Постанова

від 07.03.2024 по справі 302/521/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/521/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Фазикош Г.В.,

з участю секретаря Гусоньки З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Рішка Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 06 червня 2023 року (у складі судді Пухальського С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості та Міжгірської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у березні 2023 р.

Просила:

-визнати незаконним і скасувати наказ Закарпатського ОЦЗ від 20.02.2023 року № 81-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити її на роботі;

-стягнути із Закарпатського ОЦЗ на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

-стягнути із Закарпатського ОЦЗ на свою користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.;

-вирішити питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог указала, що з березня 2004 р. по червень 2018 р. працювала на різних посадах в Міжгірському районному центрі зайнятості Закарпатської області (надалі - Міжгірський РЦЗ), а з червня 2018 року по лютий 2023 року в Міжгірській районній філії Закарпатського обласного центру зайнятості (надалі - Міжгірська районна філія Закарпатського ОЦЗ).

28 грудня 2022 р. їй було вручено персональне попередження про наступне вивільнення (звільнення) на підставі статті 49-2 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), яким, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та враховуючи введення у дію з 14.12.2022 штатного розпису Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості (далі - Хустська філія Закарпатського ОЦЗ) на 2022 рік, її було повідомлено, що посаду, яку вона займала, буде скорочено. У порядку працевлаштування їй було запропоновано вакантну посаду провідного юрисконсульта Хустської філії Закарпатського ОЦЗ, а також про те, що її буде звільнено згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України після закінчення двох місяців з моменту попередження.

При отриманні попередження вона письмово повідомила роботодавця про незгоду з таким, оскільки їй не було запропоновано усіх наявних релевантних вакансій чи будь-яку іншу посаду, яку вона може виконувати з урахуванням її кваліфікації та досвіду. Також повідомила роботодавця про те, що єдина запропонована їй вакансія провідного юрисконсульта Хустської філії Закарпатського ОЦЗ з розташуванням робочого місця безпосередньо в м. Хуст Закарпатської області не є для неї підходящою з огляду на її сімейні обставини, оскільки на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, яких вона виховує та утримує самостійно за місцем свого постійного проживання в смт. Міжгір`я Закарпатської області. Вона не мала можливості ні переїхати до м. Хуст на постійне проживання, ні щодня їздити з смт. Міжгір`я до м. Хуст на роботу.

З іншого боку, враховуючи посадовий оклад провідного юрисконсульта Хустської філії Закарпатського ОЦЗ, який було затверджено у розмірі 5 600 грн., йшлося про те, що їй пропонували зайняти посаду зі значно меншим посадовим окладом, ніж вона мала на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Міжгірської районної філії Закарпатського ОЦЗ та ще й з необхідністю несення значних транспортних витрат на відвідування роботи в м. Хуст, які, з урахуванням вартості квитка та при умові 22 робочих днів у місяці, складають 4 514,40 грн. щомісячно. Як наслідок, запропонована їй посада була для неї вкрай невигідною і у фінансовому плані.

20 лютого 2023 р. на підставі наказу № 81-к від 20.02.2023 її було звільнено з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Міжгірської районної філії Закарпатського ОЦЗ за скороченням штату та чисельності працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Дії щодо її звільнення завдали їй значних моральних страждань, так як вона віддала 19 років свого життя сумлінній праці у відповідача, завжди у своїй роботі ставила інтереси роботодавця вище власних, завжди за потреби була готова виконувати понаднормову роботу, підміняти тимчасово відсутніх колег тощо. Відповідно, в процесі реорганізації вона заслуговувала та розраховувала на повагу до себе. Саме тому, коли вона дізналася про надання роботодавцем несправедливих переваг іншим працівникам перед нею у питанні переведення на відповідні посади у новоствореному Міжгірському відділі Хустської філії Закарпатського ОЦЗ, формальний підхід до питання щодо повідомлення її про наступне вивільнення і пропозиція їй завідомо неприйнятних для неї вакантних посад, тим самим ставлячи її в умови невідворотного звільнення, її поглинуло сильне відчуття несправедливості, вона була глибоко обурена діями Закарпатського ОЦЗ, відчувала себе приниженою, стурбованість і тривога через ситуацію із майбутнім звільненням завдала їй тяжких душевних переживань. Постійне нервове напруження потягнуло за собою депресію та тривалий розлад фізичного здоров`я.

Рішенням Міжгірського районного суду від 06 червня 2023 р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-суд першої інстанції не встановив, які саме посади у штаті Міжгірського відділу Хустської філії Закарпатського ОЦЗ були вакантними станом на 19.12.2022 р. і 28.12.2022 р.;

-при звільненні позивача роботодавцем не було дотримано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника;

-позивач мала переважна право на залишенні на роботу у зв`язку з високим рівнем кваліфікації та високою продуктивністю праці.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Закарпатський обласний центр зайнятості просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заперечення зводяться до законності оскаржуваного судового рішення і безпідставності доводів апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було проведено відповідно до норм трудового законодавства, а тому позов у частині вимоги про визнання незаконним і скасування наказу Закарпатського ОЦЗ від 20.02.2023 № 81-к та поновлення позивача на роботі не підлягає задоволенню.

При цьому суд установив, що 19.12.2022 р. ОСОБА_1 було вручено персональне попередження про наступне вивільнення (звільнення), за змістом якого в зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та враховуючи введення в дію із 14.12.2022 штатного розпису Хустської філії Закарпатського ОЦЗ на 2022 рік, її було повідомлено, що посаду, яку вона займала, буде скорочено, а також про те, що її буде звільнено згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України після закінчення двох місяців з моменту попередження (т.1 а.с.220).

28.12.2022 р. ОСОБА_1 було вручено персональне попередження про наступне вивільнення (звільнення), яким також її було повідомлено, що посаду, яку вона займала, буде скорочено. В порядку працевлаштування їй було запропоновано вакантну посаду провідного юрисконсульта Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості, а також про те, що її буде звільнено згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України після закінчення двох місяців з моменту попередження. Від запропонованої посади позивач відмовилася зазначивши, що їй не було запропоновано усіх наявних релевантних вакансій чи будь-яку іншу посаду, яку вона може виконувати з урахуванням її кваліфікації та досвіду. Також вона повідомила роботодавця про те, що єдина запропонована їй вакансія провідного юрисконсульта Хустської філії Закарпатського ОЦЗ - м. Хуст Закарпатської області, не є для неї підходящою з огляду на перебування на її утриманні двох малолітніх дітей, яких вона виховує та утримує самостійно (т.1 а.с.36).

Зазначені персональні попередження про наступне вивільнення, які надавалися позивачу було винесено на підставі та на виконання наказу Міністерства економіки України від 02.11.2022 № 4325 «Про утворення філій регіональних центрів зайнятості Державного центру зайнятості», наказу Закарпатського обласного центру зайнятості «Про введення в дію структури та штатних розписів Закарпатської обласної служби зайнятості» від 12.12.2022 №271 (т.1 а.с.91-93, 94).

30.12.2022 р. ОСОБА_1 для ознайомлення було надано Додаток до персонального попередження про наступне вивільнення (звільнення) на підставі статті 49-2 КЗпП України, згідно з яким їй було запропоновано обійняти одну з наступних вакантних посад: - провідного юрисконсульта Хустської філії Закарпатського ОЦЗ; - провідного юрисконсульта Рахівської філії Закарпатського ОЦЗ; - провідного юрисконсульта Тячівської філії Закарпатського ОЦЗ; - провідного юрисконсульта Берегівської філії Закарпатського ОЦЗ; - кар`єрного радника відділу кар`єрного консультування Ужгородської філії Закарпатського ОЦЗ; - кар`єрного радника відділу кар`єрного консультування Ужгородської філії Закарпатського ОЦЗ, тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2 , до фактичного виходу її на роботу (т. 1 а.с.221).

20.02.2023 р. таким же чином позивачу було запропоновано вакансії, які були наявні в структурі Закарпатського ОЦЗ (в кількості 21 посада), що підтверджується додатком до персонального попередження про наступне вивільнення (звільнення) на підставі статті 49-2 КЗпП України (т.1 а.с.222-224).

ОСОБА_1 від усіх запропонованих в зазначених Додатках посад відмовилася, про що свідчать її підписи у графі «від запропонованої посади відмовляюсь (підпис/дата)».

20.02.2023 р. на підставі наказу №81-к від 20.02.2023 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями Міжгірської районної філії Закарпатського ОЦЗ за скороченням штату та чисельності працівників - згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (т.1 а.с.38-39).

Згідно з наказом Міністерства економіки України від 02.11.2022 № 4325 «Про утворення філій регіональних центрів зайнятості Державного центру зайнятості» у складі Закарпатського ОЦЗ було утворено наступні відокремлені структурні підрозділи - філії регіонального центру зайнятості: Берегівська філія; Мукачівська філія; Рахівська філія; Тячівська філія; Ужгородська філія; Хустська філія (т.1 а.с.91-93).

Наказом керівника Закарпатського ОЦЗ від 12.12.2022 № 271 «Про введення в дію структури та штатних розписів Закарпатської обласної служби зайнятості» (т.1 а.с.95) з 14.12.2022 було затверджено та введено в дію штатні розписи і структуру філій Закарпатського ОЦЗ.

За штатним розписом на 2022 рік у складі Міжгірського відділу Хустської філії Закарпатського ОЦЗ були передбачені наступні посади: начальник відділу - одна штатна посада; заступник начальника відділу - одна штатна посада; кар`єрний радник - одна штатна посада; провідний фахівець з профорієнтації - одна штатна посада; консультант роботодавця - одна штатна посада (т.1 а.с.96). Аналогічний штатний розпис було затверджено і на 2023 рік (т.1 а.с.97).

Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другою статті 40 КЗпП України, звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

В свою чергу, попередження повинно бути у такій формі, щоб у працівника не виникало сумніву щодо винесення його від особи, яка має право найму та звільнення, що саме його посаду буде скорочено, та що саме його, за відсутності інших вакантних посад, може бути звільнено. Таке попередження необхідно не тільки для забезпечення організації вивільнення працівників, а й для усвідомлення працівником свого майбутнього становища щодо забезпечення роботою та джерелами для життя і можливого пошуку працівником іншої роботи самостійно.

Стаття 42 КЗпП України встановлює, що при скороченні чисельності структури чи штату працівників у зв?язку із змінами в організації роботи чи праці переважне право надається особам з більш високою кваліфікацією чи продуктивністю праці і тільки при рівних умовах застосовується норма щодо переважного права залишення на роботі.

У зв?язку з ліквідацією усіх філій Закарпатського ОЦЗ та місцевих центрів зайнятості, а саме було ліквідовано - 11 філій Закарпатського ОЦЗ, що підтверджується наказом Закарпатського ОЦЗ «Про припинення філій Закарпатського обласного центру зайнятості» № 284 від 15.12.2022 (т.1 а.с.225-226) та припинено шляхом приєднання до Закарпатського ОЦЗ, Ужгородський МЦЗ, Мукачівський МРЦЗ та Тячівський РЦЗ, було створено комісію, щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, що підтверджується наказом Закарпатського ОЦЗ «Про утворення комісії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо визначення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі» № 270 від 09.12.2022 (т.1 а.с.227).

На виконання указаних наказів було проведено аналіз кваліфікації та продуктивності праці працівників ліквідованої Міжгірської районної філії Закарпатського ОЦЗ з метою виявлення їх рівня та визначення тих, у кого рівень продуктивності та кваліфікації є вищим у порівнянні з іншими, яким було встановлено, що на посаду кар?єрного радника Міжгірського відділу Хустською філії Закарпатського ОЦЗ виходячи з посад, які вони обіймали і кваліфікацією, якою володіли, претендували троє працівників Міжгірської районної філії Закарпатського ОЦЗ, а саме - провідні фахівці з питань зайнятості: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказана посада кар`єрного радника передбачала виконання працівником функцій адміністратора зала центру зайнятості та функцій кар`єрного радника, що також підтверджується змістом посадової інструкції (т.1 а.с.98-108). У структурі Міжгірської філії такі функції адміністратора виконувались ОСОБА_5 , що також підтверджується змістом посадової інструкції (т.1 а.с.81-86), а тому обійняти посаду кар`єрного радника в Міжгірському відділі було запропоновано ОСОБА_5 , оскільки, на думку роботодавця, саме вона мала належну кваліфікацію та досвід роботи для зайняття вказаної посади. Інші працівники - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , функції адміністратора залу в Міжгірській філії ніколи не виконували, а тому не мали достатньої кваліфікації для зайнятій вказаної посади, а ОСОБА_5 , навпаки, при виробничій необхідності виконувала також і функції кар`єрних радників. Як зазначено, ОСОБА_5 , крім іншого, має необхідну спеціалізовану освіту в сфері соціальної роботи, що мало визначальне значення, виходячи із специфіки роботи кар`єрного радника центру зайнятості. Таким чином, ОСОБА_5 володіла більшою кваліфікацією та продуктивністю праці для обіймання посади кар`єрного радника Міжгірського відділу порівняно з іншими працівниками Міжгірської філії.

Позивач досвіду роботи на посаді кар`єрного радника не мала ніякого, а функції адміністратора зала (ці функції є тільки додатковими для посади кар`єрного радника, а не основними) виконувала тільки в разі відсутності основного працівника. Виходячи з цього, рівень кваліфікації позивача відносно зайняття посади кар`єрного радника в структурі новостворюваного Міжгірського відділу Хустської філії Закарпатського ОЦЗ був значно нижчим у порівнянні з іншими працівниками, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України.

Отже, право на залишення на роботі, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №760/21020/15 (провадження №61-37686св18).

У спірних правовідносинах це підтверджено штатним розписом та посадовими інструкціями, аналогічних посад посаді провідного фахівця з питань зайнятості - рекрутера відділу взаємодії з роботодавцями, яку обіймала позивачка, у новому штатному розписі Міжгірського відділу Хустської філії Закарпатського ОЦЗ, нема, що не спростовано належними та допустимими доказами.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Із урахуванням фактично встановлених обставин справи суд вважає, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників, роботодавцем дотримано вимог статті 42 КЗпП України в частині залишення на роботі працівників з більшим рівнем продуктивності праці та кваліфікації, а судження позивачки про нібито її вищий рівень продуктивності праці та кваліфікації є хибними та такими, що не відповідають обставинам справи та поданим доказам.

Разом із тим, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які б обумовлювали застосування при її звільненні положень статті 184 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами, наявними в справі.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив, які саме посади у штаті Міжгірського відділу Хустської філії Закарпатського ОЦЗ були вакантними станом на 19.12.2022 р. і 28.12.2022 р. не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції це було встановлено належним чином, відповідачем надано всі необхідні докази як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції (т.2 а.с.177-182). Натомість, позивач відмовилася від усіх вакантних посад, які їй пропонувалися роботодавцем.

Довід апеляційної скарги про те, що при звільненні позивача роботодавцем не було дотримано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, спростовуються матеріалами справи та доведеною правовою позицією відповідача.

Довід апеляційної скарги про те, що позивач мала переважне право на залишенні на роботу у зв`язку з високим рівнем кваліфікації та високою продуктивністю праці, є суб`єктивною думкою самої позивачки, судом першої інстанції надано належну правову оцінку вказаним нею фактам.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи це, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу адвоката Рішка Сергія Івановича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Міжгірського районного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 22 березня 2024 р.

Судді: