Постанова

від 26.03.2024 по справі 910/6757/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6757/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера" (далі - ТОВ "Енера", позивач, скаржник) - Сахнов Д.А. (адвокат),

відповідача - Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - ПАТ "Укррічфлот", відповідач) - Савіна А.С. (адвокатка),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Херсонобленерго" (далі - АТ "Херсонобленерго") - не з`явився,

у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою ТОВ "Енера"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (головуючий - суддя Зеленіна Н.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (головуючий - суддя Агрикова О.В., судді: Козир Т.П., Мальченко А.О.)

у справі №910/6757/23

за позовом ТОВ "Енера"

до ПАТ "Укррічфлот",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: АТ "Херсонобленерго"

про стягнення 2 391 330, 24 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Енера" звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що відповідач, порушуючи умови укладеного договору, не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з березня до травеня 2022 року, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Енера" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду у питанні, що сертифіковані дані адміністратора комерційного обліку є обов`язковими для проведення розрахунків між учасниками ринку електричної енергії до моменту їх спростування в порядку, передбаченому Розділом X Кодексу комерційного обліку;

4.2. з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не досліджував інформацію, надану АТ "Херсонобленерго" згідно з таблицею під назвою "Споживання Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот", період розрахунку з 2022.02 по 2022.05" в якості доказу. Скаржник, посилаючись на статті 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконних рішень у справі.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укррічфлот" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5.2. АТ "Херсонобленерго" надіслало до Суду додаткові пояснення у справі.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "Енера" (постачальник) та АСК "Укррічфлот" (споживач) 15.06.2021 укладено договір №2000191 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

6.2. Відповідно до пункту 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

6.3. У пункті 3.1 договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднані, яка є додатком №1 до цього договору.

6.4. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.1 договору).

6.5. Відповідно до пункту 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

6.6. Згідно з пунктом 13.8 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень та платіжних доручень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Споживач зобов`язаний у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь - якої інформації та даних, зазначених в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

6.7. У заяві - приєднанні до умов договору про постачання електричної енергії споживачу АСК "Укррічфлот" зазначило перелік об`єктів та EIC-кодів точок комерційного обліку, за якими постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу за адресами: м. Херсон, вул. Карантинний острів, 1, 1-Б, та м. Херсон, площа Одеська, 6.

6.8. Додатком №2 до договору сторони визначили спосіб оплати: оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком: до 24 числа місяця, що передує розрахунковому - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; до 05 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; до 15 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; до 30 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ.

6.9. На підтвердження позовних вимог щодо постачання відповідачу електричної енергії на загальну суму 3 604 687,45 грн за період лютий-травень 2022 року позивачем надані такі докази:

1) акт №2000191/54000/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2022 за лютий 2022 року, за яким споживач спожив електричну енергію у кількості 473 061 кВт*год на суму 1 512 348,96 грн; рахунок на оплату №2000191/54000/1 від 28.02.2022 на суму 1 512 348,96 грн;

2) акт №2000191/63306/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 року за березень 2022 року, за яким споживач спожив електричну енергію у кількості 369 034 кВт*год на суму 1 274 336,40 грн; рахунок на оплату №2000191/63306/1 від 31.03.2022 на суму 1 274 336,40 грн;

3) акт №2000191/80361/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 30.04.2022 року за квітень 2022 року, за яким споживач спожив електричну енергію у кількості 162 713 кВт*год на суму 543 639, 43 грн; рахунок на оплату №2000191/80361/1 від 30.04.2022 на суму 543 639,43 грн;

4) акт №2000191/85473/1 прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.05.2022 року за травень 2022 року, за яким споживач спожив електричну енергію у кількості 79 686 кВт*год на суму 274 362,66 грн; рахунок на оплату №2000191/85473/1 від 31.05.2022 на суму 274 362,66 грн.

6.10. Вказані вище акти підписані споживачем (відповідачем) О.Є Кошелевим.

6.11. В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків №20000191-310722 за період з 01.01.2022 по 31.07.2022.

6.12. Відповідно до наказу №10/1 від 01.03.2022 "Про зупинення роботи Херсонського річкового порту" з 01.03.2022 зупинено роботу Херсонського річного порту, що знаходиться в місті Херсон за адресами: Одеська площа, 6 та Карантинний острів, 1, у тому числі виконання будь-яких господарських операцій. Також, заборонено вчиняти від імені компанії будь-які юридично значимі дії особам, які наділені такими повноваженнями на підставі довіреності в питаннях роботи Херсонського річкового порту та майна компанії.

6.13. Листом №1-1-12/3 від 29.04.2022 відповідач повідомив позивача, що дільниці, які обслуговуються за договором №2000191 від 14.06.2021 знаходяться на тимчасово окупованій території та не контролюються підприємством, господарська діяльність на даних дільницях не ведеться.

6.14. В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №6575 від 19.08.2022 відповідно до якої відповідач сплатив позивачу 1 053 722,45 грн за електричну енергію згідно з рахунком №20000191/54000/1.

6.15. Листом №1-1-23/110 від 06.09.2022 відповідач повідомив позивача про те, що з березня 2022 року відповідач не споживає електроенергію в Херсонському регіоні, просив переглянути раніше виставлені рахунки за електроенергію та розподіл електроенергії та не виставляти рахунки та акти наданих послуг.

6.16. Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською Федерацією", територія Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 до 11.11.2022 тимчасово окупована російською федерацією.

6.17. У листі Херсонської міської військової адміністрації від 30.01.2023 зазначено про те, що проведення робіт із розмінування та виявлення вибухонебезпечних предметів у місті Херсоні за адресами: Одеська площа, 6 та Карантинний острів 1, є неможливим у зв`язку із постійними обстрілами та веденням воєнний дій з лівобережжя Дніпра на вказані території.

6.18. Листом №1-1-23/177 від 16.06.2023 відповідач повідомив позивача щодо форс-мажорних обставин.

6.19. В матеріалах справи наявний сертифікат №4800-23-2560 від 29.05.2023 про форс-мажорні обставини.

6.20. Спір у справі, на думку позивача, виник у зв`язку з тим, що відповідач на порушення умов укладеного договору не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з березня до травеня 2022 року, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь.

6.21. Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача зазначає, що послуги за укладеним договором надавалися на території Херсонського річкового порту (м. Херсон), втім з 01.03.2022 місто Херсон та вся Херсонська область окуповані військами рф. Відтак, з моменту окупації міста Херсона відповідач фактично не здійснював споживання електричної енергії оскільки робота річкового порту зупинена.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/6757/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуюча, Бенедисюк І.М., Ємець А.А.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2023 у справі №910/6757/23, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енера" на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.3. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.4. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.5. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.6. На думку скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм права: пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пунктів 2.3.11, 2.3.13, 4.12, 4.13, 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312, підпунктів 6, 68 пункту 1.2.1, підпункту 9 пункту 2.2.2, пунктів 9.1.15, 9.14.1, 10.1.4, 10.2.7- 10.2.9, 10.2.22- 10.2.26, 10.3.1- 10.3.3, 12.4.4, 12.4.6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс), підпункту 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 (далі - Положення), відносно того, що сертифіковані дані адміністратора комерційного обліку є обов`язковими для проведення розрахунків між учасниками ринку електричної енергії до моменту їх спростування в порядку, передбаченому Розділом X Кодексу комерційного обліку.

8.7. Верховний Суд зауважує, що з огляду на відсутність такого висновку необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної умови для надання висновку.

8.8. В контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

8.9. Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

8.10. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

8.11. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.12. Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.13. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

8.14. Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

8.15. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (стаття 714 ЦК України).

8.16. Відповідно до частин другої, четвертої, дев`ятої статті 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

8.17. Згідно з частиною другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

8.18. Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

8.19. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

8.20. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

8.21. Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії споживачу - це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

8.22. Відповідно до пункту 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

8.23. Судами встановлено, що відповідач приєднався до умов договору шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

8.24. Пункт 3.1.6 ПРРЕЕ встановлює, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо:

1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку;

2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи;

3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач;

4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії;

5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики;

6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.

8.25. Згідно з пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

8.26. За умовами пункту 3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

8.27. Відповідно до пункту 3.2.6 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

8.28. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору (пункт 4.8 ПРРЕЕ)).

8.29. Пунктом 4.12 ПРРЕЕ визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

8.30. Згідно з пунктом 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

8.31. Відповідно до пунктів 4.21, 4.29 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

8.32. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії (підпункт 5 пункту 4.14 ПРРЕЕ).

8.33. Пунктом 4.3 ПРРЕЕ визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

8.34. Пунктом 8.1 Кодексу передбачено, що ППКО (у ролі ОЗД) повинен у межах регламентів, встановлених АКО, провести збір (або забезпечити прийом) результатів вимірювання та даних про стан з лічильників для всіх ТКО, за які він несе відповідальність, та передати їх ППКО (у ролі ОДКО). Покази лічильників для кожної ТКО за період інтеграції мають зчитуватися АС ППКО зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт·год. Жодна із заінтересованих сторін не має права обмежувати доступ (технічну можливість доступу) ППКО (у ролі ОЗД) у межах його відповідальності до вузлів обліку (зокрема апаратних інтерфейсів та/або каналів зв`язку) для регулярного зчитування даних з лічильників.

8.35. Відповідно до пункту 8.6.1 Кодексу зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

8.36. Пунктами 8.6.7-8.6.7 Кодексу визначено, що зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

8.37. Відповідно до пункту 9.1.2 Кодексу обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну. Дані комерційного обліку електричної енергії надаються винятково стороні договору та в обсязі, визначеному його умовами.

8.38. Згідно з пунктом 9.14.1 Кодексу АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

8.39. З метою врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.

8.40. Підпунктом 2 пункту 9 цього Положення встановлені особливості визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, зокрема:

з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи.

8.41. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у постанові від 20.02.2024 у справі №905/644/22 Верховний Суд вказав, що формування висновків Судом щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктів 4.3, 4.12, 4.13 Правил № 312 і пунктів 2.1.1, 2.1.2, 9.14.1, 9.14.3 Кодексу КОЕЕ суперечитиме принципу диспозитивності господарського судочинства та вимогам частини третьої статті 300 ГПК України, оскільки свідчитиме про вихід за межі предмета спору в цій справі (за участю постачальника та споживача). Адже така передчасна пропозиція скаржника-2 (позивача) спрямована передусім на вирішення спірних питань із третьою особою як оператором системи розподілу, зокрема, щодо вчинення/невчинення нею дій з надання достовірної інформації про обсяги електроспоживання в спірний період із застосуванням відповідного коефіцієнта, що може бути лише предметом іншого позовного провадження (зобов`язання Оператора вчинити певні дії тощо), як наслідок, висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права можуть формуватися саме в межах відповідного судового провадження, тобто за результатами касаційного перегляду судових рішень в іншій справі.

8.41.1. Також Верховний Суд у вказаній постанові в контексті застосування підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 до спірних правовідносин сформулював такі правові висновки:

"Обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Таким чином, оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.

Водночас норми підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, зобов`язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів.

Таким чином, незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях".

8.42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження факту споживання відповідачем електричної енергії позивач надав суду копії актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії: №2000191/54000/1 за лютий 2022 року, №2000191/63306/1 за березень 2022 року, №2000191/80361/1 за квітень 2022 року, №2000191/85473/1 за травень 2022 року. Також на обґрунтування нарахування саме відповідних обсягів спожитої електричної енергії, які зазначені у вказаних актах, позивач зазначив, що вони сформовані згідно з даними комерційного обліку.

8.43. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на положення підпункту 2 пункту 9 Положення правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за березень-травень 2022 року відсутні, оскільки позивачем не доведено споживання відповідачем електричної енергії у обсягах, наведених у актах приймання-передачі електричної енергії.

8.43.1. Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження зняття даних комерційного обліку із об`єкту, на який здійснювалося постачання електричної енергії, враховуючи наявність обставин, зазначених у листі Херсонської міської військової адміністрації від 30.01.2023, які об`єктивно унеможливлюють зняття показників з комерційних приладів обліку електричної енергії, встановлених на об`єкті відповідача, який споживає електричну енергію. Крім того, суд виходив з того, що на момент підписання актів приймання-передачі електричної енергії за період з березня по травень 2022 року повноваження у підписанта зі сторони споживача на вчинення відповідних дій були відсутні з огляду на наказ №10/1 від 01.03.2022 "Про зупинення роботи Херсонського річкового порту" відповідно до якого з 01.03.2022 зупинено роботу Херсонського річного порту, що знаходиться в місті Херсон за адресами: Одеська площа, 6 та Карантинний острів, 1, у тому числі виконання будь-яких господарських операцій.

8.44. Суд апеляційної інстанції, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, погодився з такими висновками суду першої інстанції. Колегія суддів зазначила, що, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

8.44.1. З матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного перегляду цієї справи суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі на стороні позивача третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору - АТ "Херсонобленерго", яке надало письмові пояснення разом з доданими доказами.

8.44.2. Оцінивши надані третьою особою докази, суд апеляційної інстанції встановив, що загальний обсяг спожитої відповідачем електроенергії, який вказано позивачем у рахунках, не відповідає загальному обсягу спожитої відповідачем електроенергії, який вказано третьою особою.

8.44.3. Колегія суддів зазначила, що у даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість зробити висновок, який, ґрунтуючись на встановлених судом фактах, а саме подання позивачем та третьою особою суперечливих даних щодо обсягу споживання електроенергії з врахуванням окупації міста Херсон та наказу про припинення господарського діяльності підприємства відповідача, що цілком вірогідним є факт того, що позивачем не доведено обсягу фактичного використання відповідачем електричної енергії за період березень-травень 2022 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на підпункт 2 пункту 9 Положення у даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг із розподілу електричної енергії за березень-травень 2022 року.

8.45. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

8.46. Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суд першої інстанції саме розглядаючи предмет та підставу позову, доводи та надані докази у цьому контексті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції у цьому ж контексті розглянув доводи апелянта та встановив зазначене у пунктах 8.44.2.-8.44.3 цієї постанови. Отже, ані суд першої інстанції ані суд апеляційної інстанції не відмовили у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що сертифіковані дані адміністратора комерційного обліку не є обов`язковими для проведення розрахунків між учасниками ринку електричної енергії.

8.47. Як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник також звертає увагу Суду на допущену описку судів при викладені висновків в рішеннях, а саме: "…відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надання послуг із розподілу електричної енергії за березень-травень 2022 року".

8.48. Верховний Суд відхиляє вказаний довід касаційної скарги, оскільки як убачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію. Судами попередніх інстанцій досліджено докази та встановлено факти, що стосуються предмету доказування у цій справі, що вбачається із тексту оскаржуваних рішень. Помилкове зазначення судами "надання послуг із розподілу" замість "надання послуг із постачання" при формулюванні висновку не впливають правильність прийнятих судових рішень, а тому не можуть бути підставою для їх скасування.

8.49. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими та переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.

8.50. Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.51. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

8.52. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.53. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам статей 73-80, 86 ГПК України.

8.54. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

8.55. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

8.56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності, та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

8.57. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.58. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору з цієї підстави.

8.59. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України (пункт 4.2. цієї постанови), Верховний Суд зазначає таке.

8.60. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.61. Скаржник у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не досліджував інформацію, надану АТ "Херсонобленерго" згідно з таблицею під назвою "Споживання Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот", період розрахунку з 2022.02 по 2022.05" в якості доказу.

8.62. Колегія суддів зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.63. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

8.64. Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість такої підстави касаційного оскарження.

8.65. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

8.66. Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.67. Стаття 77 ГПК України визначає, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.68. Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

8.69. Верховний Суд відзначає, що чинний ГПК України не містить таке поняття як "достатність" доказів, натомість законодавцем запроваджено новий стандарт доказування "вірогідність доказів".

8.70. Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.71. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.72. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.73. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

8.74. Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.74.1. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.74.2. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.75. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

8.75.1. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

8.75.2. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

8.76. Суд враховує, що судами попередніх інстанцій надано оцінку доказів у справі з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

8.77. Відтак, з огляду на мотиви, викладені вище у цій постанові, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

8.78. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, доводи касаційної скарги, які могли/можуть вплинути на їх правову кваліфікацію у світлі застосування норм права судом, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Інші доводи касаційної скарги не є суттєвими і вагомими та не впливають на результат розгляду касаційної скарги.

8.79. Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.80. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, з огляду на мотиви, викладені вище у цій постанові. Господарські суди надали оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

8.81. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.82. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

8.83. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8.84. Додаткові письмові пояснення АТ "Херсонобленерго", з урахуванням наведеного у цій постанові, відхиляються Касаційним господарським судом з мотивів, викладених у цій постанові.

8.85. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.85.1. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.85.2. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.86. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.87. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.88. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.89. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №910/6757/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №910/6757/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець