Ухвала

від 02.04.2024 по справі 465/9152/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/9152/23

2/465/1414/24

У Х В А Л А

про самовідвід судді

"02" квітня 2024 р. м. Львів

Суддя Франківськогорайонного судум.ЛьвоваМартинишин М.О.,вивчивши матеріалицивільної справиза позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4», Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради про стягнення нарахованої, але недоплаченої заробітної плати -

в с т а н о в и в :

У провадженніФранківського районногосуду м.Львова перебуваєцивільна справа№465/9152/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4», Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради про стягнення нарахованої, але недоплаченої заробітної плати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 року справу передано для розгляду судді Мартинишин М.О.

Під час вивчення матеріалів справи установлено, що позивачем є ОСОБА_1 ,а йогопредставниками згідно довіреності посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. 10.02.2021 року, є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Відповідачем 1 у справі - Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка №4».

Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2018 року задоволено самовідвід судді Мартинишин М.О. у цивільній справі № 465/2935/17 за позовом Комунальної 4-ої стоматологічної поліклініки до Комісії по трудових спорах Комунальної 4-ї стоматологічної поліклініки м. Львова, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про скасування рішення комісії по трудових спорах Комунальної 4-ї стоматологічної поліклініки м. Львова від 10.05.2017 року.

Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2021 року задоволено самовідвідсудді МартинишинМ.О.у цивільній справі №465/2699/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №4», головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №4» ОСОБА_6 , Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, начальника Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуба Володимира Івановича, міського голови м. Львова Садового Андрія Івановича, за участю третіх осіб: Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України, Міністерства охорони здоров`я, про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини зарплати в зв`язку із затримкою термінів її виплати, порушення умов колективного договору.

Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.02.2024 року задоволено самовідвідсудді МартинишинМ.О.у цивільній справі № 465/10430/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №4», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобов`язання до вчинення дій.

Водночас, представник позивача ОСОБА_5 має неприязне ставлення до головуючого судді Мартинишин М.О., подала неодноразово скарги на дії судді.

Отже, головуючим суддею Мартинишин М.О. вже заявлявся самовідвід від розгляду судових справ за участю сторін: ОСОБА_1 та Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка №4»,а тому наведені обставини можуть викликати учасників справи сумнів у безсторонності, об`єктивності та неупередженості головуючого судді та в майбутньому призвести до скасування рішення у даній справі із зазначених підстав.

З огляду на вищевикладене та на підставі ст. 36 ЦПК України, головуючий суддя приходить до переконання про заявлення самовідводу від розгляду судової справи № 465/9152/23.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що слід задоволити заяву про самовідвід у розгляді даної цивільної справи, з наступних підстав

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною першою ст. 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов`язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартиненко проти України» було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським Судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66,69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

У справі «Морріс проти Об`єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов`язкові для врахування судами України.

Так, згідно з роз`ясненнями ЄСПЛ у справах «Мікаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому кожен суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

У своїй Рекомендації № R (94) 12 щодо незалежності, ефективності та ролі суддів (Принцип I(2)(d) Комітет Міністрів Ради Європи визначив, що судді повинні мати необмежену свободу вирішувати справи безсторонньо, у відповідності із своїм сумлінням та тлумаченням фактів згідно з чинними правовими нормами.

Європейська Хартія про статус суддів передбачає, що закон для суддів повинен гарантувати безсторонність, якої члени суспільства мають право очікувати від суддів (пункт 1.1).

Безсторонність визначається Європейським судом відповідно до суб`єктивного підходу, який бере до уваги особисте переконання або інтереси конкретного судді в певній ситуації, а також, відповідно до об`єктивного підходу, що передбачає надання суддею гарантій, достатніх для усунення будь-якого правомірного сумніву у цьому відношенні. Судді повинні за всіх обставин діяти безсторонньо з тим, щоб забезпечити відсутність правомірних підстав у громадян підозрювати якусь упередженість. У цьому відношенні безсторонність повинна бути очевидною як під час виконання суддею судових функцій, так і інших дій.

Наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, в справі «Фельдман проти України» від 8 квітня 2010 року).

Принцип поведінки судді, відповідно до яких кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, з метою виключення будь-яких сумнівів в об`єктивності розгляду справи та реалізації права учасників судового розгляду на справедливий розгляд справи безстороннім судом, забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи відповідно до вимог Закону, відображений також у Бангалорських принципах поведінки судді.

Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, слід прийти до висновку, що з метою забезпечення особам, що беруть участь у справі, довіри до суду, який розглядає справу, для створення умов, при яких відпадуть сумніви у неупередженості та безсторонності судді при розгляді справи, з метою недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду та враховуючи не можливості об`єктивно розглянути дану справу, у зв`язку з чим заява про самовідвід судді Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О. підлягає задоволенню.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.10,36,39,40,247,259-260,353 ЦПКУкраїни -

п о с т а н о в и в:

Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О. про самовідвід у розгляді цивільної справи №465/9152/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Стоматологічна поліклініка № 4», Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівської міської ради про стягнення нарахованої, але недоплаченої заробітної плати.

Матеріали справи №465/9152/23 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Мартинишин М.О.