Рішення

від 02.04.2024 по справі 469/897/23

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.04.2024 Справа № 489/897/23

2/469/195/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Луб В. В.,

представник відповідача

ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» (в режимі відеоконференції) - адвокат Новосад Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

20 червня 2023 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, зазначених у додаткових поясненнях у справі від 28.03.2024 року (а.с.202-204) просив суд:

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» з дати звільнення на посаді заступника директора.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що 01 липня 2020 року відповідно до Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» №7/20 від 29.05.2020 року його було прийнято на посаду заступника директора з питань виробництва в ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» з оплатою праці відповідно до штатного розпису.

29.07.2022 року наказом про звільнення з посади заступника директора з питань виробництва ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» №25/22 позивача звільнено з посади заступника директора на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням.

Проте, у своїй позовній заяві позивач вказував, що відповідач звільнив позивача без законних підставі за відсутності заяви позивача про звільнення його за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Ухвалою від 26 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.17).

02 серпня 2023 року представник відповідача адвокат Новосад Роман Володимирович скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав його суду, у якому зазначив, що позивачем був пропущений строк позовної давності, аргументуючи це тим, що датою відліку є 16 лютого 2023 року, коли позивач особисто від старшого слідчого Відділення поліції №8 МРУП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_2 дізнався про своє звільнення з ТОВ «УКРАГРОПРАЙД», про що особисто зазначає в письмових поясненнях, відібраних вищевказаною посадовою особою. Відповідач вказує, що останнім днем подання позовної заяви до суду про поновлення на роботі позивача є 16.05.2023 року, керуючись ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Крім того, сторона відповідача зазначила, що позивачем було підписано та подано 29.07.2022 заяву про звільнення за власним бажанням. Проте, копію такої заяви відповідач не мав можливості подати до суду через те, що її оригінал разом з іншими документами був переданий адвокату Кобильнику Денису Олеговичу для ознайомлення в рамках надання професійної правничої допомоги та відповідачу досі не повернутий. З метою надання до суду засвідченої належним чином копії вказаної вище заяви відповідачем було передано адвокату Кобильнику Д.О. лист. Однак, станом на час подання відзиву відповіді на вищевказаний лист не отримано. До того ж, відповідачем було зроблено заяву про стягнення судових витрат з Позивача та повідомлено, що докази розміру судових витрат Відповідача будуть надані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в рамках даної справи (а.с.24-28).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просить задовольнити позов.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Встановлені судом фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Наказом №7/20 від 29.05.2020 року «Про прийняття на посаду заступника директора з питань виробництва ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника директора з питань виробництва в ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» з оплатою праці відповідно до штатного розпису (а.с.7).

Наказом №25/22 від 29.07.2022 року «Про звільнення з посади заступника директора з питань виробництва» позивача звільнено з посади заступника директора на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.07.2022 р. (а.с.6).

Пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. При цьому, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

В матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 від 29.07.2022 року про звільнення з посади заступника директора з виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД».

Суд прийшов до висновків, що доводи відповідача про втрату документів, у зв`язку з ракетним обстрілом, що відбувся в ніч на 14 серпня за адресою: АДРЕСА_1 не є достатніми та обґрунтованими, та, крім того,відповідачем не доведено, що в результаті ракетного обстрілу в ніч на 14 серпня 2023 року, обламки ракети потрапили в сусідню будівлю, розташовану на вул. Льва Толстого, внаслідок чого сталася пожежа та документи були знищені.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію, щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 79 ЦК України наголошує, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України, встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу для відмовлення у задоволенні позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі.

Суд вважає, що відсутність в матеріалах справи заяви позивача про звільнення за власним бажанням, написаної ним власноруч, є підставою для визнання наказу про звільнення таким, що підписаний без законних на те підстав.

Саме цей документ, на думку суду, є належним та допустимими доказом факту звільнення позивача за власним бажанням, і його відсутність унеможливлює прийняття доводів відповідача в обґрунтування заперечень проти позову.

У зв`язку з цим, період з дати звільнення до дати поновлення на роботі, на думу суду, слід вважати вимушеним прогулом.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому, за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100(далі - Порядок N 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 (далі - Інструкція №114/8713) яким передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №114/8713 до фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата простоїв не з вини працівника.

У розділі 3 Інструкції №114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці. Згідно з пунктом 3.9 розділу 3 вказаної Інструкції до фонду оплати праці не належать суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

В Інструкції № 114/8713 середній заробіток за час вимушеного прогулу не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Тобто, в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

На підставі системного аналізу наведених положень трудового законодавства Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 прийшла до висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Також, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Роботодавець не провів оплату праці позивачу за період вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 29 липня 2022 року по 29 березня 2024 року (дату ухвалення рішення у справі) складає 143180, 25 грн. (329, 15 грн. х 435 робочих днів).

Суд приймає до уваги розрахунок позивача, який здійснено виходячи із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, зроблений на підставі довідки ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб (а.с.8-9) і виходячи з 329,15 грн. помножених на число робочих днів вимушеного прогулу (435 днів), що відповідає Постанові КМ України №100 від 08.02.95 року (з наступними змінами) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Таким чином, суд вважає стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 липня 2022 року по 29 березня 2024 року в розмірі 143180 гривень 25 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити у повному обсязі.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» (код ЄДРПОУ: 39311880, що зареєстроване за адресою: 57401, Миколаївська область, Березанський район, смт Березанка, вул.Центральна, буд.80) з дати звільнення на посаді заступника директора з питань виробництва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» (код ЄДРПОУ: 39311880, що зареєстроване за адресою: 57401, Миколаївська область, Березанський район, смт.Березанка, вул.Центральна, буд.80) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі в розмірі 143180 (сто сорок три тисячі сто вісімдесят) гривень 25 копійок.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тексту рішення складено 02 квітня 2024 року.

Суддя: