Рішення

від 01.04.2024 по справі 918/85/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2024 р. м. Рівне Справа№918/85/24 Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М."

про стягнення 2 225 709,84 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ""Гранд Енерджі" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (відповідач) про стягнення 2 225 709,84 грн, з яких: 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 866 234,17 грн пені та 589 699,90 грн 10% штрафу за договором поставки № 2811-АМ від 28.11.2021.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 28.11.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 2811-АМ (договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити пиломатеріали хвойних порід (продукція) на умовах, погоджених цим договором. На виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 904 778,62 грн, що підтверджується видатковими накладними. Відповідач за отриману продукції розрахувався повністю, проте невчасно. За період прострочення виконання відповідачем зобов`язань позивач нарахував та просить суд стягнути 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 866 234,17 грн пені та 589 699,90 грн 10% штрафу .

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 509, 526, 530, 546, 549, 625, 610 - 612, 655-658, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України.

12.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що позовні вимоги щодо стягнення з нього пені та штрафу за окремими видатковими накладними не підлягають задоволенню у зв`язку із перевищенням терміну нарахування штрафних санкцій у зв`язку із набранням чинності 02.04.2020 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення деяких соціальних економічних гарантій у зв`язку із поширенням короновірусної хвороби», яким надано можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, але не довше тривалості запровадженого карантину. За п. 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України строки, визначені зокрема ст. 262 ГК України, продовжуються на строк дії карантину, який, у свою чергу, продовжено до 30.04.2023. Вказує, що незважаючи на військову агресію та вкрай скрутне фінансове становище відповідача та наявності у нього істотної заборгованості перед контрагентами, він в найкоротші строки намагався погашати заборгованість перед позивачем, про що свідчить відсутність суми основного боргу на момент подання позову, відтак просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

05.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останній заперечує проти зменшення штрафних санкції, зазначає, що зменшення 3% річних та інфляційних недопускається, оскільки інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення оплати, а сплата 3% річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересів кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 25.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2024.

16.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 16.02.2024.

19.02.2024 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

19.02.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.02.2024 підготовче засідання відкладено на 06.03.2024.

28.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 06.03.2024.

Ухвалою суду від 06.03.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/85/24, справу призначено до судового розгляду по суті на 18.03.2024.

Ухвадою суду від 18.03.2024 в судовому засіданні оголошено перерву на 01.04.2024.

25.03.2024 від позивача надійшла заява, у якій зазначено, що після перерахунку інфляційних витрат, штрафу та пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором збільшився розмір позовних вимог на суму 68 404,96 грн і, відповідно, до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити чи зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання (до вказаної заяви позивачем не долучено доказів сплати судового збору за збільшення розміру позовних вимог).

Суд, розглянувши вказану заяву, яка є заявою про збільшення розміру позовних вимог, зазначає, що у силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання. Заразом, як установлено судом, позивач подав відповідну заяву після закриття підготовчного провадження та переходу до розгляду справи по суті, а відтак остання піддягає залишенню без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.

01.04.2024 від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою їхніх представників.

Суд, розглянувши вказані клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для їхнього задоволення з огляду на те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, яка гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення у справах "Union Alimentaria Sanders SA v. Spain", "Смірнова проти України", "Красношапка проти України"). Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

28.11.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 2811-А (договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити пиломатеріали хвойних порід (продукція) на умовах, погоджених цим договором.

Пунктом 8.2. договору узгоджено, що він вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку цього договору від однієї із сторін не надійде письмове повідомлення про його розірвання, то він вважається продовженим на той же термін на тих же умовах.

За умовами п. 2.1., 2.2. договору асортимент та кількість продукції, що поставляється за цим договором, визначається виходячи з асортименту та кількості продукції, що поставляється за цим договором. Якість продукції має відповідати вимогам чинних стандартів, а саме: ГОСТ 8486-86 «Пиломатеріали хвойних порід. Технічні умови». Не допускається гниль, бокові тріщини, кривизна, обзел, шашіль, відколи продукції.

Загальна вартість договору визначається сумою всіх видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.2., 4.4., 4.5. договору передача продукції покупцю здійснюється шляхом оформлення первинних бухгалтерських документів щодо відповідної партії продукції на покупця та засвідчується видатковою накладною, специфікацією, підписаною уповноваженими представниками сторін. Постачальник здійснює поставку продукції на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2020. Продукція доставляється постачальником на склад покупця. На кожну партію продукції постачальник зобов`язаний передати покупцю оригінали таких документів: рахунок фактура, специфікація, видаткова накладна, товарно транспортна накладна, довідка про те, на чиїх потужностях перероблені лісоматеріали круглі та де придбані. Приймання продукції за кількістю та якістю відбувається у порядку, передбаченому чинним законодавством України, з урахуванням вимог цього договору.

На виконання умов договору постачальником поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 9 766 357,28 грн, що підтверджується, зокрема видатковими накладними № 116 від 31.12.2021 на суму 206 051,80 грн, № 117 від 31.12.2021 на суму 204 155,70 грн, № 2 від 13.01.2022 на суму 217 776,80 грн, № 4 від 19.01.2022 на суму 217 776,80 грн, № 5 від 19.01.2022 на суму 217 776,80 грн, № 8 від 20.01.2022 на суму 217 776,80 грн, № 6 від 20.01.2022 на суму 217 770,10 грн, № 7 від 20.01.2022 на суму 200 092,60 грн, № 9 від 21.01.2022 на суму 193 309,80 грн, № 10 від 21.01.2022 на суму 193 309,80 грн, № 11 від 22.01.2022 на суму 193 309,80 грн, № 12 від 24.01.2022 на суму 180 444,80 грн, № 13 від 25.01.2022 на суму 180 810,60 грн, № 17 від 05.02.2022 на суму 190 135,40 грн, № 18 від 07.02.2022 на суму 190 135,40 грн, № 19 від 09.02.2022 на суму 190 135,40 грн, № 20 від 10.02.2022 на суму 190 135,40 грн, № 23 від 12.02.2022 на суму 186 842,90 грн, № 22 від 14.02.2022 на суму 202 666,30 грн, № 24 від 16.02.2022 на суму 189 283,00 грн, № 25 від 17.02.2022 на суму 203 526,60 грн, № 26 від 24.02.2022 на суму 197 103,20 грн, № 29 від 22.02.2022 на суму 205 308,00 грн, № 30 від 23.02.2022 на суму 192 513,50 грн, № 31 від 23.02.2022 на суму 201 503,40 грн, № 40 від 24.05.2022 на суму 197 958,20 грн, № 41 від 25.05.2022 на суму 175 177,80 грн, № 42 від 25.05.2022 на суму 180 020,30 грн, № 43 від 26.05.2022 на суму 159 032,30 грн, № 2 від 10.02.2023 на суму 140 603,20 грн, № 4 від 10.02.2023 на суму 64 554,56 грн та рахунками фактурами № 28 від 31.12.2021, № 29 від 31.12.2021, № 3 від 13.01.2022, № 4 від 19.01.2022, № 5 від 19.01.2022, № 6 від 20.01.2022, № 7 від 20.01.2022, № 8 від 20.01.2022, № 9 від 21.01.2022, № 10 від 21.01.2022, № 11 від 22.01.2022, № 12 від 24.01.2022, № 13 від 25.01.2022, № 14 від 05.02.2022, № 15 від 07.02.2022, № 16 від 09.02.2022, № 17 від 10.02.2022, № 18 від 12.02.2022, № 19 від 14.02.2022, № 20 від 16.02.2022, № 21 від 17.02.2022, № 22 від 21.02.2022, № 23 від 22.02.2022, № 24 від 23.02.2022, № 25 від 23.02.2022, № 26 від 24.05.2022, № 27 від 25.05.2022, № 28 від 24.05.2022, № 29 від 26.05.2022, № 4 від 10.02.2023, № 5 від 10.02.2023.

Згідно з п. 5.1. договору покупець здійснює оплачу поставленої партії продукції шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом тридцяти календарних днів від моменту отримання рахунка-фактури постачальника засобами електронного та/або поштового зв`язку, зазначених в розділі 9 договору.

У матеріалах справи є рахунки-фактури, відповідач факту їх отримання не заперечив.

Відповідач, отримавши поставлену продукцію, розрахувався за неї повністю, проте несвоєчасно, що підтверджується, у тому числі платіжними інструкціями № 250 від 23.05.2022 на суму 884 866,30 грн, № 27 від 13.05.2022 на суму 300 000,00 грн, № 40 від 20.05.2022 на суму 300 000,00 грн, № 73 від 30.05.2022 на суму 800 000,00 грн, № 96 від 02.06.2022 на суму 300 000,00 грн, № 137 від 10.06.2022 на суму 350 000,00 грн, № 251 від 20.07.2022 на суму 102 176,80 грн, № 302 від 02.08.2022 на суму 300 000,00 грн, № 308 від 04.08.2022 на суму 200 000,00 грн, № 517 від 29.09.2022 на суму 100 000,00 грн, № 628 від 21.10.2022 на суму 90 000,00 грн, № 426 від 21.10.2022 на суму 110 000,00 грн, № 446 від 27.10.2022 на суму 200 000,00 грн, № 662 від 11.11.2022 на суму 200 000,00 грн, № 713 від 22.11.2022 на суму 200 000,00 грн, № 730 від 24.11.2022 на суму 100 000,00 грн, № 533 від 29.11.2022 на суму 400 000,00 грн, № 810 від 23.12.2022 на суму 200 000,00 грн, № 836 від 30.12.2022 на суму 50 000,00 грн, № 865 від 10.01.2023 на суму 100 000,00 грн, № 880 від 12.01.2023 на суму 100 000,00 грн, № 14 від 19.01.2023 на суму 50 000,00 грн, № 938 від 31.01.2023 на суму 200 000,00 грн, № 962 від 09.02.2023 на суму 100 000,00 грн, № 1042 від 02.03.2023 на суму 400 000,00 грн, № 1175 від 23.03.2023 на суму 300 000,00 грн, № 1228 від 31.03.2023 на суму 62 577,78 грн, № 89 від 22.12.2022 на суму 100 000,00 грн, № 129 від 12.01.2024 на суму 105 157,74 грн, № 40 від 20.05.2022 на суму 300 000,00 грн.

Розділом 6 договору сторони погодили відповідальність за порушення зобов`язань щодо виконання умов договору. Так, у випадку здійснення покупцем оплати пізніше строків, передбачених п. 5.1. договору, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більш ніж на 7 календарних днів, покупець додатково до сплати пені, передбаченої п. 6.1. договору, сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором позивач нарахував та заявив до стягнення 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 866 234,17 грн пені та 589 699,90 грн 10% штрафу .

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням договору поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлену продукцію, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, срямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, основний борг сплачений відповідачем у повному обсязі, однак за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 866 234,17 грн пені та 589 699,90 грн 10% штрафу.

Стосовно нарахувань 3% річних та інфляційних, то слід зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної норми матеріального права, яка регулює відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання, вбачається право кредитора здійснити нарахування 3% річних.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019).

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір 3% річних становить 92 332,26 грн (при заявленому - 82 125,62 грн), а інфляційних втрат 742 580,60 грн (при заявленому 687 650,15 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо нарахування пені та штрафу, то суд зазначає таке.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума абоінше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Окрім того, відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний розділ доповнено п. 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України неоднорозово продовжувався і і був скасований 01.07.2023. Договір поставки укладений між сторонами 01.04.2022, що свідчить про обізнаність сторін зі змінами до положень, зокрема ст. 232 ГК України, які набули чинності (02.04.2020), тобто діяли станом на дату підписання договору.

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 6 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% штрафу та пені, суд установив, що розмір першого становить 589 700,52 грн (при заявленому - 589 699,90 грн), а другої 1 120 990,44 грн (при заявленому - 866 234,17 грн) (розрахунок додається), а відтак пеня та штраф підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо зменшення штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Як установлено судом із фактичних обставин справи, позивачем застосовано до відповідача відповідальність у вигляді 3% річних, інфляційних, пені та штрафу. Сума вказаних нарахувань становить 2 225 709,84 грн, що складає 22,79 % від суми основного боргу (9 766 357,28 грн).

Суд, ураховуючи відсутність основного боргу, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та штрафу, їх основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому пеня та штраф підлягають зменшенню на 50% до 433 117,09 грн та 294 849,95 грн відповідно.

При цьому судом ураховано реалізацію позивачем свого права на заявлення до стягнення також 3% річних та інфляційних, які задоволені судом. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 12.02.2020 у справі № 924/414/19 зазначив, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, що дає підстави для висновку про можливість зменшення розміру пені та штрафу.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для частково задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 33 385,65 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 33 385,65 грн покладається на відповідача.

При цьому суми, на які суд на власний розсуд зменшив пеню та штраф, при вирішенні питання про розподіл судових витрат не враховуються.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про стягнення 2 225 709,84 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Завокзальна, 14, ідентифікаційний код 31606034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера"Б", ідентифікаційний код 42574985) 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 433 117,08 грн пені та 294 849,95 грн 10% штрафу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 433 117,09 грн пені та 294 849,95 грн штрафу відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Завокзальна, 14, ідентифікаційний код 31606034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера"Б", ідентифікаційний код 42574985) 33 385,65 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера"Б", ідентифікаційний код 42574985).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (34100, Рівненська область, м. Дубровиця, вул. Завокзальна, 14, ідентифікаційний код 31606034).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 03.04.2024.

Суддя О.Андрійчук