Рішення

від 02.04.2024 по справі 910/19776/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2024Справа № 910/19776/23за позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2"

про стягнення 652 140,75 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Отіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №D24M 2016 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 10.04.2020, яка складається з 377 575,37 грн - суми основного боргу, 93 729,95 грн - пені, 32 740,59 грн - 3% річних та 148 094,84 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 10.01.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову.

01.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

05.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (виправлений).

07.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 між Приватним акціонерним товариством "Отіс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" (замовник) було укладено договір №D24M 2016 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування (ТО) ліфтів, визначених у додатку №1 до договору, а замовник зобов`язується приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх відповідно до умов договору.

Форма ТО (повне, часткове, калькуляційне) та відповідний обсяг послуг щодо обладнання погоджуються сторонами у специфікації послуг - додатку №2 до договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору сторони погодили, що датою початку надання послуг є: дата укладення договору. Послуги надаються до закінчення строку дії договору.

Згідно з п. 2.3 договору за результатами надання послуг у відповідному місяці, але в будь-якому випадку не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним, виконавець надає замовнику два примірники акта наданих послуг, підписані уповноваженим представником виконавця.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний розглянути, підписати та повернути виконавцю один примірник акта наданих послуг або надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Після усунення обґрунтованих зауважень, виконавець надає відкориговані акти замовнику повторно.

Відповідно до п. 2.5 договору сторони погодили, що у разі неповернення підписаного акта виконавцю або ненадання обґрунтованих заперечень у визначений договором строк, послуги вважаються наданими належним чином у повному обсязі та прийнятими замовником у повному обсязі без будь-яких зауважень.

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг за місяць за цим договором складає 21 580,43 грн, крім того ПДВ 20% - 4 316,09 грн, що разом складає 25 896,52 грн. Вартість послуг щодо кожної окремої одиниці обладнання вказана у додатку №1 договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити вартість послуг за відповідний місяць до 5 числа наступного місяця.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 договору виконавець зобов`язаний надавати послуги відповідно до вимог законодавства та умов договору та в обсязі, визначеному договором.

Згідно з підпункту 4.1.9 п. 4.1 договору виконавець зобов`язаний забезпечувати внесення всієї інформації про виконані ремонти (вид ремонту, дата виконання, прізвище та підпис виконавця) та прибуття ліфтової аварійної служби (дата, перелік виконаних робіт, прізвище та підпис виконавця) у журнал ТО обладнання, який знаходиться у машинному приміщенні обладнання (або у замовника).

Підпунктами 4.2.9-4.2.1 пункту 4.2 договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцю вартість наданих послуг та інформувати виконавця про неналежне або не в повному обсязі надання послуг за цим договором, виявлені недоліки в роботі обладнання, а також у разі його аварійної зупинки шляхом невідкладного повідомлення за телефоном диспетчерської служби ОТІС: 0 800 501 901.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 30.06.2020, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно п. 8.2 договору, якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити договір не менше ніж як за 1 місяць до дати його припинення, договір вважається пролонгованим на той же строк на тих самих умовах.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 406 575,37 грн, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) №6218 від 30.04.2020 на суму 18 127,57 грн, №6822 від 29.05.2020 на суму 25 896,52 грн, №8696 від 30.06.2020 на суму 25 896,52 грн, №10869 від 31.07.2020 на суму 25 896,52 грн, №12162 від 31.08.2020 на суму 25 896,52 грн, №13671 від 30.09.2020 на суму 25 896,52 грн, №15261 від 31.10.2020 на суму 25 896,52 грн, №16899 від 30.11.2020 на суму 25 896,52 грн, №17786 від 31.12.2020 на суму 25 896,52 грн, №1243 від 31.01.2021 на суму 25 896,52 грн, №2575 від 28.02.2021 на суму 25 896,52 грн, №4609 від 31.03.2021 на суму 25 896,52 грн, №6204 від 30.04.2021 на суму 25 896,52 грн, №8017 від 31.05.2021 на суму 25 896,52 грн, №9425 від 30.06.2021 на суму 25 896,52 грн, №10601 від 31.07.2021 на суму 25 896,52 грн.

Відповідач виконав свої зобов`язання частково на загальну суму 29 000,00 грн.

Листом №77-юр від 12.08.2021 позивач вернувся до відповідача із повідомленням про призупинення виконання договору та вимогою підписати акти виконаних робіт.

У відповідь на цей лист відповідач направив позивачу лист №611 від 20.08.2021 із запереченнями проти підписання актів виконаних робіт та виклав письмові заперечення щодо обсягів робіт, які зазначені у актах.

Позивач звернувся до відповідача із листом №84-юр від 20.08.2021, у якому повідомив про намір дострокового розірвання договору та вимагав сплатити існуючу заборгованість за виконані роботи у розмірі 377 575,37 грн. Окрім того, позивачем направлено претензію №85-юр від 20.08.2021 із вимогою про сплату заборгованості за виконані роботи у розмірі 377 575,37 грн.

Листом №96-юр від 03.09.2021 позивач спростував заперечення відповідача, викладені у лист від 20.08.2021, та повторно направив акти виконаних робіт та рахунки на оплати для їх підписання та оплати.

Листом №622 від 08.09.2021 відповідач повторно виказав позивачу незгоду із обсягом робіт, які зазначені в актах виконаних робіт та відмовився від їх підписання. Листом №623 від 08.09.2021 відповідач направив позивачу додаткову угоду про розірвання договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за виконані роботи по технічному обслуговуванню обладнання у повному обсязі, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що акти виконаних робіт, які підписані сторонами у двосторонньому порядку оплачені відповідачем у повному обсязі, а щодо суми основного боргу у розмірі 284 861,72 грн відповідач заперечує у повному обсязі, оскільки позивачем не забезпечив належне виконання договірних відносин, роботи по технічному обслуговуванню ліфтів позивачем не здійснювалися та позивач не надав відкориговані акти виконаних робіт. Окрім того, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обсягу та вартості виконаних послуг за період з квітня по серпень 2020 року позивачем було долучено підписані між сторонами акти виконання робіт (надання послуг): №6218 від 30.04.2020 на суму 18 127,57 грн, №6822 від 29.05.2020 на суму 25 896,52 грн, №8696 від 30.06.2020 на суму 25 896,52 грн, №10869 від 31.07.2020 на суму 25 896,52 грн, №12162 від 31.08.2020 на суму 25 896,52 грн. Загальна сума актів становить 121 713,65 грн. Зазначені акти були підписані з боку відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу наданих послуг.

Разом з тим, відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг за вказаними актами на загальну суму 29 000,00 грн, що не заперечується сторонами у справі.

Окрім того, після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату на суму 92 713,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №41610271 від 12.01.2024 та не заперечується позивачем.

Враховуючи викладене, оскільки після подачі позову відповідачем частково здійснено оплату за договору, провадження у справі в частині вимог про стягнення 92 713,65 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У той же час, на підтвердження обсягу та вартості виконаних послуг за період з вересня 2020 року по липень 2021 року позивачем було долучено акти виконаних робіт (надання послуг): №13671 від 30.09.2020 на суму 25 896,52 грн, №15261 від 31.10.2020 на суму 25 896,52 грн, №16899 від 30.11.2020 на суму 25 896,52 грн, №17786 від 31.12.2020 на суму 25 896,52 грн, №1243 від 31.01.2021 на суму 25 896,52 грн, №2575 від 28.02.2021 на суму 25 896,52 грн, №4609 від 31.03.2021 на суму 25 896,52 грн, №6204 від 30.04.2021 на суму 25 896,52 грн, №8017 від 31.05.2021 на суму 25 896,52 грн, №9425 від 30.06.2021 на суму 25 896,52 грн, №10601 від 31.07.2021 на суму 25 896,52 грн.

Відповідач відмовився від підписання актів із поданням заперечень до актів, про що містяться відповідні відмітки на зазначених актах. Указані заперечення були надані відповідачем разом із листом №611 від 20.08.2021.

У відповідь на вказані заперечення відповідача, позивачем надано пояснення щодо виставлених відповідачем зауважень та повторно направлено акти виконаних робіт для підписання та рахунки для оплати наданих послуг.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про ахист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2018 у справі №5-249кс15.

Відповідно до п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Як встановлено судом, за результатами надання послуг у відповідному місяці, але в будь-якому випадку не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним, виконавець надає замовнику два примірники акта наданих послуг, підписані уповноваженим представником виконавця (п. 2.3 договору).

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виставлення та надіслання відповідачу актів виконаних робіт за спірний період.

Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує факт виставлення позивачем актів наданих послуг за спірний період.

Разом з тим, за умовами договору передбачено, що вартість послуг є фіксованою - 25 896,52 грн та сплачується за відповідний місяць до 5 числа наступного місяця. Тобто, порядок оплати отриманих послуг не залежить від виставлення позивачем відповідних актів.

Окрім того, за умовами договору на відповідача покладено обов`язок інформувати виконавця про неналежне або не в повному обсязі надання послуг за цим договором, виявлені недоліки в роботі обладнання

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача листом №409 від 05.01.2021, в якому виклав зауваження щодо виконання робіт за спірним договором із посиланням на результати обстеження, проведені третьою стороною. Проте, матеріали справи не містять таких результатів, а відтак суд позбавлений можливості встановити обґрунтованість викладених відповідачем зауважено щодо виконання позивачем умов договору.

Окрім того, в матеріалах справи наявна скарга №606 від 11.08.2021, в якій відповідач вимагав термінового усунення зауважень, які наведені у скарзі, та проведення всіх ремонтних робіт власними силами та за власний рахунок. Вказана скарга була отримана позивачем 23.08.2021, проте суд позбавлений можливості встановити коли саме ця скарга була надіслана.

У наявних в матеріалах справи запереченнях до актів виконаних робіт відповідач зазначає перелік зауважень, які необхідно усунути виконавцю з приводу технічного обслуговування ліфтів, виявлені невідповідності в тому, хто надавав послуги та здійснював записи в "Журналах реєстрації технічного обслуговування і ремонта ліфтів" і отримував заробітну плату та зазначено, що не проводилося обслуговування за будинками 1А та 3А по вул. Джона Маккейна .

Разом з тим, у "Журналі реєстрації технічного обслуговування і ремонта ліфтів" наявні відповідні записи, які свідчать про проведення ТО у будинках №1А та №3А по вул. Джона Маккейна .

Окрім того, записи щодо осіб, які проводили ремонт та отримували заробітну плату співпадають, це підтверджується наявними в матеріалах справи записами в "Журналах реєстрації технічного обслуговування і ремонта ліфтів" та довідками про доходи.

Оцінюючи подані сторонами докази у сукупності відповідно до наведених вище стандартів доказування, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та реальне надання послуг, оскільки надані позивачем докази свідчать про здійснення останнім робіт, а надані відповідачем заперечення не спростовують висновки суду про реальність наданих послуг. Матеріалами справи не містять доказів того, що відповідачем щомісячно висувалися зауваження позивача щодо фактів надання послуг, при тому, що відповідач зобов`язаний був інформувати позивача про наявність дефектів при виконанні робіт; викладені відповідачем зауваження у листі №409 від 05.01.2021 та скарзі №606 від 11.08.2021 документально не підтверджені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, факт надання послуг за період з вересня 2020 року по липень 2021 року на загальну суму 284 861,72 грн, а відтак вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у вказаній сумі підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 93 729,95 грн, 3% річних у розмірі 32 740,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 148 094,84 грн, розрахунки яких додані до позовної заяви.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, сторонами не визначено строк та порядок такого нарахування, а відтак у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк нарахування пені обмежується піврічним терміном.

В той же час, сторони не можуть змінювати визначеної ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України дати, з якої починається перебіг строку нарахування пені, - день, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши власний розрахунок пені у межах заявлених позивачем позовних вимог по актам виконаних робіт за період з квітня по грудень 2020 року (як зазначено у розрахунку пені, долученого до позовної заяви) з урахуванням часткових оплат та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір пені у сумі 13 900,07 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що наданий позивачем розрахунок є арифметично неправильним, оскільки позивачем в період прострочення включено дату фактичної оплати заборгованості, що суперечить приписам чинного законодавства.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних у межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням часткових оплат відповідача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у межах заявленої суми у розмірі 32 740,59 грн, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а за перерахунком суду арифметично вірна сума 3% річних є більшою ніж заявлено позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що наданий розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим, а відтак вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було продовжено на строк дії карантину.

Відповідний карантин був продовженим до 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023.

Окрім того, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені було також продовжено згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, який триває з 24.02.2022 і до сьогодні.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, станом на дату подання позову було продовжено в силу пунктів 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та, відповідно, не було пропущено позивачем.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині вимог про стягнення 92 713,65 грн.

2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Отіс" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" (01014, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, код ЄДРПОУ - 42078315) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ - 14357579) 284 861 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) грн 72 коп. - суми основного боргу, 13 900 (тринадцять тисяч дев`ятсот) грн 07 коп. - пені, 32 740 (тридцять дві тисячі сімсот сорок) грн 59 коп. - 3% річних, 148 094 (сто сорок вісім тисяч дев`яносто чотири) грн 84 коп. - інфляційних втрат та 8 584 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 66 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна