Постанова

від 18.09.2024 по справі 910/19776/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа№ 910/19776/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Ушакевич М. П.

від відповідача: Вірченко Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2024

у справі № 910/19776/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2"

про стягнення 652 140,75 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та підстави позову

В грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Отіс" (далі за текстом - ПрАТ "Отіс"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" (далі за текстом - ТОВ "Французький квартал 2"; відповідач) про стягнення 377 575,37 грн основного боргу, 93 729,95 грн пені, 32 740,59 грн 3 % річних та 148 094,84 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 06.05.2020 по 11.12.2023.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором №D24M 2016 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 10.04.2020 в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг за період з квітня 2020 року по липень 2021 року. У зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань позивач здійснив нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/19776/23 закрито провадження в частині вимог про стягнення 92 713,65 грн. Позовні вимоги ПрАТ "Отіс" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Французький квартал 2" на користь ПрАТ "Отіс" 284 861 грн 72 коп. суму основного боргу, 13 900 грн 07 коп. пені, 32 740 грн 59 коп. трьох процентів річних, 148 094 грн 84 коп. інфляційних втрат та 8 584 грн 66 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів сплати суми боргу за надані послуги у розмірі 284 861, 72 грн за період з вересня 2020 року по липень 2021 року. Встановивши погашення боргу у розмірі 92 713,65 грн після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних та пені, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та пені у зв`язку з невідповідністю відповідних розрахунків позивача вимогам законодавства (включено у розрахунок позивача дату фактичної оплати заборгованості (щодо трьох процентів річних); не враховано норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (щодо пені)) та задовольнив позову вимогу про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, визнавши відповідний розрахунок арифметично правильним та обґрунтованим.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Французький квартал 2" на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19776/23 та призначено її розгляду на 26.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В.) оголошено перерву у розгляді справи на 21.08.2024 з продовженням строку її розгляду.

У судовому засіданні 21.08.2024 протокольно оголошено перерву до 18.09.2024, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку.

Присутній у судовому засіданні 18.09.2024 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Присутній у судовому засіданні 18.09.2024 представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

В апеляційній скарзі ТОВ "Французький квартал 2" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі № 910/19776/23, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ "Французький квартал 2" посилається на:

неналежне виконання позивачем зобов`язань в частині своєчасного надання актів, що позбавило відповідача можливості вчасно на них відреагувати (погодитися або надати обґрунтовану письмову відмову);

те, що акти виконаних робіт за період з вересня 2020 року по липень 2021 року були надані відповідачу тільки 12.08.2021;

те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виставлення та надіслання відповідачу актів виконаних робіт за спірний період;

те, що акти виконаних робіт (надання послуг) за вересень 2020 року по липень 2021 року не є належними доказами у підтвердження виконаних робіт з огляду на наявність заперечень на них, які не були враховані позивачем з наданням відкоригованих актів;

те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт визнання відповідачем обставин щодо надання позивачем послуг та їх прийняття відповідачем;

неврахування судом першої інстанції невиконання позивачем умов пункту 4.1.8 договору, який передбачає обов`язки виконавця інформувати замовника про технічний стан та причини незапланованих зупинок обладнання за власною ініціативою або за зверненням замовника складати акти технічного стану або дефектний акт обладнання для його ремонту та/або модернізації (включаючи перелік робіт та витратних матеріалів або запасних частин), вносити пропозиції щодо покращення технічного стану, а також про необхідність і строки проведення експертних обстежень тощо;

помилковість висновку суду першої інстанції щодо фіксованої вартості послуг та підтвердження факту виконання робіт тільки записами в журналі реєстрації технічного обслуговування і ремонту ліфтів та отриманням заробітної плати робітниками згідно довідки про доходи.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Отіс" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

ТОВ "Французький квартал 2" подані до суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, які залучено до матеріалів справи і враховані судом.

Судом апеляційної інстанції, враховуючи положення ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 118 та ч. 1 ст. 266 ГПК України, залишені без розгляду письмові пояснення ТОВ "Французький квартал 2", які по суті є доповненням до апеляційної скарги, оскільки вони були подані поза межами процесуального строку, встановленого для їх подання, без клопотання про його поновлення.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

10.04.2020 між ПрАТ "Отіс", як виконавцем, та ТОВ "Французький квартал 2", як замовником, було укладено договір № D24M 2016 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з технічного обслуговування (ТО) ліфтів, визначених у додатку №1 до договору, а замовник зобов`язується приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх відповідно до умов договору.

Форма ТО (повне, часткове, калькуляційне) та відповідний обсяг послуг щодо обладнання погоджуються сторонами у специфікації послуг - додатку №2 до договору (п. 1.2 договору).

В п. 1.3 договору зазначено, що послуги понад погоджений сторонами у додатку №2 або виконання робіт з ремонту, відновлення та/або модернізації обладнання (роботи) може здійснюватися на підставі та відповідно до додаткової угоди до договору або окремого договору відповідно.

Відповідно до п. 2.2 договору сторони погодили, що датою початку надання послуг є: дата укладення договору. Послуги надаються до закінчення строку дії договору.

Згідно з п. 2.3 договору за результатами надання послуг у відповідному місяці, але в будь-якому випадку не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним, виконавець надає замовнику два примірники акта наданих послуг, підписані уповноваженим представником виконавця.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний розглянути, підписати та повернути виконавцю один примірник акта наданих послуг або надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Після усунення обґрунтованих зауважень, виконавець надає відкориговані акти замовнику повторно.

Відповідно до п. 2.5 договору сторони погодили, що у разі неповернення підписаного акта виконавцю або ненадання обґрунтованих заперечень у визначений договором строк, послуги вважаються наданими належним чином у повному обсязі та прийнятими замовником у повному обсязі без будь-яких зауважень.

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг за місяць за цим договором складає 21 580,43 грн, крім того ПДВ 20% - 4 316,09 грн, що разом складає 25 896,52 грн. Вартість послуг щодо кожної окремої одиниці обладнання вказана у додатку №1 договору.

Відповідно до п. 3.2 договору вартість послуг включає вартість заміни та/або ремонту деталей та/або запасних частин відповідно до форми ТО, погодженої сторонами у додатку №2. Всі інші деталі та/або запасні частини оплачуються замовником додатково відповідно до умов, погоджених сторонами додатково.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити вартість послуг за відповідний місяць до 5 числа наступного місяця.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 договору виконавець зобов`язаний надавати послуги відповідно до вимог законодавства та умов договору та в обсязі, визначеному договором.

Згідно з підпункту 4.1.9 п. 4.1 договору виконавець зобов`язаний забезпечувати внесення всієї інформації про виконані ремонти (вид ремонту, дата виконання, прізвище та підпис виконавця) та прибуття ліфтової аварійної служби (дата, перелік виконаних робіт, прізвище та підпис виконавця) у журнал ТО обладнання, який знаходиться у машинному приміщенні обладнання (або у замовника).

Підпунктами 4.2.9-4.2.1 пункту 4.2 договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконавцю вартість наданих послуг та інформувати виконавця про неналежне або не в повному обсязі надання послуг за цим договором, виявлені недоліки в роботі обладнання, а також у разі його аварійної зупинки шляхом невідкладного повідомлення за телефоном диспетчерської служби ОТІС: 0 800 501 901.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 30.06.2020, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно п. 8.2 договору, якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити договір не менше ніж як за 1 місяць до дати його припинення, договір вважається пролонгованим на той же строк на тих самих умовах.

У додатку № 2 до договору сторони погодили обсяг послуг/робіт у складі технічного обслуговування ліфтів. До складу вартості відповідної форми ТО включається вартість комплектуючих та інших витратних матеріалів, визначених у специфікації (при умові їх зношення, істотного пошкодження або виходу з ладу), а також вартість робіт щодо їх заміни або ремонту. Комлектуючі та витратні матеріали, не вказані у специфікації відповідної форми ТО, сплачуються замовником додатково. Послуги та/або роботи, які не входять до складу погодженої сторонами форми ТО можуть надаватись на підставі додаткової угоди. Вартість таких додаткових послуг та/або робіт погоджується сторонами додатково.

Як зазначив позивач, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 406 575,37 грн, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) №6218 від 30.04.2020 на суму 18 127,57 грн, №6822 від 29.05.2020 на суму 25 896,52 грн, №8696 від 30.06.2020 на суму 25 896,52 грн, №10869 від 31.07.2020 на суму 25 896,52 грн, №12162 від 31.08.2020 на суму 25 896,52 грн, №13671 від 30.09.2020 на суму 25 896,52 грн, №15261 від 31.10.2020 на суму 25 896,52 грн, №16899 від 30.11.2020 на суму 25 896,52 грн, №17786 від 31.12.2020 на суму 25 896,52 грн, №1243 від 31.01.2021 на суму 25 896,52 грн, №2575 від 28.02.2021 на суму 25 896,52 грн, №4609 від 31.03.2021 на суму 25 896,52 грн, №6204 від 30.04.2021 на суму 25 896,52 грн, №8017 від 31.05.2021 на суму 25 896,52 грн, №9425 від 30.06.2021 на суму 25 896,52 грн, №10601 від 31.07.2021 на суму 25 896,52 грн.

Відповідач виконав свої зобов`язання частково на загальну суму 121 713,65 грн.

Листом № 77-юр від 12.08.2021 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про призупинення виконання договору та вимогою підписати акти виконаних робіт.

У відповідь на цей лист відповідач направив позивачу лист № 611 від 20.08.2021 із запереченнями проти підписання актів виконаних робіт та виклав письмові заперечення щодо обсягів робіт, які зазначені у актах.

Позивач звернувся до відповідача із листом № 84-юр від 20.08.2021, у якому повідомив про намір дострокового розірвання договору та вимагав сплатити існуючу заборгованість за виконані роботи у розмірі 377 575,37 грн.

Також позивачем направлено претензію №85-юр від 20.08.2021 із вимогою про сплату заборгованості за виконані роботи у розмірі 377 575,37 грн.

Листом № 96-юр від 03.09.2021 позивач не погодився із запереченнями відповідача, викладеними у листі від 20.08.2021, та повторно направив акти виконаних робіт та рахунки на оплати для їх підписання та оплати.

Листом № 622 від 08.09.2021 відповідач повторно висловив позивачу незгоду із обсягом робіт, які зазначені в актах виконаних робіт та відмовився від їх підписання.

Листом № 623 від 08.09.2021 відповідач направив позивачу додаткову угоду про розірвання договору.

Оскільки відповідач претензійні вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся з позовом до суду.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зокрема послався на те, що позивач не забезпечив належне виконання договірних відносин, роботи по технічному обслуговуванню ліфтів позивачем не здійснювалися та позивач не надав відкориговані акти виконаних робіт. Відповідач також заперечив проти нарахування санкцій.

Отже причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 377 575,37 грн основного боргу, 93 729,95 грн пені, 32 740,59 грн 3 % річних та 148 094,84 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 06.05.2020 по 11.12.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення 284 861, 72 грн основного боргу, 13 900, 07 грн пені, 32 740, 59 грн трьох процентів річних, 148 094, 84 грн інфляційних втрат, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому мітяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Укладений між сторонами у справі договір № D24M 2016 про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 10.04.2020 відповідно до його предмету та умов є за своєю правовою природою змішаним договором, який містить елементи як договору надання послуг, так і договору підряду, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань. Отже доведенню, зокрема, підлягає факт надання таких послуг (виконання робіт).

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердження надання послуг за договором за період з квітня по серпень 2020 року позивачем було долучено підписані між сторонами акти виконання робіт (надання послуг): №6218 від 30.04.2020 на суму 18 127,57 грн, №6822 від 29.05.2020 на суму 25 896,52 грн, №8696 від 30.06.2020 на суму 25 896,52 грн, №10869 від 31.07.2020 на суму 25 896,52 грн, №12162 від 31.08.2020 на суму 25 896,52 грн. Загальна сума актів становить 121 713,65 грн. Зазначені акти були підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень щодо якості та обсягу наданих послуг.

Відповідач оплатив отримані послуги за вказаними актами частинами: на загальну суму 29 000,00 грн (27.10.2020 - 14 000 грн; 30.10.2020 - 15 000 грн) та 92 713,65 грн - 12.01.2024, тобто після відкриття провадження у даній справі, що сторонами не заперечується.

На підтвердження надання послуг за договором за період з вересня 2020 року по липень 2021 року позивачем було долучено акти виконаних робіт (надання послуг): №13671 від 30.09.2020 на суму 25 896,52 грн, №15261 від 31.10.2020 на суму 25 896,52 грн, №16899 від 30.11.2020 на суму 25 896,52 грн, №17786 від 31.12.2020 на суму 25 896,52 грн, №1243 від 31.01.2021 на суму 25 896,52 грн, №2575 від 28.02.2021 на суму 25 896,52 грн, №4609 від 31.03.2021 на суму 25 896,52 грн, №6204 від 30.04.2021 на суму 25 896,52 грн, №8017 від 31.05.2021 на суму 25 896,52 грн, №9425 від 30.06.2021 на суму 25 896,52 грн, №10601 від 31.07.2021 на суму 25 896,52 грн.

Листом № 77-юр від 12.08.2021 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про призупинення виконання договору та вимогою підписати акти виконаних робіт. До цього листа були додані вищезазначені акти та відповідні рахунки на оплату наданих послуг.

У відповідь на цей лист відповідач направив позивачу лист № 611 від 20.08.2021 із запереченнями проти підписання актів виконаних робіт, посилався на неякісне та у неповному обсязі надання послуг з технічного обслуговування ліфтів.

Позивач звернувся до відповідача із листом №84-юр від 20.08.2021, у якому повідомив про намір дострокового розірвання договору та вимагав сплатити існуючу заборгованість за виконані роботи у розмірі 377 575,37 грн. Окрім того, позивачем направлено претензію №85-юр від 20.08.2021 із вимогою про сплату заборгованості за виконані роботи у розмірі 377 575,37 грн.

03.09.2021 позивач надав відповідь № 96-юр на лист № 611 від 20.08.2021, в якому не погодився із запереченнями відповідача, посилаючись зокрема на п.п.1.2., 1.3., 3.2 та п.п. 3, 4 додатку до договору. Цим листом позивач повідомив відповідача про те, що ним не можуть бути прийняті та розглянуті викладені у запереченнях до актів виконаних робіт (наданих послуг) за період з вересня по липень 2021 року, як документи або інформація, які фіксують дійсний технічний стан ліфтів, тому надані твердження не можуть бути враховані позивачем в якості обґрунтованої відмови від підписання відповідних актів наданих послуг у розумінні п. 2.4. договору.

Листом № 622 від 08.09.2021 відповідач повторно висловив позивачу незгоду із обсягом робіт, які зазначені в актах виконаних робіт та відмовився від їх підписання.

Листом № 623 від 08.09.2021 відповідач направив позивачу додаткову угоду про розірвання договору.

Відповідно до п. 2.3 договору за результатами надання послуг у відповідному місяці, але в будь-якому випадку не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним, виконавець надає замовнику два примірники акта наданих послуг, підписані уповноваженим представником виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з вересня 2020 року по липень 2021 року отримані відповідачем 19.08.2021 з відмітками про відмову від їх підписання з наданням додатково заперечень до цих актів.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник зобов`язаний розглянути, підписати та повернути виконавцю один примірник акта наданих послуг або надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Після усунення обґрунтованих зауважень, виконавець надає відкориговані акти замовнику повторно.

У пункті 2.5 договору сторони погодили, що у разі неповернення підписаного акта виконавцю або ненадання обґрунтованих заперечень у визначений договором строк, послуги вважаються наданими належним чином у повному обсязі та прийнятими замовником у повному обсязі без будь-яких зауважень.

Слід зазначити, що стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18 та інших (у тому числі і постанова Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20). Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Як встановлено судом першої інстанції, у наявних в матеріалах справи запереченнях до актів виконаних робіт відповідач зазначав перелік зауважень, які необхідно усунути виконавцю з приводу технічного обслуговування ліфтів, виявлені невідповідності в тому, хто надавав послуги та здійснював записи в "Журналах реєстрації технічного обслуговування і ремонта ліфтів" і отримував заробітну плату та зазначено, що не проводилося обслуговування за будинками 1А та 3А по вул. Джона Маккейна .

Разом з тим, у "Журналі реєстрації технічного обслуговування і ремонта ліфтів" наявні відповідні записи, які свідчать про проведення ТО у будинках №1А та №3А по вул. Джона Маккейна .

Окрім того, записи щодо осіб, які проводили ремонт та отримували заробітну плату співпадають, це підтверджується наявними в матеріалах справи записами в "Журналах реєстрації технічного обслуговування і ремонта ліфтів" та довідками про доходи.

Також, серед недоліків, про які зазначає відповідач в запереченнях (про заміну запчастин та обладнання ліфтів), передбачають виконання робіт, які мають оплачуватись відповідачем окремо, відповідно до погоджених сторонами додаткових угод.

Посилання відповідача в запереченнях на відсутність записів в журналі видачі ключів про отримання електромеханіком ключів від технічного поверху та машинного відділення не свідчать, що послуги фактично не надавались позивачем.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Враховуючи наведені вище принципи господарського судочинства та положення статті 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт реального виконання робіт (надання послуг) по технічному обслуговуванню ліфтів за спірний період, а надані відповідачем заперечення цього не спростовують. Матеріалами справи не містять доказів того, що відповідачем щомісячно висувалися зауваження надання послуг, при тому, що відповідач зобов`язаний був інформувати позивача про наявність дефектів при виконанні робіт (наданні послуг).

Як зазначив позивач, зауваження на надані послуги (виконані роботи) були складені відповідачем лише у вересні 2021 року, тобто майже через рік, як послуги були надані позивачем перший раз у 2020 році і тільки після отримання повідомлення про зупинення надання послуг за договором у зв`язку з наявною заборгованістю.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що у відповідача виник обов`язок оплатити позивачу вартість наданих останнім послуг за період з вересня 2020 року по липень 2021 року, адже відповідно до обставин цієї справи акти, підписані виконавцем, у цьому випадку є достатніми доказами для виникнення у замовника обов`язку сплатити вартість послуг, оскільки він висловив свої заперечення щодо обсягів надання послуг, але без надання відповідних доказів стосовно цього.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг за місяць за цим договором складає 21 580, 43 грн, крім того ПДВ - 4 316, 09 грн, що разом складає 25 896, 52 грн. Вартість послуг включає вартість заміни та/або ремонту деталей та/або запасних частин відповідно до форми ТО, погодженої сторонами у додатку № 2. Всі інші деталі та/або запасні частини оплачуються замовником додатково відповідно до умов, погоджених сторонами додатково.

Тобто, зміст вказаних умов договору передбачає лише технічне обслуговування ліфтів на об`єктах відповідача, перелік робіт яких зазначено у специфікації до договору, вартість яких є фіксованою (25 896, 52 грн).

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору та специфікації, колегія суддів дійшла висновку, що строк оплати наданих послуг (виконаних робіт), які були надані відповідно до вищезазначених актів виконаних робіт (надання послуг) за період з вересня 2020 року по липень 2021 року настав з серпня 2021 року (з урахуванням дати отримання цих актів).

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів виконання своїх обов`язків за договором в частині оплати виконаних робіт (надання послуг) у повному обсязі суду не надав.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи (надані послуги) за період з вересня 2020 року по липень 2021 року підтверджена належними та допустимими доказами і становить 284 861, 72 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 32 740,59 грн та інфляційних втрат у розмірі 148 094,84 грн, нарахованих за загальний період з 06.05.2020 по 01.12.2023.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Оскільки відповідачем було прострочено оплату наданих послуг за актами виконання робіт (надання послуг) № 6218 від 30.04.2020, № 6822 від 29.05.2020, № 8696 від 30.06.2020, № 10869 від 31.07.2020, № 12162 від 31.08.2020 (з урахуванням здійснених оплат) та за актами виконання робіт (надання послуг) №13671 від 30.09.2020, №15261 від 31.10.2020, №16899 від 30.11.2020, №17786 від 31.12.2020, №1243 від 31.01.2021, №2575 від 28.02.2021, №4609 від 31.03.2021, №6204 від 30.04.2021, №8017 від 31.05.2021, №9425 від 30.06.2021, №10601 від 31.07.2021 судом апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 29 181, 77 грн трьох процентів річних за періоди з 06.05.2020 по 27.10.2020, з 28.10.2020 по 30.10.2020, 06.06.2020 по 30.10.2020, з 31.10.2020 по 01.12.2023, з 06.07.2020 по 01.12.2023, з 06.08.2020 по 01.12.2023, з 06.09.2020 по 01.12.2023, з 06.08.2021 по 01.12.2023 та 104 185, 32 грн інфляційних втрат за періоди з травня 2020 року по вересень 2020 року, з серпня 2021 року по листопад 2023 року.

У зв`язку з наведеним, рішення в цій частині необхідно змінити, зменшивши присуджені судом першої інстанції суми стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 93 729, 95 грн, нарахованої за загальний період з 06.05.2020 по 11.12.2023.

Відповідно до п. 5.3 договору у разі прострочення оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором", яке містить частина шоста статті 232 ГК України, потрібно розуміти так, що допускається існування іншого припису в законі, яке регулює відповідні відносини, або іншої умови договору, що регулює конкретні відносини сторін, які виконують функцію спеціальної норми стосовно загальної норми частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду із застосування частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах, цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Такий підхід до застосування частини шостої статті 232 ГК України разом з умовами договору, де міститься положення про нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував частину шосту статті 232 ГК України у спірних правовідносинах

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням здійснених відповідачем оплат та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належною до стягнення є сума пені у розмірі 13 900, 07 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо решти аргументів учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

З огляду на викладені обставини, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, а саме в частині сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині - залишенню без змін.

Судові витрати

Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції здійснює перерахунок судових витрат згідно зі ст. 129 ГПК України.

Так, судові витрати позивача з оплати позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача пропорційно до суми задоволених вимог, а саме, у розмірі 6 481, 93 грн.

Судові витрати відповідача за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України частково покладаються на позивача пропорційно до суми задоволених вимог, а саме, у розмірі 1 068, 04 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19776/23 змінити, виклавши пункт 3 його резолютивної частини в такій редакції:

"3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" (01014, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, код ЄДРПОУ - 42078315) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ - 14357579) 284 861 (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) грн 72 коп. основного боргу, 13 900 (тринадцять тисяч дев`ятсот) грн 07 коп. пені, 29 181 (двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят одна) грн 77 коп. трьох процентів річних, 104 185 (сто чотири тисячі сто вісімдесят п`ять) грн 32 коп. інфляційних втрат та 6 481 (шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 93 коп. витрат по сплаті судового збору."

В іншій частині господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/19776/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Отіс" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ - 14357579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" (01014, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 41-Б, код ЄДРПОУ - 42078315) 1 068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн 04 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 30.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко