Ухвала

від 22.03.2024 по справі 296/725/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №296/725/24

Категорія 17

2-о/295/115/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2024 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:

ОСОБА_2 ,

Управління соціального захисту населення Корольовського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради ,

про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_3 , особою з інвалідністю II групи довічно, яка не має інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до законодавства України її утримувати, та яка потребує постійного догляду на підставі медико-соціальних обстежень.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №415221, ОСОБА_2 з 28.07.2023 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно.

Відповідно до витягу з постанови лікарської комісії комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Житомирської міської ради» від 21.12.2023 за №2147/249, ОСОБА_2 за станом здоров`я має хронічні захворювання, потребує постійного медикаментозного лікування та під час загострення хронічних захворювань потребує стороннього догляду та допомоги в побуті.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 04.12.2023 №109, проведеного фахівцями управління соціального захисту населення Корольовського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, ОСОБА_1 проживає разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи, здійснює за нею догляд, якого вона потребує, надає соціальні послуги щоденно та якісно.

Постійний догляд за матір`ю заявник здійснює щоденно, добровільно, на безоплатній основі та за згодою матері. Заявник надає соціальні послуги на непрофесійній основі, а саме: забезпечує їжею, ліками, належними умовами проживання, веде домашнє господарство, забезпечує медичний огляд та невідкладну медичну допомогу.

Офіційний догляд через територіальний орган соціального захисту населення за матір`ю - особою з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_1 не оформляв, тому що не претендує на грошову компенсацію від держави.

Встановлення факту постійного стороннього догляду за матір`ю необхідне заявнику для реалізації його прав у цивільних та трудових правовідносинах, зокрема для можливості надавати їй допомогу і представляти її в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та з метою реалізації і захисту своїх прав і законних інтересів.

Також у заяві вказано, що постійний догляд за ОСОБА_2 здійснює виключно ОСОБА_1 , оскільки інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд за нею, немає. Чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а інший син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином рф та постійно там проживає. В умовах збройної агресії рф проти України у нього відсутня можливість потрапити на територію України та здійснювати догляд за матір`ю.

У зв`язку з даними обставинами виникла необхідність встановити факт, що має юридичне значення, а саме: здійснення постійного стороннього догляду на безоплатній основі за матір`ю - ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 12.02.2024 матеріали цивільної справи 296/725/24 передані за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Богунського районного суду м.Житомира від 15.03.2024 справу передано на розгляд судді Воробйовій Т.А.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Частиною 2 статті 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом. Згідно з ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до змісту п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з преамбулою Закону України «Про соціальні послуги» цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до пунктів 10, 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги. Складні життєві обставини - обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно. Чинниками, що зумовлюють складні життєві обставини, зокрема, визнається похилий вік особи, часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті, невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування.

Згідно з ч. 6 статті 13 вказаного Закону фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про соціальні послуги» підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи: заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг; звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Згідно з п. 25 Порядку організації надання соціальних послу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №587 (далі - Порядок) для тримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за своїм задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з документами, зазначеними в пункті 28 цього Порядку.

Відповідно до п. 36 Порядку після отримання інформації за результатами запиту чи шляхом доступу до даних державних електронних інформаційних ресурсів уповноважений орган протягом десяти робочих днів з дня одержання заяви відповідно до отриманих документів (даних) та з урахуванням результатів оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову в наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів, що видається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Про прийняте рішення особа, її законний представник, уповноважена особа органу опіки та піклування інформується уповноваженим органом не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття шляхом надання (надсилання) повідомлення про надання/відмову в наданні соціальних послуг у паперовій або електронній формі (п. 37 Порядку).

Згідно з пунктом 38 Порядку рішення про надання соціальних послуг разом з інформацією про особу/сім`ю (призначені виплати та державну допомогу, встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи, особи з інвалідністю тощо) також надсилається надавачу (надавачам) у паперовій та/або електронній формі не пізніше ніж через три робочих дні з дати його прийняття.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 21 Закону України "Про соціальні послуги" рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору приймає відповідний надавач. У разі введення надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для невідкладного надання соціальних послуг структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону, може надати право надавачам соціальних послуг державної/комунальної власності приймати рішення про надання соціальних послуг екстрено (кризово) (консультування, надання притулку, догляд, підтримане проживання, короткотермінове проживання, натуральна допомога, транспортні послуги тощо) особам/сім`ям, які опинилися у складних життєвих обставинах через шкоду, завдану пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг екстрено (кризово) приймається невідкладно, не пізніше однієї доби з моменту одержання відповідної заяви, звернення, повідомлення. Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг не пізніше трьох робочих днів після його прийняття видається або надсилається заявнику. У рішенні про надання соціальних послуг обов`язково зазначаються результати оцінювання потреб особи/сім`ї у соціальних послугах та надавач соціальних послуг. Рішення про відмову у наданні соціальних послуг має бути вмотивованим. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 287/167/18-ц від 30.01.2020 викладено наступний висновок: «Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги заявника про встановлення факту постійного догляду за особою з інвалідністю, які спрямовані на реалізацію ним своїх прав та інтересів, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Так, законодавством передбачено позасудовий порядок визначення статусу осіб, зокрема, надавачів соціальних послуг, а рішення або відмова щодо визначення такого статусу підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Таким чином, діючим законодавством визначений позасудовий порядок встановлення статусу надавача соціальних послуг, в тому числі і по догляду за особою з інвалідністю, з`ясування питання щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Оскільки, дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження слід відмовити та повернути заявнику матеріали заяви.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 186, 258-261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціального захисту населення Корольовського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що питання, порушені ним у заяві, вирішуються органом з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.А. Воробйова