Постанова

від 03.04.2024 по справі 136/1743/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1743/23

Провадження № 22-ц/801/565/2024

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 рокуСправа № 136/1743/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Медвецького С.К.,

за участі секретаря судового засідання Різник Д.С., позивача ОСОБА_1 ,відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей та припинення стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив:

- розмір аліментів, визначений рішенням Липовецього районного суду Вінницької області від 21.04.2023 у справі №136/45/23 в частині стягнення з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення старшою дитиною повноліття, зменшити на тверду грошову суму на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі стягнення 3000,00 грн, щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття;

- припинити стягнення з позивача аліментів, визначених рішенням Липовецього районного суду Вінницької області від 21.04.2023 у справі №136/45/23, на утримання відповідача у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення дитиною (сином ОСОБА_3 ) віку трьох років, з часу офіційного працевлаштування відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 21.04.2023 ухвалено стягнути з позивача у цій справі на користь відповідача аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення старшою дитиною повноліття. Також вирішено стягнути з позивача на користь відповідача аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 віку трьох років.

Таке рішення суду було звернуто до виконання до органів ДВС, про що 29.05.2023 було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, при цьому визначено суму щомісячного платежу понад 7500,00 грн.

Позивач вважає, що дана сума для нього є вкрай важкою, оскільки щомісячний дохід становить близько мінімального розміру заробітної плати. Працевлаштуватися на високооплачувану роботу, позивач немає змоги оскільки немає будь-якої іншої освіти по спрямуванню певної спеціальності, а тому позивач може сплачувати лише 3000,00 грн.

Крім того, у будинку, який було придбано у шлюбі, залишаються проживати відповідач разом із дітьми. Укласти договір про припинення стягнення аліментів за рахунок набутого майна на дітей, відповідач категорично не погоджується. Продати будинок для розподілу коштів також згоди дійти сторони не можуть. Наразі позивач уклав шлюб з іншою дружиною та проживає в іншій сім`ї, яку також забезпечує та утримує. Також позивач скаржиться на ряд захворювань, які ускладнюють можливість фізично працевлаштовуватися та водночас потребують постійного та тривалого лікування.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей та припинення стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох річного віку відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що сплачуючи в твердій грошовій сумі щомісячно аліменти в розмірі 3000 грн, позивач вважає, що це буде достатнім для забезпечення наразі потреб дітей.

Також зазначає, що суд першої інстанції поверхнево дослідив докази, надані для підтвердження погіршення стану здоров`я позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 07.08.2010, однак такий шлюб розірвано за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16.11.2018.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 21.04.2023 ухвалено стягнути з позивача у цій справі на користь відповідача аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення старшою дитиною повноліття. Також вирішено стягнути з позивача на користь відповідача аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батьків та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У п. 54 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Ослон проти Швеції» № 2 від 27.11.1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на тримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 192 СК Українивстановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року в справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розмір аліментів, що стягуються відповідно до рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 21.04.2023 року відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач перебуває у шлюбі та, як він зазначає, має на утриманні інших дітей, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме їх інтересам.

Посилання позивача на необхідність утримання своєї нової дружини та її дітей не звільняють його від обов`язку справно сплачувати аліменти.

Разом з тим, доводи щодо погіршення стану здоров`я позивача, на які він посилається як на підставу зменшення розміру аліментів, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з наданих ним доказів, а саме виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 2994 від 05.09.2023 року, неможливо зробити висновок про погіршення стану здоров`я позивача, яке б унеможливлювало сплачувати аліменти на утримання дітей.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його стану здоров`я, а зміна його сімейного стану саме по собі не є свідченням погіршення матеріального стану позивача та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.06.2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) від 06.06.2022 року у справі № 523/8403/19 (провадження № 61-14523св21).

Що стосується позовних вимог в частині припинення стягнення з позивача аліментів, визначених рішенням Липовецього районного суду Вінницької області від 21.04.2023 у справі № 136/45/23, на утримання відповідача у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення дитиною (сином ОСОБА_3 ) віку трьох років, з часу офіційного працевлаштування відповідача, то як встановлено із пояснень відповідача, аліменти на її утримання стягувались до 16.12.2023 року, тобто на даний час взагалі відсутня підстава позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги неспростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 28 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

С.К. Медвецький