Постанова

від 07.03.2024 по справі 904/3743/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3743/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Ліпинський М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 (суддя Бєлік В.Г.)

у справі № 904/3743/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про зобов`язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 залишено без змін, позов Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" задоволено, зобов`язано Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. та специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до даного договору, а саме: прийняти виготовлений ПрАТ Дніпрополімермаш товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили, стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн.

10.07.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22, яке набрало законної сили 22.06.2023, видано накази про примусове виконання.

20.07.2023 від відповідача - Акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів до суду надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення від 23.02.2023 по справі № 904/3743/22, у якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22 строком на 1 рік.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 у справі №904/3743/22 в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 у справі № 904/3743/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що судом не надано оцінки обставинам, що відповідач безпосередньо знаходиться в зоні проведення активних воєнних (бойових) дій та зазнав руйнувань потужностей підприємства внаслідок обстрілів ворога (зокрема, складських приміщень), внаслідок чого АТ «НЗФ» спричинено значну матеріальну шкоду.

За твердженням скаржника, наразі виконання рішення суду може призвести до руйнування або знищення внаслідок ворожих обстрілів зазначеного у рішенні товару.

Апелянт посилається на те, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

29.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судове засідання 07.03.2024 року з`явилися представники сторін.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.03.2024 просив суд апеляційну скаргу задовольнити: ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить (з урахування заяви про зміну предмету позову) зобов`язати Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів (код ЄДРПОУ 00186520) виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. та специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до даного договору, а саме: прийняти виготовлений ПрАТ Дніпрополімермаш товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації №3/2105372 від 18.10.2021р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/3743/22 законної сили.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 залишено без змін, позов Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" задоволено, зобов`язано Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. та специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до даного договору, а саме: прийняти виготовлений ПрАТ Дніпрополімермаш товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили, стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" витрати по сплату судового збору у сумі 2 481,00 грн.

10.07.2023 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22, яке набрало законної сили 22.06.2023, видано накази про примусове виконання.

20.07.2023 від відповідача - Акціонерного товариства Нікопольський завод феросплавів до суду надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення від 23.02.2023 по справі № 904/3743/22, у якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22 строком на 1 рік.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" є містоутворюючим у м. Нікополі зі штатною чисельністю майже 6 тисяч працівників, з яких у цей час працює лише 50 відсотків людей. Зазначає, що товариство наповнює податками значну частку міського бюджету, своєчасно сплачує заробітну плату, при тому що має збитки від господарської діяльності у зв`язку із відсутністю попиту на готову продукцію на внутрішньому ринку та значними ускладненнями з логістикою її збуту за кордон. Звертає увагу на те, що з 12.07.2022 місто Нікополь в Дніпропетровській області і по теперішній час піддається щоденним систематичним обстрілам з боку військ рф, які знаходяться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь. Починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, в наслідок ворожих обстрілів. 18.07.2022 по 07.10.2022 російські снаряди влучили безпосередньо і на територію Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", що призвело до руйнування його виробничих потужностей, та відповідно до значної матеріальної шкоди. 19.12.2022 внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ повністю знищені належні відповідачу електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; плавильні печі АТ "Нікопольський завод феросплавів", що призвело до тимчасової зупинки виробництва; 09.03.2023 ворог здійснив ракетну атаку по енергетичній системі Нікопольського району. Під час обстрілу ракетами С-300, пошкодження зазнала підстанція 330 кВ "Нікопольська". Внаслідок обстрілу на території підстанції виникла пожежа. Вогнем було знищено обладнання підстанції, що призвело до знеструмлення у електропередавальну лінію та високовольтні кабелі. Внаслідок обстрілу та влучання ворожої ракети по об`єктах цивільної інфраструктури, пошкоджено опору № 1 повітряної лінії 154 кВ ГВ-З-ГВ-4 (інв. № 3128), що знаходиться в районі підстанції "Нікопольська-330" та належить відповідачу. 04.05.2023 збройним формуванням рф здійснено чотири скиди з БПЛА, внаслідок чого пошкоджено трансформаторну підстанцію, розташовану на території АТ НЗФ. 06.05.2023 внаслідок обстрілів з РСЗВ "Град" та ствольної артилерії пошкоджено адміністративну будівлю, цех виробництва феросплавів та піч АТ НЗФ. В результаті руйнування Каховської ГЕС Нікопольський район зазнав катастрофічним наслідків. В Нікопольському районні запроваджено жорстокий режим економії водопостачання. Тому, виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 в тих військових умовах, в яких опинилося товариство, є на теперішній час неможливим.

Розглянувши подану заяву, дослідивши подані до неї докази, суд виснував, що заява Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина); наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.

Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відтак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, надзвичайні події та інші обставини справи.

За змістом ст.ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід наголосити, що відстрочка за своєю суттю є відкладенням (перенесенням) виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Саме на відповідача в контексті наведених приписів покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Так, до заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник додав: повідомлення ДСНС № 2873 від 15.09.2022; повідомлення ДСНС № 3204 від 07.10.2022; повідомлення ДСНС № 4554 від 20.12.2022; повідомлення ДСНС № 83 від 05.01.2023; акт про пожежу від 16.12.2022; витяг з ЄРДР від 16.02.2023; повідомлення ДСНС № 750 від 16.02.2022; витяг з ЄРДР від 10.03.2023; витяг з ЄРДР від 04.05.2023; витяг з ЄРДР від 06.05.2023; наказ № 30 від 31.01.2023; наказ № 58 від 28.02.2023; наказ № 87 від 31.03.2023; наказ № 112 від 28.04.2023; наказ № 158 від 12.06.2023; довідку Нікопольської РВА № 128 від 02.03.2023; довідку Нікопольської РВА № 199 від 03.04.2023; довідку Нікопольської РВА № 305 від 01.05.2023; довідку Нікопольської РВА № 442 від 02.06.2023; довідку Нікопольської РВА № 589 від 03.07.2023; лист НЕК Укренерго № 01/57353 від 21.12.2022.

Водночас, до заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі заявником не надано доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для відстрочки виконання рішення суду.

Апеляційний суд зауважує, що для належного вирішення питання щодо надання відстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.

Так, господарським судом враховано, що даний спір виник з вини відповідача. Складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони по справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах.

Крім того, прострочення виконання зобов`язання відповідача перед позивачем виникло ще до початку обстрілів міста Нікополь та території заводу відповідача (відповідач мав прийняти товар кільця натискного, креслення 1-4397-00СБ в кількості 2 шт. на загальну суму 2 799 996,00 грн в строк до 31.03.2022 включно).

Судом прийнято до уваги, що так само як і відповідач, позивач перебуває у складних економічних умовах, про що свідчать дані його фінансової звітності (наявність значної кредиторської заборгованості згідно балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2023.

Відстрочка може надаватися при наявності дійсного бажання виконувати зобов`язання перед позивачем, але за наявності певних перешкод. Відповідач не продемонстрував добросовісного ставлення до виконання свого обов`язку. Так, боржником протягом усього часу існування зобов`язання не прийнято навіть частини товару.

Слід зауважити, що тривале невиконання рішення суду може порушити право на справедливий судовий розгляд та баланс інтересів сторін.

Колегія суддів зважає на те, що рішення у справі, яке намагається відстрочити відповідач, прийняте ще 23.02.2023, тобто протягом тривалого часу і по сьогоднішній день залишається невиконаним, в той час, як виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що в силу вимог ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Проте, станом на момент здійснення апеляційного провадження має місце сплив більш ніж річного строку з дня прийняття рішення у справі, яким зобов`язано Акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів виконати умови договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. та специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до даного договору, а саме: прийняти виготовлений ПрАТ Дніпрополімермаш товар - кільце натискне, 1-4397-00 СБ в кількості 2 шт. на суму 2 799 996,00 грн з ПДВ відповідно до специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. протягом 10 календарних днів з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3743/22 законної сили.

Отже, відсутні підстави вважати, що відстрочка виконання рішення суду стимулюватиме відповідача виконувати рішення суду.

Посилання скаржника на те, що судом не надано оцінки обставинам, що відповідач безпосередньо знаходиться в зоні проведення активних воєнних (бойових) дій та зазнало руйнувань потужностей підприємства внаслідок обстрілів ворога (зокрема, складських приміщень), внаслідок чого АТ «НЗФ» спричинено значну матеріальну шкоду, а тому наразі виконання рішення суду може призвести до руйнування або знищення внаслідок ворожих обстрілів зазначеного у рішенні товару, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Згідно з п. 3 Специфікації №3/2105372 від 18.10.2021 до Договору №2003433 від 29.07.2020, умови поставки товару: DDP, м. Нікополь, склад Покупця.

Відповідно до п. А.4. DDР Інкотермс 2010, продавець зобов`язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого до поставки.

Тобто місце приймання товару визначає саме Покупець (відповідач), який може обрати будь-яке безпечне місце отримання товару.

АТ «НЗФ» також не було позбавлене можливості ініціювати внесення змін до договору, зокрема, в частині визначення інших умов та місця поставки, проте таким правом не скористалося, виходячи з власних міркувань та інтересів.

Таким чином, відповідачем не доведено неможливість визначити місце приймання товару, яке відповідає вимогам безпеки.

В свою чергу, з наданих АТ «НЗФ» повідомлень ДСНС, акту про пожежу, витягів з ЄРДР, довідок Нікопольської РВА, листа НЕК Укренерго (т. 2 а.с. 5-67) не вбачається пошкоджень та руйнувань усіх об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності (віданні) відповідача, в тому числі складських приміщень, до того ж саме в тій мірі, яка б не дозволяла прийняти товар та забезпечити його схоронність, шляхом вжиття відповідних належних безпекових заходів.

При цьому ризик знищення товару існує незалежно від його місцезнаходження, оскільки уся територія України зазнає ракетних обстрілів та атак дронами в тій чи іншій мірі, і місця ураження є непередбачуваними.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини судом не приймаються, оскільки судами різних інстанцій в судових рішеннях у справі № 904/3743/22 було наголошено, що форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання власне самого зобов`язання.

За таких умов, заявником не надано суду доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що в силу приписів ст. 331 ГПК України є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не подано доказів щодо впевненої можливості виконання рішення суду за умови його відстрочення або доказів щодо термінів та шляхів прийняття від позивача товару.

Заявник у заяві не навів будь-якого обґрунтування як саме буде виконано рішення щодо отримання від позивача товару, тоді як зі спливом одного року з моменту його прийняття обставини, про які зазначає відповідач, суттєво не змінилися.

Варто наголосити, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

В даному випадку, при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для відстрочення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22 судом враховано поведінку сторін, їх матеріальні інтереси, тривалість невиконання судового рішення та обставини, що зумовили таку затримку, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність згоди стягувача для надання відстрочки, недоведеність наявності конкретних обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Крім того, в апеляційній скарзі АТ «НЗФ» просило скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 у справі № 904/3743/22 та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22 строком на 1 рік, або до закінчення активних воєнних (бойових) дій у м. Нікополі.

Разом з тим, в поданій до суду першої інстанції заяві відповідач просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 у справі № 904/3743/22 лише строком на 1 рік.

Як передбачено ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В свою чергу, приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено максимальний строк розстрочення та відстрочення виконання судового рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Змін до цієї норми статті, не дивлячись на запроваджений воєнний стан на території України, законодавцем не вносилося, а тому поточна редакції процесуального закону не дозволяє суду надавати, зокрема, відстрочку виконання рішення суду до закінчення активних воєнних (бойових) дій.

Відтак, доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, позаяк відстрочка виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань з посиланням на відповідні докази.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до постановлення помилкової ухвали, апеляційним судом не виявлено, доводи скаржника висновків суду не спростовують.

За таких умов, у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 у справі № 904/3743/22.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за її заявником.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 у справі №904/3743/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2023 у справі №904/3743/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 28.03.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко