Ухвала

від 28.03.2024 по справі 902/1452/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" березня 2024 р. Справа № 902/1452/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Газтек", 04116, місто Київ, вулиця Маршала Рибалка, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31815603

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз", 21012, Вінницька область, місто Вінниця, провулок Костя Широцького, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 03338649

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 505, ідентифікаційний код юридичної особи 00153117

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзит-Інвест" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 35488715)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 41037901)

про визнання недійсними рішень

за участю представників:

від позивача адвокат Беркута Н.М., згідно ордеру

від відповідача адвокат Гранцерт М.О., згідно довіреності

від АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" адвокат Краснов І.В., згідно ордеру

від ТОВ "Транзит-Інвест" не з`явився

від АРМА Гаврищук Е.В., у порядку самопредставництва

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1452/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Газтек" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" у якій позивач просить:

- визнати недійсними рішення, оформлені протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 року стосовно припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення; обрання членів Наглядової ради Товариства; затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства;

- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №1 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 щодо припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення;

- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №2 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 щодо обрання членів Наглядової ради Товариства;

- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №3 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 щодо затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства.

За наслідком судового засідання 12.03.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №902/1452/23 до 14:00 год. 28.03.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представники сторін та представники третіх осіб - АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та АРМА.

ТОВ "Транзит-Інвест" правом участі уповноваженого представника у судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце судового засідання повідомлене ухвалою суду від 13.03.2024, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа (ухвали від 13.03.2024) до електронного кабінету третьої особи.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а ТОВ "Транзит-Інвест" у свою чергу не скористалося наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи - ТОВ "Транзит-Інвест".

У судовому засіданні 28.03.2024 представник відповідача підтримала клопотання № б/н від 11.03.2024 (вх. № 01-34/2671/24 від 12.03.2024) про зупинення провадження у справі № 902/1452/23 до набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/17043/23 законної сили, просила його задовольнити.

Представник позивача заперечила щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 902/1452/23.

Представники третіх осіб АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та АРМА підтримали клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Також у судовому засіданні представник позивача підтримала подане до суду клопотання про звернення до Суду Європейського Союзу про винесення попереднього рішення та про зупинення провадження у справі № 902/1452/23 до отримання відповідей суду Європейського Союзу.

Представник відповідача та представники третіх осіб АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та АРМА заперечили щодо задоволення клопотання про звернення до Суду Європейського Союзу та зупинення провадження у справі.

З метою ухвалення рішення щодо заявлених представником відповідача, представником позивача клопотань про зупинення провадження у справі та про звернення до Суду Європейського Союзу суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі № 902/1452/23 до набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/17043/23 законної сили, судом враховано таке.

На обгрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що позовні вимоги ПАТ «Газтек» обґрунтовуються діями АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» щодо проведення дистанційних зборів акціонерів АТ «Вінницягаз», вчиненими як Управителем корпоративними правами АТ «Вінницягаз» відповідно до Розпорядження КМУ та договору управління активами.

Водночас, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/17043/23 за позовом Матерон Лімітед та ПАТ «Газтек» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи Акціонерне товариство «Вінницягаз», Акціонерне товариство «Волиньгаз», Акціонерне товариство «Закарпатгаз», Акціонерне товариство «Івано-Франківськгаз», Акціонерне товариство «Львівгаз», Акціонерне товариство «Рівнегаз», Акціонерне товариство «Житомиргаз», Акціонерне товариство «Запоріжгаз», Акціонерне товариство «Миколаївгаз», Акціонерне товариство «Сумигаз», Акціонерне товариство «Чернігівгаз», Акціонерне товариство «Чернівцігаз», Акціонерне товариство «Хмельницькгаз», Акціонерне товариство «Тисменицягаз», Акціонерне товариство «Дніпропетровськгаз» про визнання протиправними та нечинними з моменту прийняття рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 №236 «Про затвердження Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів» та від 26.04.2023 №466 «Щодо особливостей скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерних товариств власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій на період дії воєнного стану у 2023 році», яке пов`язано з рішенням від 06.03.2023 № 236 «Про затвердження Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів».

На думку представника відповідача у цій справі будуть встановлені факти щодо механізму проведення загальних зборів у відповідності до рішення від 26.04.2023 №466 та щодо законності або незаконності рішення від 06.03.2023 №236 «Про затвердження Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів».

Відповідач зазначив, що оскільки, позовні вимоги ПАТ «Газтек» полягають саме у визнанні недійсними рішень та дій АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» щодо проведення дистанційних зборів акціонерів, факти, що будуть встановленні у судовій справі №320/17043/23 впливатимуть на розгляд справи №902/1452/23.

Представник відповідача з посиланням на наявні обставини існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №320/17043/23 просив на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України зупинити провадження у справі №902/1452/23 до набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/17043/23 законної сили.

Розглянувши клопотання представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" № б/н від 11.03.2024 (вх. № 01-34/2671/24 від 12.03.2024) про зупинення провадження у справі № 902/1452/23 до набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/17043/23 законної сили, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов`язаної справи іншим судом.

Пов`язаною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі.

Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати як пов`язана справа, що розглядається цим судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Предметом спору у справі № 902/1452/23 є матеріально-правові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтек" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про визнання недійсними рішень, ухвалених на позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз".

Водночас, як вбачається із ухвали Київського окружного адміністративного суду у справі №320/17043/23 від 23.06.2023 року предметом спору у справі № №320/17043/23 є матеріально-правові вимоги компанії Матерона Лімітед та ПАТ "ГАЗТЕК" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, треті особи Акціонерне товариство Вінницягаз, Акціонерне товариство Волиньгаз, Акціонерне товариство Закарпатгаз, Акціонерне товариство Івано-Франківськгаз, Акціонерне товариство Львівгаз, Акціонерне товариство Рівнегаз, Акціонерне товариство Житомиргаз, Акціонерне товариство Запоріжгаз, Акціонерне товариство Миколаївгаз, Акціонерне товариство Сумигаз, Акціонерне товариство Чернігівгаз, Акціонерне товариство Чернівцігаз, Акціонерне товариство Хмельницькгаз, Акціонерне товариство Тисменицягаз, Акціонерне товариство Дніпропетровськгаз про визнання протиправними та нечинними з моменту прийняття рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236 "Про затвердження Порядку скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів" та від 26.04.2023 №466 "Щодо особливостей скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерних товариств власниками більше 50 відсотків голосуючих акцій на період дії воєнного стану у 2023 році".

Доводи відповідача зводяться до того, що у справі №320/17043/23 судом буде надана оцінка чинності рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236, від 26.04.2023 №466, та з огляду на те, що позивачами заявлено вимогу про визнання нечинними цих рішення з моменту їх прийняття, обставини встановлені у цій справі матимуть значення для вирішення справи №902/1452/23.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Відповідно до частина 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 сформулював висновок про те що, по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Водночас, за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до вимог частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

За змістом частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постанові від 23.03.2023 року у справі № 640/6699/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили. З огляду на вищевказане імперативне положення Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

У постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду також зазначив, що під час розгляду справи про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового чи індивідуального акта суд адміністративної юрисдикції з`ясовує питання законності чи незаконності прийняття такого акта; законність та порядок прийняття якого не належить до обставин справи господарської юрисдикції.

Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

Вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

Отже, наявність спору щодо чинності (правомірності) нормативного-правового акту (рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 № 236, від 26.04.2023 №466) не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи та відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Суд, керуючись принципом диспозитивності, здійснює розгляд справи з урахуванням обставин та поданих сторонами доказів, які існують та містяться у матеріалах справи на момент розгляду спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у цій справі не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та входять до предмету доказування у справі №902/1452/23.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

За наведених обставин, правові та фактичні підстави для зупинення провадження у справі № 902/1452/23 у суду відсутні, що є підставою для відхилення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши заявлене представником позивача клопотання № б/н від 13.12.2023 (вх. № 01-34/11991/23 від 13.12.2023) про звернення Господарського суду Вінницької області до Суду Європейського Союзу із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення та зупинення провадження у справі № 902/1452/23, судом враховано таке.

У клопотанні позивач просить Господарський суд Вінницької області звернутися до Суду Європейського Союзу із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення з таких питань:

1.1. Чи втручання Держави Україна у мирне володіння майном, а саме, арешт акцій (корпоративних прав) АТ "Вінницягаз" і передача їх в управління АРМА з подальшим визначенням управителем АТ "АТ "Чорноморнафтогаз", є позбавленням власності (абзац перший статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини) чи контролем за використанням майна (абзац другий статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини)?

1.2. Чи Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року допускає автоматичне (без додаткового судового рішення) повне блокування (позбавлення власника усіх пов`язаних з ними прав) арештованих активів лише на підставі ухвали слідчого судді (яка за національним законодавством не оскаржується) про передачу арештованих доказів у кримінальному провадженні для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості?

1.3. Яким чином Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року встановлює різницю між заморожуванням та арештом активів (freezing and seizure orders)?

1.4. Яким чином Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року та acquis communautaire регулює проміжне використання арештованих активів (interim use of assets) урядовими установами або третьою стороною до прийняття рішення про їх остаточної конфіскації або повернення власнику?

1.5. Чи слід вважати порушенням Директиви ЄС 2014/42/EU та статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини, якщо управління арештованими активами здійснюється з порушенням стандартів ISO 5500015 (огляд предмета управління активами, стандартні терміни та визначення), ISO 5500116 (вимоги до інтегрованої ефективної системи менеджменту для управління активами) та ISO 5500217 (керівництво щодо впровадження такої системи), або інших стандартів ISO?

1.6. Чи в контексті Директиви ЄС 2014/42/EU, є тотожними поняття арешту та управління: "Підприємством" (Businesses) та "Акціями чи іншими цінними паперами" (Shares or other securities)?

До отримання відповідей від Суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини позивач просить зупинити розгляд справи №902/1452/23.

На обгрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що спір у справі № 902/1452/23 виник щодо користування арештованими корпоративними правами, переданими з метою збереження їх економічної вартості та запобігання їх розпорядженням в управління АРМА, яке в подальшому передало ці активи в управління АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

За твердженням позивача АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (управитель) вважає, що у власників акцій арештовані усі права за цінними паперами і тому здійснює користування ними, бере участь у формуванні органів управління підприємства.

Водночас, ПрАТ «Газтек» цим позовом намагається захистити свої права власника акцій, емітованих АТ «Вінницягаз», посилаючись на те, що арештованим є лише право розпорядження акціями, права ж за акціями жоден судовий орган не обмежував, а передача їх в управління АРМА не запроваджує такого обмеження автоматично.

На думку позивача, має місце втручання держави у володіння майном їх власників, у зв`язку із чим суд повинен встановити чи таке втручання є позбавленням власності, чи контролем за використанням майна, а також перевірити чи фактично відбулося позбавлення власності їх власників. Дослідження даних обставин безумовно впливає на висновки суду щодо законності або протиправності такого втручання.

На думку позивача, відповідь на поставлене питання є принциповим для визначення законності дій представників ДАТ «Чорноморнафтогаз» під час прийняття оскаржуваних у цій судовій справі №902/1452/23 рішень.

Позивач вважає, що арешт та передача в управління акцій є позбавленням власності, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можливо вчиняти для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів, тому в цьому контексті треба встановити чи відбулося таке втручання законно із законною метою та чи дотримано принцип пропорційності, а також встановити чи арешт і передача в управління АРМА акцій є позбавленням власності (абзац перший статті 1 Першого протоколу до Конвенції) чи контролем за використанням майна (другий абзац)?

На думку позивача, для вирішення поставленого питання щодо законності втручання у мирне володіння відносно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у судовій справі №902/1452/23 є необхідність у зверненні Господарського суду Вінницької області до Суду Європейського Союзу - за Попереднім рішенням (Ргеіітіпагу гиііпд) щодо тлумачення права Європейського Союзу, яке дається у відповідь на запит (попереднє посилання) (ргеіітіпагу геїегепсе) суду або трибуналу держави-члена.

Позивач зазначив, що процедуру передачі арештованого в кримінальному провадженні майна до спеціалізованого агентства (АРМА) було інкорпоровано до національного правопорядку України, в тому числі, на виконання Директиви ЄС 2014/42/ЕU від 03.04.14 про заморожування та конфіскацію засобів та доходів від злочинів у Європейському Союзі.

Зазначає, що Директива Європейського Союзу 2014/42/EU дозволяє видавати накази про заморожування іншим органам, ніж судовий, за умови, що вони підтверджені або переглянуті судовим органом у разі оскарження. Цей підхід збалансовує вимогу правоохоронних органів щодо швидких дій із правом власника активу на належну судову процедуру.

У даній ситуації, за твердженням позивача, існує лише ухвала про арешт, яка блокує власникам акцій правомочність розпорядження. А також існує ухвала слідчого судді, прийнята у порядку передбаченому частиною 6 статті 100 КПК України про передачу арештованих речових доказів АРМА для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості. При цьому ні стаття 100 КПК України, або будь-яка інша його норма, ні текст ухвали слідчого судді про передачу речових доказів в управління АРМА не містять вказівки на додаткові обмеження прав власників арештованих акцій (зокрема, обмеження прав за акціями).

За твердженням позивача автоматичне блокування прав власності без можливості судового оскарження ухвали слідчого судді про передачу речових доказів в управління АРМА є неприпустимим та суперечить статті 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції з прав людини та Директиві Європейського Союзу 2014/42/ЕU, тому є необхідність у консультуванні Господарського суду Вінницької області з Судом ЄС.

Мотивуючи процесуальну можливість звернення суду до Суду ЄС за попереднім рішенням щодо тлумачення права Європейського Союзу, позивач посилається на статтю 19(3)(Ь) Договору про Європейський Союз («ТЕU») і статтю 267 Договору про функціонування Європейського Союзу («ТFEU»), якими для забезпечення однакового тлумачення та застосування законодавства ЄС у межах Європейського Союзу, запропоновано судам і трибуналам держав-членів засіб звернення до Суду Європейського Союзу для попереднього розгляду, вирішення питань, що стосуються тлумачення законодавства ЄС або дійсності актів, прийнятих інституціями, органами, службами чи агентствами Союзу.

Позивач вважає, що суд країни, яка не є країною-членом ЄС може звертатися з преюдиційним клопотанням до Суду ЄС, зважаючи на прецеденту практику Суду ЄС та Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що є невід`ємною частиною правового порядку ЄС з моменту набрання нею чинності.

Розглянувши клопотання позивача № б/н від 13.12.2023 (вх. № 01-34/11991/23 від 13.12.2023) про звернення Господарського суду Вінницької області до Суду Європейського Союзу із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення та зупинення провадження у справі № 902/1452/23 суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приписами статті 1 ГПК України передбачено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до вимог частин 1-2 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Положеннями частин 1-5 статті 11 ГПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 1 Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Вищі судові установи Високої Договірної Сторони, як визначено відповідно до статті 10, можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.

Законом України «Про ратифікацію Протоколів №15 та №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 5 жовтня 2017 року № 2156-VIII встановлено, що відповідно до статті 10 Протоколу №16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Україна заявляє, що найвищим судом, визначеним для цілей пункту 1 статті 1 цього Протоколу, є Верховний Суд.

Отже, за отриманням консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї до Європейського суду з прав людини може звертатись виключно Верховний суд.

Мотивуючи заявлене клопотання, позивач стверджує, що суд повинен встановити чи таке втручання є позбавленням власності, чи контролем за використанням майна, а також перевірити чи фактично відбулося позбавлення власності їх власників. Дослідження даних обставин, на думку позивача, впливає на висновки суду щодо законності або протиправності такого втручання та відповідь на поставлене питання є принциповим для визначення законності дій представників ДАТ «Чорноморнафтогаз» під час прийняття оскаржуваних позивачем у справі №902/1452/23 рішень.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд звертає увагу, що за змістом позовних вимог у справі № 902/1452/23 позивач просить:

- визнати недійсними рішення, оформлені протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 року стосовно припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення; обрання членів Наглядової ради Товариства; затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства;

- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №1 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 щодо припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення;

- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №2 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 щодо обрання членів Наглядової ради Товариства;

- визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №3 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" від 08.06.2023 щодо затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства.

Отже, до предмету доказування у цій справі входять обставини щодо правомірності прийнятих загальними зборами акціонерів оспорюваних рішень з підстав зазначених у позові.

Разом з тим, до предмету спору у цій справі не входять вимоги щодо оскарження накладеного арешту на майно, передачі його в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, визнання недійсним договору, тощо, за наслідками розгляду яких суд має надати оцінку правомірності передачі корпоративних прав (акцій), що належать позивачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) та надалі АТ "Державному акціонерному товариству "Чорноморнафтогаз" на підставі договору № 11/2022 управління активами (майном) від 05.07.2022.

Позивач, заперечуючи щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі зазначив, що у справі № 902/1452/23 оскаржуються позачергові загальні збори акціонерів АТ «Вінницягаз» у зв`язку із тим, що загальні збори акціонерів були проведенні без врахування судової заборони, згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2023 року у справі №320/17043/23 про забезпечення позову.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 14 ГПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає, що питання з приводу яких позивач просить Господарський суд Вінницької області звернутися до Суду Європейського Союзу із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення, з огляду предмет та підстави позову виходять за межі предмету доказування у цій справі.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21 з питання щодо звернення суду до Суду ЄС зазначено, що відповідно до п.3 ст.19 розд.ІІІ "Положення про інституції" Договору про Європейський Союз Суд ЄС ухвалює згідно із Договорами:

(а) рішення щодо заяв, поданих Державою-членом, інституцією або фізичною чи юридичною особою;

(b) попередні рішення за запитами, поданими судами чи трибуналами Держав-членів, щодо тлумачення права Союзу або дійсності актів, прийнятими інституціями;

(с) рішення в інших випадках, передбачених Договорами.

Згідно із ст.267 Договору про функціонування Європейського Союзу Суд ЄС має юрисдикцію ухвалювати попередні рішення щодо:

(а) тлумачення Договорів;

(b) дійсності та тлумачення актів інституцій, органів, офісів чи агенцій Союзу;

У випадку, коли таке питання порушено перед будь-яким судом чи трибуналом Держави-члена, цей суд або трибунал, якщо вважає, що рішення стосовно цього питання є необхідним для надання йому можливості ухвалити рішення, може звернутися із запитом до Суду винести рішення щодо цього питання.

У випадку, коли будь-яке таке питання порушено у справі, яка перебуває на розгляді у суді чи трибуналі держави-члена, рішення яких не можна оскаржити за допомогою правових засобів національного законодавства, цей суд або трибунал має порушити таке питання перед Судом.

Якщо таке питання порушено у справі, розгляд якої триває в суді або трибуналі держави-члена стосовно особи, яка перебуває під вартою, Суд ЄС діє із мінімальною затримкою.

Крім того, в Рекомендаціях для національних судів та трибуналів щодо ініціювання провадження стосовно ухвалення попереднього рішення Суду ЄС (2019/C 380/01) підкреслюється, що такі Рекомендації були розроблені для судів чи трибуналів Держав-членів ЄС.

У п.1 вказаних Рекомендацій зазначається, що механізм звернення із запитом про ухвалення прийняття попереднього рішення, який є фундаментальним для права ЄС, спрямований на забезпечення уніфікованого тлумачення та правозастосування права ЄС в межах ЄС шляхом надання судам та трибуналам Держав-членів засобів для порушення питань, з метою ухвалення попереднього рішення, у Суді ЄС стосовно тлумачення права ЄС або дійсності актів, прийнятих інституціями, органами, офісами чи агенціями Союзу.

Суд ЄС має юрисдикцію розглядати преюдиціальні запити від судів держав-членів або третіх держав, якщо це передбачено міжнародними угодами, в яких ЄС або держави-члени є учасниками (ст.93 Регламенту Суду справедливості). Частина 2 ст.322 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом надає можливість арбітражній групі подавати преюдиціальні запити до Суду ЄС, якщо у неї виникає питання щодо тлумачення права ЄС.

У рішенні, ухваленому у справі Ceramika Paradyї sp. Z oo v Dyrektor Izby Skarbowej w Јodzi, від 06.03.2007 (справа C-168/06) Суд справедливості відмовив у розгляді преюдиціального запиту від адміністративного суду міста Лодзь (Польща), оскільки запит був поданий стосовно справи, яка була ініційована ще до вступу Польщі у ЄС, а отже, базувалася на праві, яке діяло до набуття членства Польщею. У справі Ceramika Paradyї польський суд звернувся із питанням щодо тлумачення Першої та Шостої Директив про ПДВ. Суд справедливості встановив, що фактичні обставини в основному провадженні стосувались періоду, який передував вступу Польщі до ЄС. Тому Суд дійшов висновку, що він не має юрисдикції ухвалювати попереднє рішення у цій справі.

У справі Rechberger (справа С-140/97) австрійський суд мав розглянути вимоги кількох покупців, що придбали комплексні тури в туристичних операторів. У цій справі постало питання тлумачення Директиви про комплексні подорожі, комплексні відпустки та комплексні тури, які Австрія вже мала імплементувати з огляду на Угоду про Європейську економічну зону, підписантом якої була Австрія перед вступом до ЄС. У деяких справах провадження було відкрито перед вступом Австрії до ЄС, тоді як в інших справах провадження було відкрито після дати вступу. Суд ЄС дійшов висновку, що він має юрисдикцію ухвалити рішення щодо імплементації Австрією Директиви стосовно періоду, який слідував після вступу Австрії до ЄС.

Отже, з огляду на зазначені вище положення установчих договорів ЄС, зміст Рекомендацій Суду ЄС та беручи до уваги висновки Суду ЄС в наведених справах, вважаємо, що на сьогодні у Верховного Суду немає процесуальної можливості звертатись із запитом про ухвалення попереднього рішення до Суду ЄС (пункти 113-122 постанови)».

З наведеного слідує, що юрисдикція Cуду Європейського Cоюзу поширюється на суди держав-членів Європейського Союзу, рішення судових органів ЄС розглядаються як окреме джерело права ЄС та використовується самим Судом та судовими органами держав-членів Європейського Союзу під час застосування норм права Європейського Союзу.

На час розгляду поданого позивачем клопотання, Україна не є державою-членом Європейського Союзу та не може реалізовувати механізм звернення до Суду Європейського Союзу щодо винесення попереднього рішення.

Відповідно до вимог стаття 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд звертає увагу, що чинна редакція ГПК України не передбачає процедури звернення суду до Суду Європейського Союзу про винесення попереднього рішення та Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, на яку посилається позивач відповідних положень та механізму також не містить.

Приписами статей 227, 228 ГПК України визначено випадки, коли суд зобов`язаний та коли відповідно має право зупинити провадження у справі.

Наразі, чинним законодавством України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не передбачено підстав та механізму звернення суду до Суду Європейського Союзу із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення та можливості зупинення у зв`язку із цим провадження у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про звернення Господарського суду Вінницької області до Суду Європейського Союзу із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення та зупинення провадження у справі до отримання відповідей від Суду Європейського Союзу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 232, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" № б/н від 11.03.2024 (вх. № 01-34/2671/24 від 12.03.2024) про зупинення провадження у справі № 902/1452/23 до набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/17043/23 законної сили відмовити.

2. У задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Газтек" № б/н від 13.12.2023 (вх. № 01-34/11991/23 від 14.12.2023) про звернення до Суду Європейського Союзу про винесення попереднього рішення та про зупинення провадження у справі № 902/1452/23 до отримання відповідей суду Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини відмовити.

3. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

4. За приписами частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.

5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено 02.04.2024 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2-6 - учасникам справи, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.