Постанова

від 03.12.2024 по справі 904/6392/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6392/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Москаленко Денис Федорович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "Торгівельний дім ЗМЗ" - Ордер АР № 1148658 від 03.01.2024р.

від скаржника: Лихолат Іван Сергійович (в залі суду) - від ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - адвокат, ордер серія АН № 1360812 від 02.01.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 (суддя Загинайко Т.В.) у справі №904/6392/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

про стягнення 622 285 грн. 98 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (90630, смт Ясіня Рахівського району Закарпатської обл., вул. Миру, буд. 18, офіс 1-14; ідентифікаційний код 44651359) до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) про стягнення 622 285 грн. 98 коп. - задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (90630, смт Ясіня Рахівського району Закарпатської обл., вул. Миру, буд. 18, офіс 1-14; ідентифікаційний код 44651359) 618 679 (шістсот вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 979 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 77 коп. - пені та 9 309 (дев`ять тисяч триста дев`ять) грн. 88 коп. - витрат на сплату судового збору.

Позивач у заявах (вх.№15453/24 від 28.03.2024 та вх.№16288/24 від 02.04.2024) про ухвалення додаткового рішення просив ухвалити додаткове рішення у справі №904/6392/23, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 35 413 грн. 18 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6392/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" 26 413, 18 витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог за заявою відмовлено.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 35 413 грн. 18 коп., в той час, як:

- предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за поставлений товар за договором про закупівлю у загальному розмірі 622 285 грн. 98 коп. (з урахуванням пені та 3% річних), судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- справа не є складною по своїй суті та за обсягом документів;

- предметом спору була заборгованість, за однією видатковою накладною, за період з 30.10.2023 по 01.12.2023, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним.

- у справі було проведено три судові засідання, при цьому представник позивача приймав участь у двох засідання (20.03.2024, яке тривало 52 хвилини та 25.03.2024, яке тривало 24 хвилини). Суд зауважує, що у судовому засіданні 20.03.2024 було оголошено перерву через відсутність у матеріалах справи, ненадання представником позивача повної копії договору від 07.09.2023 №23300 про закупівлю.

Господарський суд визначив, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 позов задоволено частково, в силу приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладають на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та складають 35 320 грн. 58 коп. (35 413 грн. 18 коп. / 622 285 грн. 98 коп. х 620 658 грн. 77 коп. ).

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума 26 413 грн. 18 коп., яка складається з 12 413 грн. 18 коп. - гонорару успіху, 11 000 грн. 00 коп. - опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду та 3 000 грн. 00 коп. - за участь у двох судових засіданнях (у одному приймав участь у режимі відеоконференції, а у другому безпосередньо у суді, проте, через те, що не було додано до позовної заяви усіх аркушів Договору від 07.09.2023 №23300 про закупівлю).

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з додатковим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції проігнорував, що за наявними матеріалами, наданими позивачем, не можливо визначити, яку саме надано професійну правничу допомогу та в рамках якої саме судової справи.

На переконання апелянта, представником позивача надані загальні формальні посилання на послуги, які можуть стосуватися будь-чого, оскільки формулювання не мають жодної прив`язки до спірних взаємовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем. Крім того, незрозуміло, яким саме чином було здійснено розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки жоден із наданих договорів не містить в собі відомостей стосовно вартості (ціни) послуг), що нівелює можливість іншим сторонам та суду взяти такий доказ, як акт, до уваги при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення, оскільки такий акт є неналежним доказом, адже не може беззаперечно підтвердити ті факти, на які посилається представник позивача у своїй заяві.

Скаржник зауважує, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплює значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 35 413,18 грн є необґрунтовано завищеною та нерозумною. При цьому, розмір задоволеної судом першої інстанції суми витрат також є необґрунтованим. Водночас, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази надані представником Позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони.

Скаржник зазначає, що фактично представником Позивача не було підтверджено належними документами власні повноваження, зокрема, й на подачу заяви від 28.03.2024, що в силу позиції Верховного Суду є підставою для залишення такої заяви без розгляду.

Скаржник вважає, що стороною Позивача було порушено визначений ст. 129 та ст. 221 ГПК України порядок щодо подачі доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, що, в свою чергу, було підставою для залишення заяви без розгляду. Більше того, на переконання ПрАТ «ДТРЗ», у суду першої інстанції взагалі були відсутні підстави для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки така заява, як зазначено вище, була подана з численними порушеннями імперативних вимог ГПК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 03.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6392/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/6392/23.

08.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/6392/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6392/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.07.2024 об 11:40 год.

30.07.2024 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду в судовому засіданні оголошено перерву до 03.12.2024 на 10:30 год.

03.12.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Діалог" було укладено договір від 03.10.2023 №03-10/23 та договір від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги (надалі - Договори), які є ідентичними за своїм змістом, окрім пункту 7.1 щодо строку дії договору (надалі - Договори).

Пунктом 1.1 Договорів визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснювати захист клієнта, представництво інтересів клієнта у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, інформаційно-консультаційне обслуговування клієнта в галузі права та надавати юридичну допомогу.

Відповідно до пункту 2.1 Договорів адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, за його попереднім замовленням, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських та адміністративних судах, в судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (підпункт 2.1.1 Договорів).

- партнери Адвокатського об`єднання та/або адвокати (виступаючи як захисники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта, у випадках, передбачених законодавством України (підпункт 2.1.2 Договорів).

- підписувати позовні заяви та інші процесуальні документи в рамках справ, де стороною є клієнт. Надавати консультації з правових питань, що виникають у клієнта в період дії Договору (підпункт 2.1.3 Договорів).

Відповідно до пункту 3.1 Договорів клієнт приймає на себе наступні зобов`язання:

- оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (підпункт 3.1.3 Договорів).

- оплачувати юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи у суді, у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, у відповідності до умов розділу 4 договору (пункт 3.1.4 Договорів).

Пунктом 4.1 Договорів визначено, що за результатами надання юридичної допомоги, а саме по факту винесення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін не пізніше 10 днів з дати винесення рішення. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість, відповідно до додатків до договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту підписання акту (пункт 4.2 Договорів).

Пунктом 7.1 Договору від 03.10.2023 №03-10/23 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 02.01.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.

Пунктом 7.1 Договору від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 31.12.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.

Як вбачається, 27.03.2024 сторонами було підписано акт №ОУ-000027/1 здачі приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги, згідно з яким виконавцем здійснено надання правничої допомоги згідно Договору №03-10/23 від 03.10.2023 та №03-01/24 від 03.01.2024, а саме: надана професійна правнича допомога з подання позову про стягнення заборгованості з ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ЄДРПОУ 00659101).

Відповідно до вказаного Акта виконавцем надано наступну професійну правничу допомогу на загальну суму 35 413 грн. 18 коп., а саме:

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду вартістю - 17 000 грн. 00 коп.;

- участь у судовому засіданні (2-х судових засіданнях) - 6 000 грн. 00 коп.;

- винагорода за виграш справи у суді (2% від задоволеної судом першої інстанції суми) 12 413 грн. 18 коп.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно встановлених фактичних обставин справи щодо того, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Діалог" було укладено договір від 03.10.2023 №03-10/23 та договір від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги, які є ідентичними за своїм змістом, окрім пункту 7.1 щодо строку дії договору, на підставі яких за Актом №ОУ-000027/1 здачі приймання робіт (надання послуг) встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «ЗМЗ» здійснено надання правничої допомоги загальною вартістю 35 413,18 грн, а саме: надана професійна правнича допомога з подання позову про стягнення заборгованості з ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (ЄДРПОУ 00659101).

Відповідно, предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції саме в розмірі 26 413, 18 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначив, що при подані позовної заяв, позивачем понесено (та планується понести) судові витрати, до яких відносяться, окрім судового збору, витрати на сплату послуг адвоката за професійну правничу допомогу, а саме:

- підготовка позовної заяви - 17 000 грн. 00 коп.;

- участь у судовому засіданні - 3 000 грн. 00 коп.;

- винагорода за виграш справи у суді - є складовою частиною гонорару адвоката та має розмір 2% від задоволеної судом першої інстанції суми позову, що сплачується у разі досягнення мети представництва (прийняття судом першої інстанції на користь позивача), орієнтовно складає 12 445 грн. 72 коп.

Крім того позивач зазначив, що даний розрахунок є орієнтовним, а всі документи, що підтверджуватимуть судові витрати (договір про надання адвокатських послуг, акт виконаних робіт, тощо) будуть надані до суду у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

З матеріалів справи свідчить, що вказана вище заява подана позивачем до початку судових дебатів у справі.

Заяву про ухвалення додаткового рішення було подано позивачем 28.03.2024.

З огляду на наведене колегія суддів констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення позивачем подано з дотриманням строку, встановленого нормами процесуального закону.

До заяви про ухвалення додаткового рішення в якості додатків подано:

«… 1.ордер ТД ЗМЗ.pdf.

2. договори та акт.pdf.

3. Квитанція про надсилання стороні Приватне акціонерне товариство №Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» 00659101.pdf.».

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "Діалог" було укладено договір від 03.10.2023 №03-10/23 та договір від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги (надалі - Договори), які є ідентичними за своїм змістом, окрім пункту 7.1 щодо строку дії договору (надалі - Договори).

Пунктом 1.1 Договорів визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснювати захист клієнта, представництво інтересів клієнта у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, інформаційно-консультаційне обслуговування клієнта в галузі права та надавати юридичну допомогу.

Відповідно до пункту 2.1 Договорів адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, за його попереднім замовленням, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських та адміністративних судах, в судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (підпункт 2.1.1 Договорів).

- партнери Адвокатського об`єднання та/або адвокати (виступаючи як захисники), здійснюють, у встановленому законом порядку, захист прав та законних інтересів клієнта, у випадках, передбачених законодавством України (підпункт 2.1.2 Договорів).

- підписувати позовні заяви та інші процесуальні документи в рамках справ, де стороною є клієнт. Надавати консультації з правових питань, що виникають у клієнта в період дії Договору (підпункт 2.1.3 Договорів).

Відповідно до пункту 3.1 Договорів клієнт приймає на себе наступні зобов`язання:

- оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (підпункт 3.1.3 Договорів).

- оплачувати юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи у суді, у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, у відповідності до умов розділу 4 договору (пункт 3.1.4 Договорів).

Пунктом 4.1 Договорів визначено, що за результатами надання юридичної допомоги, а саме по факту винесення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін не пізніше 10 днів з дати винесення рішення. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість, відповідно до додатків до договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту підписання акту (пункт 4.2 Договорів).

Пунктом 7.1 Договору від 03.10.2023 №03-10/23 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 02.01.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.

Пунктом 7.1 Договору від 03.01.2024 №03-01/24 про надання правничої допомоги визначено, що даний договір укладений на строк до 31.12.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відповідно до п. 29 Додаткової Постанови ВСУ від 13.02.2024 р. у справі № 910/12155/22 - Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки_- підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до п. 32 Додаткової Постанови ВСУ від 13.02.2024 р. у справі № 910/12155/22 Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу» (пункти 133-134 постанови Великої палати Верховного суду від 16.11.2022 р. у справі 3 922/1964/21).

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Сторони не укладали детального опису робіт на виконання положень частини третьої статті 126 ГПК України та керуючись правовими позиціями ВС України, викладеними в Постановах від 13.02.2024р. у справі № 910/12155/22, від 06.12.2023 р. у справі 904/464/23, від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, від де Суд звернув увагу на зміст норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Враховуючи зміст наявного в матеріалах справи Акту №ОУ-000027/1 від 27.03.2024 колегія суддів констатує, що сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.

Відповідно до вказаного Акту, АО «Діалог» було надано ТОВ «Торгівельний дім «ЗМЗ» професійну правничу допомогу на загальну суму 35 413,18 грн, а саме:

- Опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини. Формування правової позиції. Вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду (17 000,00 грн);

- Участь у 2-х судових засіданнях (6 000,00 грн);

- Винагорода за виграш справи у суді (2% від задоволеної судом першої інстанціях суми) (12 413,18 грн).

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно, розподілу підлягало 35 413,18 витрат на професійну допомогу, понесених позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заперечувало проти задоволення заяви, посилаючись на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд - при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 11.02.2021 р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом першої інстанції, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 35 413 грн. 18 коп., оскільки судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі; справа не є складною по своїй суті та за обсягом документів; предметом спору була заборгованість, за однією видатковою накладною, за період з 30.10.2023 по 01.12.2023, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; у справі було проведено три судові засідання, при цьому представник позивача приймав участь у двох засідання (20.03.2024, яке тривало 52 хвилини та 25.03.2024, яке тривало 24 хвилини).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною вартістю витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума 26 413 грн. 18 коп., яка складається з 12 413 грн. 18 коп. - гонорару успіху, 11 000 грн. 00 коп. - опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки зазначеного позову до суду, складання позову до суду та 3 000 грн. 00 коп. - за участь у двох судових засіданнях (у одному приймав участь у режимі відеоконференції, а у другому безпосередньо у суді, проте, через те, що не було додано до позовної заяви усіх аркушів Договору від 07.09.2023 №23300 про закупівлю).

З огляду на вищевикладене та обставини справи в їх сукупності, дослідивши надані докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги заперечення Відповідача по розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу, та враховуючи предмет спору та значенням справи для сторони, обставини справи, обсяг доказів, всі аспекти і складності цієї справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 26 413,18 грн., яка є доказово обґрунтованою та підлягає розподілу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).

У постанові ВС України по справі №260/392/23 від 31.10.2023 суд дійшов висновку, що у разі наявності об`єктивних сумнівів щодо легітимності повноважень адвоката, суд не обмежений у перевірці наявності права на здійснення адвокатської діяльності зокрема, шляхом сканування QR-коду, який міститься у правому верхньому куті спірного ордеру;

- суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- аналізуючи норми чинного законодавства та позицію Верховного Суду можна чітко сказати, що аналізу підлягає саме факт обсягу та співмірності заявлених у справі послуг до фактично наданих, тобто суд повинен оцінити саме це, не зводячи це питання до формалізму

- виключно до якого зводяться всі заперечення сторони;

- безперечним фактом є підготовка адвокатом документів до суду (позов, заперечення по справі, пояснення по справі), участь адвоката у судових засіданнях, та виграш справи (з чого розраховується гонорар успіху).

Під час дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що ордер адвоката Москаленка Д.Ф. сформований (згенерований) відповідно до Положення "Про ордер на надання правничої (правової) допомоги", затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 з наступними змінами і містить підпис адвоката та керівника адвокатського об`єднання, дані свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю тощо. Водночас, графа "Посвідчення адвоката №" не заповнена, не зазначено відомості щодо номера, дати видачі та назви органу, що видав посвідчення).

Колегія суддів зауважує, що в спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності (від 29.12.2014 №516, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення №31 від 24.03.2005), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.

Також, колегією суддів була перевірена наявність права на здійснення адвокатської діяльності зокрема, шляхом сканування QR-коду, який міститься у правому верхньому куті ордеру адвоката Москаленка Д.Ф.

Враховуючи відсутніть в апеляційній скарзі посилань на докази, які б могли спростувати вищенаведені висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги: «… При цьому, Позивачем не було надано конкретних посилань на ті види послуг, які реально були надані за договором, оскільки, щонайменше, взагалі незрозуміло стосовно чого надавалися такі послуги, в рамках яких правовідносин, з яким контрагентом, за яким договором, в рамках якого стягувалася заборгованість тощо.

Тобто, представником Позивача надані загальні формальні посилання на якісь вигадані послуги, які можуть стосуватися будь-чого, оскільки такі формулювання не мають жодної прив`язки до спірних взаємовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем.

Більше того, взагалі незрозуміло яким саме чином було здійснено розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки жоден із наданих договорів не містять в собі відомостей стосовно вартості (ціни) послуг, що апріорі нівелює можливість іншим сторонам та суду взяти такий доказ, як Акт, до уваги при вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення, оскільки такий Акт є неналежним доказом, адже не може беззаперечно підтвердити ті факти, на які посилається представник Позивача у своїй заяві від 28.03.2024. …

… Зауважуємо, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 35 413,18 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. До того ж, розмір задоволених судом першої інстанції витрат також є необґрунтованим, з огляду на наступне.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, що розглядає справу, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, разом із тим, у частині 5 наведеної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат; розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 413,18 грн. та сума, задоволена судом першої інстанції, у розмірі 26 413,18 грн. є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт, визначена вартість робіт є значно завищеною та нерозумною, порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг.

Водночас, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази надані представником Позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. …» відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень та не спростовують оспорюваних висновків суду першої інстанції.

Доводи скаржника в частині того, що «…заява від 29.03.2024 була підписана представником Позивача - адвокатом Москаленко Д.Ф. На підтвердження своїх повноважень адвокатом було надано ордер від 03.01.2024 № 1148658.

Відповідно до ст. 1312 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

Згідно ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Згідно ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1)довіреністю;

2)ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

3)дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1)договір про надання правничої допомоги;

2)довіреність;

3)ордер;

4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Як передбачено пп. 12.5. п. 12 Положення «Про ордер на надання правничої (правової) допомоги», затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019№ 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» (в новій редакції), ордер має містити прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Втім, зі змісту ордеру від 03.01.2024 № 1148658 вбачається, що адвокатом не зазначено обов`язкових реквізитів, визначених пп. 12.5. п. 12 Положення «Про ордер на надання правничої (правової) допомоги».

Оскільки ордер на надання правової допомоги не містить обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням та типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», отже не може посвідчувати повноваження адвоката Москаленко Д.Ф. на надання правової допомоги Позивачу у випадку і порядку, встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 23.05.2018 у справі № 905/2497/17.

Згідно ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

В свою чергу, судом першої інстанції були проігноровані зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, що призвело до протиправних наслідків - розгляд неналежним чином оформленої заяви та її часткове задоволення.

Крім того, слід зазначити, що як під час судових засідань, так і у самій заяві від 28.03.2024 представником Позивача зазначено, що ним робилася заява, згідно якої всі необхідні документи, що підтверджують факт понесення судових витрат, будуть надані у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Тобто, положення Господарського процесуального кодексу України містять лише єдино визначений строк, у який сторона має подати докази про понесення судових витрат - до закінчення судових дебатів. І лише, якщо сторона зробить заяву про подачу доказів саме протягом 5-ти днів з моменту ухвалення рішення, тоді матиме на це право.

Як вбачається із заяви представника Позивача від 28.03.2024, заяву він робив саме щодо подачі доказів у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, тобто, загальні строки, а не протягом 5-ти днів з моменту ухвалення рішення.

Крім того, надати документи саме протягом 5-ти днів можливо лише, якщо сторона не могла надати такі докази до ухвалення рішення у справі. В даному випадку слід зауважити, що за змістом документів, наданих до заяви від 28.03.2024, вбачається, що такі документи датовані 03.10.2023, 03.01.2024, тобто, ще до фактичного ухвалення рішення у цій справі. Відтак, Позивач мав можливість надати такі документи, але не надав.

З урахуванням викладеного вище, вважаємо, що стороною Позивача порушено визначений ст. 129 та ст. 221 Господарського процесуального кодексу України порядок щодо подачі доказів, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, що, в свою чергу, було підставою для залишення такої заяви без розгляду.

В свою чергу, судом першої інстанції були проігноровані зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, що призвело до протиправних наслідків - розгляд неналежним чином оформленої заяви та її часткове задоволення. …» відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо не зазначення в заяві представника позивача від 28.03.2024 відомостей щодо наявності/відсутності електронного кабінету, що було проігноровано господарським судом, а саме: «…Крім того, слід врахувати, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Втім, заява представника Позивача від 28.03.2024 не містила відомостей щодо наявності/відсутності електронного кабінету.

При цьому, приписи процесуального законодавства не містять можливості стороні уточнити раніше подану заяву про ухвалення додаткового рішення. Натомість, приписи процесуального законодавства чітко визначають наслідки подачі неналежно оформленої заяви - повернення без розгляду. Відтак, уточнити (усунути) невідповідності можливо було б, якщо заява підлягала залишенню без руху. Втім, положення Господарського процесуального кодексу України чітко визначають дії суду у разі подачі стороною відповідної заяви з порушенням ст. 170 цього Кодексу.

В свою чергу, судом першої інстанції були проігноровані зазначені вище положення Господарського процесуального кодексу України, що призвело до протиправних наслідків - розгляд неналежним чином оформленої заяви та її часткове задоволення…» як такі, що не несуть в собі тверджень апелянта щодо змісту оспорюваного рішення, які, в свою чергу, могли бути перевірені судом апеляційної інстанції на предмет порушень з боку суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення від 28.03.2024 була сформована в системі «Електронний суд» та згідно квитанції про надсилання стороні ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» №811150 була доставлена відповідачу 28.03.2024 о 15:53 (том 1, а.с. 177).

В судовому засіданні, що відбулось 03.12.2024 представник відповідача Москаленко Д.Ф. підтвердив отримання вищевказаних документів в електронному кабінеті користувача ЕСІТС «Електронний суд» ПрАТ «ДТРЗ».

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що повернення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з підстав, наведених скаржником в апеляційній скарзі, є безпідставним та помилковим.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, понесених за розгляд справи в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги відповідача, в контексті співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на зазначені положення ГПК України, визначені практикою ЄСПЛ критерії, принципи реальності та розумності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача та зменшення розміру витрат заявника на правничу допомогу до 26 413,18 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6392/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6392/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/6392/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2025.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус