Постанова

від 02.04.2024 по справі 904/3974/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3974/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року (суддя Бажанова Ю.А.) у справі №904/3974/23

за позовом Акціонерного товариства "Акцент-банк", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича

про стягнення 90 511, 46 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Акцент-банк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича на користь Акціонерного товариства "Акцент-банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором №N20.95.0000000340 від 09.03.2021 року у розмірі 90511,46 грн станом на 27.05.2023, яка складається з: 76 854,72 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 416,74 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 4 740,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова); 7 500,00 грн - штраф (змінна складова).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором N20.95.0000000340 від 09.03.2021 в частині повного та своєчасного внесення платежів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023року у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" 53 854,72 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 416,74 грн заборгованості за процентами, 4 740,00 грн заборгованості за винагородою, 1 749,90 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що:

- відповідач не надав доказів сплати заборгованості за кредитом у сумі 53 854,72 грн, за процентами - 416,74 грн та за винагородою 4 749,00 грн; доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог в цій частині не спростував;

- відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-ІХ від 15.03.2022 року, позовні вимоги в частині стягнення 8 500 грн 00 коп. штрафу (1 000 грн 00 коп. - фіксована складова та 7 500 грн 00 коп. - змінна складова) задоволенню не підлягають.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, фізична особа-підприємець Міхєєв Сергій Віталійович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог; ухвалити в скасованій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та існування яких підтверджено листом Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 21.07.2021 року.

Скаржник вважає, що враховуючи вплив обставин непереборної сили на спроможність ведення розрахунків між суб`єктами господарювання за господарськими зобов`язаннями, виходячи із засад законності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції повинен був повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає наступні обставини:

- форс-мажор, як обставина непереборної сили, потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі; саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань;

- сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами;

- відповідачем не було повідомлено позивача про настання обставин непереборної сили.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 року витребувано з господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/3974/23; відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023року до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023року залишено без руху; повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 4 026,00 грн та надсилання копії апеляційної скарги позивачу протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали.

На виконання вказаної ухвали скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09.03.2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем Міхєєвим Сергієм Віталійовичем (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № N20.95.0000000340.

Істотні умови кредитування визначені в розділі А кредитного договору.

Вид кредиту - строковий кредит (п. А1 договору).

Ліміт цього договору: 150 000,00 грн на фінансування поточної діяльності (п. А2 договору).

Пунктом А3 договору встановлено, що термін повернення кредиту 07.03.2023. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежу (додаток №1 договору).

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

- сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором* ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);

- сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)*кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;

- сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %.

Згідно зі ст.ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 07 березня 2023 року.

У п. А4 договору зазначено рахунок для обслуговування кредиту НОМЕР_1 (в гривнях) отримувач АТ "А-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/ код НОМЕР_2.

За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних (п.А6 договору).

Відповідно до п.А8 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").

Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.

Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у пункті А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А10 договору).

За умовами п.А11 договору позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% від суми встановленого у пункт А2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди - НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, значені у п.А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Строковий кредит (далі - кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору (п. 1.2 договору).

Зобов`язання позичальника визначені у п.2.2 кредитного договору, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пункті 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3. цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.

Відповідно до умов п. 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій:

- порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту;

- порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника;

- смерті позичальника; порушення кримінальної відповідальності позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.10 цього договору, відсутності у банку вільних грошових коштів, про що банк письмово повідомляє починальника;

-наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно;

- неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1 цього договору,

банк, на свій розсуд, має право:

а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При ньому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором;

або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за ним договором;

або: в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за ним договором.

Згідно з п.6.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п.6.2 договору).

Умовами п. 6.3 договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Сторонами підписано додаток № 1 до договору "Графік погашення", відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно до 07 числа відповідного місяця включно, починаючи з квітня 2021 року та з терміном остаточного повернення не пізніше 07.03.2023 року.

На виконання умов кредитного договору, 09.03.2021року позивач перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.17033590.34436.64999 від 09.03.2021 року та не заперечується відповідачем.

17.04.2023року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" направило фізичній особі-підприємцю Міхєєву Сергію Віталійовичу вимогу від 17.04.2023, в якій з посиланням на приписи пункту А3 кредитного договору, наявність прострочення зі сплати кредитом у кількості 281 днів, вимагало погасити всю заборгованість за кредитом у розмірі 88 339,99 грн до 24.04.2023року.

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з повернення кредитних коштів, здійснивши розрахунок частково.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 25.05.2023 року становить 90 511,46 грн, яка складається з: 76 854,72 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 416,74 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 4 740,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова); 7 500,00 грн - штраф (змінна складова).

Заборгованість у зазначеному вище розмірі відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Колегія суддів враховує, що кредитний договір №N20.95.0000000340 від 09.03.2021 року є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, а тому підлягає виконанню сторонами.

З урахуванням встановлених у справі обставин та умов договору, строк повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та винагороди є таким, що настав.

Матеріали справи свідчать про те, що Фізична особа-підприємець Міхєєв Сергій Віталійович здійснив часткове погашення кредиту у розмірі 23 000,00 грн, а саме: 20.06.2023 у сумі 6 000,00 грн, 27.06.2023 у сумі 4 000,00 грн, 30.06.2023 у сумі 3000,00 грн, 10.07.2023 у сумі 10 000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем поясненнями та банківською випискою по кредитному рахунку НОМЕР_1 , не заперечуються учасниками справи.

Доказів сплати 53 854,72 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 416,74 грн заборгованості за процентами; 4 749,00 грн заборгованості за винагородою відповідач до суду не надав. Доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог в цій частині, не спростував.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача - 53 854,72 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 416,74 грн заборгованості за процентами, 4 740,00 грн заборгованості за винагородою.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

За приписами ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Колегія зауважує, що відповідач, посилаючись на введення воєнного стану, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказана обставина вплинула на неможливість виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредитних коштів у встановлений договором строк.

За відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, суд не може визнати безумовним підтвердженням наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

В решті рішення місцевого господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Міхєєва Сергія Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 року справі №904/3974/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г.Іванов