Постанова

від 19.03.2024 по справі 306/1645/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/1645/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 березня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д, Фазикош Г.В.

з участю секретаря судового засідання: Сливка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Свалявської міської ради Закарпатської області на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2023 року, ухвалене суддею Ганчак Л.Ф. у справі за позовом Свалявської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою

встановив:

У вересні 2022 року Свалявська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення збитків.

В обгрунтування уточненого позову зазначала, що відповідачі є власниками нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно розміщено на земельній ділянці, яка належить Свалявській міській раді, комунальної форми власності (кадастровий номер: 2124010100:02:043:0016, загальна площа, що використовується 0,5406 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код.11.02).

В зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна фізичними та юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. З часу набуття права власності відповідачі не оформили на правах оренди вищезгадану земельну ділянку, а тому позивачем було складено акти, якими нараховано розмір збитків, заподіяних Свалявській міській раді у вигляді неодоотриманої плати за оренду вищевказаної земельної ділянки.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 1212-1214 ЦК України, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти не сплачені останніми за оренду земельної ділянки за шість місяців 2022 року в розмірі 16 409,37 грн.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Свалявської міської ради 8 204,70 грн безпідставно збережених коштів та судовий збір у розмірі 1 240,50 грн.

У задоволенні позову Свалявської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 8204,70 грн безпідставно збережених коштів та судового збору в розмірі 1 240,50 грн - відмовлено.

В апеляційній скарзі Свалявська міська рада просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, навів невірну оцінку спірним правовідносинам та висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що спірна земельна ділянка є сформованою 14.07.2008, їй присвоєно кадастровий номер 2124010100:02:043:0016. На момент купівлі-продажу нерухомого майна відповідачами також була сформована.

Свалявською міською радою Закарпатської області зазначалося, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц).

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати, а саме стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Свалявської міської ради Закарпатської області безпідставно збережених коштів.

Натомість, суд першої інстанції, в порушення вказаних норм законодавства помилково застосувала статтю 22 ЦК України, хоча в своїх уточненнях позовних вимог та поясненнях по справі позивач вказував на застосування до спірних правовідносин ст. ст. 1212-1214 ЦК України та суд вирішив справу помилково застосувавши норми ст. 1166 ЦК України. Помилково вважав, що за нормами ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, що стало результатом прийняття суддею незаконного рішення, оскільки для спірних правовідносин вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

В оскаржуваному рішенні суд зазначає, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна з 2013 року та про нібито наданих суду сторонами доказів, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Свалявської міської ради Закарпатської області про продовження строку оренди земельної ділянки. Натомість у матеріалах справи наявні докази надані позивачем, а саме, лист Свалявської міської ради від 26.10.2018 №1201/02-10 про те, що ОСОБА_1 звернулася з заявою 11.10.2018 про продовження договору оренди, тобто після закінчення його терміну 29.08.2018. В матеріалах справи також містяться докази про те, що Свалявською міською радою надавався дозвіл на викуп спірної земельної ділянки (рішення Свалявської міської ради від 11.10.2019 №365 «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення»), однак, відповідач не скористався цією можливістю, що свідчить про намір Свалявської міської ради продати земельну ділянку відповідачу. Вказане також підтверджується листом Свалявської міської ради від 04.08.2022 №1650/02-10, який міститься у матеріалах справи, де, зокрема Свалявська міська рада просила ОСОБА_1 надати проект договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відтак, Свалявською міською радою Закарпатської області вживалися всі можливі заходи передбачені законодавством. Вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, про те, що Свалявська міська рада не укладала договір оренди, а тому на даному етапі відносин вона не може пред`являти претензій щодо стягнення коштів за оренду вищевказаної земельної ділянки, а тому в цій частині позов не задовільнив чим порушив права Свалявської міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бобіль І.І. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Зазначає, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна з 2013 року і по 2018 рік земельна ділянка використовувалась на підставі договору оренди земельної ділянки. 24.05.2019 земельна ділянка була повернута позивачу за актом прийому-передачі №24. А тому, з моменту передачі земельної ділянки, володільцем такої є позивач, що унеможливлює стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів.

У дане судове засідання ОСОБА_1 та її представник Бобаль І.І. не з`явились. Також не з`явився і ОСОБА_2

14.11.2023 року в судовому звсіданні була оголошена перерва та справу призначено розглядом на 19.03.2024 року о 09 год. 30 хв. На дане судове засідання представник Бобаль І.І. був повідомлений під розписку, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повідомлені на їх номери мобільних телефонів у додатку "Viber".

Від представника міської ради Павлич В.М. надійшла заява від 19.03.2024 року про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Втаховуючи ту обставину, що сторони у справі повідомлені про дату, час і місце судового засідання в належний спосіб, тому на підставі вимог частини 2 статті 372 ЦПК України дане судове засідання слід провести за неявки сторін, оскільки це не призведе до порушення їх процесуальних прав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Свалявської міської ради Закарпатської області підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів ч. 2 ст. 377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У ході судового розгляду, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються співвласниками цеху з розливу води під літерою "Н" площею 1108,9 м.кв., та котельні під літерою "О", площею 37,1 м.кв., а всього загальною площею 1146,0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні від 22.12.2021 р. за № 1354.

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,5406 га за кадастровим номером: 2124010100:02:043:0016, реєстраційний номер: 144397121240, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка належить Свалявській міській раді на праві комунальної форми власності.

Та 09 липня 2008 року між Свалявською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124010100-0408070700012 від 14 липня 2008 року у Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», згідно якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 для виробничої діяльності (обслуговування цеху). Договір було укладено строком на 5 років.

На підставі Додаткової угоди №1 до договорі оренди земельної ділянки від 29 серпня 2013 року, укладеної між Свалявською міською радою та ОСОБА_1 , термін дії Договору оренди земельної ділянки від 14.07.2008 року продовжено на 5 років.

Згідно рішення Свалявської міської ради Закарпатської області дев`ятої сесії семого скликання за № 365 від 11 жовтня 2019 року, гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на викуп у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,5406 га по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Кадастровий номер земельної ділянки: 2124010100:02:043:0016. Отже, між сторонами почалися відносини з приводу викупу земельної ділняки ОСОБА_1 .

Згідно рішення 10 сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 24 квітня 2020 року № 489 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, яка підлягає продажу» вказану земельну ділянку площею 0,5406 га продано гр. ОСОБА_1 у власність. Вартість земельної ділянки склала 733 594 грн. 20 коп. (згідно висновку експертів про ринкову вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення на дату оцінки 05.12.2019 р.).

Та разом з цим, як убачається із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.05.2021 р., ОСОБА_1 згідно запису 17.05.2021 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером: 2003180010017000810 значиться як фізична особа-підприємець, яка має право займатись певними видами економічної діяльності.

Також, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.06.2022 р., ОСОБА_2 згідно запису 20.06.2022 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером: 2010350010002087877 значиться як фізична особа-підприємець, яка має право займатись певними видами економічної діяльності.

Зазначене підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являючись співвласниками цеху з розливу води, загальною площею 1146,0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 , здійснюють при цьому підприємницьку діяльність, тоді як таке нерухоме майно знаходиться на земельній площею 0,5406 га за кадастровим номером: 2124010100:02:043:0016, яка на праві комунальної власності належить Свалявській міській раді. Тобто, наявні правовідносини з оренди або викупу зазначеної земельної ділянки між юридичною особою та фізичними особами-підприємцями.

Згідно частини першоі статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Матеріалами справи доводиться та обставина, що між сторонами наявні правовідносини, які пов`язані зі стягненням збитків у вигляді упущеної вимоги у сумі 16 409,37 грн.

Зазначені вимоги Свалявської міської ради ґрунтуються на тім, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 безпідставно користуються спірною земельною ділянкою при здійсненні своєї підприємницької діяльності у цеху для розливу води та при цьому Свалявська міська рада як власник такої земельної ділянки неотримує від даних осіб доходу у виді орендної плати.

Крім цього, Свалявська міська рада посилається на те, що після закінчення строку дії договору оренди з ОСОБА_1 , остання і надалі продовжує такою користуватись без будь-якої на те правової підстави.

За загальним правилом, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

Виходячи з даних вимог, колегія суддів зазначає, що суб`єктний склад даних правовідносин становить юридична особа та фізичні особи підприємці, а предметом спору є стягнення упущеної вигоди у виді орендної плати за користування ФОП земельною ділянкою комунальної власності, та зазначені правовідносини за своїм характером пов`язані з орендою ФОП земельної ділянки на якій розміщений цех з розливу води.

Зазначене у своїй сукупності свідчить про те, що заявлені позовні вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Та відповідно до положень частин 1, 2 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи те, що місцевий суд наведеного вище не врахував, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, то рішення суду про часткове задоволення позову підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 та ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

За цієї обставини, доводи апеляційної скарги слід задовольнити частково.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 255, 367, 374, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Свалявської міської ради Закарпатської області, задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2023 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити Свалявській міській раді Закарпатської області, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 28 березня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: