Вирок

від 03.04.2024 по справі 189/80/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 189/80/24

1-кп/189/168/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 , (у режимі відеоконференції)

захисник ОСОБА_4 , (у режимі відеоконференції)

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023170030001734 від 10.11.2023 року, та угоду про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України уродженець смт. Петропавлівка Дніпропетровської області, раніше не судимий, з середньою спеціальною освітою, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової службиза контрактом,в посаді механіка-водія 2 гірсько-штурмового відділення 2гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. 14.03.2022 року Указом Президента України №133/2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 30 діб з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року. 18.04.2022 року Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб. 21.04.2022 року Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб. 17.05.2022 року Указом Президента України № 341/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року. 22.05.2022 року Указом Президента України № 341/2022, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб. 12.08.2022 року Указом Президента України №7664 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 передбачено, що з 05 години 30 хвилин, в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб до 21 листопада 2022 року. Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022 передбачено, що з 05 години 30 хвилин, в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року. Указом Президента України від 06.02.2023 року № 58/2023 передбачено, що 19 лютого 2023 року з 05 години 30 хвилин в Україні продовжено дію воєнного стану строком на 90 діб до 20 травня 2023 року. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб до 18 серпня 2023 року, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 27 липня 2023 року № 3275-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 08 листопада 2023 року № 3429-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15 лютого 2024 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2020 року №170-рс солдата запасу ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника 1 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2020 №166 (по стройовій частині) зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 року № 37 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_5 призначено на посаду механіка-водія 2 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає внаділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця,наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звання капітан належить до молодшого офіцерського складу, звання молодший сержант належить до молодшого сержантського складу.

Статтею 32Статуту такожпередбачено,що капітан за своїм військовим званням є начальником для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.

Також, відповідно до статті 111 Статуту, командир роти в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за успішне виконання ротою бойових завдань, за ведення ротного господарства.

Командир роти підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти.

Командир батальйону підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону.

Таким чином, командир 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_6 по відношенню до механіка-водія2гірсько-штурмовоговідділення 2гірсько-штурмовоговзводу 1гірсько-штурмовоїроти військовоїчастини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 є прямим начальником за своїм службовим становищем та за військовим званням, а останній підлеглим капітана ОСОБА_6 .

Поряд із цим, статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Крім того, Статутом визначений зміст військової присяги, згідно якого кожний військовослужбовець, вступаючи на військову службу урочисто присягає Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю, а також присягає виконувати свої обов`язки в інтересах співвітчизників та ніколи не зраджувати Українському народові.

Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України також передбачено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Більше того, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Під наказом у ст. 402 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.

Особа, яка одержала законний наказ, зобов`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу це виконання особою свого юридичного (службового) обов`язку.

Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

В свою чергу, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Дніпропетровської області.

30 вересня 2023 року, приблизно о 11 год. 00 хв., перебуваючи на території командно спостережного пункту 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 , за місцем тимчасової дислокації підрозділу, військовослужбовець військової служби за контрактом механік-водій2гірсько-штурмовоговідділення 2гірсько-штурмовоговзводу 1гірсько-штурмовоїроти військовоїчастини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом в умовахвоєнного стану, з мотивівнебажання виконуватисвій конституційнийобов`язок щодозахисту Вітчизни,незалежності татериторіальної цілісностіУкраїни убезпосередньому зіткненніз противником, вчиняючи дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, відкрито відмовився виконати наказ командира 1 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_6 від 29 вересня 2023 року №1, виданий на виконання бойового розпорядження командира військовоїчастини НОМЕР_1 № 377дск/А від 29 вересня 2023 року капітана ОСОБА_7 , який йому був доведений командиром 1 гірсько-штурмового взводу 1 гірсько-штурмової роти молодшим лейтенантом ОСОБА_8 , що полягав в здійсненні зачистки та зайнятті вогневих рубежів в напрямку населеного пункту Приютне та подальшої оборони на досягнутих рубежах.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

01.04.2024 року між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62023170030001734 від 10 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_5 , з іншого боку, на підставі ст.ст. 468-470, 472 КПК України, у приміщенні Покровського районного суду Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Покровське, вул. Дмитра Яворницького, 134, у присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 , діючи добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, уклали угоду про визнання винуватості, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 402 КК України, міри покарання та наслідків умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

Сторони узгодили покарання ОСОБА_5 у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на строком на 2 (два) роки.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 висловив думку, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_5 узгоджене покарання.

ОСОБА_5 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, погодився на застосування до нього узгодженого покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_5 та просив затвердити угоду, призначивши обвинуваченому покарання узгоджене сторонами.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п.1 ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 4 ст.402КК України є правильною.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена у даному кримінальному провадженні.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Суд встановив, що покарання, узгоджене сторонами, є цілком виконуваним для обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

В ході досудового розслідування експертизи не проводились.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 01.04.2024 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оброни Східного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності його захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62023170030001734 від 10 листопада 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості, визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. ст. 62, 65, 69 КК України у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку, зарахувавши у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, а саме з 21.11.2023 року - як один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_5 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1