Постанова

від 27.03.2024 по справі 906/906/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року Справа № 906/906/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мелешко М.А.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2024 року у справі №906/906/22 (повний текст складено 29 січня 2024 року, суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2024 року у справі №906/906/22 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" від 16 січня 2024 року про забезпечення позову.

Місцевий господарський суд здійснивши оцінку обґрунтованості заяви позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову, проаналізувавши зв`язок між обраними заявником заходами щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням збалансованості інтересів учасників справи, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову на даній стадії судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2024 року у справі №906/906/22 та вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони Державній реєстраційній службі України ЄДРПОУ 37508344 та її структурним підрозділам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно, а також заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України ЄДРПОУ 44245840 узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: 3-ї секції (третя секція) "Будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано_прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (1 черга) на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна, в м. Житомир".

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що сторона позивача надала до суду докази на підтвердження реальності загрози того, що ТОВ "Олвіта-Буд" скоригувала проєктну документацію таким чином, що номери та технічні характеристика квартир в об`єкті, що будується, на які існують майнові права у позивача не існують. Крім того, сторона позивача надала до суду докази, що ТОВ "Олвіта-Буд" відчужило майнові права на квартири у 3-й та 4-й секції об`єкта будівництва "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)" третім особам. В судовому засіданні 19 січня 2024 року представник ТОВ "Олвіта-Буд" зазначав, що застосуванням заходів забезпечення позову порушуватимуться права третіх осіб і мав надати докази. Однак ніяких доказів та правочинів діючих на час розгляду справи до суду надано не було.

Апелянт зауважує, що керівником ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" було долучено до матеріалів справи Договір №1/6-Ф3 "про участь у будівництві та передачу частини функцій замовника" (нова редакція) від 10 червня 2019 року м. Київ. Зі змісту Договору видно, що станом на 24 січня 2024 року він є недіючим і всі його положення, які є нікчемними вичерпали свою дію в часі.

Скаржник стверджує, що з поданням заяви про забезпечення позову були подані докази, що зібрані з загальнодоступних джерел, в тому числі й державних реєстрах, що давали обґрунтовану підозру вважати, що відповідач передав майнові права на вказаний об`єкт будівництва третім особам, включаючи майнові права, що належать позивачу третім особам та здійснив всі заходи для того, щоб позивач не мав жодної змоги реалізувати такі майнові права в речові права на нерухоме майно. Під час розгляду заяви про забезпечення позову представники ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" стверджувально сказали, що не визнають ніяких майнових прав позивача, всі права на 179 квартир відчужено третім особам. З самого письмового пояснення ТОВ "Олвіта-Буд" повністю підтвердило виконання робіт у 3-й та 4-й секції об`єкта будівництва. За вказаних обставин, на переконання заявника, видно, що заява про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в повній мірі знайшла своє підтвердження.

Приватне акціонерне товариством "Житомирський комбінат силікатних виробів" зазначає, що вихідні дані на проєктування та Висновок Експертизи втратили свою дію в часі ще 12 березня 2013 року, а суд не звернув увагу саме на те, що новий проєкт будівництва отримав позитивний Висновок Експертизи по скоригованому проєкту 30 серпня 2022 року, а затверджений Висновок 26 вересня 2022 року.

На переконання скаржника, суд під час прийняття рішення має враховувати Постанову №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" від 30 березня 2012 року, яка регламентує правовий режим самочинного будівництва, в тому числі й зазначає, що до вирішення справи по суті суд з урахуванням підстав позову за заявою позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 152 ЦПК може вирішити питання про забезпечення позову шляхом накладення заборони на експлуатацію такого об`єкта нерухомості.

Крім того, апелянт зауважує, що суд ставить інтереси позивача нижче ніж прав інших осіб, однак докази порушення інтересів інших осіб в результаті вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

Листом №906/906/22/727/24 від 02 лютого 2024 року матеріали оскарження ухвали у справі було витребувано з Господарського суду Житомирської області.

20 лютого 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/906/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2024 року у справі №906/906/22 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 березня 2024 року) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2024 року у справі №906/906/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на "27" березня 2024 р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

11 березня 2024 року через "Електронний суд" від представника апелянта надійшла заява, до якої додано проєкт №05/01 "Група багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним автопаркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського р-ну (І черга)". Апелянт зазначає, що згідно відомостей з Порталу Єдиної державної системи у сфері будівництва (Далі ЄДЕССБ) міститься інформація про зовсім інший проєкт будівництва, а саме: PD01:3453-0998-2359-7041; номер Документа - №04-01/2020 від 08 серпня 2022 року; орган, що видав - ТОВ "Група компаній СП" (39998029) Версія №1 Статус (поточна); назва об`єкта "Будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (1 черга) на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна, в м. Житомирі". Крім того, 23 лютого 2024 року за заявою представника ТОВ "Олвіта-Буд" адвоката Анатолія Ткачука до справи № 906/906/22 було долучено Висновок судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 22 лютого 2024 року №1746/02-2024. За результатами Експертизи експертом встановлено, що квартир з технічними характеристиками, які були передані від ТОВ "Олвіта-Буд" до ТОВ "Термобуд-Житомир", а в подальшому до ПрАТ "ЖКСВ" проєктом №05/01 "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", не були передбачені.

26 березня 2024 року від ТОВ "Олвіта-Буд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Відповідач зауважує, що у заяві позивача про забезпечення позову відсутня будь-яка аргументація того, за якими ознаками він, з врахуванням положень статті 376 Цивільного кодексу України (відсутність договору оренди землі, відсутність затвердженого проекту, відсутність дозволу на будівництво та наявність значних порушень ДБН), прийшов до висновку, що будівництво об`єкта є самочинним. Позиція позивача про те, що об`єкт становить небезпеку для життя та здоров`я людей є надуманою, безпідставною і не підтверджена жодними доказами. Що стосується перебування на об`єкті будівництва власників майнових прав, відповідач зазначає, що з ними укладено договори тимчасового доступу до квартир, майнові права на які вони отримали на підставі цивільно-правових угод, що не суперечить вимогам чинного законодавства (час доступу з 7.00 до 23.00).

Колегія суддів не бере до уваги доданий до відзиву на апеляційну скаргу висновок експерта №1751/03-2024 від 22 березня 2024 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, оскільки такий висновок датований вже після прийняття оскаржуваної ухвали - 24 січня 2024 року, а тому він є новим доказом і не приймається судом апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18.

26 березня 2024 року від представника ТОВ "Олвіта-Буд" адвоката Ткачука А.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №906/906/22, у зв`язку із зайнятістю представник в судовому розгляді Богунським районним судом м.Житомира справи №295/3087/24 по обвинуваченню Гирдимова В.В. за частиною 3 статті 286-1, частиною 1 статті 135 Кримінального кодексу України, призначеному на 10:50 год також 27 березня 2024 року.

Розглянувши подане клопотання про відкладення колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, статтею 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зокрема в частині, що кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов`язкову і в ухвалі про призначення судового засідання.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому пунктом 2 частини 2 статті 42 ГПК України визначено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. В рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Колегія суддів зауважує, що ТОВ "Олвіта-Буд" було завчасно повідомлене про судове засідання та не було позбавлене можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, який є працівником підприємства в порядку самопредставництва або укласти договір з адвокатом, який не буде зайнятий 27 березня 2024 року.

Зайнятість представника відповідача 27 березня 2024 року в іншому судовому засіданні не є поважними причинами для відкладення розгляду справи №906/906/22, оскільки це є суб`єктивним ставленням як заявника так і його нового адвоката до справи, надання пріоритету (переваги) судовому засіданню у справі №295/3087/24 над судовим засіданням у справі №906/906/22 залежало від суб`єктивних факторів заявника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачу було створено належні умови для реалізації наданих процесуальним законодавством прав, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку свого представника в судове засідання, правова позиція останнього викладена у відзиві на апеляційну скаргу. Отже, з огляду на викладене, обставини неможливості взяти участь в засіданні суду представника відповідача колегія суддів не може визнати поважними, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").

Безпосередньо в судовому засіданні 27 березня 2024 року представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Приватне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов`язання ТОВ "Олвіта-Буд" здійснити перебудову 3-ї (третьої) секції "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", на земельній ділянці к.н.:1822085600:08:001:0097, за рахунок відповідача.

16 січня 2024 року до місцевого суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони:

- Державній реєстраційній службі України ЄДРПОУ 37508344 та її структурним підрозділам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно;

- Державній інспекції архітектури та містобудування України ЄДРПОУ 44245840 узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: 3-ї секції (третя секція) "Будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (1 черга) на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна, в м. Житомир".

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову позивач вказав, що станом на час розгляду справи №906/906/22 було встановлено, що об`єктів інвестування (квартир в об`єкті, що будується) з такими площами та номерами в об`єкті будівництва, "проект групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)" не існує. Позивач вважає, що зважаючи на 100%-ву готовність 3-ї та 4-ї секції вказаного об`єкту будівництва, існує фактична загроза, що після введення об`єкта до експлуатації, відповідач відчужить нерухоме майно на користь третіх осіб, що суттєво ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Разом з тим, як вказав позивач, у разі здійснення самочинного будівництва об`єкта нерухомого майна інвестор, так само як і забудовник, не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва. Позивач вважає, що дії відповідача щодо передачі вказаного об`єкта іншій юридичній особі - ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" вказують на загрозу для позивача в реалізації майнових прав на квартири в об`єкті, що будується, адже жодних угод з ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" позивач не укладав.

Також позивач зазначив, що відповідно до витягів з Порталу Єдиної державної системи у сфері будівництва, в 3-й та 4-й секції передбачається 179 квартир, з яких 126 однокімнатних, 39 двокімнатних та 14 трикімнатних. Водночас, згідно з Техніко-економічними показниками Позитивного комплексного висновку державної експертизи №205-06 від 20 жовтня 2006 року, загалом було передбачено 438 квартир, з яких: 32 однокімнатні, 196 двокімнатних, 164 трикімнатних, 41 чотирьохкімнатні, 2 п`ятикімнатні та 3 шестикімнатні. За вказаного, позивач вважає, що розробленням нового проєкту або коригуванням існуючого проєкту були здійснені зміни таким чином, що реалізувати майнові права в речові права на нерухоме майно - квартири, фактично буде неможливо.

Заявник вважає, що матеріалами справи підтверджено відсутність у ТОВ "Олвіта-Буд" проектної документації, затвердженої Наказом №14/1-С від 20 жовтня 2006 року. На підставі заяви ТОВ "Олвіта-Буд" до ДАБІ України 29 грудня 2017 року було внесено зміни до дозволу №72 від 2008 року в частині зміни Генерального підрядника - ТОВ "В.К. Строй", в реєстрі даним змінам присвоєно номер ІУ123173632045. В акті ДАБІ України від 18 грудня 2019 року міститься інформація про те, що будівництво зупинене на час коригування проєктної документації відповідно до Наказу ТОВ "Олвіта-Буд". 03 липня 2020 року актом прийому-передачі було передано ТОВ "Олвіта-Буд" скориговану проектну документацію. Вважає, що матеріалами справи підтверджено, що будівництво об`єкта продовжувалось як на час коригування проєктної документації так і до її фактичного затвердження 30 серпня 2022 року.

Позивач звернув увагу на те, що юридично функції замовника будівництва здійснює саме ТОВ "Олвіта-Буд", однак такий договір "про передачу функцій замовника будівництва" використовується з метою продажу майнових прав через ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" та підконтрольні ЖБК "Вернісаж-1", "Вернісаж-2". Наголосив, що з 2018 року ТОВ "Реал Смарт Білдінг" почало здійснювати продаж майнових прав на квартири "проекту групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", а в подальшому продаж таких майнових прав почали здійснюватися ЖБК "Вернісаж-1" та "Вернісаж-2".

За твердженнями заявника, будівництво спірного об`єкта ще не завершене, його не прийнято у встановленому законом порядку в експлуатацію, не проведено його технічної інвентаризації та не зареєстровано право власності, відповідачем розповсюджується інформація про продаж квартир (апартаментів, приміщень) в об`єкті самочинного будівництва. Зокрема, як вказав позивач, на сайті житлового комплексу "ЖК "Вернісаж" та Сторінці "Фейсбук" та сайті "Лун" міститься інформація, яка свідчить про те, що відповідач здійснює підготовчі дії до введення об`єкта по вул. Євгена Рихліка 4 в експлуатацію з метою подальшого продажу квартир.

Наведені обставини, а також прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва відповідача, на думку позивача, створює можливість для відчуження ним даного об`єкта іншій особі (особам) і набуття нею (ними) на момент виконання судового рішення, права власності або іншого правового титулу на відповідний об`єкт, що може бути обставиною, яка утруднить чи зробить неможливим виконання відповідачем судового рішення.

На думку позивача, факт здійснення самочинного будівництва неминуче приводить до порушення прав всіх власників майнових прав (інвесторів) в силу приписів статті 376 Цивільного кодексу України, однак інтереси інших власників майнових прав не можуть перевищувати права позивача здійснювати ефективний законний захист майнових прав, які йому належать. Зауважив, що саме відповідач здійснює заходи для уникнення своїх зобов`язань та має намір відчужити квартири третім особам після отримання Сертифікату про готовність об`єкту в експлуатацію.

Північно-західний апеляційний господарський суд, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Також, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).

Розгляд справи по суті це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

А отже, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові позиції щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі №916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі №925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №915/113/20, висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №914/2072/20.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, предметом позову у даній справі є зобов`язання ТОВ "Олвіта-Буд" здійснити перебудову 3-ї (третьої) секції "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", на земельній ділянці кадастровий номер 1822085600:08:001:0097, за рахунок відповідача.

Забезпечити позов позивач бажає у спосіб введення судової заборони: Державній реєстраційній службі України та її структурним підрозділам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно; Державній інспекції архітектури та містобудування України узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: 3-ї секції (третя секція) "Будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (1 черга) на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна, в м. Житомир".

Підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" до суду стало здійснення позивачем будівництва 3-ї (третьої) та 4-ї (четвертої) секції "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", на земельній ділянці кадастровий номер 1822085600:08:001:0097, яке на переконання заявника, проводиться із порушенням будівельних норм і правил.

При цьому позивач вказує, що саме в такий спосіб він має намір захистити свої майнові права на квартири. Позивач зазначає, що на час подання позовної заяви будівництво 4-ї секції Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", на земельній ділянці кадастровий номер: 1822085600:08:001:0097 не розпочато, але майже повністю збудована 3-тя секції будинку та відбувається утеплення фасаду. Наданими матеріалами заявник обгрунтовує те, що його права стосуються саме 3-ї та 4-ї секції багатоквартирних житлових будинків. При цьому позивач наголошує, що самочинне будівництво ТОВ "Олвіта-Буд" "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", на земельній ділянці кадастровий номер: 18 22085600:08:001:0097 порушує вимоги законодавства та створило реальну загрозу для позивача не реалізувати наявні майнові права на 10 квартир в 3-й та 4-й секції багатоквартирних житлових будинків загальною площею - 618,97 м2, а тому таке будівництво має бути зупинене та перебудоване з дотриманням вимог законодавства.

У заяві про забезпечення позову позивач додатково наголошує, що позовні вимоги у даній справі грунтуються на тому, що відповідач здійснив самочинне будівництво за відсутності належно затвердженого проекту та змінив планування будинку таким чином, щоб позивач не зміг реалізувати свої майнові права, чим сприяє уникненню виконання зобов`язань, які були взяті раніше.

Щодо заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта до експлуатації суд зазначає наступне.

Звернення позивача з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перебудову об`єкта пов`язане з неможливістю реалізації своїх майнових прав у зв`язку з внесенням відповідачем змін до проекту об`єкта, які на думку позивача не відповідають нормам та правилам. Позивач також вказує, що невідповідність об`єкта проекту свідчить про його самочинне будівництво.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 24, 25 Порядку прийняття в екмплуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 № 461 (з подальшими змінами), для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

У відповідності до частини 2 статті 39.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Відомості про набрання законної сили судовим рішенням про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, вносяться до Реєстру будівельної діяльності.

Отже, в межах повноважень органами державного архітектурно-будівельного контролю під час час прийняття рішення про видачу сертифіката про готовність об`єкта до експлуатації з`ясовуються питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.

З наведеного вбачається, що обставини, на які вказує позивач у заяві про забезпечення позову за умови їх достовірності /невідповідність об`єкта проекту, вимогам будівельних норм та правил/, можуть бути виявлені на стадії прийняття рішення про готовність об`єкта до експлуатації.

А тому судова заборона органу державного архітектурно-будівельного контролю вводити об`єкт в експлуатацію не буде спрямована на захист майнових прав позивача та виконання рішення про перебудову об`єкта, а спрямована лише на заборону органам державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати функції та обов`язки, покладені на нього законом.

Крім того, апеляційний суд погоджується з аргументацією суду першої інстанції, що оскільки об`єкт, щодо якого заявлено позовні вимоги, є частиною об`єкта будівництва - групи багатоквартирних житлових будинків, підлягає врахуванню також та обставина, що можуть бути порушені застосованими заходами забезпечення позову права та інтереси осіб, які не є учасниками судового процесу, а також те, що позивач у даній справі є юридичною особою, яка наділена правом захищати виключно свої інтереси.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній реєстраційній службі України та її структурним підрозділам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно, то, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутній зв`язок запропонованого позивачем заходу забезпечення з предметом позовної вимоги - зобов`язання здійснити перебудову 3-ї (третьої) секції "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. Водночас, обгрунтовуючи позовні вимоги та заяву про забезпечення позову, позивач стверджує, що у вказаній секції відсутні десять квартир майнові права, на які визнано за позивачем постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2023 року у справі №906/244/20.

Відповідно до норм статті 190 Цивільного кодексу України, майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що доводи апелянта вказують на наявність перешкод, які ймовірно існують при виконанні рішення у справі №906/244/20, оскільки відповідач стверджує про відсутність квартир, майнові права на які визнано постановою Північно-західного апеляційного господарського суду. Разом з тим, позивач не вказує конкретних об`єктів, в право власності на які трансформуються визнані за ним майнові права, а отже майно, щодо якого заявник просить вжити відповідні заходи, не конкретизовано.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову про, які зазначає апелянт не є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та не перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом позову. Заявником не доведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній реєстраційній службі України вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно, та Державній інспекції архітектури та містобудування України узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта до експлуатації унеможливить виконання рішення суду про зобов`язання ТОВ "Олвіта-Буд" здійснити перебудову 3-ї (третьої) секції "Групи багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Ватутіна Житомирського району (І черга)", на земельній ділянці к.н.:1822085600:08:001:0097, за рахунок відповідача.

Здійснивши на основі співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті вжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звернулися до суду, встановивши відсутність взаємозв`язку заходів забезпечення позову з предметом спору, а також відсутність існування обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів вважає правильним висновок про те, що заявлені заходи забезпечення позову є необґрунтованими.

Таким чином, судами обох інстанцій встановлено, що відсутнє обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, відтак судами встановлено відсутність підстав для задоволення заявлених заходів до забезпечення позову.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин справи судова колегія прийшла до висновку про необґрунтованість тверджень скаржника щодо наявності підстав для вжиття обраного заходу забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про недоведеність заявником необхідності забезпечення позову є правильними, а тому ухвала Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2024 року у справі №906/906/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2024 року у справі №906/906/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2024 року у справі №906/906/22 залишити без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Матеріали оскарження ухвали у справі №906/906/22 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "02" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.