Постанова

від 01.04.2024 по справі 922/4123/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/4123/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

прокурор - Комісар О.О., службове посвідчення №072864 від 01.03.2023

від позивача не з`явились

від відповідача 1 - Дорошенко Г.І., керівник, витяг з ЄДР, Розпорядження №206-К від 15.07.2009; Яровой А.О. в порядку самопредставництва, посадова інструкція від 02.01.2020, наказ №248-К від 20.07.2009

від відповідача 2 - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №224 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №922/4123/23 (повний текст складено та підписано 28.12.2023, у м.Харкові) суддя Суслова В.В.

за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області, м. Богодухів, Харківська область в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області, м. Богодухів, Харківська область

до 1.Комунальної установи Богодухівський дитячий будинок-інтернат м. Богодухів, Харківська область

2. Селянського (фермерського) господарства Промінь,

с. Ветеринарне, Дергачівський район, Харківська область,

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (вих. №56-524-24 від 19.09.2023) до Комунальної установи Богодухівський дитячий будинок-інтернат та Селянського (фермерського) господарства Промінь, в якому просить:

- визнати недійсним договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 58 від 11.05.2023, укладений між Комунальною установою Богодухівський дитячій будинок-інтернат (ЄДРПОУ 03189558) та Селянським фермерським господарством Промінь (ЄДРПОУ 23910383);

- зобов`язати Селянське фермерське господарство Промінь (ЄДРПОУ 23910383) звільнити займані ним земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 178,1712 га, які воно займає на підставі договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023, укладеного з КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат та Селянським фермерським господарством Промінь;

- судовий збір за подання позовної заяви стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначив, що аналіз умов договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4123/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №922/4123/23 у позові відмовлено повністю (т.1, а.с.212-217).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту укладеного договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 вбачається, що основною метою є вирощування сільськогосподарської продукції та її розподіл між сторонами, забезпечення сільськогосподарських тварин підсобного сільського господарства будинку-інтернату кормовою базою, збереження та підвищення якісних характеристик, запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні будинку-інтернату, а не користування СФГ Промінь упродовж певного строку земельними ділянками, що перебувають у постійному користуванні будинку-інтернату. У договорі №58 відсутні будь-які умови щодо надання послуг та оплати, або, як зазначено у позові платності, одного учасника договору іншому.

У акті розподілу врожаю від 27 вересня 2023 року відображена кількість врожаю, яку сторони отримали в результаті спільної діяльності за договором про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023. Вищезазначений документ підтверджує те, що СФГ Промінь за весь період дії договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 ніяких оплат на користь Комунальної установи Богодухівський дитячий будинок-інтернат не здійснював.

Також судом зазначено, що відповідно до загального акту витрат із зазначенням розмірів витрат у натуральній та грошовій формі, валового збору врожаю від 27 вересня 2023 року Комунальною установою «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», крім надання доступу до земельних ділянок, зроблено внесок у спільну діяльність, а саме надано дизельне паливо у кількості 500 л на загальну суму 27 000 грн. Вказане свідчить про те, що сторони проваджували спільну діяльність відповідно до умов договору та робили різноманітні, обумовлені договором, у спільну діяльність внески, а також підтверджує факт того, що КУ "Богодухівський дитячий будинок-інтернат" не самоусунувся, як стверджується у позові, від права самостійного господарювання, а здійснював спільну господарську діяльність відповідно до умов договору, своїх фактичних можливостей, господарчої доцільності та економічних умов, що склались на момент провадження спільної діяльності.

Судом не встановлено, що воля відповідачів при укладанні спірного договору була направлена на приховування інших правочинів, а саме договору оренди. А отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними. У зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для визнання договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції № 58 від 11.05.2023 недійсним та задоволення позову в цій частині.

Крім того, позовні вимоги щодо зобов`язання СФГ Промінь звільнити земельні ділянки також не підлягають задоволенню, як похідні від основної вимоги, у задоволенні яких судом відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №24-72/8-24 від 12.01.2024, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 року у справі №922/4123/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора. Судові витрати, понесені Харківською окружною прокуратурою за подання позовної заяви та апеляційної скарги у справі, покласти на відповідачів. Справу розглядати за участю представників Харківської окружної прокуратури. Про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру (т.2, а.с.1-6).

Прокурор вважає, що рішення у вказаній справі прийняте судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправомірної відмови у задоволенні позову прокурора.

Підставами скасування рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №922/4123/23 Заступник керівника Харківської обласної прокуратури вважає наступне.

Аналіз умов договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 свідчить, що дійсною метою укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися. Водночас договір, який сторони приховали під договором про спільне вирощування, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв`язку із чим, на думку скаржника, наявні підстави для визнання його недійсним.

Спірний договір є удаваним, тобто таким, що вчинено сторонами для приховування іншого правочину з метою уникнення складної процедури укладання та узгодження договорів, на підставі яких можливе правомірне використання земельної ділянки. На думку апелянта, в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі у користування земельної ділянки. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №924/263/17 від 10.05.2018.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Аналогічні висновки, викладені у постанові КГС у складі ВС від 17.01.2019 у справі №923/241/18. Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що зазначене у ст.95 Земельного кодексу України «право самостійно господарювати» передбачає диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, враховуючи те, що таке господарювання має відбуватись самостійно. На думку скаржника, КУ "Богодухівський дитячий будинок-інтернат" на підставі спірного договору фактично передав в оренду земельну ділянку державної форми власності, площею 178,1712 га, якою не мав права розпоряджатись.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №922/4123/23. Встановлено учасникам справи строк до 06.02.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 06.02.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "20" березня 2024 р. о 09:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Витребувано матеріали справи №922/4123/23 із Господарського суду Харківської області.

24.01.2024 за вх. №1264 на виконання вимог ухвали від 22.01.2024 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/4123/23.

05.02.2024 (в межах строку) на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від Комунальної установи "Богодухівський дитячий будинок-інтернат" надійшов відзив на апеляційну скаргу №0303/06/44 від 01.02.2024 за змістом якого відповідач 1 просить суд:

- відмовити Заступнику керівника Харківської обласної прокуратури у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №922/4123/23;

- відмовити Керівнику Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області у стягненні з КУ Богодухівський дитячий будинок-інтернат судового збору у повному обсязі;

- залишити рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 р. у справі №922/4123/23 без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення (т.2, а.с.30-37).

Свою правову позицію відповідач -1 обґрунтовує наступним.

Відсутність у договорі про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 ознак договору оренди, визначених статтею 13 Закону України «Про оренду землі» та відповідно, не є прихованим договором оренди, а є саме договором про спільну діяльність та регулюються главою 77 Цивільного кодексу України. Відповідач-1, зокрема, вказує, що у договорі №58 відсутні у будь-якій формі надання послуг та оплата, або, як зазначено у скарзі, «платність» одного учасника договору іншому, що доводить те, що договір №58 від 11.05.2023 не є договором про оренду земельної ділянки, а є саме договором про спільну діяльність.

Необґрунтованість доводів прокурора відносно того, що будинок-інтернат фактично самоусунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право на обробіток та збір врожаю «СФГ Промінь». Крім того, КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» не «самоусунувся» від права самостійного господарювання, а здійснював спільну господарську діяльність відповідно до умов договору, своїх фактичних можливостей, господарчої доцільності та економічних умов, що склались на момент провадження спільної діяльності. СФГ «Промінь» за весь період дії договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 ніяких оплат на користь КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» не здійснював. Отримання будинком-інтернатом частки врожаю у розмірі 3180 кг це не фактична оплата, здійснена у натуральній формі СФГ «Промінь», а відшкодування витрат від спільної діяльності, які понесла КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» в процесі виконання договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023.

Посилання апелянта на постанову КГС у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18 є необґрунтованими. Відповідач -1 вважає, що справа №923/241/18 суттєво відрізняється та не стосується справи №922/4123/23.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 було оголошено перерву в судовому засіданні до "01" квітня 2024 р. о 10:00 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №131. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Прокурор, який був присутній в судовому засіданні 01.04.2024 просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

В судовому засіданні були присутні керівник КУ «Богодухівський будинок-інтернат» та його представник, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач та відповідач-2 в судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак наданими їм процесуальним правом не скористались та в судове засідання не з`явились, свого повноважного представника не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також достатність у матеріалах справи документів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності інших учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши прокурора та представників відповідача 1, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як на підставу представництва, прокурор посилається на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено виключні випадки представництва прокурором інтересів держави в суді, а також на ст. 53 ГПК України.

Також, прокуратурою вказано, що земельні ділянки загальною площею 178,1217 га, що є об`єктом оспорюваного договору, відноситься до земель комунальної власності, розпорядником яких є Богодухівська міська рада Харківської області. Отже, відповідно до п.4 ст.122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, належить виключно до Богодухівської міської ради. Разом з тим, Богодухівською міською радою Харківської області відповідні заходи, направлені на захист майнових інтересів держави у спірних правовідносинах не було вжито, що призводить до порушення інтересів держави, необхідність захисту яких відповідно до положень статті 131-1 Конституції України покладено на органи прокуратури.

В додатках до позову надано копію повідомлення №02-23/4856, яке 10.08.2023 було направлене Богодухівською окружною прокуратурою до Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області (т. 1, а.с.83-84).

У відповіді на вказане повідомлення було зазначено, що міською радою відповідні заходи не вживались у зв`язку з відсутністю можливості зібрати необхідні документи для судового позову, що підтверджується копією листа №02-23/4856 від 16.08.2023 (т. 1, а.с. 88).

Богодухівською окружною прокуратурою Харківської області листом з описом вкладення у цінний лист повідомлено позивача про намір звернутися до господарського суду в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради із зазначеним позовом ( вих.№56-3425вих-23 від 13.09.2023) (т. 1, а.с. 89-93).

Отже, Богодухівська міська рада Богодухівського району Харківської області була обізнана про вказані порушення, однак не вжила своєчасних заходів щодо оскарження договору у судовому порядку з підстав порушення вимог земельного законодавства, що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку прокурором дотримано встановлений порядок подання позову до суду, участь прокурора у даній справі є законною, зумовлена не тільки захистом державного, але й наявністю суспільного інтересу, який полягає у захисті прав держави.

Як свідчать матеріали справи, на території Богодухівського району розташована та діє Комунальна установа Богодухівський дитячій будинок-інтернат Харківської обласної ради, яка відповідно до п.1.1 свого Положення є стаціонарною, соціально-медичною установою, призначеною для тимчасового (до шести місяців) або постійного (понад шість місяців) перебування або проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років та осіб з інвалідністю віком до 35 років з порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров`я потребують стороннього нагляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітних послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в зазначеній установі незалежно від наявності осіб, зобов`язаних згідно із законом їх утримувати.

Будинок-інтернат належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Харківської області (п.1.2 Положення).

Будинок-інтернат має право укладати правочинні договори, набувати майнові, особисті немайнові права, бути позивачем і віповідачем у судах загальної юрисдикції (п.1.7 Положення).

У користуванні КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 178,1712 га, які розташовані на території Богодухівської міської ради Харківської області, за межами населеного пункту.

Зазначені земельні ділянки передані КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат для ведення підсобного сільського господарства на підставі державних актів на право постійного користування землею:

- серії ЯЯ №305652 від 27.03.2006, який виданий на підставі розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №113 від 14.02.2006, кадастровий номер земельної ділянки 6320810100:01:004:0199;

- серії ХР № 04-13-000350 від 20.12.1994, який виданий на підставі рішення II сесії XXII скликання Богодухівської районної ради від 01.12.1994, кадастровий номер земельної ділянки 6320810100:01:004:0410;

- серії ХР №04-13-000458 від 25.12.1994, який виданий на підставі розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області № 79 від 13.02.1997, кадастровий номер земельної ділянки 6320810100:01:004:0408;

- серії ІІ-ХР №002230 від 09.01.2001, який виданий на підставі рішення Зарябинської сільської ради народних депутатів №54 від 09.01.2001, кадастровий номер земельної ділянки 6320883000:01:005:0432;

- серії ІІ-ХР №002230 від 09.01.2001, який виданий на підставі рішення Зарябинської сільської ради народних депутатів №54 від 09.01.2001, кадастровий номер земельної ділянки 6320883000:01:005:0435;

- серії ІІ-ХР №002230 від 09.01.2001, який виданий на підставі рішення Зарябинської сільської ради народних депутатів № 54 від 09.01.2001, кадастровий номер земельної ділянки 6320883000:01:005:0434;

- серії ІІ-ХР №002230 від 09.01.2001, який виданий на підставі рішення Зарябинської сільської ради народних депутатів №54 від 09.01.2001, кадастровий номер земельної ділянки 6320883000:01:005:0433;

- серії ЯЯ №305651 від 17.03.2006, який виданий на підставі розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №113 від 14.02.2006, кадастровий номер земельної ділянки 6320883000:01:000:0003;

- серії ЯЯ №305650 від 17.03.2006, який виданий на підставі розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №113 від 14.02.2006, кадастровий номер земельної ділянки 6320882000:03:003:0277;

- серії ЯЯ №305650 від 17.03.2006, який виданий на підставі розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області №113 від 14.02.2006, кадастровий номер земельної ділянки 6320882000:03:003:0276.

Право постійного користування земельними ділянками зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено відповідними витягами з Держреєстру ( т.1, а.с.39-70)

Між сторонами, в особі директора КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат Дорошенка Григорія Ілліча, з однієї сторони (далі Учасник-1) та Селянським фермерським господарством Промінь, в особі голови Небоженка Володимира Анатолійовича, з другої сторони, (учасник-2) 11.05.2023 укладено договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 (т.1, а.с.23-24)

Як стверджує прокурор, аналіз умов вищевказаного договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 свідчить, що дійсною метою його укладення є приховування сторонами фактичних відносин оренди земельної ділянки, що між ними склалися. Водночас умови договору, який сторони приховали під договором про спільне вирощування, укладений з грубим порушенням норм Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі, а також вимог цивільного та господарського законодавства, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до п. 1.1. спірного договору учасники, уклавши договір, без утворення юридичної особи, зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, право користування яким належить їм на законних підставах, співпрацювати для досягнення мети - вирощування сільськогосподарської продукції, та її розподіл між сторонами, забезпечення сільськогосподарських тварин підсобного сільського господарства Учасника - 1 кормовою базою, збереження та підвищення якісних характеристик, запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельних ділянок Учасника - 1.

Згідно до п. 1.2. даного договору Учасники зобов`язуються вчиняти необхідні дії за спільною згодою до моменту досягнення мети, указаної в п.1.1. договору.

До основних прав та обов`язків сторін відповідно до п. 2. договору віднесено наступне:

2.1. Кожен з учасників договору вносить свій внесок у спільну діяльність за цим договором.

2.2. Внесок учасника-1 у спільну діяльність за договором виражається в наданні доступу для оброблення земельної ділянки учаснику-2, а також може включати необхідну агрохімічну продукцію, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарську техніку, матеріали для утримання такої техніки, добрива, паливно-мастильні матеріали, якими він може розпоряджатися на законних підставах та інші товари, роботи, знання та навички, трудові ресурси (працівники), необхідні для своєчасного та якісного співпрацювання для досягнення мети викладеної в пункті 1.1. договору.

Згідно до п. 11.1. даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023, а у частині фінансових зобов`язань - до повного та належного їх виконання.

Прокуратура стверджує, що про удаваність даного договору свідчить не тільки мета, з якою його укладено, а також неможливість відповідно до статутних завдань та законодавства здійснення КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат співпраці з СФГ Промінь.

Так, відповідно до п. 2.1. Положення про КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат, затвердженого головою Харківської обласної ради 26.10.2018 головними завданнями даного закладу зокрема є - забезпечення прав та інтересів, денної зайнятості, належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, залучення до життєдіяльності територіальної громади, реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям/підопічним; надання таких соціальних послуг, як стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів, соціально-психологічна реабілітація, а також у разі потреби денний догляд, паліативний догляд, підтримане проживання, консультування, соціальна профілактика, кризове та екстренне втручання; проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, а також планових профілактичних, санітарно-протиепідемічних та оздоровчих заходів.

Згідно до п. 1.9. заклад в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, та іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про установу.

Відповідно до п. 1.8. заклад є неприбутковою установою у галузі соціального захисту та не має на меті отримання доходів (прибутку).

Згідно п. 8.5. джерелами формування майна та коштів будинку - інтернату є зокрема: кошти обласного бюджету та бюджетів різних рівнів, інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат є код КВЕД 87.90 Надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності СФГ Промінь відносяться: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Інші види діяльності: Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів, Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, Розведення свиней, Допоміжна діяльність у рослинництві, Післяурожайна діяльність, Виробництво фруктових і овочевих соків, Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, Виробництво цукру, Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, Оптова торгівля фруктами й овочами, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Вантажний автомобільний транспорт.

На переконання прокуратури, діяльність СФГ Промінь ніяким чином не пов`язана з соціальною, навчальною або науковою діяльністю.

Враховуючи викладене, прокуратура вважає, що договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції в даному випадку слід розуміти в контексті договору про спільну діяльність.

Разом з цим, наявна різниця в видах економічної діяльності відповідачів, відмінність мети їх діяльності, закріплених в статутних документах, виключає можливість спільно діяти для досягнення спільної мети (надання послуг, виконання робіт тощо) в контексті положень ст. 1130 ЦК України.

Прокуратура також звертає увагу на протилежність інтересів сторін спірного договору, що також виключає його належність до договорів про співпрацю або спільну діяльність, та підтверджує його удаваність.

Умовами спірного договору не визначено конкретні зобов`язання кожної сторони щодо умов співробітництва та шляхів досягнення мети договору, якою фактично є вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках державної форми власності, які належать будинку - інтернату.

Зі змісту договору не вбачається наявності спільної мети сторін на спільний обробіток земельних ділянок, об`єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результатів спільної діяльності. Напроти, зі змісту договору вбачається, що основною його метою користування СФГ Промінь упродовж певного строку земельними ділянками, що перебувають у постійному користуванні будинку-інтернату, та як наслідок самостійна обробка земельних ділянок площею 178,1712 га СФГ Промінь власною технікою, інвентарем та робочою силою, що свідчить про її фактичне використання на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Отже, зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить про те, що взявши на себе зобов`язання допустити СФГ Промінь до земельних ділянок для її обробітку, використання та збору врожаю, КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» фактично самоусунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право на обробіток та збір врожаю СФГ Промінь. Тобто, укладаючи вищевказаний договір будинок-інтернат та СФГ Промінь мали намір та фактично приховали правовідносини оренди землі.

Прокурор вказує, що згідно умов договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023, який укладений між КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» та СФГ «Промінь», орендарю право передачі земельних ділянок в суборенду не надавалося, рішення про передачу землі органом місцевого самоврядування не приймалось. Будинок-інтернат як постійний землекористувач реалізує свої правомочності у межах прав, визначених ст. 95 Земельного кодексу України, серед яких відсутнє право розпоряджатись земельною ділянкою, у тому числі передачі права користування та володіння земельної ділянки іншим особам. Однак, будинок-інтернат на підставі спірного договору фактично передав в оренду земельну ділянку державної форми власності, площею 178,1712 га, якою не мав права розпоряджатись.

Таким чином, спірний договір містить елементи орендних відносин між сторонами, а отже є удаваним, тобто таким, що вчинено сторонами для приховування іншого правочину з метою уникнення складаної процедури укладання та узгодження договорів, на підставі яких можливе правомірне використання земельної ділянки. Зміст укладеного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі та нормам Земельного кодексу України, у зв`язку з чим, відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Зважаючи на викладене, керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів.

Частиною другою статті 1131 Цивільного кодексу України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки (ч.1 ст. 1133 Цивільного кодексу України).

Зі змісту статей 1130-1133 Цивільного кодексу України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова КГС ВС від 17.01.2019 року у справі №923/241/18, постанова ВС у складі КГС від 21.03.2023 у справі №917/1550/21).

Істотними умовами для договору такого типу згідно Цивільного кодексу України є: досягнута сторонами домовленість діяти спільно задля отримання прибутку; дотримана письмова форма договору; визначено вклади сторін; визначена грошова оцінка вкладів за домовленістю учасників; передбачено умови ведення спільних справ; визначено порядок відшкодування збитків та шкоди; визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає умовам чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що у користуванні КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою (видавник: Богодухівська райдержадміністрація) перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 178,1712 га, які розташовані на території Богодухівської міської ради Харківської області, за межами населеного пункту.

11.05.2023 між сторонами КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат (учасник 1), з однієї сторони та Селянського фермерського господарства Промінь(учасник-2) з другої сторони, укладено договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 на земельних ділянках загальною площею 178,1712 га, які належать КУ Богодухівський дитячій будинок - інтернат (т. 1, а.с. 23-24).

Предметом договору сторони визначили: учасники, уклавши договір, без утворення юридичної особи, зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, право користування яким належить їм на законних підставах, співпрацювати для досягнення спільної мети вирощування сільськогосподарської продукції, та її розподіл між сторонами, забезпечення сільськогосподарських тварин підсобного сільського господарства учасника-1 кормовою базою, збереження та підвищення якісних характеристик запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельних ділянок учасника-1. Учасники зобов`язуються вчиняти необхідні дії за спільною згодою до моменту досягнення мети, указаної в п.1.1 договору. Земельні ділянки учасника-1 або речові права на них не передаються учаснику-2, а знаходяться у постійному користуванні учасника-1 КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» (п.п1.1-1.3 договору).

Кожен з учасників договору вносить свій внесок у спільну діяльність за цим дговором (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. сторони погодили, що внесок Учасника-1 у спільну діяльність за договором виражається в наданні доступу для оброблення земельної ділянки Учаснику-2, а також може включати необхідну агрохімічну продукцію, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарську техніку. Матеріали для отримання такої техніки, добрива, паливно-мастильні матеріали, якими він може розпоряджатися на законних підставах та інші товари, роботи, знання та навички, трудові ресурси (працівники) необхідні для своєчасного та якісного співпрацювання для досягнення мети викладеної в пункті 1.1. договору.

Пунктом 2.3. встановлено, що внесок Учасника-2 у спільну діяльність за договором може включати необхідну агрохімічну продукцію, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарську техніку, матеріали для утримання такої техніки, добрива, паливно-мастильні матеріали, якими він може розпоряджатися на законних підставах та інші товари, роботи, знання та навички. Трудові ресурси (працівники) необхідні для своєчасного та якісного співпрацювання для досягнення мети укладеної в пункті 1.1. договору.

Ціна договору дорівнює загальній вартості врожаю по всім видам сільськогосподарських культур отриманих у якості результату спільної діяльності в рамках договору по середньостатистичних цінах на ці культури на момент розподілу врожаю (п. 2.4. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що перед початком проведення сільськогосподарських робіт сторони письмово складають та погоджують план сільськогосподарських робіт за договором, окремо по кожній земельній ділянці, зазначеній в п. 4.1 договору.

У відповідності п.4.4. договору встановлено, що взаємодія та координація спільних дій учасників у процесі спільної діяльності здійснюється шляхом повідомлення про дії, які вчиняються ними для виконання умов договору. Повідомлення здійснюють у будь-який можливий спосіб (письмово, телефоном, засобами електронного зв`язку).

Після закінчення всіх видів сільськогосподарських робіт на кожну окрему земельну ділянку зазначену в п. 4.1. договору, учасник, який поніс витрати, складає акт із зазначенням всіх видів робіт, розмірів витрат у натуральній та грошовій формі, валового збору врожаю. Копія цього акту направляється іншому Учаснику у якості інформування. Після закінчення всіх сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які зазначені в п. 4.1. договору, Учасники складають загальний акт витрат із зазначенням розмірів витрат у натуральній та грошовій формі, валового збору врожаю по всім земельним ділянкам зазначеним в п. 4.1. договору (п.п. 4.4.-4.5. договору).

Пунктом 5.1.4. сторони визначили, що бухгалтерський обік веде Учасник-2 від імені всіх Учасників. А Учасник-1 веде бухгалтерський облік у разі наявності в нього витрат та результатів спільної діяльності.

Учасники договору мають право рівною мірою брати участь у керуванні справами спільної діяльності для досягнення спільної мети, указаної в п.1.1. договору. Отримувати компенсації витрат та частку врожаю після досягнення спільної мети вирощування сільськогосподарської продукції (п.п. 5.2.2. 5.2.3. договору).

Відповідно до п. 7.2 договору встановлено, що після встановлення маси врожаю після доробки Учасники отримують частку врожаю, вартість якої дорівнює вартості загальної суми витрат, які поніс кожен з учасників відповідно до загального акту (п. 4.5. договору).

Після компенсації витрат кожного з учасників, результат від спільної діяльності, розподіляється між учасниками в рівних частинах. Вартість одиниці кожного виду сільськогосподарських культур, які отримані у якості врожаю у результаті спільної діяльності, визначається на рівні середньостатистичних цін на цей вид сільськогосподарських культур, яка діє на момент розподілу врожаю (п.п. 7.3.-7.4. договору).

Невиконання умов договору з вини його учасника тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавстваом (п. 8.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це особами сторін і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов`язань до повного та належного їх виконання (п.11.1.договору).

Вищевказаний договір підписаний та скріплений печатками Учасника-1 та Учасника-2 без зауважень та заперечень.

Так, місце здійснення спільної діяльності: земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» та на які надається тимчасовий доступ Учаснику-2 з метою, що зазначена в п.1.1 договору загальною площею -178,1712 га (п.4.1. договору).

Саме на використанні земельної ділянки (споживання її корисних властивостей) ґрунтується даний договір. При цьому колегія суддів наголошує, що без використання земельних ділянок усі інші умови договору не мають змісту, а договір не становить комерційного, економічного інтересу для сторін.

Тобто, вказані дії сторін правочину свідчать про те, що відповідач-1 фактично передав спірні земельні ділянки в користування відповідачу-2, а останній здійснював повний цикл їх обробітку.

Правила коментованої статті 1133 ЦК України визнають за вклад все, що вноситься кожним учасником в спільну справу. Проте сам факт передачі майна не повинен визнаватися внесенням учасником свого вкладу. Необхідно, щоб такий внесок був визнаний як вклад за договором.

Законодавець не встановив вичерпний перелік вкладів, але до основних відніс: 1) грошові кошти; 2) будь-яке інше майно; 3) нематеріальні активи професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Сторони вправі самостійно визначити розмір своїх вкладів, порядок їх оцінки. Вклади можуть бути визначені, зокрема, як у грошовому, так і в пропорційному співвідношенні. Це дуже важлива умова договору, оскільки в подальшому вона впливає на розмір прибутку та витрат збитків учасників. Якщо умова про розмір та оцінку вкладів відсутня у договорі, то вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не буде випливати із фактичних обставин.

При цьому, як вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідач -1 не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, а є неприбутковою установою у галузі соціального захисту та не має на меті отримання доходів (прибутків) (відповідь з ЄДР №243086 від 26.09.09.2023, т. 1, а.с. 98-99).

З наявного у матеріалах справи Положення відповідача-1 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що на момент укладення спірного договору відповідач -1 не мав матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у спільну діяльність.

Основним видом діяльності КУ «Богодуховський дитячий будинок-інтернат» (ЄДРПОУ 03189558) є: 87.90 Надання інших послуг із забезпеченням проживання.

При цьому згідно пунктів 2.1-2.1.3 Положення відповідача-1, основними завданнями будинку-інтернату є: забезпечення прав та інтересів, денної зайнятості, належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, залучення до життєдіяльності територіальної громади, реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям/підопічним; надання таких соціальних послуг, як стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів, соціально-психологічна реабілітація, а також у разі потреби денний догляд, паліативний догляд, підтримане проживання, консультування, соціальна профілактика, кризове та екстрене втручання; проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, а також планових профілактичних, санітарно-протиепідемічних та оздоровчих заходів (т. 1, а.с. 25-38).

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності відповідача-2 є 01.11: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т. 1 а.с.18).

Тобто, діяльність С(Ф)Г «Промінь» ніяким чином не пов`язана з соціальною, навчальною або науковою діяльністю.

Вид господарської діяльності має місце у разі об`єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації (ч.1 ст.259 ГК України).

Співставивши основні види економічної діяльності відповідача-1 та відповідача-2 судова колегія дійшла висновку, що серед основних видів діяльності відповідачів не має однакових, спільних видів господарської діяльності.

Таким чином, наявна різниця у видах економічної діяльності відповідачів, відмінність мети їх діяльності, закріплених в статутних документах, виключає можливість спільно діяти для досягнення спільної мети (надання послуг, виконання робіт, тощо) в контексті положень ст.1130 ЦК України.

Згідно зі ст.1132 ЦК України сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Крім того, ч.1 ст.1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Крім того, в загальному акті витрат із зазначенням розмірів витрат у натуральній грошовій формі, валового збору врожаю від 27.09.2023 в п.2.11 зазначено, що загальний розмір витрат Учасника 2 складає 2 330 178,73 (Два мільйони триста тридцять тисяч сто сімдесят вісім гривень 73 коп., тоді як всього розмір Учасника 1 складає 27 000,00 грн (дизельне паливо), що суперечить умовам розділу 2 договору «Взаємні зобов`язання та внески учасників». Позаяк, обов`язки внесків Учасника 1 та Учасника 2 сторони погодили однакові. Тобто учасники повинні здійснювати спільну діяльність завдяки координації спільних дій. Іншими словами учасники договору мають право рівною мірою брати участь у керуванні справами спільної діяльності для досягнення спільної мети, указаної в п. 1.1. договору.

Також, в пункті 5.1.4 договору сторони погодили, що бухгалтерський облік веде Учасник-2 від імені всіх учасників, а Учасник 1 бухгалтерський облік у разі наявності в нього витрат та результатів спільної діяльності.

Пунктом 5.2.3 сторони погодили отримувати компенсації витрат та частку врожаю після досягнення спільної мети вирощування сільськогосподарської продукції.

Вказаний пункт договору також підтверджує, що Учасник 1 не брав участі у вирощуванні сільськогосподарської продукції.

У разі неможливості виконання Учасником договору певного виду сільськогосподарських робіт, він повинен не пізніше ніж за 5 робочих днів до граничного строку певного виду сільськогосподарських робіт попередити про це іншого Учасника договору (п. 8.1. договору).

Матеріали справи не містять будь-якого попередження з боку Будинку-інтернату про неможливість виконання договору в повній мірі, як то передбачено його умовами.

Дослідивши умови договору спільного вирощування сільгосппродукції, судова колегія дійшла висновку, що до спірного правочину необхідно застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки. Зокрема, договір спільного вирощування сільгосппродукції містить істотні умови договору оренди землі, оскільки об`єктом зазначеного договору є саме земельні ділянки (обробіток вказаних земельних ділянок з метою використання їх корисних властивостей для вирощування та подальшого збирання урожаю сільськогосподарських культур на строк, узгоджений сторонами), що використовуються відповідачем-1 на праві постійного користування та знаходяться на території Богодухівської міської ради. Крім того, положення оспорюваного договору не відповідають умовам спільної діяльності, передбаченим статтями 1130- 1134 Цивільного кодексу України; оспорюваний договір не передбачає умов щодо досягнення сторонами певної спільної мети, оскільки кожна сторона договору є власником визначеного результату своїх дій, при цьому питання щодо користування земельними ділянками для вирощування товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм земельного законодавства, якими не передбачено право постійного користувача землею розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в платне користування, що фактично відбулося у цьому випадку.

Щодо висновку суду про те, що установчі документи КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» встановлюють можливість останнього укладати договори про співробітництво, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, п.1.7 Положення КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» визначено, що Будинок-інтернат має право укладати правочинні договори, набувати майнові, особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції.

Разом з цим, відповідач-2 С(Ф)Г «Промінь» не є науковим закладом, науковою установою, організацією або громадським об`єднанням.

Водночас, одним з основних видів діяльності С(Ф)Г «Промінь» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що підтверджується КВЕД.

Вказане дає можливість зробити висновок, що єдиним внеском будинку-інтернату у спільну діяльність є спірні земельні ділянки, які відповідач-1 на виконання договору передав відповідачу-2 під посів сільськогосподарських культур, обмежившись отриманням плати за її використання.

Зі змісту договору не вбачається наявності спільної мети сторін на спільний обробіток земельних ділянок, об`єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевї мети та діяльності сторін в досягненні результатів спільної діяльності.

Таким чином, зі змісту договору вбачається, що основною його метою є користування С(Ф)Г «Промінь» упродовж певного строку земельними ділянками, що перебувають у постійному користуванні будинку-інтернату, та як наслідок самостійна обробка земельних ділянок площею 178,1712 га С(Ф)Г «Промінь» власною технікою, інвентарем та робочою силою, що свідчить про її фактичне використання на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Про вказане також свідчить, лист №03-03/06/294 від 19.07.2023 директора КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат», в якому зокрема, викладено, що на балансі КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» на праві оперативного управління знаходится сільськогосподарська техніка, але її кількість, якість та технічний стан (знос майже 100%) не дозволяє в повному обсязі здійснювати необхідні сільськогосподарські роботи по обробці земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» (т. 1, а.с. 82).

В свою чергу, умовами п.2.5 спірного договору сторони погодили, що вся техніка Учасників при виконанні спільної діяльності у вирощуванні сільськогосподарської продукції повинна бути укомплектована спеціальними агрегатами та навісним обладнанням, що призначені для виконання відповідних видів робіт.

Колегія суддів констатує, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають; але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Характерною рисою договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції, яка відрізняє його від договору оренди, є те, що мета сторін договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції є єдиною (спільною), у той час як за договором оренди сторони діють із протилежними цілями: орендодавець має намір отримати кошти за передання землі у володіння та користування, орендар самостійно володіти та користуватися землею, заплативши за це гроші.

Зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить, що взявши на себе зобов`язання допустити СФГ «Промінь» до земельних ділянок для її обробітку, використання та збору врожаю, Будинок-інтернат фактично самоусунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробітку та збір врожаю С(Ф)Г «Промінь».

Тобто, укладаючи вищевказаний договір Будинок-інтернат та С(Ф)Г «Промінь» мали намір та фактично приховали правовідносини з оренди землі.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04 липня 2018 року у справі №916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 червня 2018 року у справі №916/933/17.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За нормою статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, договір про сумісну (спільну) діяльність укладається саме для отримання можливості користуватись земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

З огляду на зазначене, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

З аналізу розділу 2 договору «Взаємні права та внески учасників» сторони погодили, що кожен з учасників договору вносить свій внесок у спільну діяльність за цим договором. Внесок учасника-1 у спільну діяльність за договором виражається в наданні доступу для оброблення земельної ділянки учаснику-2, а також має включати необхідну агрохімічну продукцію, насіння сільськогосподарських культур, сільськогосподарську техніку, матеріали для утримання такої техніки, добрива, паливно-мастильні матеріали, якими він може розпоряджатися на законних підставах та інші товари, роботи, знання та навички, трудові ресурси (працівники) необхідні для своєчасного та якісного співпрацювання для досягнення мети, викладеної в пункті 1.1 договору. Ціна договору дорівнює загальній вартості врожаю по всім видам сільськогосподарських культур отриманих у якості результату спільної діяльності в рамках договору по середньостатистичних цінах на ці культури на момент розподілу врожаю (п.п.2.1-2.4 договору).

Пунктом 5.2.3. договору сторони погодили, отримувати компенсації витрат та частку врожаю після досягнення спільної мети - вирощування сільськогосподарської продукції.

Після валового збору врожаю учасники у разі необхідності здійснюють його доробку, про що складають відповідні акти окремо по кожному виду отриманих сільськогосподарських культур. Після встановлення маси врожаю після доробки учасники отримують частку врожаю, вартість якої дорівнює вартості загальної суми витрат, які поніс кожен з учасників відповідно до загального акту. Після компенсації витрат кожного з учасників, результат від спільної діяльності, розподіляється між учасниками в рівних частинах. Вартість одиниці кожного виду сільськогосподарських культур, які отримані у якості врожаю у результаті спільної діяльності, визначається на рівні середньостатистичних цін на цей вид сільськогосподарських культур, яка діє на момент розподілу врожаю. Про розподіл маси врожаю після доробки, учасники склажадють акт розподілу врожаю (п.п.7.2-7.5 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на це особами сторін і діє до 31.12.2023, а в частині фінансових зобов`язань до повного та належного їх виконання (п. 11.1. договору).

Отже, за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов зазначеного договору вбачається, КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» фактично передав Селянському (фермерському) господарству «Промінь» на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні відповідача-1, тому положення договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи.

Отже, між С(Ф)Г «Промінь» та Комунальним установою «Богодухивіський дитячий будинок-інтернат» вчинено удаваний правочин, а саме укладено договір спільного вирощування сільськогосподарської для приховування фактично укладеного договору оренди землі.

Незазначення сторонами у спірному договорі про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023 С(Ф)Г «Промінь» саме права користування земельними ділянками комунальної власності та сплату ним саме орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо, не спростовує твердження прокурора щодо виникнення між С(Ф)Г «Промінь» та Комунальним установою «Богодухивіський дитячий будинок-інтернат» орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому поняття та визначення, а передусім суть правовідносин (прав і обов`язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину визначень та формулювань, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №918/351/21.

Тобто, відсутність у спірному правочині викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок комунальної власності в користування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у складі КГС від 07.12.2022 у справі №924/11/22.

При цьому, як вищезазначено відносини, пов`язані з орендою землі, врегульовані Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами. Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договорів оренди.

Згідно із частиною 1 статтею 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Таким чином, у постійного користувача відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі вчинення правочинів щодо передачі права користування ними іншим суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

В силу дії положень частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно із вимогами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Разом з цим, КГС у складі Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформулював такий правовий висновок: Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

В п.5.6 Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92 пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 зазначено, що субєктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від субєктивного права власності на землю та субєктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі в частині передачі земель в суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Право постійного користування на землі державної власності не надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19. Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Зі змісту оспорюваного правочину слідує, що КУ «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» фактично передала у користування земельні ділянки, якими не мала права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, без проведення аукціону.

В той же час, згідно Положення, Богодухівський дитячий будинок-інтернат є комунальною організацією. Будинок - інтернат належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селиш міст Харківської області. Органом, що здійснює управління майном будинку-інтернату, є Харківська обласна рада (т. 1, а.с. 25-38).

Відтак розпорядження державним майном - земельними ділянками, що надані відповідачу-1, відповідно вказаного Положення відноситься до компетенції Харківської обласної ради.

Згідно п.8.4 Положення Будинок-інтернат з дозволу обласної ради має право відчужувати, списувати, передавати з балансу на баланс у межах спільної власності майно будинку-інтернату, сдавати в оренду незадіяні площі відповідно до вимог чинного законодавства України згідно із порядками, встановленими обласною радою.

З копії Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що земельні ділянки загальною площею 178,1217 га, що є об`єктом оспорюваного договору, відносяться до земель державної форми власності.

У зв`язку з набранням 27.05.2021 чинності Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесені зміни до чинного земельного законодавства. Згідно п.24 Розділу Х «Перехідні положення» цього Закону, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності териториальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких териториальних горомад (крім земель, що визначені в цьому пункті в п.п.а, б, в.г, г, д).

Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні відповідача-1, що визначені в п.4.1 спірного договору загальною площею 178,1712 га відносяться до земель комунальної власності, що також підтверджено листом Богодухівської міської ради від 31.07.2023 № 02-23/4508 (т.1, а.с.74-75).

Отже, КУ «Богодухівський будинок-інтернат» як постійний землекористувач реалізує свої правомочності у межах прав, визначених ст.95 Земельного кодексу України, серед яких відсутнє право розпоряджатись земельною ділянкою, у тому числі передачі права користування та володіння земельної ділянки іншим особам.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що: недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

При розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими Закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, якими саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав. Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року в справі №904/2979/20.

З умов спірного договору вбачається, що КУ «Богодухівський будинок-інтернат», взявши на себе зобов`язання надати Селянському (фермерському) господарству «Промінь» земельні ділянки для вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробки земельних ділянок та збору врожаю відповідачу-2, тим самим розпорядився земельними ділянками за відсутності повноважень на передачу наданої йому в постійне користування земель в оренду іншим особам.

З огляду на наведене, правова оцінка договору свідчить про його недійсність саме як удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, укладеного не уповноваженою на те особою, без дотримання вимог, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», який укладений без погодження уповноваженого органу та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому правомірними є твердження скаржника про задоволення позову щодо визнання спірного договору недійсним.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Селянського фермерського господарства Промінь звільнити займані ним земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 178,1712 га, які воно займає на підставі договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023, укладеного з КУ Богодухівський дитячій будинок-інтернат та Селянським фермерським господарством Промінь, судова колегія наголошує наступне.

Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Отже, земельні ділянки загальною площею загальною площею 178,1712 га, доступ до яких Селянському (фермерському) господарству "Промінь" надала Комунальна установа "Богодухівський дитячий будинок-інтернат" на підставі визнаного недійсним судом договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023, підлягають звільненню Селянським (фермерським) господарством "Промінь", а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст.236 ГПК України щодо законності та обгрунтованості, ухвалено з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що є відповідно до вимог ст.277 ГПК України підставою для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

24.02.2022 Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час такий стан продовжений Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 06.02.2024 №3564-IX - до 14.05.2024.

Відповідно до ст.26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №922/4123/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2023 у справі №922/4123/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023, укладений між Комунальною установою «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» (ЄДРПОУ 03189558) та Селянським фермерським господарством «Промінь» (ЄДРПОУ 23910383).

Зобов`язати Селянське фермерське господарство «Промінь» (ЄДРПОУ 23910383) звільнити займані ним земельні ділянки комунальної форми власності загальною площею 178,1712 га, які воно займає на підставі Договору про спільне вирощування сільськогосподарської продукції №58 від 11.05.2023, укладеного між Комунальною установою «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» та Селянським фермерським господарством «Промінь».

Стягнути з Комунальної установи «Богодухівський дитячий будинок-інтернат» (ЄДРОПОУ 03189558, 62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, вул. Космічна, 3) на користь Харківської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910108, Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету -2800) 2684,00 грн - судового збору за розгляд позовної заяви та 4026,00 грн - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Промінь» (ЄДРПОУ 23910383, 62310, Харківська область, Дергачівський район, с. Ветеринарне, вул. Квіткова, 37) на користь Харківської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910108, Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету -2800) 2684,00 грн - судового збору за розгляд позовної заяви та 4026,00 грн - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу судових наказів доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2024 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця