Постанова

від 29.03.2024 по справі 640/681/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/681/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення коштів при звільнення, середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила суд:

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку в розмірі 3115,64 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за 429 днів у розмірі 121552,86 грн.;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7500,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку в розмірі 3115,64 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Наказу Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №198, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади провідного спеціаліста культури з 02 січня 2018 року.

За період роботи з 30 квітня 2017 року по 02 січня 2018 року позивачу виплачена компенсація за невикористану частину щорічної відпустки за 4 календарні дні /Довідка Голосіївської РДА в м. Києві № 100/03-6.

З 03 січня 2018 року ОСОБА_1 Наказом РВК № 1 від 03 січня 2018 року призначена на посаду провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів в ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку переведення з Голосіївської РДА в м. Києві.

Згідно з Витягом з Наказу № 11 від 13 березня 2018 року позивача звільнено із займаної посади на підставі частини першої статті 36 КЗпП України за згодою сторін, виплачено компенсацію за 5 календарних днів щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 03 січня 2018 року по 13 березня 2018 року.

При цьому позивачу не була виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку.

26 липня 2018 року позивач звернулась до відповідача з листом щодо проведення повного розрахунку та виплати грошової компенсації за 11 календарних днів щорічної додаткової відпустки.

Разом з тим відповідач такого розрахунку не провів, на звернення позивача листом від 03 серпня 2018 року №5415 повідомив, що таку грошову компенсацію мало б провести Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини, так як позивач набув право на додаткову відпустку саме під час звільнення з попереднього місця роботи.

Позивач з такою позицією відповідача не погодилась та звернулась за роз`ясненням з відповідним листом до Національного агентства України з питань державної служби, яке передало звернення за належністю до Міністерства соціальної політики України.

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України (лист від 04 серпня 2018 року №1105/0/102-18/284) позивачу при звільненні повинна була бути виплачена грошова компенсація за 11 календарних днів щорічної додаткової відпустки (15 років стажу державної служби).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 58 Закону України "Про державну службу" передбачено, що за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 8, 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. За державними службовцями, які відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490) набули право на отримання додаткових оплачуваних відпусток більшої тривалості, ніж передбачено статтею 58 цього Закону, така тривалість додаткових відпусток зберігається після набрання чинності цим Законом.

Механізм надання додаткових оплачуваних відпусток (далі - додаткова відпустка) державним службовцям визначений Порядком надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №270 (далі по тексту - Порядок від 06 квітня 2016 року).

Відповідно до пункту 2, 3 порядку від 06 квітня 2016 року, державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п`ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.

При цьому, додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток (пункт 4 Порядку від 06 квітня 2016 року)

Відповідно до пункту 12 Порядку від 06 квітня 2016 року державному службовцю, який відповідно до статті 35 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" за стаж державної служби 13 років набув право на отримання додаткової відпустки тривалістю 11 календарних днів, додатковий день надається після наступних трьох років державної служби.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08 січня 2016 року позивач набула право на 11 календарних днів щорічної додаткової відпустки за 13 років стажу державної служби. При цьому, додатковий день щорічної додаткової відпустки мав бути наданий позивачу 08 січня 2019 року, тобто після наступних трьох років державної служби.

Відтак, станом на 08 січня 2018 року позивач мала право на отримання 11 календарних днів додаткової відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, під час звільнення позивача із займаної посади компенсація за 11 днів невикористаної додаткової відпустки не виплачена

Положеннями пункту 9 Порядку від 06 квітня 2016 року визначено, що під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

При цьому, за змістом норм частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Питання щодо порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою (працівником) та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті працівнику при звільненні, врегульовані нормами статей 116 і 117 Кодексу законів про працю України.

Так, статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем під час звільнення не виплачено позивачу всіх належних до виплати сум, а саме компенсацію за невикористану додаткову відпустку в розмірі 3115, 64 грн.

При цьому, апелянтом не заперечується встановлений судом першої інстанції розмір компенсації, натомість, заперечується лише існування у нього обов`язку щодо виплати такої.

Колегія суддів критично оцінює такі оводи апелянта, оскільки як вірно зауважено судом першої інстанції у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Враховуючи, апелянтом не надано доказів виплати позивачу за невикористану додаткову відпустку при переведенні з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Голосіївської районної в м. Києві то такий обов`язок виникає саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за 11 днів невикористаної додаткової відпустки в розмірі 3115, 64 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення коштів при звільнення, середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 29.03.2024)