Рішення

від 25.03.2024 по справі 904/6392/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6392/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (90630, смт Ясіня Рахівського району Закарпатської обл., вул. Миру, буд. 18, офіс 1-14; ідентифікаційний код 44651359)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101)

про стягнення 622 285 грн. 98 коп.

Представники:

від позивача: Москаленко Д.Ф. - адвокат;

від відповідача: Замула Р.О. - адвокат;

вільний слухач: Півоваров М.В.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6005/23 від 07.12.2023) до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 622 285 грн. 98 коп., що складає 618 679 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений за договором від 07.09.2023 №23300 про закупівлю, 1 979 грн. 77 коп. - пені та 1 627 грн. 21 коп. - 3% річних.

Також просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяви (вх.№63975/23 від 13.12.2023 та вх.№63974/23 від 13.12.2023) про усунення недоліків, відповідно до яких було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 12.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 24.01.2024 о 14:10 год.

Відповідач у відзиві (вх.№30/24 від 01.01.2024) по справі №904/6392/23, просить прийняти даний відзив до розгляду, долучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду справи № 904/6392/23, відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (код ЄДРПОУ: 44651359) щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код ЄДРПОУ: 00659101) грошових коштів по справі № 904/6392/23 в повному обсязі, вирішити питання судових витрат, посилаючись на те, що: - позивач в позовній заяві зазначає, що підставами для подання позовної заяви є відсутність оплати відповідача за поставлений товар за видатковими накладними: видаткова накладна № РН-0000052 від 28.09.2023 року, відповідно до п. 4.2. договору, відповідач здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів щодо якості на товар, у документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД; - в видаткових накладних та рахунках-фактури позивачем не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, що є недотриманням (порушенням) п. 4.2. договору з боку позивача, у зв`язку з чим у відповідача не пропущено строк оплати за поставлений товар на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам договорів, товарно-транспортні накладні та податкові накладні позивачем до позовної заяви не додані, а тому суд не має можливості встановити обґрунтованість позовних вимог в частині відповідності документів умовам договору; - в п. 11.1. договорів зазначено, що сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків; - позивач та відповідач в договорі врегулювали питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання на власний розсуд, а тому позивач не має підстав для стягнення 3% річних з відповідача, оскільки неможливість цього прямо передбачена в п. 11.1. договору; - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач вже поніс та очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи складає - 10 000,00 (десять тисяч гривень) гривень, відповідач зазначає про намір, за результатами розгляду даної справи, подати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та відповідні докази протягом 5 (п`яти) календарних днів після ухвалення рішення суду.

Позивач у відповіді (вх.№945/24 від 08.01.2024) на відзив просить позовну заяву по справі №904/6392/23 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - не зазначення коду УКТ ЗЕД в рахунках-фактурах, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних не встановлює факт "належного оформлення документів"; - відповідачем претензій щодо наданих документів надано не було, факт належної поставки був засвідчений обома сторонами, шляхом підписання та скріплення печатками видаткової накладної РН-0000052 від 28.09.2023р, що надавалась до суду; - за договором №23300 від 07.09.2023р. позивачем раніше здійснювались поставки товару відповідачу, а саме: - за видатковою накладною РН-0000045 від 11.09.2023р., відповідно до рахунку фактури СФ-0000044 від 11.09.2023р. на суму 422040,00 грн. з ПДВ. ; - за видатковою накладною РН-0000049 від 15.09.2023р., відповідно до рахунку фактури СФ-0000048 від 15.09.2023р. на суму 1580281,92 грн. з ПДВ., у відповідних документах також не було вказано коду УКТ ЗЕД, але це завадило відповідачу здійснити оплати за вказаними поставками; - відповідачем не заперечується факт отримання податкової накладної та порушення строків її надання позивачем, стосовно надання товаро-транспортних накладних до суду зазначаємо, що відповідний документ є доказом переміщення товару, але не є доказом прострочення строків оплати товару та відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за цією справою; - позивач вже довготривалий термін чекав оплати за поставлений товар, у правовідносинах із відповідачем завжди діяв добросовісно і неодноразово намагався домовитись про добровільне врегулювання спору, але відповідач проігнорував всі дії позивача, тому, ТОВ "Торгівельний дім ЗМЗ" користуючись своїм правом вважає правомірним нарахування 3% від суми заборгованості та індекс інфляції.

Позивач у клопотанні (вх.№1399/24 від 10.01.2024) просить розглянути справу №904/6392/23 без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач у запереченні (вх.№2390/24 від 15.01.2024) на відповідь на відзив просить, прийняти дане заперечення на відповідь на відзив до розгляду, долучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду справи № 904/6392/23, посилаючись на те, що: - позивач та відповідач окремим пунктом 4.2. договору встановили вимогу обов`язковості зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД; - законом не вимагається обов`язкове зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД в видаткових накладних, рахунках фактури та товарно-транспортних накладних, проте такий обов`язок встановлений в п. 4.2. договору; - вимоги до оформлення товарно-транспортних накладних, які встановлені в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, не забороняють сторонам встановлювати до змісту товарно-транспортних накладних власні додаткові вимоги, які сторони господарських відносин вважають для себе прийнятними та необхідними, саме такою вимогою є зазначена в п. 4.2. договору обов`язковість зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕТ в товарно-транспортних накладних, і тільки в разі зазначення таких відомостей товарно-транспортна накладна буде вважатись належно оформленою, також п. 4.2. договору передбачено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар не раніше своєчасного надання позивачем відповідачу належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, а тому, товарно-транспортні накладні позивача є неналежним чином оформлені, оскільки в товарно-транспортних накладних не було зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД, а тому відповідач не зобов`язаний здійснювати сплату за поставлений товар до моменту виконання умов 4.2. договорів позивачем.

Судове засідання, призначене на 24.01.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Загинайко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2024 призначено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 14.02.2023 о 16:00 год.

У судове засідання 14.02.2024 з`явився представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 20.03.2024 о 16:30 год.

Позивач у заяві (вх.№8371/24 від 19.02.2024) повідомляє суд про неможливість представника ТОВ "ТД ЗМЗ" адвоката Москаленка Д.Ф. брати участь у судовому засіданні, а також зацікавленості ТОВ "ТД ЗМЗ" в тому, щоб судове засідання відбулось, просить суд залучити для участі у справі нового представника ТОВ "ТД ЗМЗ" адвоката Москаленка Д.Ф., задовольнити клопотання та дозволити участь представника позивача адвоката Москаленка Дениса Федоровича у призначеному судовому засіданні 20.03.2024 по справі №904/6392/23, а також у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "Електронний суд".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2024 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (вх.№8371/24 від 19.02.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач у заяві (вх.№9080/24 від 22.02.2024) зазначає, що при поданні позовної заяви позивачем понесено (та планується понести) судові витрати, до яких відносяться, окрім судового збору, витрати на сплату послуг адвоката за професійну правничу допомогу, а саме: - підготовка позовної заяви - 17 000 грн. 00 коп.; - участь у судовому засіданні - 3 000 грн. 00 коп.; - винагорода за виграш справи у суді - є складовою частиною гонорару адвоката та має розмір 2% від задоволеної судом першої інстанції суми позову, що сплачується у разі досягнення мети представництва. Орієнтовно складає 12 445 грн. 72 коп. Позивач зазначає, що даний розрахунок є орієнтовним, а всі документи, що підтверджуватимуть судові витрати будуть надані суду у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Також позивач у заяві (вх.№10763/24 від 04.03.2024) повідомляє суд про неможливість представника ТОВ "ТД ЗМЗ" адвоката Москаленка Д.Ф. брати участь у судовому засіданні, а також зацікавленості ТОВ "ТД ЗМЗ" в тому, щоб судове засідання відбулось, просить суд залучити для участі у справі нового представника ТОВ "ТД ЗМЗ" адвоката Москаленка Д.Ф., задовольнити клопотання та дозволити участь представника позивача адвоката Москаленка Дениса Федоровича у призначеному судовому засіданні 20.03.2024 по справі №904/6392/23, а також у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "Електронний суд".

Відповідач у запереченні (вх.№11752/24 від 08.03.2024) у справі №904/6392/23 просить заяву адвоката ТОВ "Торгівельний дім "ЗМЗ" Москаленко Д.Ф. від 04.03.2024 повернути без розгляду та зазначає наступне: - заява представника позивача не містить відомостей щодо наявності/відсутності електронного кабінету; - заява від 04.03.2024 була підписана представником позивача адвокатом Москаленко Д.Ф. На підтвердження своїх повноважень адвокатом було надано ордер від 03.01.2024 № 1148658; - зі змісту ордеру від 03.01.2024 № 1148658 вбачається, що адвокатом не зазначено обов`язкових реквізитів, визначених пп. 12.5. п. 12 Положення "Про ордер на надання правничої (правової) допомоги".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (90630, смт Ясіня Рахівського району Закарпатської обл., вул. Миру, буд. 18, офіс 1-14; ідентифікаційний код 44651359) заяву (вх.№10763/24 від 04.03.2024) з доданими до неї документами без розгляду.

У судове засідання 20.03.2024 з`явилися представник позивача (в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку "ЄСІТС") та представник відповідача.

У судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2024 о 15:00 год.

Також позивач у заяві (вх.№14354/24 від 22.03.2024) просить залучити до матеріалів справи №904/6392/23 оригінал договору про закупівлю №23300 від 07.09.2023 та звірену копію договору про закупівлю №23300 від 07.09.2023.

Позивач у клопотанні (вх.№14349/24 від 22.03.2024) просить повернути з матеріалів справи №904/6392/23 оригінал договору про закупівлю №23300 від 07.09.2023.

У судове засідання 25.03.2024 з`явилися представники сторін та вільний слухач.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", як замовником, було укладено договір від 07.09.2023 №23300 про закупівлю (надалі - Договір) (а.с. 18-27, 137-148).

Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (пункт 1.1 Договору).

Найменування (асортимент) товару: запасні частини до шатунно-поршньової групи тепловозів ЧМЕЗ та 2ТЕ116 (пункт 1.2 Договору).

Кількість товару: згідно специфікації (пункт 1.3 Договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна сума (ціна) договору складає: 4 664 596 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ - 20% 777 432 грн. 80 коп.

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки провадяться у безготівковій формі на рахунок Постачальника, вказаний в Договорі, в національній валюті України - гривні.

Замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, телеграмою, або шляхом передачі на е-mail пошту постачальника, яка зазначена в розділі 15 Договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника.

Пунктом 6.1.1 Договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 Договору).

Також сторонами було підписано специфікацію від 07.09.2023 (Додаток №1 до Договору) на загальну суму 4 664 596 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 27).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 618 679 грн. 68 коп. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 28.09.2023 №РН-0000051, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 29).

Позивачем було оформлено відповідний рахунок від 28.09.2023 №СФ-0000051 на суму 618 679 грн. 68 коп. (а.с. 28).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.10.2023 №3110/04 на суму 618 679 грн. 68 коп., якою просить у 7-ми денний строк з моменту отримання претензії сплатити заборгованість (а.с. 30-32).

Також в матеріалах справи міститься копія податкової накладної від 28.09.2023 №11 на загальну суму 618 679 грн. 68 коп. та квитанція від 10.10.2023 про реєстрацію податкової накладної від 28.09.2023 №11 (а.с. 72, 75).

Позивач стверджує, що 28.09.2023 здійснив поставку товару за Договором відповідачу на загальну суму 618 679 грн. 68 коп., проте сплата відповідачем не проведена; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між сторонами було укладено Договір від 07.09.2023 №23300 про закупівлю.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов Договору, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, строк оплати за надані послуги є таким, що настав:

- за видатковою накладною від 28.09.2023 №РН-0000052 - 30.10.2023 (28.09.2023 + 30 календарних днів - 28.10.2023 - субота (вихідний), перший за ним робочий день - 30.10.2023 (понеділок)).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано; в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача зі сплати за поставлений за Договором товар є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо порушення відповідачем умов Договору в частині строку сплати за поставлений товар, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений за Договором товар в розмірі 618 679 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від вартості несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,01% від суми заборгованості вартості за прострочення сплати за поставлений товар в розмірі 1 979 грн. 77 коп. за загальний період з 31.10.2023 по 01.12.2023.

Судом враховано, що розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період з 31.10.2023 по 01.12.2023 в розмірі 1 979 грн. 77 коп. підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 1 627 грн. 21 коп. за загальний період з 31.10.2023 по 01.12.2023.

Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 11.1 Договору сторони домовилися, зокрема, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних. Займенник "інший" в українській мові має значення означального, тобто вказує на ознаку, але не називає її і розуміється як такий, який відрізняється від названого, даного, встановленого і таке інше. У цьому випадку проценти визначені у договорі є відмінними від встановлених у статті 3 %. Тобто 3 % - розмір, який застосовується у випадку, коли сторони не визначили у договорі відповідного розміру. Водночас сторони вільні у визначенні відмінного від трьох процентів розміру, щодо якого вони дійшли згоди та зазначили його у договорі. Ключовим є сам факт застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та встановлення погодженого розміру, у тому числі якщо він становить 0.

Положення спірного договору, погоджене сторонами та викладене саме у формі встановлення розміру процентів (0), вказує на фактичну реалізацію принципу свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.

Оскільки частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України надає можливість самостійного визначення розміру процентів річних від простроченої суми і дійшовши згоди щодо нього, сторони реалізували таке право у такому значенні, щодо якого у них не виникло заперечень.

Хоча зобов`язання сплатити проценти річних, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Так як спірний договір містить положення щодо розміру процентів, то відсутні підстави стверджувати про звільнення відповідача від відповідальності, адже таке трактування договору нівелює можливість сторін на власний розсуд застосувати приписи статті 625 Цивільного кодексу України у відповідних межах.

Отже, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сторони встановили інший розмір процентів - 0 процентів, що узгоджується зі свободою договору.

Водночас, зважаючи на викладені мотиви та враховуючи положення статей 627, 628 Цивільного кодексу України, оскільки сторони визначили інший розмір процентів, ніж передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за спірним договором не можуть бути задоволені (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/4519/18 та від 25.06.2020 №910/4926/19).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 309 грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (90630, смт Ясіня Рахівського району Закарпатської обл., вул. Миру, буд. 18, офіс 1-14; ідентифікаційний код 44651359) до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) про стягнення 622 285 грн. 98 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (90630, смт Ясіня Рахівського району Закарпатської обл., вул. Миру, буд. 18, офіс 1-14; ідентифікаційний код 44651359) 618 679 (шістсот вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 979 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 77 коп. - пені та 9 309 (дев`ять тисяч триста дев`ять) грн. 88 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

03.04.2024