судом поставлено на обговорення питання щодо поновлення строку на подання відповідачем доказу та долучення до матеріалів справи у якості доказу нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_1 , про що відповідачем зазначено у письмових поясненнях від 26.02.2024.

Представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив долучити до матеріалів справи нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 , натомість представники позивача та третьої особи заперечили щодо задоволення клопотання з підстав, викладених у письмових запереченнях та поясненнях.

Апеляційний суд, проаналізувавши приписи процесуального законодавства, приходить до висновку про залишення без розгляду клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи заяви свідка з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи неможливість подання заяви свідка до суду першої інстанції у встановлений процесуальний строк, а також до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою, відповідач вказує на те, що такої заяви не існувало, оскільки вона датована 24.02.2024.

Колегія суддів вказує на те, що ст. 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

Заява свідка як доказ, виникла вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду. Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаному доказу під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи заяви свідка підлягає залишенню без розгляду.

Після розгляду клопотання про долучення до матеріалів справи доказу представником відповідача заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з тієї підстави, що від свого довірителя він дізнався про отримання доступу до інформації про здійснені відповідачем у 2021 році банківські платежі із застосуванням рахунків у банківських установах на території держав Європейського Союзу. Отже, на переконання представника відповідача, ймовірно серед інформації може бути виявлене документальне підтвердження платежів, які мають значення для розгляду даної справи - додаткові докази оплати спірних прав вимоги, і такі докази подати до суду в даному судовому засіданні виявилося неможливим через великий обсяг інформації та документів, а також досить великий період, у межах якого спірні платежі могли бути здійснені.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, судом відмовлено у задоволені клопотання про оголошення перерви з тієї підстави, що відповідач з часу відкриття провадження у справі не був обмежений у праві вчинення дій, направлених на отримання доказів, що стосуються предмета спору та обставин справи, які, на його думку, мають значення для розгляду справи, а також з огляду на те, що заявником вказується лише на ймовірність отримання певних доказів.

Після розгляду клопотань відповідача судом досліджено наявні в матеріалах справи докази та заслухано виступи представників у судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених обставин даної справи вбачається, що 14.04.2006 між Акціонерним товариством "Траста комерцбанка" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" (іпотекодавець) укладений договір іпотеки №KL-21/2006-1, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. за реєстраційним №21-1579, за умовами п. 1.1 якого (у редакції, викладеній у договорі №1 від 19.06.2013) цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006 зі змінами відповідно до договору №6 від 15.05.2013, укладеного між іпотекодержателем, як кредитором, та іпотекодавцем, як позичальником, за умовами якого іпотекодавець зобов`язується повернути іпотекодержателю суму кредитного ліміту у розмірі 2500000,00 доларів США у термін до 21.03.2014, платити відсотки за використання кредитних засобів по ставці 6% річних щомісяця 21-го числа кожного місяця з моменту фактичного отримання кредитних засобів і до дня остаточного виконання всіх витікаючих з кредитного договору зобов`язань, а також оплатити можливу неустойку у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки в забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в іпотеку нежилу будівлю (літера А), розташовану за адресою: м. Київ, вул. Московська, будинок №43/11 .

15.12.2016 між Акціонерним товариством "Траста комерцбанка" (первісний кредитор, первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіву Нодрошінаюма Група" (новий кредитор, новий іпотекодержатель) укладений договір цесії (відступлення) прав вимоги за договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006.

Окрім цього, 05.08.2021 між Акціонерним товариством "Траста комерцбанка" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіву Нодрошінаюма Група" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенком А.В. за реєстраційним №986, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" (іпотекодавець), включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавця, або які зобов`язані виконати обов`язки іпотекодавця, за договором іпотеки №KL-21/2006-1, посвідченим Кузьмичем В.М., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 14.04.2006 за реєстровим №21-1579, з урахуванням договору №1 про внесення змін до тексту цього договору іпотеки, посвідченого Кузьмичем В.М., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 19.06.2013 за реєстровим №2-1100.

Відповідно до п. 1.2 договору від 05.08.2021 цей договір укладений на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем 15.12.2016 укладений договір цесії (відступлення) прав вимоги за договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006 та внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки, який забезпечує вимоги за договором кредитної лінії.

Згідно з п. 2.6 договору від 05.08.2021 вартість відступлених прав вимоги за договором іпотеки, що є предметом цього договору, була сплачена новим іпотекодержателем первісному іпотекодержателю в межах договору цесії (відступлення) прав вимоги від 15.12.2016 у повному обсязі.

Також, 03.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіву Нодрошінаюма Група" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестіціяс" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель передає новому іпотекодержателю право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" (іпотекодавець), зареєстрованого 08.09.2003, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців або інших осіб, відповідно, до яких перейшли обов`язки іпотекодавця, або які зобов`язані виконати обов`язки іпотекодавця, за договором іпотеки №KL-21/2006-1, посвідченим Кузьмичем В.М., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 14.04.2006 за реєстровим №21-1579, з урахуванням договору №1 про внесення змін до тексту цього договору іпотеки, посвідченого Кузьмичем В.М., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 19.06.2013 за реєстровим №2-1100.

Згідно з п. 1.2 договору від 03.09.2021 цей договір укладений на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем 12.08.2021 укладений договір цесії №03/21-112-1 та внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять усі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки, який забезпечує вимоги за договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006.

Відповідно до п. 2.6 договору від 03.09.2021 вартість відступлених прав вимоги за договором іпотеки, що є предметом цього договору, була сплачена новим іпотекодержателем первісному іпотекодержателю в межах договору цесії №03-21-112-1 від 12.08.2021 у повному обсязі.

25.03.2021 між позивачем як цедентом, та відповідачем як цесіонарієм, укладений рамковий договір №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021.

Підпунктом 1.1.2 п. 1.1 рамкового договору передбачено, що цедент зобов`язується передати цесіонарію, а цесіонарій зобов`язується прийняти у цедента права вимоги до боржників, зокрема до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП", забезпечені іпотекою - нерухомим майном, нежитловою будівлею (літера А), яка знаходиться за адресою: вул. Московська, 43/11, Київ, Україна з усіма правами, що відносяться до права вимоги і існують на момент цесії, які на момент укладення цього договору існують у цедента до боржника.

Згідно з п. 1.3 рамкового договору сторони зобов`язалися для технічного оформлення передачі прав вимоги укласти окремий договір цесії вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП".

За умовами п. 2.1.2 рамкового договору у редакції, викладеній в угоді №2, вартість вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" становить 2500000,00 євро.

Вартість вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" оплачується по частинах. Авансовий платіж у розмірі 200000,00 євро цесіонарій зобов`язується сплатити не пізніше, ніж впродовж 10 днів з моменту реєстрації на користь цесіонарія заставного забезпечення, вказаного у п. 2.1.2.3 цього договору (п. 2.1.2.1 рамкового договору).

Решту суми у розмірі 2300000,00 євро цесіонарій зобов`язується сплатити не пізніше ніж до 15.08.2022. Сторони можуть скласти графік платежів, додатково погодивши його письмово (п. 2.1.2.2 рамкового договору).

Пунктом 2.3 рамкового договору сторони погодили, що якщо впродовж встановленого цим договором часу цесіонарій не здійснить повну оплату вартості вимог, цедент має право розірвати як цей договір, так і окремі договори цесій. В цьому випадку назад до цедента повинні перейти права на вимоги до боржників на ту суму, яку цесіонарій не заплатить цеденту.

16.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестіціяс" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенком А.В. за реєстраційним №1106.

Пунктом 1.1 договору від 16.09.2021 передбачено, що первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" (іпотекодавець), включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця, спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавця, або які зобов`язані виконати обов`язки іпотекодавця, за договором іпотеки №KL-21/2006-1, посвідченим Кузьмичем В.М., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 14.04.2006 за реєстровим №21-1579, з урахуванням договору №1 про внесення змін до тексту цього договору іпотеки, посвідченого Кузьмичем В.М., державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 19.06.2013 за реєстровим №2-1100.

Цей договір укладений на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем 06.09.2021 укладений договір цесії №09/21-112-1 та внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки, який забезпечує вимоги за договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006 (п. 1.2 договору від 16.09.2021).

Відповідно до п. 1.3 договору від 16.09.2021 права вимоги за договором іпотеки належать первісному іпотекодержателю на підставі договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Актіву Нодрошінаюма" та первісним іпотекодержателем і посвідчений 03.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенком А.В. за реєстровим №1080.

Вартість відступлених прав вимог за договором іпотеки, що є предметом цього договору, була сплачена новим іпотекодержателем первісному іпотекодержателю в межах договору цесії №03-21-112-1 від 12.08.2021 у повному обсязі (п. 2.6 договору від 16.09.2021).

Таким чином, у зв`язку з укладенням договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 та договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 16.09.2021, від позивача до відповідача перейшли права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" за договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006 та права вимоги за договором іпотеки №KL-21/2006-1 від 14.04.2006, укладеного в забезпечення виконання основного зобов`язання.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що договір цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аугшволері Інвестіціяс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" відповідно до умов рамкового договору.

Позивач зазначає, що станом на 15.08.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" в порушення п. 2.1.2.2 рамкового договору не було здійснено оплату вимог у визначеній сумі 2500000,00 євро, у зв`язку з чим з 15.08.2022 позивач отримав право на односторонню відмову від рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021.

06.09.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договорів, а саме рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021.

При цьому, підставою для розірвання договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 стала втрата відповідачем статусу кредитора за основним зобов`язанням (договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006, права за яким отримано останнім на підставі рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021).

Враховуючи, що відповідачем не було надано згоди на укладення відповідної додаткової угоди про розірвання договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що позивачем допущено порушення умов рамкового договору в частині передання повного комплекту документів відповідачу, при цьому ні положення договору цесії, ні положення рамкового договору, не містять умов щодо можливості їх розірвання в односторонньому порядку. Натомість, останній містить застереження, що спори про його розірвання вирішуються арбітражем.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у зв`язку з надсиланням повідомлення про розірвання рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та укладеного відповідно до рамкового договору договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, відповідач втратив статус кредитора за основним зобов`язанням (договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006, права за яким набуто відповідачем на підставі рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021), яке було забезпечене іпотекою відповідно до договору іпотеки №KL-21/2006-1 від 14.04.2006. При цьому, оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, а іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням, в силу приписів абз. 6 ст. 1 та ст. 24 Закону України "Про іпотеку" суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про розірвання договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

З наведеними висновками Господарського суду міста Києва у їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 526 та 525 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

За змістом ст. 575 ЦК України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абзаци 2 і 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", п. 1 ч. 1 і речення друге цієї частини ст. 593 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель - це кредитор за основним зобов`язанням.

Статтею 24 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тлумачення абз. 6 ст. 1 та ст. 24 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок, що:

- іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення;

- для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням;

- Законом України "Про іпотеку" не передбачено існування конструкції "абстрактної" іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" набуло статусу кредитора за основним зобов`язанням (договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006) на підставі договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, що був укладений відповідно до умов рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021.

Водночас, п. 2.3 рамкового договору сторони погодили умову, згідно якої якщо впродовж встановленого цим договором часу цесіонарій не здійснить повну оплату вартості вимог, цедент має право розірвати як цей договір, так і окремі договори цесій. В цьому випадку назад до цедента повинні перейти права на вимоги до боржників на ту суму, яку цесіонарій не заплатить цеденту.

Разом з цим, доказів здійснення відповідачем повної оплати вартості вимоги, зазначеної у п. 2.1.2 рамкового договору, у розмірі 2500000,00 євро у строк, визначений п. 2.1.2.2 рамкового договору - 15.08.2022, матеріли справи не містять.

Скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на положення п. 2.6 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором №KL-21/2006-1 про те, що вартість відступлених прав вимоги за договором іпотеки, що є предметом цього договору, була сплачена новим іпотекодержателем первісному іпотекодержателю в межах договору цесії №03-21-112-1 від 12.08.2021 у повному обсязі.

Позивач, заперечуючи проти такого, вказував, що договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором №KL-21/2006-1 укладений у зв`язку з відступленням права вимоги за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, про що між позивачем та відповідачем було укладено договір цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021. З огляду на це, будь-які розрахунки за договором цесії №03-21-112-1 від 12.08.2021, стороною якого навіть не є відповідач, не можуть свідчити на підтвердження виконання відповідачем зобов`язань по оплаті відступлення права вимоги за договором цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021. Крім того, позивач заперечує будь-які розрахунки за відступлення права вимоги за договором цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, посилаючись на те, що відповідачем не надано допустимі та належні докази на підтвердження цього, а саме платіжні документи про здійснення оплати відступлених прав вимоги.

Суд вказує на те, що вимоги про розірвання договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором в цій справі виникли у зв`язку з невиконання відповідачем зобов?язань щодо оплати вартості права вимоги за основним зобов`язанням, тобто права вимоги за договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006, яке було відступлено на підставі договору цесії №09/21-112-1, укладеного відповідно до рамкового договору.

Відповідачем надано пояснення, що посилання у п. 2.6 договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором №KL-21/2006-1 на здійснення сплати вартості відступлених прав вимоги в межах договору цесії №03-21-112-1 від 12.08.2021 є помилкою.

Скаржником не заперечується, що оплата відступлення прав вимоги за іпотечним договором пов`язана з відступленням прав вимоги за основним зобов`язанням, виконання якого забезпечено іпотекою, з огляду на що колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 2.1 договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 передбачено, що порядок і розмір оплачуваної цесіонарієм (тобто відповідачем у справі) цеденту (позивачу у справі) винагороди за передачу передбаченої цим договором вимоги (права вимоги) сторони обумовили в окремому договорі, який є конфіденційним та за виключенням особливо обумовлених законодавством випадків, не підлягає пред`явленню третім особам, зокрема боржнику.

Позивачем доводиться, що таким окремим договором є саме рамковий договір. Відповідачем цього не спростовано, інших договорів, за змістом яких було б встановлено порядок і розмір оплачуваної цесіонарієм цеденту винагороди за передачу прав вимоги на підставі договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, суду не надано.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач порушив умови рамкового договору та не здійснив повну оплату вартості вимог у розмірі 2500000,00 євро у визначений строк, що і зумовило розірвання позивачем рамкового договору №AI/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021.

З приводу посилань відповідача на те, що оплату прав вимоги за спірним договором відступлення підтверджує платіжне доручення №FT21104D3VJY від 14.04.2021, колегією суддів встановлено наступне.

Угодою №2 від 06.09.2021 до рамкового договору сторони погодили змінити умови розділу 2 рамкового договору щодо порядку розрахунків, а саме у п. 2.1.2.1 рамкового договору у редакції угоди №2 сторони погодили сплату авансового платежу у розмірі 200000,00 євро за права вимоги до третьої особи не пізніше, ніж протягом 10 днів з моменту реєстрації на користь цесіонарія заставного забезпечення, визначеного у п. 2.1.2.3 цього договору. Решта суми у розмірі 2300000,00 євро підлягала сплаті до 15.08.2022.

Колегія суддів погоджується з запереченнями позивача проти апеляційної скарги, що укладенням угоди №2 від 06.09.2021 про зміну порядку та строків розрахунків сторони підтвердили, що станом на 06.09.2021 розрахунки по оплаті відступлення права вимоги до третьої особи між позивачем та відповідачем не було здійснено.

Так, угодою №2 було змінено редакцію п. 2.1.3.1 рамкового договору, яким передбачено сплату відповідачем позивачеві 600000,00 євро у якості частини вартості права вимоги до іншого боржника не пізніше 01.06.2021.

Отже, оплата відповідачем 600000,00 євро була визначена сторонами як оплата відступлення іншого права вимоги, аніж права вимоги до третьої особи, яке було предметом договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16.09.2021.

Суд також критично оцінює заперечення відповідача про те, що ані рамковий договір, ані договір цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 не містять заборон на розрахунки у формах, що є відмінними від безготівкової.

В суді першої інстанції відповідач на підтвердження оплати відступлених вимог за договором цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 та договором відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16.09.2021 надав до суду платіжне доручення №FT21104D3VJY від 14.04.2021 на суму 600000,00 євро.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач лише зазначав про можливість розрахунків в інший спосіб, однак жодних доказів на підтвердження оплати відповідачем на користь позивача права вимоги до третьої особи, відступленого на підставі договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 16.09.2021, відповідачем не надано.

Частина 1 ст. 43 ГПК України встановлює, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншоі? сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливоі? поведінки), що базується ще на римськіи? максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своі?и? попередніи? поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесніи? діловіи? практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що поведінка відповідача, який при розгляді справи в суді першої інстанції на підтвердження виконання зобов`язань по оплаті відступлених на підставі договору цесії вимог надав суду платіжне доручення №FT21104D3VJY від 14.04.2021 про сплату 600000,00 євро, а під час розгляду апеляційної скарги посилається на можливість розрахунків і в інших спосіб, без надання доказів на підтвердження здійснення таких розрахунків, є суперечливою та не відповідає критеріям добросовісності.

Так само суд враховує, що відповідачем попри заперечення проти застосування умов рамкового договору в частині визначення порядку та розміру вартості відступлених прав вимоги, інших доказів та договорів, зміст яких дозволяв би встановити, що саме ними врегульовано спірні правовідносини, не надано.

У відповідності до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», у якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та 23.10.2019 у справі №917/1307/18, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18 та 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

За таких обставин, колегія суддів враховує, що відповідачем проти доводів позивача щодо змісту п. 2.1 договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021, змісту рамкового договору, щодо укладення договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 на виконання та відповідно до умов рамкового договору, щодо здійснення оплати відступлення права вимоги за договором цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021 заявлено заперечення, однак доказів, які підтверджували б заперечення відповідача та дозволяли встановити обставини справи, які спростовують підстави та вимоги позивача, при розгляді справи не надано.

Встановивши невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати відступлених прав вимоги у встановлений до 15.08.2022 строк, суд першої інстанції вірно встановив, що 15.08.2022 позивач отримав право на односторонню відмову від рамкового договору №АІ/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та договору цесії № 09/21-112-1 від 06.09.2021.

У матеріалах справи міститься лист позивача до відповідача від 06.09.2022, який за змістом є письмовим повідомленням про розірвання рамкового договору №АІ/ERS-C1/21 від 25.03.2021 та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2021.

Апеляційний господарський суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права на одностороннє розірвання рамкового договору та договору цесії №09/21-112-1 від 06.09.2022, оскільки відповідачем не надано доказів оскарження здійсненого позивачем повідомленням від 06.09.2022 про розірвання договорів до суду (арбітражу) відповідно до умов таких договорів.

В цьому аспекті колегія суддів погоджується з застосуванням судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду до ст. ст. 3 та 17 Закону України «Про іпотеку» про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Так, Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 у справі №758/3453/16-ц, 01.10.2019 у справі №5016/1284/2012 та 06.10.2021 у справі №922/3371/19 неодноразово вказувалося, що Законом України "Про іпотеку" не передбачено існування конструкції "абстрактної" іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання.

За таких обставин неможливою є конструкція, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є саме забезпечення основного зобов`язання перед кредитором у такому основному зобов`язанні.

Враховуючи наведене, правильним є висновок місцевого господарського суду з приводу того, що зміна кредитора за основним зобов`язанням (перехід назад від відповідача до позивача прав вимоги за договором кредитної лінії №KL-21/2006 від 21.03.2006 у зв`язку з розірванням договору цесії від 06.09.2021) на підставі абз. 6 ст. 1 та ст. 24 Закону України "Про іпотеку" означає припинення прав відповідача як іпотекодержателя за договором іпотеки №KL-21/2006-1 від 14.04.2006.

Колегія суддів також звертає увагу на помилковість доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом вимог процесуального закону щодо підсудності спору.

Так, скаржник посилається на те, що договір цесії від 06.09.2021 передбачає арбітражне застереження, відповідно до якого спори щодо порушення та розірвання договору вирішуються арбітражем.

Апеляційний суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є вимога про розірвання договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, а не договором цесії від 06.09.2021.

Відповідно до умов п. 4.5 договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеного 16.09.2021, спір між сторонами, по якому не було досягнуто згоди, вирішується згідно з чинним законодавством України.

При цьому, жодного арбітражного застереження договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладений 16.09.2021 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасенком А.В. та зареєстрований в реєстрі за №1080, не містить.

Отже, доводи скаржника про непідсудність спору в цій справі спростовуються змістом договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеним 16.09.2021, вимога про розірвання якого становить предмет спору у цій справі.

Апеляційний суд також враховує, що відповідач, заперечуючи в апеляційній скарзі проти розірвання позивачем рамкового договору та договору цесії від 06.09.2021, не надав суду доказів на підтвердження оскарженням ним здійсненого позивачем розірвання зазначених договорів до арбітражу. За таких обставин, відповідачем жодними доказами не спростовано розірвання рамкового договору та договору цесії від 06.09.2021 та не підтверджено жодними доказами, що ним розірвання зазначених договорів взагалі оспорюється.

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач набув права вимоги за іпотечним договором №KL-21/2006-1 від 14.04.2006 на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.09.2021 та враховуючи факт втрати ним статусу кредитора за основним зобов`язанням, суд першої інстанції дійшов вірних висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про розірвання договору про відступлення права вимоги від 16.09.2021.

У поданій апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що судом першої інстанції не враховано відсутності предмету спору у даній справі та наявності підстав для закриття провадження, про що було подано клопотання, у задоволенні якого відмовлено.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на наступне.

Так, відповідач вказує на те, що він вже реалізував своє право іпотекодержателя та звернув стягнення на предмет іпотеки, а отже правовідносини за договором іпотеки є припиненими.

На підтвердження наведених обставин позивачем було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається внесення до реєстру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Людмилою Олексіївною реєстраційного запису №62705586 від 30.12.2021 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, літера А, за адресою м. Київ, вул. Московська (Печерський р-н), буд. 43/11.

Однак, місцевим господарським судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №169/5 від 20.01.2022 рішення №62705586 від 30.12.2021, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Людмилою Олексіївною, скасовано.

З урахуванням усього вищезазначеного, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/9546/22 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281- 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/9546/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі №910/9546/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Екліпс Рісорсез ГмбХ".

4. Справу №910/9546/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. ст. 287- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 02.04.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

А.Г. Майданевич