Ухвала

від 29.04.2024 по справі 918/85/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" квітня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/85/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про розстрочення виконання рішення суду від 01.04.2024 у справі № 918/85/24 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М."

про стягнення 2 225 709,84 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ""Гранд Енерджі" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (відповідач) про стягнення 2 225 709,84 грн, з яких: 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 866 234,17 грн пені та 589 699,90 грн 10% штрафу за договором поставки № 2811-АМ від 28.11.2021.

Рішенням суду від 01.04.2024 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Р.И.Т.М." на користь ТОВ "Гранд Енерджі" 82 125,62 грн 3% річних, 687 650,15 грн інфляційних, 433 117,08 грн пені, 294 849,95 грн 10% штрафу та 33 385,65 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 433 117,09 грн пені та 294 849,95 грн штрафу відмовлено.

17.03.2024 від ТОВ "Р.И.Т.М." надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду від 01.04.2024 у справі № 918/85/24.

Ухвалою суду від 08.04.2024 вказану заяву прийнято судом та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.04.2024.

24.04.2024 на примусове виконання рішення суду у цій справі видано відповідний наказ.

У судове засідання 29.04.2024 представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 331 ГПК України).

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання судового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.

Як на підставу для розстрочки виконання рішення суду у цій справі відповідач зазначає, що договір між ТОВ Р.И.Т.М та ТОВ Гранд Енерджі укладений 28.11.2021, тобто в період дії карантину та незадовго до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, поставки продукції та її оплата припали на цей період, тобто саме на період, коли взагалі господарська діяльність по всій Україні була фактично зупинена. У зв`язку із військовою агресією російської федерації ТОВ Р.И.Т.М втратило можливість повноцінно здійснювати свою господарську діяльність, в більшій мірі через те, що не може виконувати іноземні замовлення, на яких фактично базувалась господарська діяльність підприємства. ТОВ Р.И.Т.М має численні борги, що виникли саме через військову агресію російської федерації. Так, ТОВ Р.И.Т.М має кредиторську заборгованість на загальну суму 33 117 321,00 грн, з яких: 5 553 608,32 грн перед вітчизняними постачальниками, 5 843 431,59 грн перед іноземними постачальниками, 18 066 391,98 грн розрахунки за авансами в іноземній валюті. При цьому дебіторська заборгованість ТОВ Р.И.Т.М становить 22 603 279,54 грн, з яких розрахунки з іноземними покупцями 21 630 859,53 грн. Звертає увагу на те, що за результатами господарської діяльності у 2022 році товариство отримало 1 000 009,00 грн чистого прибутку, а за результатами роботи 2023 року 669 100,00 грн, тобто фінансовий стан товариства є вкрай скрутним. Водночас, якщо у ТОВ Р.И.Т.М будуть арештовані рахунки, його господарська діяльність буде неможливою, що призведе до погіршення його і так скрутного фінансового становища та можливого банкрутства. Таке погіршення взагалі може унеможливити відшкодування коштів за рішенням суду у цій справі, а також заборгованості перед іншими контрагентами, чим буде спричинено негативних наслідків як для ТОВ Р.И.Т.М, так і для ТОВ Гранд Енерджі і інших контрагентів, перед якими ТОВ Р.И.Т.М має заборгованість. Разом з тим, ТОВ Р.И.Т.М. матиме можливість без нанесення підприємству негативних наслідків сплачувати заборгованість за рішенням суду у цій справі щомісячно рівними частинами упродовж року. Ураховуючи викладене, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду у цій справі на один рік.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

За ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У силу наведених приписів процесуального законодавства підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язане з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання судового рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у цій справі.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Суд, давши оцінку доводам відповідача, зазначає, що скрутне фінансове становище, наявність в останнього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності останнього як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення. Так само недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких може бути надано розстрочення виконання судового рішення.

Відхиляються також доводи відповідача щодо введення в Україні воєнного стану як на підставу для розстрочення виконання рішення, оскільки обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов`язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення. Окрім того, повномасштабне вторгнення мало, вочевидь, негативний вплив на позивача у справі, зокрема через несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед ним.

Також боржником жодним чином не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому виконати рішення суду у цій справі.

Стягувач у будь-якому випадку має отримати у законний спосіб все, присуджене за рішенням суду у цій справі.

При цьому суд зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.

Ураховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України"), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Заразом з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника при вирішенні питання щодо розстрочення виконання рішення суд враховує принципи співмірності і пропорційності.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач основний борг за поставку товару сплатив до звернення до суду у цій справі, позивачем застосовано до відповідача відповідальність у вигляді 3% річних, інфляційних, пені та штрафу. Сума вказаних нарахувань становить 2 225 709,84 грн, що складає 22,79 % від суми основного боргу (9 766 357,28 грн).

Ураховуючи вказані обставини, суд вважає за доцільне застосувати процесуальний інструмент у вигляді розстрочення виконання рішення, який забезпечить інтерес стягувача щодо поступового погашення суми заборгованості в розумні строки та дозволить боржнику виконати свій обов`язок щодо погашення заборгованості з урахуванням його становиша.

Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України унормовано, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як встановлено судом, рішення Господарського суду Рівненької області у цій справі набрало законної сили 24.04.2024.

У силу вимог ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Отже, враховуючи приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення виконання судового рішення в спірному випадку можливе до 25.09.2024.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі суд вважає за можливе надати розстрочку у цій справі на п`ять місяців: з 25.05.2024 по 25.09.2024.

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про розстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2024 у справі № 918/85/24 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2024 у справі № 918/85/24 на п`ять місяців рівними частинами згідно з таким графіком: 25.05.2024 - 299 548,56 грн, 25.06.2024 - 299 548,56 грн, 25.07.2024 - 299 548,56 грн, 25.08.2024 - 299 548,56 грн, 25.09.2024 - 299 548,56 грн.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 254-257 ГПК України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Ухвала підписана 29.04.2024.

Суддя О.Андрійчук