Постанова

від 18.03.2024 по справі 756/8307/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа 756/8307/19 головуючий у суді І інстанції Жук М.В.

провадження № 22-ц/824/708/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом ОСОБА_4, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Аксіома», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровенг Стейт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Аксіома» (далі - ПАТ «КБ «Аксіома»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровенг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровенг Стейт»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , яка 17 серпня 2012 року була передана ним у іпотеку на забезпечення виконання договору про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12.

19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» укладено договір про відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, а 25 серпня 2016 року між цими самими сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року.

26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 укладено два договори про відступлення права вимоги як за кредитним, так і іпотечними договорами. 02 грудня 2016 року ОСОБА_2 на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. здійснена реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_3

02 грудня 2016 року до зазначеної вище квартири, яка належить йому на праві власності, вдерлися біля 10 осіб, які зламали вхідні двері, винесли з квартири речі, виштовхали осіб, які там знаходилися, у тому числі малолітнього його онука, замінили замки на вхідних дверях.

Оскільки укладені між відповідачами договори відступлення права вимоги за своєю суттю є договорами факторингу, вважав, що вони суперечать вимогам закону, тому просив суд:

- визнати договір відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, укладений 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року, укладений 26 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , недійсними;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. про державну реєстрацію індексний № 31095399 від 25 серпня 2016 року, індексний № 31095426;

- відновити становища, яке існувало до порушення його права власності, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32682199 від 02 грудня 2016 року номер запису про право власності 17772135 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1103294080000) прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки зі змісту оспорюваних договорів відступлення права вимоги вбачається, що у цих договорах встановлено всі істотні умови для такого виду договорів (цесія) відповідно до вимог законодавства та інших нормативно-правових актів, воля сторін правочину була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними з підстав, наведених у позовній заяві. Оскільки при розгляді справи не встановлено ознак фінансування про відступлення права вимоги (факторингу) в укладених договорах про відступлення прав вимоги заборгованості, що фактично була сформована на підставі судового рішення.

Суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19.

Крім того, суд зазначав, що не підлягають судовій оцінці додержання ОСОБА_2 вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» при укладенні з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки ці обставини не охоплюються вимогами позову ОСОБА_1 .

Суд вказав, що оскільки вимоги позову про скасування рішень про державну реєстрацію є похідними від вимог про визнання договорів недійсними, то вони задоволенню не підлягають.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4, задоволено частково.

Скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Аксіома», ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, укладеного 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року, укладеного 26 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», закрито провадження в справі в цій частині.

Роз`яснено позивачу право на подання до Київського апеляційного суду заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання даної постанови.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 оспорив господарські договори між юридичними особами, а також з урахуванням предмету спору та відповідних положень ЦПК України, ГПК України такі позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції вказав, що немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32682199 від 2 грудня 2016 року номер запису про право власності 17772135 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1103294080000), прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П., та розглянув вказані позовні вимоги у порядку цивільного судочинства.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в цій частині, вказавши, що районним судом не порушено норми матеріального та процесуального права при вирішенні вказаних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4, про передачу справи до Господарського суду м. Києва задоволено.

Справу № 756/8307/19 в частині вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Аксіома», ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, укладеного 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року, укладеного 26 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», передано до Господарського суду м. Києва.

Господарський суд м. Києва 25 липня 2023 року на виконання постанови Київського апеляційного суду відкрив загальне позовне провадження та продовжив в іншій частині розгляд справи № 756/8307/19.

ОСОБА_1 через представника - адвоката ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року, та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року, в якій, посилався на незаконність судових рішень в цілому (як підставу для скасування її в частині) і вказав, що суди порушили норми процесуального права, належним чином не повідомивши позивача про дату, час і місце засідання суду, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. При цьому, як районний суд, так і апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, не з`ясувавши поважність причин відсутності, так як представник позивача як мобілізований перебуває у Збройних силах України та бере участь у бойових діях, а позивач після перебування в окупованому Гостомелі як біженець виїхав до Республіки Польща. Суди порушили норми ЦПК України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до суду.

Суд також не вирішив питання щодо клопотань позивача про подання нових доказів, які він був позбавлений можливості подати у зв`язку з процесуальним порушеннями, допущеними судом першої інстанції, такі дії апеляційного суду протирічать правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 203/2861/19 та у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 720/1277/20, суть яких зводиться до того, що «апеляційний суд не забезпечив сторонам необхідних рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін, що є істотним порушенням процесуального закону і підставою для скасування рішення апеляційного суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 10 січня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4, задовольнив, постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року скасував в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру, справу в цій частині направив до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Київський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2024 року прийняв до провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом ОСОБА_4, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не повідомив належним чином сторону позивача про розгляд справи, розглянув справу за його відсутності, чим позбавив можливості реалізувати свої процесуальні права.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Представнику апелянта судова повістка-повідомлення була направлена на його електронну адресу, що міститься у матеріалах справи, а також доставлена до офіційного електронного кабінету 08 лютого 2024 року о 17:00:03. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, що переглядається, в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 березня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № К-28/12 за умовами якого банком ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 900 000 грн на строк до 18 березня 2022 року на придбання у власність квартири АДРЕСА_1 зі сплатою 15 відсотків річних (т. 1 а.с. 134-136).

29 березня 2012 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірну квартиру після повної оплати ціни квартири. Відтак, спірна квартира була придбана за рахунок кредитних коштів ПАТ «ЕРДЕ БАНК». Ці обставини установлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, у справі № 756/16381/16-ц, у якій брали участь сторони даної, а тому відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.

На забезпечення виконання договору про іпотечний кредит, 17 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРДЕ БАНК» укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нумеріцькою С.П. за реєстровим № 1552. За умовам договору ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 141-143).

13 грудня 2013 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ПАТ «КБ «Аксіома» укладений договір про відступлення права вимоги № 7, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарським С.І. За умовами договору ПАТ «ЕРДЕ БАНК» передав ПАТ «КБ «Аксіома» право вимоги за договором про іпотечний кредит № К-28/12 з усіма додатковими угодами та додатками до нього (т. 1 а.с. 147-148).

16 січня 2014 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ПАТ «КБ «Аксіома» також укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року укладеним ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О.М. За умовами цього договору ПАТ «ЕРДЕ БАНК» передано ПАТ «КБ «Аксіома» права іпотекодержателя (т. 1 а.с. 149-150).

19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома», в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Аксіома» Приходько Ю.В., та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» укладений договір про відступлення права вимоги № 07-В-1. За умовами договору банк передав фінансовій компанії право вимоги за договором про іпотечний кредит № К-28/12 від 21 березня 2012 року, укладеного між ПАТ «ЕРДЕ БАНК», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Аксіома» на підставі договору № 7 від 13 грудня 2013 року, та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 152).

25 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. посвідчений укладений між ПАТ «КБ «Аксіома», в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Аксіома» - Приходько Ю.В., та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим 17 серпня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нумеріцькою С.П. за реєстровим № 1552 (т. 1 а.с. 156).

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С.І. від 25 серпня 016 року індексний номер 310953399 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо інформації про державну реєстрацію іпотеки в частині іпотекодержателя вказано ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» (т. 1, а.с. 133).

26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги № 26/08/16, за умовами якого ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» відступило ОСОБА_2 право вимоги за договором про іпотечний кредит № К-28/12, укладеним 21 березня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 158-161).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/16381/16-ц від 14 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, встановлено, що згідно з укладеним між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 договором від 26 серпня 2016 року №26/08/16 про відступлення права вимоги до ОСОБА_2 перейшло право вимоги суми сформованої заборгованості за Договором про іпотечний кредит № К-28/12 від 21 березня 2012 року, строк платежу якої настав, згідно заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року по справі №756/85/15-ц за позовом ПАТ «КБ «Аксіома» про стягнення боргу. Загальна сума права вимоги складає заборгованість в сумі 1 090 832, 20 грн., з яких: - заборгованість за кредитом у розмірі 832 091 грн. 86 коп.;- заборгованість за процентами у розмірі 205 042грн. 80коп., - пеня по кредиту у розмірі 25 793 грн. 17 коп., - пеня по процентам - у розмірі 27 904 грн. 37 коп.

Крім того, 26 серпня 2016 року ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» укладено з ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарськом С.І., за умовами якого до ОСОБА_2 перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним 21 березня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання боржником кредитного договору № К-28/12 від 21 березня 2012 року, за яким у іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 67-69, 129-134).

25 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С.І. прийнято рішення індексний № 31095426 щодо внесення відомостей про обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1 із зазначенням іпотекодержателем ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 56).

Згідно вимоги про порушення зобов`язання від 29 серпня 2016 року, яка була передана через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарську С.І., ОСОБА_2 вимагала виконання грошового зобов`язання, у випадку невиконання якого заявлялося, зокрема, про продаж предмета іпотеки згідно з ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Вимога отримана 30 серпня 2016 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні накладними ТОВ «Нова пошта» № 59000201548799 та № 59000201546910 відповідно. У накладних наявні підписи про отримання відправлення, дані і адреси сторін відповідають їх адресам, зазначеним у кредитному договорі та договорі іпотеки.

02 грудня 2016 року між ОСОБА_2 , як іпотекодержателем за іпотечним договором від 17.08.2012 року, та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого вона продала спірну квартиру ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 10-11).

02 грудня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. прийняв рішення індексний № 32682199 про внесення відомостей щодо власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 грудня 2016 року (т. 2 а.с 13).

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32682199 від 02 грудня 2016 року номер запису про право власності 17772135 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1103294080000), прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., виходячи з наступного.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умов. Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, не є договором факторингу, а є правочином з відступлення права вимоги.

При цьому, якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Врахувавши, що у оспорюваному договорі відступлення права вимоги встановлені всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових актів, воля сторін правочину була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеного 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 .

Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32682199 від 02.12.2016 року номер запису про право власності 17772135 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1103294080000) прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині, що переглядається судом апеляційної інстанції не спростовують таких висновків суду першої інстанції та є неспроможними, оскільки спростовуються обставинами, які встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі № 756/16381/16-ц від 14 квітня 2021 року, яке набрало законної сили і в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Щодо доводів апелянта в частині неналежного повідомлення, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи, про дату, час і місце судового засідання.

Адвокат ОСОБА_4 зазначений в апеляційній скарзі як представник позивача з наданням відповідних доказів (т. 3, а. с. 1-5).

Стаття 58 (параграф 2 глави 4 розділу I) ЦПК України, яка унормовує статус представників, знаходиться у главі про учасників справи і в апеляційній скарзі, і в касаційній скарзі зазначено, що позивач ОСОБА_1 після перебування в окупованому Гостомелі як біженець виїхав до Республіки Польща, тобто за зареєстрованою адресою у м. Києві не проживає. Цим самим виконано вимоги статті 131 ЦПК України про обов`язок учасника судового процесу повідомити суд про зміну місця свого проживання.

У пункті 8 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», (заява № 29446/12; пункти 7, 8) зазначено, що на національні суди покладається обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення.

У справі «Стрижак проти України» від 08 листопада 2005 року (заява № 72269/01, пункт 40) Суд зазначив, що незабезпечення достатньою мірою усіх заходів повідомлення сторони справи - позбавляє можливості останню подавати свої аргументи у справі. У пункті 36 рішення у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року (заява № 70329/12), розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. ЄСПЛ у цій справі дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, зокрема 08.08.2022 року, про що свідчить його особиста заява від 04.08.2022 року про відкладення/перенесення судового розгляду (а.с.235 т.1).

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи апелянта про необхідність зупинення розгляду справи, оскільки представник позивача перебуває на військовій службі.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань (ухвала про зупинення провадження Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2022 по справі №757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі №461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19).

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність та обов`язковість зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зі змісту наданої представником позивача копії довідки № 589/22 від червня 2022 року вбачається, що солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Однак відомостей про те, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан або залучена до проведення антитерористичної операції надана суду першої інстанції довідка не містить, а отже не підтверджує факту не можливості явки представника позивача для участі у розгляді справи. Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до норм діючого цивільно-процесуального законодавства позивач не позбавлений можливості одночасно мати декілька представників.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції процесуальних прав позивача на заявлення клопотань та подання нових доказів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що представник позивача особисто приймав участь у судових засіданнях під час розгляду справи, подавав до суду ряд клопотань, вчиняв інші процесуальні дії, а отже користувався наданими йому процесуальними правами на свій розсуд.

Таким чином, порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Щодо клопотань апелянта про дослідження нового доказу та витребування доказів, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з`явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору.

Ураховуючи встановлені вище обставини, щодо тривалості розгляду даної справи (з 2020 року), дотримання судом першої інстанції процесуальних прав позивача, комунікацію сторони позивача з судом, особисту присутність у судових засіданнях представника позивача та належне повідомлення про розгляд справи, апеляційний суд вважає, що причини неподання таких доказів до суду першої інстанції не є поважними, а отже, клопотання задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги також розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються, оскільки лише зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду в оскаржуваній частині рішення не впливають та їх не спростовують.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині, що переглядається ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру, є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду в цій частині відповідно до статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду

№ 524/3490/17-ц від 27 березня 2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Отже, переглядаючи справу у частині, згідно постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова