19.07.24
22-ц/812/864/24
Справа №469/897/23
Провадження № 22-ц/812/864/24
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 липня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - ОСОБА_1 ,
за участі представника позивача - адвоката Луба В.В.,
представника відповідача - адвоката Новосада Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропрайд»,
подану адвокатом Новосадом Романом Володимировичем
на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2024року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Тавлуєм В.В., повний текст складено 02 квітня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
В С Т А Н О В И В:
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОПРАЙД» (далі ТОВ «Украгропрайд») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 01 липня 2020 року відповідно до наказу ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» №7/20 від 29 травня 2020року його було прийнято на посаду заступника директора з питань виробництва з оплатою праці відповідно до штатного розпису.
Наказом ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» №25/22 від 29 липня 2022 року позивача звільнено з посади заступника директора на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням.
Проте звільнення вважає незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.
Підставою для звільнення за власним бажанням є волевиявлення працівника щодо його звільнення, яке відображено у такій заяві.
Однак, всупереч вказаної норми КЗпП України відповідач звільнив його без законних підстав, за відсутності заяви про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.
Про звільнення із займаної посади відповідач його не повідомив. Не було ознайомлено його і з наказом про звільнення. Не отримував письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені йому при звільненні.
Із копією наказу про звільнення він ознайомився лише 19 травня 2023 року під час ознайомлення представника позивача з матеріалами цивільної справи 469/526/23 за позовом ТОВ «Украгропрайд» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів. Оскільки копію наказу про звільнення отримано ним лише 19 травня 2023 року, то встановлений місячний строк для звернення до суду спливає 19 червня 2023 року.
Зважаючи на наведене позивач звертається до суду в межах строку, встановленого законодавством.
Оскільки звільнення є незаконним, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив поновити його на роботі в ТОВ«УКРАГРОПРАЙД» з дати звільнення на посаді заступника директора та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2024 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 на роботі в ТОВ«УКРАГРОПРАЙД» з дати звільнення на посаді заступника директора з питань виробництва.
Стягнуто з ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі в розмірі 143180грн. 25 коп.
В апеляційній скарзі відповідач вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також у зв`язку з тим, що дане рішення постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та просить про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволені позову.
Так апелянт не погоджується висновок суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про втрату документів, у зв`язку з ракетним обстрілом, що відбувся в ніч на 14 серпня за адресою: АДРЕСА_1 не є достатніми та обґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі. Сторона відповідача вважає вищевказаний висновок необґрунтованим та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, так як здійснено всі можливі дії та заходи, та отримано всі докази, направлені па підтвердження факту знищення заяви позивача від 29 липня 2022 року про його звільнення за власним бажанням, при цьому жодними доказами не спростовано факту знищення документів, які були передані за актом від 11 січня 2023 року адвокату Кобильнику Д.О., в тому числі, і оригіналу вищевказаної заяви позивача.
Посилання позивача,що йому не було повідомлено про звільнення та отримати наказ про його звільнення та ознайомитись з його змістом він начебто міг 19 травня 2023 року при ознайомленні з матеріалами іншої цивільної справи не відповідають дійсності.
Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів.
Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не було вирішено питання розподілу судових витрат та не допущено негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі, а також до теперішнього часу та на момент подання апеляційної скарги не ухвалено додаткове рішення з вищевказаних питань.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В силу частини 2 статі 372 ЦПК України справу розглянуто за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом №7/20 від 29 травня 2020 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду заступника директора з питань виробництва в ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» з оплатою праці відповідно до штатного розпису (а.с.7).
Наказом №25/22 від 29 липня 2022 року «Про звільнення з посади заступника директора з питань виробництва» позивача звільнено з посади заступника директора на підставі заяви ОСОБА_2 від 29 липня 2022 року (а.с.6).
Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошував, що не писав заяви про звільнення за власним бажанням, а знайомився з наказом про звільнення. Про факт звільнення йому стало відомо у травні 2023 року при ознайомлені з матеріалами цивільної справи 469/526/23 за позовом ТОВ «Украгропрайд» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, з якими і отримав копію наказу від 29 липня 2022 року.
За змістомст.43 Конституції Україникожен маєправо напрацю,що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Відповідно до частини1 статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Розглядаючи позовні вимоги про припинення трудового договору на підставі частини1 статті 38 КЗпП України, суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.
Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.
Згідно статей 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до частини1, пункту 1 частини 2 статті 76, частин 1,2 статті 77, частини 1статті 95 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно дочастини 2статті 7Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану»,уперіод дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність волевиявлення ОСОБА_2 щодо звільнення із займаної посади за власним бажанням, подання ним відповідної заяви.
Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції відповідачем не було надано суду ані оригіналу, ані належним чином посвідченої копії заяви позивача про звільнення за власним бажанням від 29 липня 2022 року, посилаючись на те, що документи знищено внаслідок пожежі в ніч з 13 на 14 серпня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Судова колегія зазначає, що неможливо розглядати позовні вимоги про поновлення на роботі у зв`язку зі звільнення позивача за власним бажанням при відсутності самої заяви у письмовому вигляді.
Отже, відповідачем взагалі не доведено належними і допустимими доказами у справі того, що ОСОБА_2 взагалі писав таку заяву.
Доказів погодження ОСОБА_2 та відповідачемальтернативного способу створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, матеріали справи також не містять, і про таке представник відповідача у суді першої інстанції не вказував.
Наданні на підтвердження факту зниження документів( серед яких, за твердженнями відповідача, і заява про звільнення ОСОБА_2 ) письмові докази - відповіді Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Ради адвокатів Одеської області не є належними та допустимими доказами на підтвердження знищення документів - саме заяви про звільнення.
В силу приписів частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора з питань виробництва в ТОВ «УКРАГРОПРАЙД» за власним бажанням. Тому наявні підстави для поновлення його на роботі з дня звільнення. Аргументи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не простовують.
Відповідно до частин 1,2 статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесеннірішення пропоновлення нароботі орган,який розглядаєтрудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки вимоги позивача про поновлення на роботі підлягають задоволенню, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу з відповідача.
Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні навів розрахунок такої суми, виходячи із наявних у матеріалах справи письмових доказів наданих позивачем, зокрема, відомості про нарахування заробітної плати за червень 2022 року - 7070 грн.43 коп. та липень 2022 року - 7084 грн.40 коп., всього 143180 грн.25 коп., враховув кількість робочих днів за ці два місяці 43 дні (у червні 22 робочих дні, з яких 20 робочих + 2 святкових, оскільки у період дії воєнного стану не застосовуються нормистатей 71-73 КЗпП) та 21 день у липні) та періоду вимушеного прогулу 435 днів по день ухвалення оскаржуваного рішення (а.с.46-67).
Доказів на спростування визначеної судом суми до стягнення - матеріали справи не містять.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
З врахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про не наведення судом першої інстанції розрахунку суми, яка підлягає до стягнення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів не впливає на правильність висновків суду, а може бути підставою для звернення до суду із заявою про роз`яснення рішення суду на стадії виконання оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги щодо не вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат при вирішенні цього спору та не зазначення про негайне виконання рішення суду, то колегія суддів зазначає, що вказане не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, а є підставою для ухвалення додаткового рішення у порядку визначеному пунктів 3,4 частини 1 статті 270 ЦПК України.
Більш того, не зазначення у резолютивні частині рішення суду про негайне виконання рішення суду, не позбавляє обов`язку роботодавця негайно виконати рішення суду щодо поновлення працівника на роботі відповідно до вимог частини 8 статті 235 КЗпП України та частини 1 статтею 63 Закону України від 2 червня 2016 року№ 1404-VIII«Про виконавче провадження».
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, а саме : відшкодування судового збору та витрат, понесених у зв`язку з наданням останньому правової допомоги у суді апеляційної інстанції відсутні, оскільки рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропрайд», подану адвокатом Новосадом Романом Володимировичем, залишити без задоволення.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 19 липня 2024 року.
Суд | Миколаївський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.07.2024 |
Оприлюднено | 22.07.2024 |
Номер документу | 120471875 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про поновлення на роботі, з них |
Цивільне
Миколаївський апеляційний суд
Яворська Ж. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні