Рішення

від 26.03.2024 по справі 904/3763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3763/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" про ухвалення додаткового рішення у справі:

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором підряду № 50521/2 від 05.05.2021 у загальному розмірі 282 232,00 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 119 681,45 грн.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом)(заявника): не з`явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД" заборгованість за договором підряду № 50521/2 від 05.05.2021 у загальному розмірі 282 232,00 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 149 000,00 грн., пеня у розмірі 118 332,00 грн., штрафні санкції у розмірі 14 900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.08.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву.

25.08.2023 від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла зустрічна позовна заява, у якій просить стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" штрафні санкції у загальному розмірі 119 681,45 грн., яка складається з наступних сум штраф у розмірі 50 099,21 грн. та пеня у розмірі 69 582,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/3763/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2023 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД" прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом та призначено її розгляд з первісним позовом.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 13.02.2024, оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення первісного позову та зустрічний позов задоволено повністю.

16.02.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" про ухвалення додаткового рішення до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 27.02.2024 о 12:00 год.

Представники сторін у призначене судове засідання 27.02.2024 з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" про ухвалення додаткового рішення не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" про ухвалення додаткового рішення до 26.03.2024 о 11:20 год.

Представники сторін у призначене судове засідання 26.03.2024 з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" про ухвалення додаткового рішення не з`явилися.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД" на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн. 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги № 48 від 29.06.2023, укладеного між адвокатом Приходько О.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016", з додатковою угодою №1 від 29.04.2023 та №2 від 02.01.2024, копію ордеру серія АЕ № 1229025 від 29.06.2023, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4138 на ім`я адвоката Приходько О.М. та копію акту №1 надання послуг від 14.02.2024, з переліком наданих послуг на суму 12 000,00 грн.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідачем за первісним позовом не надано заперечення щодо стягнення витрат правову допомогу, з посиланням на те, що такі витрати не відповідають критерію реальності.

Як вже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що подані позивачем за первісним позовом документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача за первісним позовом, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача за первісним позовом по наданню правової допомоги в даній справі, та приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн є неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Як вбачається з акту №1 надання послуг від 14.02.2024 до складу витрат на правову допомогу було включено підготовлення заяви про відшкодування витрат на професійну допомогу (1 000,00 грн).

Одночасно, суд зазначає, що написання та подання заяви про відшкодування витрат на професійну допомогу до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною, а тому така заява не підлягає відшкодування.

Вказаний висновок узгоджується із позицією об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладеною в постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем за первісним позовом документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову та часткового задоволення первісного позову, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 11.000,00 грн.

В той же час позовні вимоги ТОВ "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" задоволені частково із заявлених до стягнення сум у загальному розмірі 282 232,00 грн., з яких: основна заборгованість - 149 000,00 грн., пеня - 118 332,00 грн., штраф - 14 900,00 грн. стягнуто на користь позивача основна заборгованість - 149 000,00 грн., пеня 25 906,85 грн., штраф у розмірі 14 900,00грн.

З огляду на вимоги п.3 ч.4.ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позівача на оплату правничої допомоги присуджуються на його користь пропорційно задоволених вимог в сумі 7 397,73грн.

Отже, заява позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ГРУППА ЕЛІТБУД" (49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 57, офіс 1; код ЄДРПОУ 41021048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМІНАР ПЛЮС 2016" (51404, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 2; код ЄДРПОУ 40391429) 7 397,73 грн витрати на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 02.04.2024.

Суддя В.Г. Бєлік